Рішення № 75100092, 02.07.2018, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 580/666/18

Номер провадження 2/580/316/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2018 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого – судді Чхайло О. В.,

за участю секретаря - Сивоконь А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лебедині справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 15% річних та інфляційних втрат після прийняття судового рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що 17.05.2010 року Лебединським районним судом Сумської області був виданий судовий наказ про стягнення на його користь з відповідача суми боргу за договором позики. Зазначений судовий наказ набрав чинності та був звернутий до виконання, однак кошти не були стягнуті з відповідача. Тому позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд стягнути з відповідача 15% річних в сумі 4145 грн. 92 коп. та інфляційні втрати – в сумі 5463 грн. 21 коп., нараховані на суму несплаченого боргу.

Позивач в судове засідання не з’явився, але надав заяву в якій просить суд розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, але в судове засідання не з’явився з невідомих причин і не подав відзив.

Згідно вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим провести по справі заочний розгляд.

Беручи до уваги, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється в силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що між сторонами мають місце цивільні правовідносини, пов’язані зі спорами про виконання зобов’язань, які виникли за договором позики. Позов обґрунтований і підлягає задоволенню, оскільки в судовому засіданні було встановлено наступне.

08.07.2009 року відповідач позичив у позивача 3000 грн., які зобов’язався повернути до кінця 2009 року. В разі неповернення коштів в обумовлений строк відповідач зобов’язався сплачувати 15 % річних від суми боргу (а.с. 10).

17.05.2010 року Лебединським районним судом Сумської області був виданий судовий наказ згідно з яким на користь позивача було стягнуто з відповідача борг за договором позики від 08.07.2009 року в сумі 3454 грн. 93 коп. (а.с. 12).

З довідки виданої Лебединським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області від 03.04.2018 року №7016-14.8 вбачається, що по виконавчому листу про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 3454 грн. 93 коп., відповідачем не було сплачено жодних коштів (а.с.14).

Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача зі сплати 15% річних від суми боргу за період з 15.06.2010 року по 03.04.2018 року становить - 4145 грн. 92 коп. Сума інфляційних втрат за вказаний період становить – 5463 грн. 21 коп. (а.с.31-33).

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимог позивача, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що відповідач не виконує своїх зобов’язань за договором позики. Суд погоджується з розрахунком позивача щодо процентів від суми позики та інфляційних втрат за час прострочення виконання зобов’язання, оскільки він проведений відповідно до умов договору та закону.

Крім того, суд вважає за необхідне, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп., оскільки позивач був звільнений від його сплати при подачі позову.

На підставі вище наведеного, керуючись ст.ст. 2-5, 76-80, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 509, 526, 625, 1046, 1048 ЦК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 15% річних та інфляційних втрат після прийняття судового рішення, задовільнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_2, код платника податків НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_4, код платника податків НОМЕР_2, 15% річних від суми боргу в розмірі 4145 грн. 92 коп. за період з 15.06.2010 року по 03.04.2018 року та інфляційні втрати за період з 15.06.2010 року по 03.04.2018 року в розмірі 5463 грн. 21 коп., а всього разом 9609 грн. 13 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_2, код платника податків НОМЕР_1, судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп. на користь державного бюджету (стягувач Державна судова адміністрація України, код ЄДРПОУ 26255795, місце знаходження: вул. Липська - 18/5, м. Київ, 01601), отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Чхайло О. В.