Постанова № 75099109, 03.07.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2018 року

м. Київ

справа №754/16984/17

провадження №22-ц/796/4396/2018

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кравець В.А.,

суддів - Лапчевської О.Ф., Махлай Л.Д.

за участю помічника судді, який за дорученням головуючого судді здійснює повноваження секретаря судового засідання - Виноградової А.І.

учасники справи:

позивач - Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві

відповідач - ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2

на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26 лютого 2018 року у складі судді Панченко О.М.

у справі за позовом Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року позивач Лівобережне об'єднане управління пенсійного фонду України в м. Києві в особі Голови правління з припинення Дудич І.Д. звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із позовом про стягнення коштів, в якому просив стягнути з відповідача переплачені пенсійні кошти у сумі 4 543 грн. 12 коп.

Позовна заява мотивована тим, що на обліку в Лівобережному об'єднаному управлінні пенсійного фонду України в м. Києві перебуває громадянка ОСОБА_2, яка отримує пенсію призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Перевіркою, проведеною Управлінням з метою доцільного та ефективного використання бюджетних коштів, було встановлено, що відповідач не подала до Управління відомості про те, що вона була працевлаштована, що впливає на розмір призначеної пенсії, у зв'язку з чим виникла переплата пенсії за період з 01 грудня 2014 року по 29 лютого 2016 року у розмірі 4 543 грн. 12 коп.

22 червня 2017 року Управлінням було направлено на адресу відповідача претензію, в якій повідомлено про обов'язок добровільно повернути суму переплачених коштів, проте відповідач не відреагувала на вказану претензію, в зв'язку з чим позивач був вимушений звернутися до суду.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 26 лютого 2018 року позовні вимоги задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві 4 543 грн. 12 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 12 квітня 2018 року подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Вважає, що оскаржуване рішення суду є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з грубим порушенням норм матеріального права, без повного та належного з'ясування обставин справи.

Зазначала, що 24 жовтня 2014 року подала до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві заяву з проханням відмітити зарахування на роботу, в якій було зазначено, що відповідач станом на дату подачі заяви працювала.

Вважає, що добросовісно користувалася своїми правами та належно здійснювала свої обов'язки, а вказана переплата виникла не з її вини.

Позивач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направив.

Відповідно до п. 8 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIIIвід 03.10.2017, ч. 6 ст. 147 та абз. 3 п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIIIАпеляційний суд м. Києва діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Київського апеляційного суду в апеляційному окрузі.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити з вищевказаних підстав.

Позивач втретє не з'явився в судове засідання, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що письмовими матеріалами справи підтверджено те, що відповідач у справі, працевлаштувавшись після призначення пенсії, не повідомила про це орган, який призначає пенсію шляхом подання відповідної заяви, а тому сума пенсії, що їй була виплачена надміру, внаслідок не повідомлення такої обставини, підлягає стягненню з неї в судовому порядку.

Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Проте, рішення суду не відповідає вказаним нормам, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом установлено, що на обліку в Лівобережному об'єднаному управлінні пенсійного фонду України в м. Києві перебуває відповідач, яка отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Управлінням з метою доцільного та ефективного використання бюджетних коштів було проведено перевірку даних використаних для призначення пенсій з даними реєстру застрахованих осіб та індивідуальними відомостями про застраховану особу. В результаті перевірки було встановлено, що ОСОБА_2 не подала до управління відомості про те, що вона була працевлаштована, що впливає на розмір призначеної пенсії за період з 01 грудня 2014 року по 29 лютого 2016 року в розмірі 4 543 грн. 12 коп., про що свідчить лист Управління з координації та контролю за виплатою пенсії ГУПФУ в м. Києві №522 від 02 березня 2016 року.

22 червня 2017 року Управлінням було направлено на адресу відповідача претензію, в якій повідомлено про обов'язок добровільно повернути суму переплачених коштів (а.с. 6), проте ОСОБА_2 не відреагувала на вказану претензію.

Пунктом 2.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що у разі працевлаштування (навчання) особи, якій призначено пенсію, такою особою протягом 10 днів надається органу, який призначає пенсію, довідка про прийняття на роботу (навчання).

Згідно статті 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонери зобов'язані повідомляти орган, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Водночас, як убачається з зазначеного листа-претензії, пенсійну справу ОСОБА_2 було приведено у відповідність чинному законодавству, а саме внесено відмітку про зарахування її на роботу з 04 серпня 2014 року лише в лютому 2016 року та не міститься будь-якої інформації про несвоєчасне повідомлення або зловживання з боку ОСОБА_2

Разом з тим, відповідачем до апеляційної скарги додано копію заяви ОСОБА_2 від 24 жовтня 2014 року про призначення/перерахунок пенсії (а.с. 28) та копію довідки № 145 від 22 жовтня 2014 року про те, що вона дійсно працює в ТОВ Суматра-Лтд з 04 серпня 2014 року відповідно до Наказу № 300-к та займає посаду кур'єра служби охорони праці, пожежної та техногенної безпеки з неповним робочим днем з посадовим окладом 1218 грн. станом на 22 жовтня 2014 року (а.с. 38).

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Частиною першою статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Зловжива?ння правом (суб'єктивним) - це особливий вид юридично значущої поведінки, яка полягає у соціально шкідливих учинках суб'єкта права, у використанні недозволених конкретних форм у межах дозволеного законом загального типу поведінки, що суперечить цільовому призначенню права. Зловживання своїми правами полягає у недобросовісному їх здійсненні.

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

За приписами статті 1215 ЦК України не підлягає повернення безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у справі № 6-151цс13 не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат встановлених абзацом 2 частини першої статті 1215 ЦК України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню.

Крім того, згідно статті 12-1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» до функцій Пенсійного фонду, відповідно до покладених на нього завдань, віднесено здійснення контролю, в тому числі спільно з органами доходів і зборів, за достовірністю відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючі докази, мають обов'язок обґрунтовувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Дослідивши матеріали справи та надавши їм належну правову оцінку, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до вимог чинного законодавства подала до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві заяву про перерахунок пенсії з проханням відмітити зарахування на роботу 24 жовтня 2014 року, що не заперечується відповідачем.

Сума коштів, заявлених позивачем до стягнення у розмірі 4 543 грн. 12 коп., як переплата пенсії, охоплює період з 01 грудня 2014 року по 29 лютого 2016 року, тобто період, у який позивача вже було повідомлено про працевлаштування ОСОБА_2, проте вказана заява не була вчасно опрацьована працівниками Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Окрім того, період з серпня 2014 року по жовтень 2014 року, протягом якого ОСОБА_2 працевлаштувалася та повідомила позивача про своє працевлаштування, позовними вимогами не охоплюється.

Виходячи з наведеного, зловживань правами з боку відповідача не вбачається, а тому колегія суддів вважає, що місцевий суд неповно та неналежним чином дослідив обставини справи, дав їм невірну правову оцінку, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог та стягнення надмірно сплаченої суми з ОСОБА_2

Відповідно до статті 374 ЦК України суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що рішення місцевого суду підлягає скасуванню, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, Апеляційний суд м. Києва у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26 лютого 2018 року скасувати.

У задоволенні позову Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києвідо ОСОБА_2 про стягнення коштів - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Повне судове рішення складено 03 липня 2018 року.

Головуючий: В.А. Кравець

Судді: О.Ф. Лапчевська

Л.Д.Махлай