Постанова № 75098996, 02.07.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/14955/16-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/5246/2018

Головуючий у суді першої інстанції: Луценко О.М..

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд м. Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.

суддів: Волошиної В.М., Панченка М.М.

за участю секретаря судового засідання Макаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 квітня 2018 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про визнання договору припиненим, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернулася у суд із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (надалі - ТОВ «ФК «Вектор Плюс») про визнання договору припиненим.

В обґрунтування позову зазначено, що 18 квітня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, згідно умов якого банк зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії, у сумі 35 000 дол. США, на строк з 18 квітня 2008 року по 17 квітня 2018 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 11,9 % річних.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Антоновою В.І., предметом якого є квартира АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_4

Відповідно до договору факторингу № 15 від 28 листопада 2012 року, ПАТ «Сведбанк» відступило ТОВ «ФК «Вектор Плюс» право вимоги за кредитним договором від 18 квітня 2008 року.

12 березня 2015 року ТОВ «ФК «Вектор Плюс» було передано право власності на предмет іпотеки, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, тобто власником іпотечного майна являється ТОВ «ФК «Вектор Плюс», про що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. на підставі заяви уповноваженої особи було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Листом № 512156/И_4183 від 19 листопада 2015 року ТОВ «ФК «Вектор Плюс» повідомило позивача про прийняте 14 вересня 2015 року рішення щодо анулювання (прощення) її кредитної заборгованості по кредитному договору № 1301/0408/88-052 від 18 квітня 2008 року, яка становила 146 396 грн. 79 коп., а листом від 23 березня 2016 року за вих. № 512156/Vector+137 позивача було повторно повідомлено про анулювання (прощення) боргу у зв'язку з реалізацією права на нерухоме майно, яким було забезпечено виконання зазначеного кредитного договору.

Посилаючись на те, що прощення боргу це односторонній правочин кредитора, який не потребує дій на його виконання та який слід вважати вчиненим в момент отримання боржником письмової заяви кредитора про прощення боргу, в момент усної заяви кредитора боржникові про прощення боргу або в моменту підписання договору про прощення боргу, що свідчить про те, що учасники даного зобов'язання втратили свої права та обов'язки за зобов'язанням, позивач просила визнати припиненим кредитний договір № 1301/0408/88-052 від 18 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_3 та ВАТ «Сведбанк».

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 11 квітня 2018 року у задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3, за змістом, посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також на те, що судом не враховані обставини, які є важливими для вирішення справи по суті.

Зазначає, що районним судом необґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог на підставі положень ст. 600 ЦК України, остільки у позові не містилося жодних посилань на вказану статтю як на підставу припинення кредитного договору, а отже, твердження суду не має відношення до викладених у позові посилань та наданих позивачем доказів, при цьому, судом не були застосовані та не надані жодні мотиви їх не застосування щодо посилань позову на ст. 605 ЦК України, якою встановлено, що зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення) боргу кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Крім того, суд не врахував й висновки до аналогічних спірних правовідносин, викладених в постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 266/3093/16-ц, в якій зазначено, що правочин, спрямований на припинення зобов'язання прощенням боргу, слід вважати вчиненим у момент отримання боржником письмової заяви кредитора боржникові про прощення боргу або в момент підписання договору про прощення боргу. Вимога кредитора щодо повернення прощеного боргу зі штрафними санкціями є незаконною, оскільки від дати прощення боргу припинилися зобов'язання боржника за кредитним договором, що відповідає положенням частини першої статті 598 ЦК України.

Посилаючись на те, що вимога кредитора щодо повернення прощенного боргу зі штрафними санкціями є незаконною, оскільки від дати прощення боргу припинилися зобов'язання боржника за кредитним договором, ОСОБА_3 просить скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 квітня 2018 року та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Колегія суддів, вислухавши представника ТОВ «ФК «Вектор Плюс», який просив апеляційну скаргу відхилити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Як убачається з матеріалів справи, 18 квітня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №1301/0408/88, за умовами якого позичальник отримав від банку кредитні кошти в сумі 35 000 дол. США, та зобов'язався повернути їх до 17 квітня 2018 року, сплативши відсотки за користування кредитом в розмірі 11,9 % річних (а.с.7-9).

Відповідно до договору від 28 листопада 2012 року, укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Вектор плюс», право вимоги за укладеним кредитним договором перейшло до останнього (а.с.17-18).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Антоновою В.І., предметом якого є квартира АДРЕСА_2, яка належить на праві власності ОСОБА_4.(а.с.13-15).

Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, станом на 12 вересня 2015 року власник квартири АДРЕСА_3 ТОВ ФК « Вектор Плюс» (а.с.20)

Зі справи убачається, що рішенням від 14 червня 2017 року Залізничного районного суду м. Львова, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 21 листопада 2017 року, скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу КобелєвоїА.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу, індексний номер 24376017 від 12 вересня 2015 року щодо реєстрації за ТОВ «ФК Вектор Плюс» права власності на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 723533146101 (а.с.65-79).

Відмовляючи у задоволенні позову районний суд виходив з відсутності правових підстав до визнання кредитного договору припиненим.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає законними й обґрунтованими. Вони повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у справі й належно оцінених у рішенні доказів.

Твердження апеляційної скарги про те, що висновки суду першої інстанції не мають відношення до викладених у позові посилань та наданих позивачем доказів, при цьому, районним судом не були застосовані та не надані жодні мотиви їх не застосування щодо посилань позову на ст. 605 ЦК України, якою встановлено, що зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення) боргу кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора, колегія суддів визнає такими, що не спростовують недоведеність належними та допустимими доказами того, що позивач виконав свої зобов'язання.

Згідно із частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).

Правила припинення зобов'язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов'язання» розділу І книги п'ятої «Зобов'язальне право» ЦК України, норми якої передбачають, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599), переданням відступного (стаття 600), зарахуванням (стаття 601), за домовленістю сторін (стаття 604), прощенням боргу (стаття 605), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606), неможливістю виконання (стаття 607), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609).

Відповідно до справи, рішення про анулювання боргу за кредитним зобов'язанням ОСОБА_3 було прийнято ТОВ «ФК «Вектор Плюс» у зв'язку з реалізацією права на нерухоме іпотечне майно, яке відбулося 12 вересня 2015 року та яким було забезпечено виконання кредитного договору (а.с.22).

Між тим, як свідчать матеріали справи, у подальшому, рішення приватного нотаріуса від 12 вересня 2015 року щодо реєстрації за ТОВ «ФК Вектор Плюс» права власності на іпотечне майно - квартиру АДРЕСА_3, було скасовано (а.с.65-79).

Посилання апеляційної скарги на те, що прощення боргу це односторонній правочин кредитора, який не потребує дій на його виконання та який слід вважати вчиненим в момент отримання боржником письмової заяви кредитора про прощення боргу, в момент усної заяви кредитора боржникові про прощення боргу або в моменту підписання договору про прощення боргу, що свідчить про те, що учасники даного зобов'язання втратили свої права та обов'язки за зобов'язанням, колегія суддів визнає такими, що не спростовують факту застосування положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України щодо рішення від 14 червня 2017 року Залізничного районного суду м.Львова, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 21 листопада 2017 року, та відсутність у справі доказів передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо).

Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи та долученим до справи доказам. Норми матеріального й процесуального права районним судом застосовано правильно.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд ,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03липня 2018 року.

Суддя - доповідач :

Судді: