Рішення № 75103532, 25.06.2018, Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 689/520/18

2/689/287/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 року смт. Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області у складі:

головуючого - судді Кульбаби А.В.,

з участю: секретаря судового засідання - Білоус Г.В.,

представника позивача – ОСОБА_1,

представників відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в залі суду в смт. Ярмолинці цивільну справу за позовом Акціонерного товариства ОСОБА_3 «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. В позові зазначив, що відповідно до укладеного договору № б/н від 20.09.2013р. відповідач отримав кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг. Позивач свої зобов’язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, тобто видав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором. Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Отже, в порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов’язання за вказаним договором не виконав. Пунктом 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк. У зв’язку з зазначеними порушеннями зобов’язань за кредитним договором відповідач станом на 31.12. 2017 року має заборгованість: 35 620 грн. 26 коп.

В судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримала, суду пояснила, що позивачем не порушено строк позовної давності, оскільки термін дії кредитної картки встановлено до липня 2017 року. Не заперечила ту обставину, що відповідач не підписував Умови та правила надання банківських послуг.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, подав заяву про застосування строку позовної давності. Пояснив, що позивачем не надано суду жодних належних і допустимих доказів того, що термін дії картки встановлено до липня 2017 року. Зазначив, що його довіритель останній раз особисто погашав заборгованість за кредитним договором 28 січня 2014 року в сумі 100 грн. Заперечив ту обставину, що ОСОБА_4 особисто сплачував заборгованість за кредитним договором в період з 4 березня 2014 року по 26 червня 2015 року. Просив суд відмовити у задоволенні позову у зв’язку із пропуском строку позовної давності.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Судом встановлено, що між сторонами укладено кредитний договір № б/н від 20.09.2013р., згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 2000 грн. вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Ця обставина підтверджується копією заяви ОСОБА_4 від 20.09.2013р. (а.с. 8). Судом також встановлено, що Умови та правила надання банківських послуг, що містяться в матеріалах справи, позивач не підписував (а.с. 10-33). Ця обставина визнається представником позивача, тому вона в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню. У зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань за кредитним договором, згідно розрахунку суми заборгованості, відповідач станом на 31 грудня 2017 року має заборгованість за вказаним кредитним договором – 33 447 грн. 87 коп., яка складається з наступного: 1953, 98 грн. – заборгованість за кредитом; 28393, 89 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3100 грн. – заборгованість за пенею та комісією. Крім цього, судом встановлено, що відповідач не отримував повідомлення банку про збільшення розміру процентної ставки, оскільки позивач не надав жодних доказів, що ОСОБА_4 отримував смс-повідомлення з цього приводу (а.с. 89-90).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов’язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки. Позивач свої зобов’язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме – надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Суд визнає необґрунтованим та відхиляє твердження позивача у розрахунку заборгованості за кредитним договором (а.с. 6-7) про застосування до ОСОБА_4 на підставі пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг штрафів в розмірі: 500 грн. (фіксована частина), 1672 грн. 39 коп. (процентна складова), оскільки зазначені Умови відповідач не підписував.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 6-2320цс16 від 22 березня 2017 року.

Разом з тим, підлягає задоволенню заява відповідача та його представника про застосування строку позовної давності (а.с. 55).

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність – це строк, у межах кого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно припису ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом встановлено, що згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором останній платіж на погашення заборгованості особисто відповідачем було здійснено 28 січня 2014 року в розмірі 100 грн. (а.с. 11). Ця обставина підтверджується розрахунком заборгованості за договором (а.с. 6) та випискою по кредитному рахунку ОСОБА_4 (а.с. 66 – 69, 83-88).

У зв’язку з тим, що за вказаним кредитним договором строк виконання зобов’язання не визначений, тому перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникло право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання, тобто з 29 січня 2014 року.

Позивач звернувся до суду з позовом лише 27 лютого 2018 року (а.с. 3), тобто з пропуском встановленого законом трирічного строку позовної давності.

Позовна давність у розумінні ст. 264 ЦК України не переривалася. Інші активні дії, що мали б ознаки визнання відповідачем позову, останнім також не вчинялися.

Суд не бере до уваги в якості доказу переривання строку позовної давності розрахунок заборгованості (а.с. 6-7) про погашення відповідачем кредитного договору в період з 4 березня 2014 року і по 26 червня 2015 року, оскільки зазначені грошові кошти автоматично списувалися з його картки для виплат (для отримання стипендії) – а.с. 91-94, а відповідач не надавав свою згоду на таке списання. З цього приводу позивачем та його представником не надано суду жодного належного і допустимого доказу.

Суд критично оцінює та відхиляє твердження представника позивача про те, що згідно довідки ПАТ КБ «Приватбанк» термін дії картки становить до липня 2017 року (а.с. 71) з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а ч. 2 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

А частина 1 статті 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що підписана ОСОБА_4 20.09.2013р. (а.с. 8), не містить посилання на термін дії кредитної картки. Умови та Правила надання банківських послуг, що містяться в матеріалах справи, відповідачем не підписані. До того ж, в позовній заяві позивач зазначив, що пунктом 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що оскільки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» пропустив строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом як до основної вимоги, так і до додаткової вимоги, тому згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України це є підставою для відмови у позові.

Таким чином, у задоволенні позову Акціонерного товариства ОСОБА_3 «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 20 вересня 2013 року в розмірі 35 620 грн. 26 коп. необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 77-83, 89, 258-259, 263-265 ЦПК України,

вирішив:

У задоволенні позову Акціонерного товариства ОСОБА_3 «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 20 вересня 2013 року в розмірі 35 620 грн. 26 коп. відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 27 червня 2018 року.

Суддя А.В. Кульбаба