Ухвала суду № 75100105, 25.06.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/2790/17 Головуючий у 1 інстанції: Бориславський Ю.Л.

Провадження № 11-кп/783/136/18 Доповідач: Белена А. В.

Категорія: ст. 186 ч.2 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді - Белени А.В.,

суддів - Урдюк Т.М., Головатого В.Я.,

секретаря судового засідання - Щербая В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження №12017140060002254 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника – адвоката ОСОБА_2 на вирок Залізничного районного суду м.Львова від 27.12.2017 року відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, неодруженого, який має на утриманні чотирьох малолітніх дітей, та проживає ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого, останній раз вироком Сихівського районного суду м. Львова від 11.04.2017 року, за яким його засуджено за ч.1 ст.263 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 3 роки,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.186 КК України,

за участю:

прокурора - Яворського С.М.,

захисника – адвоката ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

встановила:

Обвинувачений та його захисник подали апеляційні скарги на вирок Залізничного районного суду м.Львова від 27.12.2017 року, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.186 КК України, і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Згідно ч.1, 4 ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком Сихівського районного суду м. Львова від 11.04.2017 року у виді 1 року 1 місяця позбавлення волі, визначивши остаточне покарання ОСОБА_1 у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі.

Зараховано ОСОБА_1 на підставі ч.5 ст.72 КК України в строк відбуття покарання строк попереднього ув’язнення з 01.06.2017 року по день ухвалення вироку, тобто по 27.12.2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 рахується з 01.06.2017 року, тобто з моменту його фактичного затримання.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 залишено до вступу вироку в законну силу.

Долю речових доказів вирішено в порядку ст. 100 КПК України.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 просить зменшити йому строк покарання, оскільки він повністю визнав свою вину, має проблеми зі здоров’ям, у нього на утриманні 4 неповнолітніх дітей.

Адвокат ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі, в інтересах обвинуваченого, просить обрати ОСОБА_1 більш м’яке покарання так, як вважає вирок суду першої інстанції надто суворим і таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та особі обвинуваченого.

Апелянт покликається, що місцевим судом не було враховано з’явлення ОСОБА_1 із зізнанням, щире каяття, усунення заподіяної шкоди. Також не враховано думку потерпілого, який просив суворо не карати ОСОБА_1 У вироку не зазначено обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_1

Судом першої інстанції встановлено, що 01.06.2017 року близько 00.30 год. ОСОБА_1 знаходячись за адресою: м. Львів, пл. Двірцева, 1 реалізовуючи свій таємний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з метою власного збагачення за рахунок злочинної діяльності, скориставшись відсутністю стороннього нагляду таємно викрав у потерпілого ОСОБА_3 гаманець із грошовими коштами в розмірі 203,00 гривні та 150,00 доларів США, які у відповідності до курсу гривні до іноземних валют НБ України станом на 01.06.2017 року становить 3 946,50 гривень та мобільний телефон марки «Samsung» S4 Duos, вартістю 2000,00 гривень, але був викритий потерпілим, після чого з метою продовження злочину наніс ОСОБА_3 один удар ліктем руки в праву сторону тулуба та намагався втекти із викраденим, але свого злочинного умислу до кінця не довів із причин, що не залежали від його волі, так як був затриманий працівниками поліції. Відтак, ОСОБА_1 вчинив всі необхідні дії, які він вважав за необхідні для здійснення крадіжки і які за вказаних обставин переросли у закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), у вчиненому був викритий. Своїми протиправними діями ОСОБА_1 заподіяв потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 6 149,50 гривень.

Заслухавши доповідача, думку обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника-адвоката ОСОБА_2, які просили задоволити їх апеляційні скарги, міркування прокурора, який просив залишити без задоволення апеляційні скарги обвинуваченого та захисника, а вирок суду першої інстанції - без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого і захисника не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

В суді апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції були належним чином досліджені обставини справи, які є в матеріалах кримінального провадження та, у зв’язку з повним визнанням обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини по ч.2 ст15, ч.2 ст. 186 КК України, обрано покарання в межах санкцій статті обвинувачення, у відповідності до ч.3 ст. 68 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме вчинення тяжкого кримінального правопорушення, його наслідки, особу обвинуваченого, який раніше судимий, не працює, на обліках в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, під час іспитового строку в короткий проміжок часу вчинив новий корисливий злочин із застосуванням насильства, що свідчить про те, що він не бажає ставати на шлях виправлення, є особою схильною до скоєння умисних корисливих злочинів, а тому було обрано покарання достатнє і необхідне для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів в межах санкції статті пред’явленого обвинувачення, що є достатнім для виправлення обвинуваченого, його перевиховання, запобігання вчиненню ним нових злочинів, що відповідає його особі та є достатнім для досягнення, передбачених ч.2 ст.50 КК України, цілей покарання.

Дане покарання відповідає вимогам ст.65 КК України, підстав для його пом’якшення або призначення більш суворого покарання колегія суддів не вбачає.

Покликання апелянтів про можливість призначення обвинуваченому більш м’якої міри покарання не знайшло підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1 було призначено мінімальне покарання, з врахуванням вимог ч.3 ст.68 КК України, яке необхідне для його виправлення та запобігання скоєння ним нових злочинів, з врахуванням того, що дане кримінальне правопорушення він скоїв під час іспитового строку визначеного вироком Сихівського районного суду м. Львова від 11.04.2017 року, за яким ОСОБА_1 засуджено за ч.1 ст.263 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 3 роки.

Будь-яких істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства при розгляді даного кримінального провадження в суді першої інстанції, які б вплинули на правильність прийнятого судового рішення, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів, -

постановила :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника – адвоката ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Вирок Залізничного районного суду м.Львова від 27.12.2017 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1 – залишити без змін .

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а засудженим, який перебуває під вартою – в той же строк, з моменту отримання копії ухвали.

Головуючий:

Судді: