Ухвала суду № 75088133, 26.06.2018, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

26.06.2018 ЄУН №389/1521/18

Провадження №1-м/389/1/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

26 червня 2018 року Знам'янський районний суд

Кіровоградської області

В складі: головуючого судді Українського В.В.

при секретарі Данильчук Л.В.

за участю прокурора Устянцева В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Войнівка Олександрійського району Кіровоградської області, громадянина України, не працюючого, з середньою спеціальною освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засудженого вироком Ново-Савіновського районного суду м.Казані Республіки Татарстан від 17.07.2017 року, з урахуванням апеляційної ухвали Верховного Суду Республіки Татарстан від 26.09.2017 року, за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.30, ч.5 ст.228.1 КК РФ до 9 років 5 місяців позбавлення волі без штрафу, з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму, -

В С Т А Н О В И В:

07 червня 2018 року до Знам'янського районного суду Кіровоградської області надійшло клопотання Міністерства юстиції України про приведення у відповідність із законодавством України вироку Ново-Савіновського районного суду м.Казані Республіки Татарстан від 17.07.2017 року, з урахуванням апеляційної ухвали Верховного Суду Республіки Татарстан від 26.09.2017 року, яким громадянин України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, останнім відомим місцем проживання якого в Україні було Кіровоградська область, АДРЕСА_1, засуджений за ч.3 ст.30, ч.5 ст.228.1 КК РФ до 9 років 5 місяців позбавлення волі без штрафу, з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму.

Вирок суду набрав законної сили 26.09.2017 року, ОСОБА_1 направлено для відбуття покарання в ФКУ "Виправна колонія №18 УФСВП Росії по Республіці Татарстан", кінцевий строк відбуття покарання 20.03.2026 року.

08 травня 2018 року наказом Міністерством юстиції України №1463/5 прийнято рішення про прийняття в Україну засудженого вироком російського суду громадянина України ОСОБА_1 для подальшого відбування покарання на території України.

У зв'язку з цим, Міністерство юстиції України, посилаючись на положення ч.1 ст.10, ч.1 ст.11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21.03.1983 року, ч.1 ст.610 КПК України, просить привести вищевказаний вирок суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України, для подальшого відбування покарання засудженим ОСОБА_1 на території України, а клопотання вирішити без представника Міністерства юстиції України.

В судовому засіданні, заслухавши думку прокурора, який вважав, що клопотання є обґрунтованим та відповідає вимогам закону, дослідивши надані письмові матеріали, додані до клопотання Міністерства юстиції України, заяву засудженого ОСОБА_1 про його згоду на передачу в Україну для подальшого відбування покарання у відповідності до Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, суд вважає клопотання Міністерства юстиції України в інтересах засудженого ОСОБА_1 про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 9 Конвенції про передачу засуджених осіб (Страсбург, 21 березня 1983 року), до якої Україна була приєднана на підставі Закону України "Про приєднання України до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб, 1983 рік" встановлено, що компетентні власті держави виконання вироку: a) продовжують виконання вироку одразу або на основі судової чи адміністративної постанови згідно із положеннями статті 10; або: b) визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями статті 11.

Згідно ч.1 ст.602 КПК України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Суд, виконуючи вищевказані вимоги, а також положення ч.3 ст.603 КПК України, якою на суд покладено обов'язок встановити, чи дотримані умови, передбачені міжнародним договором, або відповідними положеннями КПК, відмічає, що чинним на території України є Закон України "Про приєднання України до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб, 1983 року".

Зазначена Європейська конвенція згідно з положеннями ст.19 Закону України "Про міжнародні договори України" є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.7 КК України, громадяни України, які вчинили злочини за межами України, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом.

За вимогами ч.1 ст.610 КПК України, клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України відповідно до частини третьої ст.609 КПК України розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи.

ОСОБА_1 є громадянином України, останнє відоме місце проживання в Україні: Кіровоградська область, АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 засуджено вироком Ново-Савіновського районного суду м.Казані Республіки Татарстан від 17.07.2017 року, з урахуванням апеляційної ухвали Верховного Суду Республіки Татарстан від 26.09.2017 року. Вказаний вирок набув законної сили 26.09.2017 року.

