Ухвала суду № 75098990, 26.06.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/3229/2018 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Щебуняєва Л.Л.

Категорія: ст. 179 КПК Доповідач: Лашевич В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Лашевича В.М.,

суддів Дзюбіна В.В., Рибака І.О.,

при секретарі судового засідання Солдаткіній Д.О.,

з участю:

прокурора Василенка С.В.,

захисника Добрянського А.М.,

підозрюваного ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника Добрянського А.М., з доповненнями, внесеними останнім до неї, в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 07 червня 2018 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 1-го відділу 1-го Управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України Литвина В.С., погодженого із прокурором відділу Генеральної прокуратури України Рибалком І.А., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, з покладенням обов'язків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 5 ст. 194 КПК України, щодо

ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 року в місті Курахів Донецької області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, депутата Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, який працює на посаді директора ТОВ «ОМОКС», зареєстрований та проживає за адресою:АДРЕСА_1, раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1 КК України.

Згідно з ухвалою слідчого судді, застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання мотивовано тим, що при вирішенні цього питання слідчий суддя прийшов до висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1 КК України, та про існування ризиків незаконного впливу на свідків, експерта та спеціаліста у даному кримінальному провадженні, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Разом з тим, слідчий суддя визнав необґрунтованими доводи старшого слідчого та прокурора, що застосування відносно ОСОБА_2 більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, а також не зможе запобігти спробам останнього незаконно впливати на свідка, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Крім того, слідчий суддя послався на врахування даних про особу підозрюваного, а тому вирішив застосувати щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.

Не погоджуючись з таким рішенням, захисник Добрянський А.М. подав в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 апеляційну скаргу, з доповненнями до неї, в якій, вважаючи ухвалу слідчого судді незаконною і необґрунтованою, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого. На думку апелянта, повідомлена ОСОБА_2 підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1 КК України, є необґрунтованою, а наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не підтверджуються матеріалами, доданими до клопотання. Зокрема, захисник запевняє, що ОСОБА_2 не можна інкримінувати кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 364-1 КК України, оскільки Петропавлівсько-Борщагівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області не є юридичною особою приватного права. Крім того, автор апеляції не погоджується зі ствердженнями органу досудового розслідування про несплату пайового внеску за договором № 5 від 03 квітня 2008 року між Петропавлівсько-Борщагівською сільською радою та ТОВ «ОМОКС». Зокрема, як зазначає апелянт, відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 22 лютого 2018 року, визнано виконаним обов'язок ТОВ «ОМОКС» по сплаті пайового внеску за договором № 5 від 03 квітня 2008 року в розмірі 63113399,54 гривень. Також захисник звертає увагу, що ОСОБА_2 неодноразово допитувався у даному кримінальному провадженні в якості свідка, від органів досудового розслідування ніколи не переховувався, після набуття статусу підозрюваного за першим викликом з'являється до слідчого та прокурора.

Далі апелянт вказує, що в оскаржуваній ухвалі слідчим суддею не надано жодної оцінки документам, які були представлені стороною захисту, а саме копіям рішення Господарського суду Київської області від 09 жовтня 2017 року та постанови Київського апеляційного господарського суду від 22 лютого 2018 року, якими, як запевняє автор апеляції, фактично повністю спростовано ствердження органу досудового розслідування про завдані збитки місцевій громаді та про порушення при виконанні умов договору. Також захисник зауважує, що старший слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу більш ніж через два місяці після повідомлення останньому про підозру.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу, з доповненнями до неї, і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника Добрянського А.М., з доповненнями до неї, підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів провадження, Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 220170000000000124, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31 березня 2017 року, за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1 КК України, а також за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364; ст. 441; ч. 3 ст. 197-1 КК України.

30 березня 2018 ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1 КК України.

05 червня 2018 року (клопотання датоване 31 травня 2018 року) старший слідчий в особливо важливих справах 1-го відділу 1-го Управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України Литвин В.С., за погодженням із прокурором відділу Генеральної прокуратури України Рибалком І.А., звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із визначенням застави в розмірі 53186250 гривень. Це клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1 КК України, може незаконно впливати на свідків, експерта та спеціаліста у даному кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

07 червня 2018 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва в задоволенні клопотання старшого слідчого було відмовлено та відносно ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання,з покладенням обов'язків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 5 ст. 194 КПК України.

