Постанова № 75100205, 03.07.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 229/3024/16-ц Номер провадження 22-ц/775/769/2018

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2018 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

суддів Кішкіної І.В. (доповідач), ОСОБА_1, ОСОБА_2,

за участю секретаря Ротар Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 229/3024/16 за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Дружківського міського суду Донецької області від 02 березня 2017 року (суддя Рагозіна С.О., повний текст рішення складено 09 березня 2017 року),

в с т а н о в и в :

08 вересня 2016 року ПВТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом, в подальшому уточнивши позовні вимоги, до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_6, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, посилаючись на те, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_6 02 лютого 2007 року укладений кредитний договір № 59М-07, відповідно до умов якого ОСОБА_6 отримала кредит у розмірі 50000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 31 січня 2012 року. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 уклали договір іпотеки № 59М-07, згідно з яким ОСОБА_3 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме будинок № 64 по вул.Депутатській в м.Дружківці Донецької області загальною площею 48,30 кв.м, житловою площею 27,00 кв.м, який належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу. Обумовлена сторонами ціна предмету іпотеки складає 42000 грн. ОСОБА_6 не виконувала зобов’язання за кредитним договором і станом на 30 серпня 2016 року утворилася заборгованість у сумі 178478,62 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 38551,23 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 59942,61 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором - 79984,78 грн. Просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 59М-07 від 02 лютого 2007 року звернути стягнення на предмет іпотеки - будинок № 64 по вул.Депутатській в м.Дружківці Донецької області, загальною площею 48,30 кв.м, житловою площею 27,00 кв.м, шляхом продажу предмету іпотеки позивачем з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу, в тому числі нотаріального укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем із встановленням початкової ціни продажу предмету іпотеки на рівні, зазначеному в договорі іпотеки, а саме 42000,00 грн. будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Також просив виселити відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у будинку (предметі іпотеки), стягнути з відповідачів судові витрати.

Заочним рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 02 березня 2017 року в задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відмовлено.

З вказаним рішенням не погодився позивач ПАТ КБ «Приватбанк» та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, були порушені норми матеріального і процесуального права, а саме судом не враховано, що кредитні зобов’язання за договором № 59М-07 від 02 лютого 2007 року забезпечені іпотекою, яка є дійсною та правовідносини щодо іпотеки врегульовані Законом України «Про іпотеку», однак судом помилково застосовано до правовідносин за договором іпотеки норми ЦК України, які регулюють правовідносини поруки.

Представник позивача ПАТ КБ «Приватбанк» в судове засідання апеляційного суду не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву, згідно якої просить справу розглянути за відсутності представника.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судове засідання апеляційного суду з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, на офіційному веб-сайті https://dna.court.gov.ua/sud0590/dlya_uchasnikiv_u_zoni_okupovanii_zoni/yjhd, в порядку передбаченому ч. 11 ст. 128 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

На підставі п. 9 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону №2147-УІІІ від 03 жовтня 2017 року справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цієї редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із пунктом 4 частини першої ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що 02 лютого 2007 року муж публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_6 укладений кредитний договір № 59М-07, відповідно до умов якого ОСОБА_6 отримала кредит у розмірі 50000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном поверненням 31 січня 2012 року (а.с.14-16 т.1).

З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між банком та відповідачем ОСОБА_3 02 лютого 2007 року укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Дружківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, згідно якого відповідач передав в іпотеку банку будинок № 64 по вулиці Депутатській в місті Дружківці Донецької області, загальною площею 48,30 кв.м, житловою площею 27,00 кв.м, який належить останньому на підставі договору купівлі-продажу будинку від 23 листопада 2005 року. Обумовлена сторонами ціна предмету іпотеки складає 42000 грн. (а.с.19-21 т.1).

