Рішення № 75104046, 18.06.2018, Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/771/18

Номер провадження 2/739/298/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2018 року м.Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області в складі;

головуючого судді Іващенка А.І,

секретаря Неживець К.В.

за участю - сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області цивільну справу за позовом представника позивача адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про вселення в будинок та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулися адвокат ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про вселення в будинок та відшкодування моральної шкоди, в обгрунтування позовних вимог зазначають, що ОСОБА_3 та неповнолітня ОСОБА_2 були відповідно, дружиною та донькою ОСОБА_6, який помер 18 грудня 2017 р. Проживали в будинку за адресою вул. Грушевського, 18 в м. Новгород-Сіверський Чернігівської області (ОСОБА_3 - 28 років, ОСОБА_2 - з народження). ОСОБА_6, який був вселений власником будинку для постійного проживання, тобто, фактично користувався житлом як наймач будинку, з дозволу власника житла вселив ОСОБА_3, як свою дружину. Неповнолітня ОСОБА_2 його дочка проживає в будинку з народження. Після смерті ОСОБА_6 позивачі самі набули статусу наймачів житла. За час шлюбу ОСОБА_3 з померлим нажили спільне майно (телевізори, меблі, комп’ютер, мотоцикл, і т. інш.), яке зберігається за цією адресою. Однією сім’єю разом з ними проживав також відповідач ОСОБА_4, син померлого ОСОБА_6 та син позивачки ОСОБА_3 08 лютого 2018 року в вечері, перебуваючи в нетверезому стані, відповідач, ОСОБА_4 спочатку висунув до позивачів претензії майнового характеру, потім заявив, що будинок належить його бабусі, ОСОБА_5 (проживає за адресою, ІНФОРМАЦІЯ_1), яка не бажає, що б позивачі проживали в цьому будинку після смерті її сина. Після чого, погрожуючи фізичною розправою, біля 24-00 вигнав позивачів з будинку, дозволивши взяти з собою лише верхній одяг. В подальшому зазначені дії відповідача, ОСОБА_4, були оцінені судом як вчинення домашнього насильства, щодо позивачів, що підтверджується постановою Новгород- Сіверського районного суду Чернігівської області від 10 квітня 2018 р. в справі № 739/596/18, якою відповідача визнано винним в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. На даний час у відповідачів доступу до житлового приміщення немає, вважають, що вони мають право на проживання та просять суд вселити їх у житловий будинок за адресою вул. Грушевського 18 м. Новгород-Сіверський Чернігівської області, та зобов’язати відповідачів не чинити перешкоди у користуванні даним будинком та у зв’язку з протиправними діями відповідача ОСОБА_4

А.В., яке виразилося у вчиненні насильства по відношенню до них, у зв’язку з чим у нічний зимовий час їх було вигнано з будинку, вони вимушені були жити по квартирах, позбавленні їх особистих речей та документів, просили суд у рахунок відшкодування шкоди стягнути з відповідача ОСОБА_4 на їх користь заголом 40000 гривень . В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_1 позов підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві та просив його задовольнити. В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 також позов підтримала в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві та просила його задовольнити, додатково суду пояснила, що уклала шлюб з сином відповідачки ОСОБА_6 після за згодою його матері відповідачки ОСОБА_5 перейшли проживати до її житлового будинку за адресою вул. Грушевського 18 м. Новгород-Сіверський Чернігівської області, від шлюбу має двох дітей доньку ОСОБА_2 та сина ОСОБА_4 де проживали до 08 лютого 2018 року до часу коли її син вигнав її та свою неповнолітню сестру вночі з будинку, при цьому погрожуючи фізичною розправою. Під час спільного проживання спільними коштами проводився ремонт будинку, купувались нові меблі будинок утримувався в належному стані. На даний час вона з донькою іншого місця проживання не має, просить суд позов задовольнити в повному обсязі. Відповідач ОСОБА_4 позов не визнав та пояснив Суду, що власником житлового будинку за адресою вул. Грушевського, 18 в м. Новгород-Сіверський Чернігівської області є його бубуся її право власності підтверджується відповідними документами, вирішується питання що в подальшому зазначений будинок буде його власністю та він там буде проживати з своєю сім’єю. Будь яких перешкод, щодо користування будинком він не створює. Вважає, що його мати та сестра не мають права на проживання, оскільки у нього було тяжке дитинство, батьки до нього належної уваги не приділяли а бабуся вважає, що будинок буде його. Також, не заперечив того факту що у нього з позивачами виникали конфліктні ситуації, про те вважає що причиною цьому є аморальна поведінка позивачів (зловживання ними спиртними напоями). Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю. Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала та під час судового розгляду справи порушувала порядок його проведення, на неодноразові зауваження головуючого судді не реагувала та в подальшому була видалена з залу судового засідання. Допитана в судовому засіданні в якості свідка позивач ОСОБА_3 суду надала показання, що коли її син ОСОБА_4 повернувся з Полтави, він став зловживати спиртними напоями, ніде нехотів працювати, має багато боргів. 08.02.2018 року коли її дочці прийшла пенсія на картку, ОСОБА_4 прийшовши додому в пізній час у нетрезвому стані став вимагати банківську картку, щоб погасити кредит, коли її дочка відмовила в цьому він кинувся до неї битися а потім їх обох вигнав з будинку та поміняв вхідний замок не пускає додому. Вона з дочкою вимушена винаймати квартиру будь якого іншого житла у неї немає. Також зазначила, що в будинку прожила більше 20 ти років, здійснювали догляд за будинком, проводили ремонт за свої кошти. Допитана в судовому засіданні неповнолітній свідок ОСОБА_2 донька позивачки, суду пояснила, що вона проживає в житловому будинку з часу народження, брат постійно зловживає алкогольними напоями із-за чого виникали сварки та скандали, ніде працювати не хотів має багато боргів, які оплачувала їх мама. Були випадки коли він змушував її вжити спиртні напої, підіймав на неї руку, створював конфліктні ситуації до того часу як вночі вигнав з будинку. На даний час вона з мамою винаймають квартиру у чужих людей, іншого житла в них немає. Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні надала показання, що вона добре знає сім’ю. ОСОБА_2. Відповідач ОСОБА_8 іноді допомогав їй по справах. ОСОБА_8 розповідав, що хоче жити сам у домі, а мати та сестра йому заважають. Іноди він влаштовував конфліктні ситуації. Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні надала показання, що вона є кумою позивачки ОСОБА_3 та в них є добрі стосунки. Коли помер чоловік її куми вони поминали на сорок днів. Пізно ввечері додому прийшов син позивачки ОСОБА_4 почав примушувати свою неповнолітню сестру, щоб вона випила спиртного а потім спровокував конфліктну ситуацію, почав битися та вигнав з будинку матір та сестру погрожуючи при цьому фізичною розправою. Відповідно до відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на житловий будинок по вул.М.Грушевського буд.18 м.Новгород-Сіверський Чернігівської області, реєстраційний номер обєкта нерухомості 2684767, право власності зареєстровано 22.09.2003 року, власником ? частки є ОСОБА_5. Суд вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків та дослідивши надані сторонами докази дійшов наступного висновку. Згідно з ст.64 ЖК України, Члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сімї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Згідно з ст.65 ЖК України, Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням. Згідно з вимогами статті 156 Житлового кодексу України, Члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. Члени сім'ї власника будинку зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі у витратах вирішуються в судовому порядку. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу. Відповідно до п.9 постанови Пленум Верховного Суду України від 12.04.1985 року за №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами житлового кодексу України» яка зазначає, що вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в данному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. Суд аналізуючи пояснення сторін, покази свідків, письмові докази у сукупності з викладеними правовими нормами дійшов висновку, що ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_6 в квітні 1991 року та в послідуючому за згодою власника ОСОБА_5 вселившись в житловий будинок по вул. Грушевського, 18 в м. Новгород-Сіверський Чернігівської області, є зареєстрованою за даною адресою, проживши в цьому житловому будинку 28 років, як член сімї власника, народила двох дітей, на протязі цього періоду вела спільне господарство, приймала участь у ремонті та утриманні, дають суду правові підстави вважати, що позивачка ОСОБА_3 та її донька непонолітня ОСОБА_2 набули право на проживання в житловому будинку по вул. Грушевського, 18 в м. Новгород-Сіверський Чернігівської області.