З таким рішенням слідчого судді погодитися неможливо з огляду на наступні обставини.

Зокрема, розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в порядку ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд для прийняття законного та обґрунтованого рішення повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування такого запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику, ризикам, зазначеним у клопотанні.

При цьому, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Оцінивши наявні в матеріалах провадження докази, колегія суддів приходить до висновку, що органом досудового розслідування не доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1 КК України

Так, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_2 кваліфікуються за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1 КК України.

Безпосередньо з повідомлення про підозру вбачається, що ОСОБА_2, перебуваючи на посаді директора ТОВ «ОМОКС», вчинив зловживання повноваженнями, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та інших осіб, використання всупереч інтересам Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області своїх повноважень, що спричинило тяжкі наслідки інтересам органу місцевого самоврядування.

Так, органи досудового розслідування зазначають, що 03 квітня 2008 року між Петропавлівсько-Борщагівською сільською радою в особі сільського голови ОСОБА_5 і ТОВ «ОМОКС» в особі директора ОСОБА_2, який діяв на підставі Статуту підприємства та за дорученням ТОВ «Укргаз», ТОВ «Житлоіндбудсервіс», ТОВ «Омокс інцест буд», ТОВ «Житлоіндбуд», СК «Борщагівський-1», TOB «МТМ-К», СВАТ «Київська овочева фабрика», що виступають як забудовники, але в усіх проектах керуючою компанією є ТОВ «ОМОКС», з якою укладені договори на організацію будівництва, укладено договір № 5 про участь у створенні інженерно-транспортної інфраструктури будівництва та вирішенні соціальних питань у селі Чайки Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору від 03 квітня 2008 року № 5, пайова участь TOB «ОМОКС» у створенні інженерно-транспортної інфраструктури і вирішенні соціальних питань села Чайки Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області відбувається в порядку та на умовах, визначених договором, у зв'язку з будівництвом, яке проводиться на земельних ділянках загальною площею 40,8 га, розташованих на території села Чайки Києво-Святошинського району Київської області.

Пунктом 3.3 договору № 5 передбачено, що розмір пайового внеску ТОВ «ОМОКС» становить сума грошових коштів та/або майно, вартість яких еквівалентна вартості 5 відсоткам загальної площі житлових приміщень і розрахована відповідно до державних будівельних норм (наказ Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 13 червня 2006 року № 199). Орієнтовна житлова площа забудови становить 335000 кв. м. Відповідно до Наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 13 червня 2006 року № 199, прогнозований середньорічний показник опосередкованої вартості спорудженого житла в Київській області на 2007 рік становить 273 гривні, тобто вказаним договором передбачено загальну вартість будівництва в розмірі 1063725000 гривень. Соціальний внесок з усіх забудов в обсязі 5 відсотків становить 5386250 гривень. Ці кошти мали бути перераховані на розрахунковий рахунок Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради, про що мала бути видана довідка про сплату грошових коштів пайової участі.

Однак, в порушення вимог ч. 5 ст. 27 Закону України «Про планування і забудову територій» та постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2007 року «Про встановлення граничного розміру коштів замовників, що ручаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів», пунктом 3.1 договору № 5 передбачено, що пайовий внесок сплачується ТОВ «ОМОКС» на користь Петропавлівсько- Борщагівської сільської ради у грошовій формі або шляхом створення необхідної інфраструктури власними силами ТОВ «ОМОКС» та/або замовників будівництва і подальшої передачі такої інфраструктури у власність Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради.

Підставою для укладення договору № 5 було рішення Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 12 сесії V скликання від 03 квітня 2008 року № 8 «Про погодження умов Договору про участь у створенні інженерно-транспортної інфраструктури будівництва та вирішенні соціальних питань в селі Чайки Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області».

Відповідно до п. 7.1 договору № 5, він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 01 січня 2012 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Договір № 5 підписано Петропавлівсько-Борщагівським сільським головою ОСОБА_5 та директором TOB «ОМОКС» ОСОБА_2

Органи досудового розслідування стверджують, що сторонами під час укладання договору № 5 про участь у створенні інженерно-транспортної інфраструктури та вирішення соціальних питань у селі Чайки Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області було порушено вимоги ст. 27 Закону України «Про планування і забудову територій», ч. 5 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2007 року № 40, оскільки п. п. 3.1, 3.3, 4.3 та 4.4 вказаного договору передбачено сплату пайового внеску як у грошовій формі, так і у вигляді матеріальних активів - шляхом створення необхідної інфраструктури та подальшої передачі такої інфраструктури у комунальну власність.