ОСОБА_6 зобов’язання виконувались неналежним чином, у зв’язку з чим відповідно до наданих пози¬вачем розрахунків станом на 30 серпня 2016 року за вказаним кредитним договором виникла заборгованість в сумі 178478,62 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 38551,23 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 59942,61 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором - 79984,78 грн. (а.с.6-8 т.1).

ОСОБА_6 померла 05 жовтня 2016 року (а.с.53 т.1).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у випадку смерті позичальника за кредитним договором, що є заміною боржника в розумінні Цивільного кодексу України, іпотека є припиненою, якщо іпотекодавці не надали згоду (в договорі іпотеки чи підписанням певного документу після смерті позичальника) на забезпечення кредитного зобов’язання нового боржника. Тобто, вимоги іпотекодержателя (ПАТ КБ «Приватбанк») до іпотекодавця (ОСОБА_3В.) про звернення стягнення на предмет іпотеки були б обґрунтовані при умові, якщо б ОСОБА_3 надав свою згоду на забезпечення кредитного зобов’язання нового боржника – спадкоємця ОСОБА_6, який би у встановленому законом порядку прийняв спадщину після неї. Але такі підстави у судовому засіданні не встановлені. Позивач не надав суду доказів того, що спадщина після смерті ОСОБА_6 була прийнята її спадкоємцями, а ОСОБА_3 надав свою згоду на забезпечення кредитного зобов’язання нового боржника. Тобто, позивачем не надано достатніх доказів на обґрунтування своїх вимог до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Позовні вимоги до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення з будинку, який є предметом іпотеки, також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними з позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Проте погодитись з висновками суду першої інстанції неможливо, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Згідно із ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов’язання повинно виконуватися належним чином і у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві таку ж суму грошей у строк і в порядку встановленому договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах. встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Позивачем виконані свої зобов’язання перед відповідачем шляхом надання грошових коштів. Свій обов’язок щодо погашення кредиту відповідач не виконав, не сплачував вказані суми у повному обсязі.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов’язання або закінчення строку дії іпотечного договору, реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону, набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, стаття 17 Закону України «Про іпотеку» визначає підстави для припинення іпотеки, серед яких немає такої як смерть позичальника.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Висновок суду про те, що відповідач ОСОБА_3 не є боржником за кредитним договором №59м-07 від 02 лютого 2007 року, оскільки він не є спадкоємцем майна ОСОБА_6 та не надав згоди забезпечувати виконання зобов’язання іншим боржником, а тому зобов’язання за договором іпотеки є припиненими, є передчасним.

Частиною другою статті 523 ЦК України передбачено, що застава, встановлена первісним боржником, зберігається після заміни боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом першої інстанції належним чином не досліджено договір іпотеки від 02 лютого 2007 року (а.с.19-21 т.1), зокрема пункт 18.8.3., умовами якого визначено, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання якого-небудь із зобов’язань за кредитним договором у випадках: смерті іпотекодавця або позичальника.

Таким чином, ОСОБА_3 при підписанні договору іпотеки дав свою згоду відповідати за зобов’язаннями за кредитним договором у разі смерті боржника у зобов’язанні.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно із ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов’язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов’язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Як вбачається з договору іпотеки (а.с.19-21 т.1) п.13.3.1 на підставах, передбачених чинним законодавством, на предмет іпотеки може бути звернено стягнення.

На підставі ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що заборгованість за кредитним договором не сплачена.

Отже, відповідач як іпотекодавець порушив умови кредитного договору, що є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 38 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя на продаж предмету іпотеки.

Згідно із ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Оскільки рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки дає право на примусовий продаж іпотечного майна, то, викладаючи резолютивну частину рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, потрібно обов’язково встановити у грошовому вираженні початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначену за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 Закону України «Про іпотеку».

Виходячи зі змісту поняття ціни як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку», зазначення в рішенні суду початкової ціни предмета іпотеки, визначеної за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону, означає встановлення її в грошовому вираженні.