На розгляд суду, крім клопотання Міністерства юстиції України, надані всі необхідні документи згідно ст.6 Конвенції про передачу засуджених від 21 березня 1983 року і ст.606-610 КПК України, а саме:

- копія вироку Ново-Савіновського районного суду м.Казані Республіки Татарстан від 17.07.2017;

- копія ухвали Верховного Суду республіки Татарстан від 26.09.2017 року;

- копія розпорядження про набрання вироком законної сили;

- копія тексту статей Кримінального кодексу Російської Федерації, згідно якого засуджено ОСОБА_1;

- письмова заява засудженого ОСОБА_1 про згоду на передачу в Україну для подальшого відбування покарання;

- довідка про тривалість відбутої частини строку покарання та не відбуту частину покарання;

- інформація про стан здоров'я і поведінку засудженого (характеристика);

- копія листа Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації від 25.10.2017 року та копія паспорта громадянина України, про наявність у засудженого ОСОБА_1 реєстрації на території України.

Під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за злочин, вчинений засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.

Санкція частини третьої статті 30, частиною п'ятою статті 228.1 КК Російської Федерації передбачає покарання у виді позбавлення волі від п'ятнадцяти до двадцяти років з позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двадцяти років чи без такого і зі штрафом у розмірі до одного мільйона рублів чи в розмірі заробітної плати чи іншого доходу засудженого за період до п'яти років чи без такого чи довічним позбавленням волі.

Відповідно до Кримінального кодексу України дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за за ч.2 ст.15 КК України, ч.3 ст.307 КК України, санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна та з урахуванням положень ст.68 КК України, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті, тобто 8 років.

Згідно з ч.4 ст.610 КПК України при визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків:

1) якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України;

2) якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.

Остаточне покарання ОСОБА_1 у виді 9 років 5 місяців без штрафу, з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму, призначене вироком Ново-Савіновського районного суду м.Казані Республіки Татарстан від 17.07.2017 року, з урахуванням апеляційної ухвали Верховного Суду Республіки Татарстан від 26.09.2017 року.

За своїм характером покарання не повинне посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинне вважати обов'язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину. Відповідно до довідки про відбуття строку покарання ОСОБА_1 початок строку 21.10.2016 року, кінець строку - 20.03.2026 року, станом на 20.12.2017 року не відбутий строк покарання - 8 років 3 місяці 1 день.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 21 жовтня 2016 року.

На підставі ст.7,68 КК України, керуючись ст. ст. 9, 10, 11, 12 Європейської Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року та Додаткового проколу до Європейської Конвенції про передачу засуджених осіб,ст.610 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України - задовольнити.

Вирок Ново-Савіновського районного суду м.Казані Республіки Татарстан від 17.07.2017 року, з урахуванням апеляційної ухвали Верховного Суду Республіки Татарстан від 26.09.2017 року, яким громадянин України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Войнівка Олександрійського району Кіровоградської області, громадянин України, який зареєстрований на території Україні за адресою: Кіровоградська область, АДРЕСА_1, засуджений за ч.3 ст.30, ч.5 ст.228.1 КК РФ до 9 років позбавлення волі 5 місяців без штрафу з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму - привести у відповідність із законодавством України.

Визначити положення Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_1 визнано винним вироком Ново-Савіновського районного суду м.Казані Республіки Татарстан від 17.07.2017 року, з урахуванням апеляційної ухвали Верховного Суду Республіки Татарстан від 26.09.2017 року, а саме ч.3 ст.30, ч.5 ст.228.1 КК Російської Федерації відповідає ч.2 ст.15, ч.3 ст.307 Кримінального кодексу України.

Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч.2 ст.15, ч.3 ст.307 КК України до 8 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, рахувати з 26 вересня 2017 року.

Копії ухвали направити до Міністерства юстиції України для повідомлення Міністерству юстиції Російської Федерації та організації прийняття засудженого в Україну.

Ухвала може бути оскаржена органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, та прокурором до апеляційного суду Кіровоградської області через Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом семи днів.

Суддя Знам'янського міськрайонного суду

Кіровоградсбкої області В.В. Український