Вирок № 75100799, 27.06.2018, Підволочиський районний суд Тернопільської області

604/1100/17

1-кп/604/30/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року сел. Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого Сташківа Н.Б.

секретаря судового засідання Гамана В.Т.

номер кримінального провадження 12017210150000243 зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань від 28 жовтня 2017 року відносно обвинувачених:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, одруженого, не депутата, ІНФОРМАЦІЯ_3, тимчасово не працюючого, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого: 13.06.2003 року Підволочиським районним судом згідно ст. 185, ч.3, 304, 70, 76 КК України, до позбавлення волі на термін 4 роки; 11.11.2005 року Тернопільським міськрайонним судом згідно ст. 186 ч. 2, 69, 76 п.2, 76 п.3, 76 п.4 КК України до позбавлення волі на термін 2 роки; 13.05.2008 року Підволочиським районним судом згідно ст. 296 ч. 2, 122 ч.1, 70 ч.1 КК України до обмеження волі на термін 3 роки; 03.06.2014 року Підволочиським районним судом згідно ст. 185 ч. 3, 76 п.2, 76 п.3 КК України до позбавлення волі на термін 3 роки; на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання із встановленням іспитового терміну 2 роки; звільненого 14.06.2016 року по закінченню іспитового терміну, судимість за який не знята та не погашена у встановленому законом порядку,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки та жительки с. Полупанівка Підволочиського району Тернопільської області, громадянки України, українки, заміжньої, не депутата, ІНФОРМАЦІЯ_3, тимчасово не працюючої, в силу ст. 89 КК України такої, що не має судимості,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 296 КК України;

за участі сторін та інших учасників кримінального провадження :

сторони обвинувачення прокурорів : Романіва Д.Я., Бай А.О.

сторін захисту обвинувачених : ОСОБА_1, ОСОБА_2

потерпілого : ОСОБА_3

свідка : ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Підволочиська Тернопільської області вказане кримінальне провадження, -

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_1 27 жовтня 2018 року, близько 21:05 год., знаходячись поблизу магазину ПП ОСОБА_5, виявивши ОСОБА_3, підійшов до нього та без будь-якого значного приводу, будучи раніше незнайомим із ОСОБА_3, обізвав його грубими словами, чим спровокував словесний конфлікт. Надалі, ОСОБА_1, діючи з особливою зухвалістю, яка виразилась в насильстві із заподіянням тілесних ушкоджень, ігноруючи існуючі елементарні правила поведінки, моральності та добропристойності, виражаючи явну неповагу до суспільства, зневажаючи громадський порядок, бажаючи самоутвердитись в очах своєї дружини ОСОБА_2, свого брата ОСОБА_6 та знайомого ОСОБА_3 - ОСОБА_7, які перебували неподалік, за рахунок безпричинного приниження потерпілого ОСОБА_3, діючи з особливою зухвалістю, умисно та безпричинно наніс ОСОБА_3 удар кулаком правої руки в ліву частину обличчя та голови та один удар кулаком правої руки в праву частину обличчя та голови, після чого спільно з ОСОБА_2 і ОСОБА_6 покинули вказане місце

Надалі, цього ж вечора, а саме 27.10.2017 року, близько 21:20 год., на вул. Ясиневій, що в с. Полупанівка Підволочиського району Тернопільської області, поблизу магазину ПП ОСОБА_8, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 знову виник словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_6 підійшов до ОСОБА_3 та, зловивши за верхній одяг, став умисно шарпати. В той же час, ОСОБА_2, бачачи протиправні дії свого чоловіка ОСОБА_1, діючи з особливою зухвалістю, яка виразилась в насильстві із заподіянням тілесних ушкоджень ОСОБА_3, ігноруючи існуючі елементарні правила поведінки, моральності та добропристойності, виражаючи явну неповагу до суспільства, зневажаючи громадський порядок, користуючись тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виникла шарпанина, підійшла до ОСОБА_3 з-заду та, тримаючи в руках скляну пляшку, умисно безпричинно нанесла ОСОБА_3 один удар даною пляшкою в потиличну ділянку голови справа, від якого ОСОБА_3 втратив рівновагу та впав на землю.