Зі змісту п.12.1. договору іпотеки вбачається, що предмет іпотеки сторони оцінили в 42000 грн. (а.с.19-21 т.1).

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Згідно з Переліком населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України 02 грудня 2015 року №1275-р, місто Дружківка Донецької області віднесено до вказаного переліку, відповідач зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, б. 64 (а.с.48 т.1), а тому банк повинен був скасувати відповідачеві нараховану пеню за період з 14 квітня 2014 року по 30 серпня 2016 року в сумі 40136,78 грн.

Зі змісту статті 39 Закону України «Про іпотеку» вбачається, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються в тому числі загальний розмір вимог та всі його складові. Тому звернення стягнення на предмет іпотеки необхідно зазначити в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 138341,84 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 38551,23 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 59942,61 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором - 39848 грн. (79984,78 грн. – 40136,78 грн.).

Згідно із ст. 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року протягом терміну дії цього Закону щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України та перебуває в іпотеці, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об’єкти), статей 41, 43 - 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України «Про іпотеку».

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до них, в тому числі віднесено місто Дружківка Донецької області.

Нерухоме майно, яке належить відповідачу та перебуває в іпотеці, розташоване в місті Дружківка Донецької області, вул. Депутатська, буд. 64.

Отже, протягом терміну дії цього Закону реалізація права ПАТ КБ «Приватбанк» на продаж предмета іпотеки зупиняється.

Щодо вимог про виселення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з будинку за адресою: м. Дружківка Донецької області, вул. Депутатська, б. 64, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є ст. 109 ЖК України, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

За змістом ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ч. 3 ст. 109 ЖК України після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов’язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 109 ЖК України громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» застосовуються як положення ст. 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК України.

Згідно із п. 7 договору іпотеки від 02 лютого 2007 року нерухоме майно належить іпотекодавцю ОСОБА_8 на праві приватної власності, що підтверджується договором купівлі продажу будинку, посвідченого 23 листопада 2005 року приватним нотаріусом Дружківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровано в реєстрі за №6237. Право власності на предмет іпотеки відповідно до законодавства України зареєстровано у БТІ м.Дружківки.

Отже, іпотекодавець ОСОБА_3 придбав будинок, який є предметом іпотеки, згідно з договором купівлі-продажу від 23 листопада 2005 року, тобто не за рахунок отриманих позичальником ОСОБА_6 у 2007 році кредитних коштів, а тому передбачених законом підстав для виселення мешканців із цього будинку без надання їм іншого постійного житла немає.

Таким чином, правові підстави для виселення відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (а.с.48 т.1) зі спірного будинку без надання їм іншого постійного житла відсутні, а тому апеляційний суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову про виселення відповідачів з будинку.

При цьому, направлення позивачем відповідачу ОСОБА_8 письмової вимоги банку про звільнення будинку не має правового значення для вирішення цієї частини позовних вимог у справі, яка переглядається.

На підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в сумі 1378 грн. (ар.с.1 т.1).

Оскільки апеляційний суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача належить стягнути судовий збір пропорційно задоволених вимог в сумі 1067,95 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, п. 9 ч. 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Заочне рішення Дружківського міського суду Донецької області від 02 березня 2017 року скасувати.

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 59М-07 від 02 лютого 2007 року в сумі 138341,84 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 38551,23 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 59942,61 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором - 39848 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки будинок № 64 по вулиці Депутатській в місті Дружківці Донецької області загальною площею 48,30 кв.м, житловою площею 27,00 кв.м, який належить на праві власності ОСОБА_8, шляхом продажу предмету іпотеки публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу, в тому числі нотаріального укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем із встановленням початкової ціни продажу предмету іпотеки на рівні, зазначеному в договорі іпотеки, а саме 42000,00 грн., будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 1067 грн. 95 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судді І.В.Кішкіна

ОСОБА_1

ОСОБА_2

Повний текст постанови складено 03 липня 2018 року

ОСОБА_9Кішкіна