Частиною 3 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI визначено, що пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Однак, як зазначено в повідомленні про підозру, всупереч вказаним нормам законодавства України Петропавлівсько-Борщагівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області на 15 сесії V скликання прийнято рішення від 27 листопада 2008 року № 19 «Про прийняття у комунальну власність об'єктів інженерної інфраструктури та передачу їх у власність і користування експлуатуючим організаціям».

На виконання цього рішення та умов договору № 5 ТОВ «ОМОКС», діючи від власного імені та маючи повноваження, встановлені договором № 5, ТОВ «УКРГАЗ», керуючись рішенням № 19, за власного згодою передали частину пайового внеску на користь Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради на підставі акта приймання-передачі частини пайового внеску у вигляді об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури, загальною балансовою вартістю 18259711,60 гривень.

Акти приймання-передачі основних засобів датовані 12 серпня 2013 року, а самі об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури, зазначені в п. п. 1 - 5 додатку № 1 до рішення № 19, мали загальну первісну вартість 15710219,60 гривень та залишкову вартість 15160361,93 гривень.

На виконання договору № 5 Петропавлівсько-Борщагівським сільським головою ОСОБА_5 та директором ТОВ «ОМОКС» ОСОБА_2 підписано акти приймання-передачі частини пайового внеску, акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, акти приймання-передачі об'єктів соціальної інфраструктури, акт про зарахування суми (розміру) пайової участі на загальну суму 66212749,21 гривень.

Органи досудового розслідування стверджують, що грошові кошти в рахунок сплати пайового внеску ТОВ «Житлоінбудсервіс», ТОВ «Омокс Інвест Буд», ТОВ «ОМОКС», ТОВ «УКРГАЗ» до Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради за договором № 5 не перераховувалися.

Державною аудиторською службою України здійснено перевірку окремих питань фінансово-господарської діяльності Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради та ТОВ «ОМОКС» (код ЄДРПОУ 23154102), ТОВ «УКРГАЗ» (код ЄДРПОУ 32209081). Відповідно до довідки за її результатами, внаслідок укладення договору № 5 та прийняття сільським головою, як пайового внеску, товарно-матеріальних цінностей Петрогіавлівсько-Борщагівською сільською радою втрачено можливість отримання належних доходів у вигляді пайового внеску на суму 53186250 гривень, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) сільраді у вказаній сумі, що підтверджується також і висновком судової економічної експертизи.

Таким чином органи досудового розслідування вважають, що ОСОБА_2 своїми умисними діями, які виразились у зловживанні повноваженнями за попередньою змовою зі службовими особами Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, тобто в умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та інших осіб використанні всупереч інтересам Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області службовою особою юридичної особи своїх повноважень, що спричинило тяжкі наслідки інтересам Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1 КК України.

Разом з тим, диспозицією ст. 364-1 КК України (Зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми») визначено, що склад цього злочину утворює зловживання повноваженнями, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб використання всупереч інтересам юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень, якщо це завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам або інтересам юридичних осіб чи якщо таке діяння спричинило тяжкі наслідки.

Петропавлівсько-Борщагівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, всупереч інтересам якої, як стверджують органи досудового розслідування, діяв ОСОБА_2, не є юридичною особою приватного права, яка створюється на підставі установчих документів відповідно до ст. 87 ЦК України, а являється юридичною особою публічного права, тобто відноситься до таких юридичних осіб, які створюються розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_2 в даному випадку не може підозрюватися у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України, оскільки Петропавлівсько-Борщагівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області не є юридичною особою приватного права, всупереч інтересам якої, як стверджують органи досудового розслідування, він діяв, а відтак слід зробити висновок, що підозра у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1 КК України, є необґрунтованою.

