Ухвала суду № 75088682, 04.07.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

Справа №521/17290/17

Пр.№2/521/1477/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста ОСОБА_1 в складі:

головуючого - судді Сегеди О.М.,

при секретарі - Пасічник О.Е.,

за участю представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_2клопотання ОСОБА_3 про витребування доказів, про відмову в задоволенні вимог, які містяться в листі директора Київського Експертно - дослідного центрута повернення оригіналу розписки, яка була надана позивачкою для проведення судової - почеркознавчої експертизи давності виконання документапо цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання майна особистою приватною власністю,

встановив:

В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси знаходилася цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, поділ спільного майна подружжя, зобов’язання не чинити перешкоди у користуванні власністю, вселення.

Зазначена справа перебувала у провадженні судді Малиновського районного суду м. Одеси Жуган Л.В.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями Малиновського районного суду м. Одеси від 18 серпня 2017 року, у зв’язку із звільненням судді Малиновського районного суду м. Одеси Жуган Л.В. справу було передано на розгляд судді Сегеді О.М.

Справа отримана суддею 21 серпня 2017 року.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2017 року був прийнятий до спільного розгляду з позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, поділ спільного майна подружжя, зобов’язання не чинити перешкоди у користуванні власністю, вселення - зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання майна особистою приватною власністю.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу; позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, зобов’язання не чинити перешкоди у користуванні власністю, вселення; позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права особистої власності та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання майна особистою приватною власністю, були роз’єднані, а саме в одне провадження - позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, в інше провадження: позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, зобов’язання не чинити перешкоди у користуванні власністю, вселення; позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права особистої власності та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання майна особистою приватною власністю (а.с.1)

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2017 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було розірвано.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2017 року було відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання майна особистою приватною власністю та призначений судовий розгляд (а.с.49).

Разом з позовом ОСОБА_3 надала заяву про витребування доказів, а саме витребувати від керівника ДПІ у Суворовському районі м. Одесі ГУ ДФС України в Одеській області інформацію про заробіток (доходи) ОСОБА_4 за період 2007-2015 роки включно; витребувати від керівника Любашівського відділення Подільського ОДПІ ГУ ДФС України в Одеській області інформацію про заробіток (доходи) ОСОБА_3

Ухвало суду від 21 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, вселення, та зобов’язання не чинити перешкоди у користуванні власністю – залишено без розгляду.

07 грудня 2017 року ОСОБА_4 подав до суду заяву про призначення судової почеркознавчої експертизи давності виконання документа, посилаючись на те, що посилання позивачки про те, що вона придбала спірну квартиру за кошти, які взяла у борг у своєї матері не відповідають дійсності, оскільки спірна квартира була придбана ним за його особисті кошти та частково за кошти його матері. Стверджував, що розписка, яка була надана позивачкою до суду на підтвердження укладення договору займу не може бути взята судом в якості доказу, оскільки була написана позивачкою та її матір’ю не раніше 2015 року за вказівкою адвоката з метою позбавлення його права сумісної власності на нерухоме майно, що було придбано ними в період шлюбу.

Посилаючись на вищевикладені обставини, відповідач просив суд призначити у справі судову почеркознавчу експертизу давності виконання документа, на вирішення якої поставити наступні питання, а саме: яка давність нанесення рукописного тексту розписки; Чи не виконаний рукописний текст в розписці, представленої на експертизу в 2015-2017 роках; Чи не піддавався рукописний текст в розписці штучному старінню шляхом інтенсивного впливу світла та температури;

Проведення експертизи давності виконання документа було доручено експертам Київського Експертно - дослідного центру (01601,м. Київ, пров. Рильський, буд. 10, оф.14).

Ухвалою суду від 11 квітня 2018 року по справі була призначенасудова почеркознавча експертизи давності виконання документа, а саме боргової розписки ОСОБА_3 від 02 липня 2009 року (а.с. 211, 222).

08 травня 2018 року через канцелярію суду надійшов лист Київського Експертно - дослідного центру щодо погодження кандидатури експерта та уточнення питань ухвали суду від 11 квітня 2018 року (а.с. 227-231).

Ухвалою суду від 10 травня 2018 року по справі було поновлено провадження та призначений судовий розгляд (а.с. 234).

Крім того, 10 травня 2018 року через канцелярію суду надійшов лист Київського Експертно - дослідного центру щодо надання письмового погодження суду на вирізання штрихів рукописних записів в оригіналі досліджуваної розписки (а.с. 236-237).

11 травня 2018 року, 22 травня 2018 року, 04 червня 2018 року через канцелярію суду надійшли клопотання ОСОБА_3 про повернення їй оригіналу рукописної розписки від 02 липня 2009 року та відмови в задоволенні вимог, які містяться в листі директора Київського Експертно - дослідного центру, просила розглянути вказане клопотання за її відсутності та за відсутності її представника (а.с. 240,243,246).

Позивачка та її представник, діючий за довіреністю від 03 листопада 2016 року в судове засідання не з’явилися, про час і місце слухання справи повідомлялися відповідно до ст. ЦПК України (а.с. 61).

Представник відповідача, що діє за довіреністю від 22 жовтня 2017 року в судовому засіданні не заперечував проти повернення позивачці оригіналу розписки, але зазначав, що вказані вимоги свідчать про те, що позивачка ухиляється від проведення судової почеркознавчої експертизи, а тому суд повинен застосувати вимоги ст. 109 ЦПК України. Що стосується заяви позивачки про витребування доказів, то дані дії направлені на затягування розгляду вказаної справи. Крім того, зазначав, що ним були подані через канцелярію суду заяви про задоволення вимог Київського Експертно - дослідного центру, але оскільки позивачка фактично відмовилася від проведення експертизи, то розгляд даних заяв не доцільний, тому просив суд їх не розглядати (а.с. 212).

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що клопотання позивачки про витребування доказів задоволенню не підлягає, оскільки позивачка не надала доказів того, що вона не має можливості їх отримати самостійно.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.2 ст.13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.7 ст.81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За ч. 3 ст. 2 ЦПК України, основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання

Згідно з положенням ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Що стосується вимог позивачки про повернення їй оригіналу письмового доказу, а саме розписки, то суд вважає, що дані вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 80, 84, 96 ЦПК України, суд

ухвалив:

Клопотання ОСОБА_3 про витребування доказів, про відмову в задоволенні вимог, які містяться в листі директора Київського Експертно - дослідного центрута повернення оригіналу розписки, яка була надана позивачкою для проведення судової - почеркознавчої експертизи давності виконання документапо цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання майна особистою приватною власністю – задовольнити частково.

Повернути ОСОБА_3 оригінал рукописної розписки від 02 липня 2009 року.

Відмовити в задоволенні вимог, які містяться в листах директора Київського Експертно - дослідного центру від 2 травня 2018 року та від 04 травня 2018 року.

В задоволенні заяви про витребування доказів відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя: О.М. Сегеда