Ухвала суду № 75100040, 04.07.2018, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/3001/18

Провадження № 2-з/591/50/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

4 липня 2018 року м. Суми

Суддя Зарічного районного суду м. Суми Шелєхова Г.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Сумської міської ради, ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, загальною площею 0,0700 га за адресою: м. Суми, вул. Замостянська, 1/4а від 27 травня 2009 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4, реєстраційний номер №1175.

Для забезпечення позову просить накласти заборону фізичній особі ОСОБА_2 здійснювати будь-які роботи, що пов’язані з капітальним будівництвом об’єкту, який знаходиться на земельній ділянці за адресою: м. Суми, вул. Замостянська, 1/4а.

Так, згідно з положеннями ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього кодексу заходів забезпечення позову.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 150 ЦПК України одними із видів забезпечення позову є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії. При цьому, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Разом з тим, відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

В заяві про забезпечення позову заявник не наводить ніякого обґрунтування на підтвердження того, що невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому.

Крім цього, спосіб забезпечення виходить за межі заявлених позовних вимог. Позивач в позові ставить питання про визнання недійсним договору оренди, а в обгрунтування заяви про забезпечення позову вказує, що роботи щодо капітального будівництва об»єкту, який знаходиться за адресою м. Суми вул. Замостянська 1/4а є незаконними та порушують права позивача як власника сусідньої земельної ділянки.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Забезпечення позову по суті – це обмеження суб’єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов’язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Дослідивши матеріали цивільної справи, враховуючи обставини справи, характер правовідносин, предмет позову, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову у зв’язку з її необгрунтованістю.

Керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовити у зв’язку з необгрунтованістю.

Ухвала суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Сумської області шляхом подачі в п’ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Суддя Г.В.Шелєхова