Крім того, колегія суддів погоджується і з доводами апелянта стосовно безпідставності стверджень органу досудового розслідування про несплату пайового внеску за договором № 5 від 03 квітня 2008 року між Петропавлівсько-Борщагівською сільською радою та ТОВ «ОМОКС» з огляду на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 лютого 2018 року, якою визнано виконаним обов'язок ТОВ «ОМОКС» по сплаті пайового внеску за договором № 5 від 03 квітня 2008 року в розмірі 63113399,54 гривень та зобов'язано Петропавлівсько-Борщагівську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області (код 04362489) надати ТОВ «ОМОКС» (код 23154102) довідку про повну сплату пайового внеску по договору № 5 від 03 квітня 2008 року, укладеному між Петропавлівсько-Борщагівською сільською радою та ТОВ «ОМОКС», у розмірі 63113399,54 гривень.

Звертає на себе увагу і зміст повідомлення про підозру та зміст клопотання про застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з яких вбачається, що старший слідчий фактично встановив вину ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення до початку судового розгляду його справи по суті, вказавши, що ОСОБА_2 завдав збитків органу місцевого самоврядування в сумі 53186250 гривень шляхом зловживання своїм службовим становищем службовою особою юридичної особи приватного права за попередньою змовою із службовими особами Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Таке трактування повідомлення особі про підозру є неприпустимим, оскільки до набрання законної сили вироком суду особа не може вважатися винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а це, в свою чергу, свідчить, що старшим слідчим не було дотримано засад кримінального провадження в частині, яка стосується презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, тобто це є порушенням ст. 17 КПК України.

Також колегія суддів не знаходить підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на які вказує старший слідчий у клопотанні.

Зокрема, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 старшим слідчим не було наведено жодного конкретного факту, який би доводив існування ризиків незаконно впливу ОСОБА_2 на свідків, експертів, спеціалістів у кримінальному провадженні, а також перешкоджання ним кримінальному провадженню іншим чином. При цьому колегія суддів, крім іншого, виходить і з того, що, згідно практики Європейського суду з прав людини, ризик впливу підозрюваного (обвинуваченого) на свідків, тобто перешкоджання належному відправленню судочинства, не може оцінюватись абстрактно, факт такого перешкоджання має бути підтверджено доказами («Бекчиєв проти Молдови»), які у даному провадженні відсутні.

У відповідності до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.

Отже, за відсутності зазначених підстав для застосування запобіжного заходу, а саме відсутності як обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1 КК України, так і відсутності ризиків, про які вказано у клопотанні старшого слідчого, взагалі є неможливим застосування будь-яких запобіжних заходів щодо ОСОБА_2, навіть і більш м'яких, чи покладення на нього процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, в тому числі і зобов'язання прибувати за кожною вимогою до суду або іншого органу державної влади, оскільки покласти таке зобов'язання, у відповідності до ч. 3 ст. 194 КПК України, можливо лише на підозрювану або обвинувачену особу у випадку, якщо прокурор доведе обґрунтованість повідомленої особі підозри і не доведе обставин, передбачених п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 194 того ж КПК.

Згідно з ч. 2 ст. 194 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті.

Виходячи з того, що органом досудового розслідування не доведені обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1 КК України;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які вказує старший слідчий у клопотанні;

- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні старшого слідчого, колегія суддів приходить до висновку про відсутність передбачених кримінальним процесуальним законом підстав для застосування щодо ОСОБА_2 будь-якого запобіжного заходу або покладення на нього будь-якого процесуального обов'язку.

За таких обставин апеляційну скаргу захисника Добрянського А.М., з доповненнями, внесеними останнім до неї, слід задовольнити, ухвалу слідчого судді скасувати як таку, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, принципів правової визначеності та всупереч практиці Європейського суду з прав людини, і постановити колегією суддів нову ухвалу про відмову в задоволенні клопотання старшого слідчого у зв'язку з недоведеністю органами досудового слідства наявності всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 176 - 179, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника Добрянського А.М., з доповненнями, внесеними останнім до неї, в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 07 червня 2018 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 1-го відділу 1-го Управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України Литвина В.С., погодженого із прокурором відділу Генеральної прокуратури України Рибалком І.А., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання,з покладенням обов'язків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 5 ст. 194 КПК України, щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 1-го відділу 1-го Управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України Литвина В.С., погодженого із прокурором відділу Генеральної прокуратури України Рибалком І.А., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, - відмовити у зв'язку з недоведеністю органом досудового розслідування наявності всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

______ ________ _____

В.М. Лашевич В.В. Дзюбін І.О. Рибак