Отже суд вважає, що дії відповідачів щодо вчинення перешкод у користуванні житловим будинком є такими що порушують права позивачів, а тому суд вважає за можливим вселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в житловий будинок за адресою по вул. Грушевського, 18 в м. Новгород-Сіверський Чернігівської області та зобов’язати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не чинити перешкоди в користуванні житловим будинок за адресою вул. Грушевського, 18 в м. Новгород-Сіверський Чернігівської області. Відповідно до ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Крім того, відповідно до розяснень, що містяться у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. Судом встановлено, що в результаті створення перешкод відповідачем ОСОБА_4 у користуванні житлом своїм рідним матері та неповнолітній сестрі, яке виразилось у тому, що він вчинив зазначені дії в зимку, в ночі, вигнавши їх з будинку на вулицю, вчинивши при цьому насильницькі дії, була завдана моральна шкода, яка полягала у нервовому стресі, переживаннях за своє майбутнє та у порушенні нормальних життєвих зв'язків як наслідок душевних стражданнях, яких, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зазнали під час того, що і по теперішній час проживають у чужих людей винаймаючи житло, не маючи доступу до своїх речей та враховує, що протиправна поведінка відповідача має триваючий характер, на час розгляду справи в суді також чинить перешкоди у вселенні, і тому виходячи з засад розумності, справедливості та виваженості суд приходить до висновку, що достатньою сатисфакцією для позивачів з боку відповідача ОСОБА_4, буде відшкодування моральної шкоди у розмірі по 5000 грн. кожному та одночасно суд вважає, що моральна шкода заявлена позивачами на суму 20000 грн. кожному є очевидно нерозумною та несправедливою вимогою. За обставин вищевикладених позовна заява підлягає частковому задоволенню. Оскільки під час відкриття провадження у справі позивачів звільнено від сплати судового збору до ухвалення рішення у справі суд, вважає питання судових витрат вирішити відповідно до ст.141 ЦПК , стягнувши його із сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись. ст.64,65, 116, 156 ЖК України, ст.ст. 10, 11, 12, 13, 141, 264-265 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву представника позивача адвоката ОСОБА_1. в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про вселення в будинок та відшкодування моральної шкоди- задовольнити частково.

Вселити ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в житловий будинок за адресою вул. Грушевського 18, м.Новгород-Сіверський Чернігівської області та зобов’язати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не чинити перешкоди в користуванні житловим будинок за

адресою вул. Грушевського 18, м.Новгород-Сіверський Чернігівської області. Стягнути ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. Стягнути ОСОБА_4 на користь ОСОБА_4 ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір на користь держави пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 352 грн. 40 коп. Стягнути в рівних частках з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 судовий збір на користь держави пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 352 грн. 40 коп..

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.І. Іващенко