Надалі, продовжуючи свої злочинні дії, після того, як ОСОБА_3 впав на землю, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, обступивши ОСОБА_3 з обох боків, умисно нанесли йому декілька ударів руками та ногами по обличчі та голові.

Внаслідок спільних хуліганських дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2, потерпілому ОСОБА_9 спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кісток носа і передньої стінки правої верхньощелепної пазухи однойменної кістки, закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, рани лобної і правої завушної ділянок голови, правої вушної раковини, нижньої губи, нижньої повіки лівого ока, синців повік та крововиливи у сполученні оболонки очей, які відноситься до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров’я, а також завдано значної шкоди громадському порядку, спричинено шкоду особистим інтересам потерпілого ОСОБА_3, наданих йому Конституцією України, правам на повагу до гідності, свободу та особисту недоторканність.

Вчинене кримінальне правопорушення відносно обвинувачених кваліфікується за ч.2 ст. 296 КК України як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільств, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.

Будучи допитаним у судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_1 пояснив, що 27 жовтня 2017 року близько 21:00 год. разом із братом та дружиною на скутері їхали у магазин ПП ОСОБА_5, що на вулиці Ясиневій у с. Полупанівка Підволочиського району Тернопільської області. По дорозі із вікна автомобіля, який їх обганяв, хтось викликнув у їх адрес непристойними словами. Коли зупинились біля даного автомобіля що був поруч магазину ПП «Гачинської», підійшов до ОСОБА_3 з метою вияснити хто у їх адрес виражався, проте потерпілий перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння почав висловився у його сторону нецензурною лайкою, тим чим самим спровокував його на конфлікт. Не стримавшись від образ, наніс декілька ударів у обличчя потерпілого після чого ОСОБА_3, дістав із багажника свого автомобіля пляшку горілки та запропонував у знак примирення розпити з ним, однак до них підійшла дружина, забрала його і вони поїхали у інший магазин де до них знову під’їхав ОСОБА_3 і почав з’ясовувати за що його побили. Між ним виникла шарпанина, в результаті якого він наніс декілька ударів рукою у обличчя, а його дружина ОСОБА_2 нанесла удар пляшкою по голові. ОСОБА_3 присів, однак свідомості не втрачав. Надалі його дружина і він нанесли ще декілька ударів ногами у різні частини тіла. Ствердив, що його брат ОСОБА_6 будь-яких ударів потерпілому не наносив, а лише розбороняв і відпихав його від потерпілого.

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у скоєні інкримінованого органами досудового слідства правопорушення визнав частково, ОСОБА_2 в силу ст.63 Конституції України відмовилась від дачі показань, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку, прийшов до переконання про повну доведеність вини обвинувачених ОСОБА_1А, ОСОБА_2 у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296, КК України, зокрема :

Будучи допитаним у судовому засіданні в якості потерпілого ОСОБА_3 показав, що 27 жовтня 2017 року близько 21:05 год. він із сусідом ОСОБА_10 під’їхали на автомобілі до магазину ПП ОСОБА_5, що на вулиці Ясиневій у с. Полупанівка Підволочиського району Тернопільської області. Сусід пішов швидше до магазину а він затримався. У той час до нього підійшли раніше невідомі йому троє осіб двоє з яких чоловічої статі та одна жінка і почали безпричинно висловлюватись у його сторону нецензурною лайкою. Між ними виникла словесна перепалка в результаті чого ОСОБА_6 відвів його в сторону і наніс один удар кулаком в обличчя, після чого з заді нього підійшов ОСОБА_1 і коли він розвернувся до нього, останній наніс два удари в обличчя і на цьому конфлікт припинився. Попередньо запитав за що його побили, проте останні поводили себе зухвало, на його запитання не реагували та стверджували, що за такі протиправні дії їм нічого не буде. Надалі поїхав у інший магазин де побачив обвинувачених. Підійшовши до них знову намагався з’ясувати причину нанесення тілесних ушкоджень, проте між ним та обвинуваченими ОСОБА_1, ОСОБА_6 відбулась шарпанина, під час якої останні нанесли декілька ударів кулаками у обличчя. В той час коли йому наносили удари відчув кроки ззаду себе і сильний удар пляшкою по голові. Втратив рівновагу, обперся об землю і відчував що обвинувачені продовжували наносити йому тілесні ушкодження у різні частини тіла. По кількості тілесних ушкоджень ствердив що били його троє осіб, зокрема і обвинувачена ОСОБА_2 В результаті великої кількості ударів знепритомнів. Коли прийшов до свідомості зателефонував на швидку та дружині яка завезла його до лікарні.

