Рішення № 75102423, 26.06.2018, Лохвицький районний суд Полтавської області

Справа № 538/321/18

Провадження № 2/538/245/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 червня 2018 року Лохвицький районний суд Полтавської області

У складі: головуючого-судді Бондарь В.А.

за участю секретаря судового засідання Горілей Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лохвиця цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Служба у справах дітей Лохвицької райдержадміністрації про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, -

В с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа служба в справах дітей Лохвицької райдержадміністрації про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, посилаючись на наступні обставини.

На підставі договору купівлі-продажу від 22.06.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Лохвицького районного нотаріального округу Сегет Л.В., зареєстрованого в реєстрі за № 564, їй належить на праві приватної власності житловий будинок приватного житлового фонду, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 що підтверджується договором купівлі-продажу та Витягом з Державного реєстру правочинів.

У вказаному будинку вона проживає разом із співмешканцем ОСОБА_6. У будинку з її дозволу були зареєстровані також дочка співмешканця - ОСОБА_2 та її неповнолітні діти: ОСОБА_3, ОСОБА_4. ОСОБА_2 та її діти були лише зареєстровані у будинку, але ніколи в ньому не проживали.

ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на протязі із 30.06.2009 року та по даний час не проживають за зареєстрованим місцем проживання у належному їй будинку. Факт реєстрації відповідачів у будинку обмежують її права щодо користування та розпорядженням своїм майном. Тому просила визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, такими, що втратили право користування житловим приміщенням (домоволодінням), розташованим за адресою: АДРЕСА_1

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_7, в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, надали пояснення аналогічні, викладеним в позовній заяві. Наполягали на задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судовому засіданні позову не визнала, пояснила, що через місяць добровільно збиралася знятись з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 підтвердила, що з моменту реєстрації, тобто з 2009 року не проживала і не мала наміру проживати в будинку за вищезазначеною адресою.

Представник третьої особи ОСОБА_8, що діє на підставі довіреності, не заперечувала проти визнання такою, що втратила право користування житлом, повнолітнього відповідача та заперечувала в частині вимог до неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки вважає, що неповнолітні повинні бути залишеними зареєстрованими в цьому житловому будинку, так як будуть порушені їх права.

Суд, заслухавши позивача та її представника, відповідача, третю особу, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку з допоміжними господарчими побудовами, який знаходиться за АДРЕСА_2 Полтавської області, що підтверджується договором купівлі-продажу від 22.06.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Лохвицького районного нотаріального округу Сегет Л.В., зареєстрованого в реєстрі за № 564 та Витягом з Державного реєстру правочинів № 7420319 від 22.06.2009 року (а.с. 4-6).

Як вбачається з довідки № 3161 від 11.10.2017 року, виданої Лохвицькою міською радою Полтавської області, в будинку АДРЕСА_1 зареєстровані: домовласник - ОСОБА_1, співмешканець - ОСОБА_6, дочка співмешканця - ОСОБА_2, внуки - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.7).

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_1, складеного депутатом Лохвицької міської ради Захарченко І.М. та помічників консультантів Іващенко Н.В. та Сидорова В.І. 19.03.2018 року встановлено, що окрім ОСОБА_1 за АДРЕСА_2 Полтавської області, зареєстрований і проживає її чоловік ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4. Проживають у громадянському шлюбі. За цією адресою також зареєстровані але з часу реєстрації не проживають дитина та внуки її чоловіка: донька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 та внуки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7. Донька ОСОБА_2 проживає у м. Лубни у власному будинку за адресою АДРЕСА_3. Будинок знаходиться у задовільному стані, при будинкові є господарські будівлі, земельна ділянка відсутня ( а. с. 8 ).

Таким чином, судом встановлено, що відповідач з дітьми була вселена до належного позивачу будинку як дочка співмешканця, у зв'язку із чим ОСОБА_1, як власник цього майна надала право відповідачу користуватись ним.

Відповідач та її неповнолітні діти спільно з власником будинку ніколи не проживали, спільним побутом не були пов'язані, як вбачається з акту обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_1, з часу реєстрації не проживали дитина та внуки її співмешканця: донька ОСОБА_2 та внуки ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Частиною 2 ст. 406 ЦК України встановлено, що сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотні значення.

За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Отже, відповідно до положень статті 391 ЦК України позивач як власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, оскільки відповідач добровільно відмовилась від користування чужою власністю, що підтверджується її особистими поясненнями, згідно яких вона не мала наміру проживати в будинку.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що право відповідача на користування чужим майном (будинком) підлягає припиненню на вимогу власника цього майна відповідно до положень частини другої статті 406 ЦК України.

Щодо заперечень представника 3-ої особи щодо позовних вимог в частині неповнолітніх осіб, суд вважає доведеною ту обставину, що в будинку, в якому зареєстровані неповнолітні ОСОБА_3, ОСОБА_4, вони не проживають з моменту реєстрації, фактично проживають разом зі своєю матір'ю за адресою: АДРЕСА_4 а тому визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням, в даному випадку жодним чином не порушує права дітей.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 15.05.2017 року № 6-2931цс16.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що в силу положень ч. 2 ст. 64, ч. 4 ст. 156 ЖК УРСРвідповідач та її діти не були членами сім'ї власника спірного житлового будинку, оскільки ніколи не проживали разом з нею у спірному житлі, не вели з нею спільного господарства, а тому на ці правовідносини не поширюються норми статті 405 ЦК України.

Таким чином, саме з цієї підстави ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4 підлягають визнанню такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме: житловим будинком АДРЕСА_1

Так, згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як було встановлено судом, позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Враховуючи те, що позов ОСОБА_1 було задоволено, суд вважає, що судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 29, 317, 319, 391, 406 ЦК України, ст.ст. 12, 76-83, 89, 141, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

В и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Служба у справах дітей Лохвицької райдержадміністрації про визнання особи такою, що втратила право користування житлом - задовольнити.

Визнати такими, що втратили право користування житловим приміщенням - житловим будинком АДРЕСА_1 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи - судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривень 80 коп.

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: В.А. Бондарь