Вказане підтверджується допитаною у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4, котра показала, що 27 жовтня 2017 року її викликали як ургентного лікаря. При огляді вже бачила оброблену (зашиту) рану, удавлений перелом лицьового черепа і пригадує що він довго лежав, відновлювався важко і був у стані середньої важкості, притомний. При огляді встановлено діагноз закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, гематоми на обличчі, гіпертонічний тиск. Не може пригадати чи перебував потерпілий у стані алкогольного сп’яніння проте в картці стаціонарного хворого це має бути відображено.

Покази потерпілого ОСОБА_3Й з показами свідка ОСОБА_4І є логічними , послідовними, взаємодоповнюючими і повністю підтверджуються дослідженими та проаналізованими у судовому засіданні матеріалами кримінального провадження зокрема:

Згідно висновку експерта номер 1737 Тернопільського обласного бюро судової медичної експертизи, від 21 листопада 2017 року вбачається, що при вступі громадянина ОСОБА_3 у Скалатську комунальну районну лікарню, при проведенні лікарських обстежень і спостережень та апаратному дослідженні КТ голови у нього були виявленні та описанні у медичній карті номер 1881 закриті переломи кісток носа та передньої стінки правої верхньощелепної пазухи, однойменної кістки, закрита ЧМТ у вигляді струсу головного мозку та із зовнішніх ушкоджень, рана лобової та правої завушної ділянки голови, правої вушної раковини, нижньої губи, нижньої повіки лівого ока, синця повік та крововиливи у сполучні оболонки очей.

Згідно висновку експерта зазначені вище ушкодження утворилися від дії тупих предметів незадовго до звернення за медичною допомогою, що підтверджується їх характером, відсутністю даних при загоєні зовнішніх травматичних змін, зрощення переломів та описаною в медичній карті клінічним перебігом ЧМТ.

Виявлена у ОСОБА_3Й травма голови з переломами кісток лицевого черепа, струсом головного мозку і зовнішніми ушкодженнями у своєму клінічному перебігу супроводжувалося розладом здоров’я понад 6 але менше 21 дня і за цією ознакою за ступенем тяжкості належить до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров’я - п 2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тілесних ушкоджень» .

Враховуючи характер і розташування вище вказаних ушкоджень, утворення їх за обставин, на які посилається ОСОБА_3 у своїх показаннях, не виключається.

Згідно протоколу огляду місця події 27 листопада 2017 року, вбачається, що потерпілий ОСОБА_3Й за допомогою статистів відтворив, яким саме чином та при яких обставинах йому були нанесені тілесні ушкодження.

Таким чином, суд приходить до переконання про повну доведеність вини обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 в умисних діях які виразились у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.

При цьому суд не бере до уваги покази обвинуваченого ОСОБА_1, а саме те, що потерпілий ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння виражався у його сторону нецензурною лайкою чим сам спровокував конфлікт, оскільки такі покази не знайшли логічного підтвердження у судовому засіданні та спростовані, логічними та поставними поясненнями потерпілого, свідка, а також проаналізованими письмовими доказами.

Суд розцінює дані покази як такі, що дані обвинуваченим ОСОБА_1 з метою пом’якшення своєї вини у інкримінованого кримінальному правопорушенні і до уваги не бере.

При призначені покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, котрий відповідно до ст. 12 КК України відносяться до злочинів середньої тяжкості, наслідків, що наступили, особу обвинуваченого те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, по місцю проживання характеризується з позитивної сторони.

Також, беручи до уваги відсутність обставин, що пом’якшують чи обтяжують покарання, думку потерпілого щодо призначення обвинуваченому покарання, з урахуванням фактичних обставин справи, суд приходить до переконання, що обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити покарання у виді позбавлення волі згідно санкцій статті обвинувачення, із застосуванням ст.. 75 КК України звільнивши його від відбування покарання з випробуванням. Разом із тим у відповідності до вимог ст. 76 КК України суд вважає, що на обвинуваченого слід покласти обов’язки, що передбачені пп.1,2, ч.1 даної статті що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

При призначені покарання обвинуваченій ОСОБА_2 суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, котрий відповідно до ст. 12 КК України відносяться до злочинів середньої тяжкості, наслідків, що наступили, особу обвинуваченої, те, що вона раніше в силу ст. 89 КК України вважається такою, що не притягувалась до відповідальності, по місцю проживання характеризується з позитивної сторони.

Також, беручи до уваги відсутність обставин, що пом’якшують чи обтяжують покарання, думку потерпілого щодо призначення покарання, з урахуванням фактичних обставин справи, суд приходить до переконання, що обвинуваченій ОСОБА_2 слід призначити покарання у виді позбавлення волі згідно санкцій статті обвинувачення, із застосуванням ст.. 75 КК України звільнити її від відбування покарання з випробуванням, та покласти обов’язки, що передбачені ст. 76 КК України, що буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Разом із тим суд вважає, що заявлені позовні вимоги прокурора Підволочиського відділу Кременецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі фінансового управління Підволочиської районної ради до обвинувачених ОСОБА_11, ОСОБА_2, про відшкодування витрат понесених закладами охорони здоров’я на лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення, підлягає до задоволення, виходячи із наступних міркувань:

Відповідно до вимог ч.2 ст. 127 КПК України шкода завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням , може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Згідно ч.1,3 ст. 1206 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат" № 11 від 07.07.1995 року, судам слід мати на увазі, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з "Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року. Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні.

До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Судом встановлено, що в результаті заподіяння тілесних ушкоджень, які перебувають у прямому причино-наслідковому зв’язку із діями ОСОБА_1А,, ОСОБА_2, потерпілий ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні з 27 жовтня 2017 року по 10 листопада 2017 року, вартість його лікування становить 5251,26 грн. Вказане підтверджується довідкою Підволочиської КІІРЛ № 488 від 27 листопада 2017 року.

За вказаних обставин суд приходить до переконання, що в результаті протиправних дій ОСОБА_1, ОСОБА_2, порушені права закладу охорони здоров’я, які підлягають до захисту шляхом задоволення позову та стягнення з обвинувачених в користь держави в особі Скалатської міської ради понесені закладом охорони здоров’я витрати на лікування потерпілого від злочину, в розмірі 5251,26 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 369-371, 373,374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 296 КК України і призначити йому покарання у виді двох років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, встановивши іспитовий строк терміном 3 (три) роки.

З метою забезпечення належної поведінки ОСОБА_1 в період дії іспитового строку, відповідно до ч.1 п.п.1,2 ст. 76 КК України, слід покласти обов’язок періодично з’являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2ст. 296 КК України і призначити їй покарання у виді двох років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, встановивши іспитовий строк терміном 2 (два) роки.

З метою забезпечення належної поведінки ОСОБА_2 в період дії іспитового строку, відповідно до ч.1 п.п.1,2 ст. 76 КК України, слід покласти обов’язок періодично з’являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов заявлений прокурором Кременецької місцевої прокуратури Тернопільської області в інтересах держави в особі Скалатської міської ради до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 - задоволити.

Стягнути із ОСОБА_1, ОСОБА_2 в користь Скалатської міської ради ради р/р 35413055028213 ГУДКСУ в Тернопільській області, МФО 838012, КОД ЄДРПОУ 02000961 - 5251,26 гривень витрат пов’язаних із лікуванням потерпілого ОСОБА_3 від злочину.

Стягнути з ОСОБА_1А, ОСОБА_2 в користь держави судовий збір в розмірі по грн. з кожного.

Речові докази, процесуальні витрати відсутні.

Запобіжні заходи обвинуваченим не обиралися.

На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Тернопільської області через Підволочиський районний суд протягом 30-ти днів з моменту його проголошення, а засудженому, який перебуває під вартою протягом цього ж строку з моменту вручення копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право у суді отримати копію вироку.

Обвинуваченим та прокурору копія вироку вручити негайно, після його проголошення.

Учаснику судового провадження які не були присутніми під час судового засідання, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Головуючий суддя – підпис

копія вірна:

Суддя Підволочиського районного суду

Тернопільської області ОСОБА_12