Вирок № 75088093, 25.06.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/339/2018

Справа № 428/7131/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 року м.Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Комплєктової Т.О.,

за участю секретаря Рочевої М.О.,

прокурора Гуртового Б.І.,

захисника Тучкова Г.І.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в режимі відео конференції в приміщенні Сєвєродонецького міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018130370001379 від 18.05.2018 року у відношенні:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Нова Водолага, Харківської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, старшого навідника 3 гаубичної самохідно-артилерійської батареї 1 гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини А0536 (польова пошта В0927), який є учасником бойових дій, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до наказу командира військової частини, ОСОБА_2, призначено на посаду старшого навідника 3 гаубичної самохідно-артилерійської батареї 1 гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини А0536 (польова пошта В0927).

У відповідності до Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 14 січня 2015 року №15/2015, затвердженого Законом України від 15 січня 2015 року №113-VII з метою підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інший військових формувань України на рівні, що гарантує адекватне реагування на загрози національної безпеці держави оголошено проведення протягом 2015 року часткової мобілізації у три черги протягом 210 діб.

Згідно вимог ч.10 ст.1 Закону України «Про оборону України», ч.8 ст.4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з моменту оголошення мобілізації в України або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Старший солдат ОСОБА_2, будучи військовослужбовцем (крім строкової служби) відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 12, 16, 49, 125, 126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовій обов'язок, дорожити честю й гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від їх вчинення товаришів по службі.

Натомість старший солдат ОСОБА_2, діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам Статутів Збройних Сил України, став на шлях вчинення злочину проти встановленого порядку несення військової служби, за наступних обставин.

Так, 18.01.2018, під час проведення шикування на території наметового містечка військової частини А0536 (пп В0927), виявлено відсутність старшого навідника 3 гаубичної самохідно-артилерійської батареї 1 гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи старшого солдата ОСОБА_2

Вжиті командуванням військової частини А0536 (пп В0927) розшукові заходи, спрямовані на встановлення місцезнаходження старшого солдата ОСОБА_2 позитивного результату не принесли.

14 червня 2018 року старший солдат ОСОБА_2 самостійно прибув до СВ Сєверодонецького ВП ГУНП в Луганській області.

Увесь період з 18.01.2018 по 14 червня 2018 року, старший солдат ОСОБА_2, будучи військовослужбовцем військової частини А0536 (пп В0927), усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасового ухилитися від проходження військової служби у військовій частині А0536 (пп В0927), у порушення вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 125, 126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, умисно, без поважних причин та за відсутності дозволу відповідного командування військової частини А0536 (пп В0927), покинув військову частину та службові обов'язки не виконував. При цьому, не вживаючи жодних заходів задля повернення в розташування військової частини, і не заявляючи про своє місцезнаходження до правоохоронних органів чи органів державного управління, маючи реальну змогу це зробити, проводив службовий час на власний розсуд по місцю постійного проживання, що за адресою: Харківська область, м. Нова Водолага, вул. Космічна, 34.

19.06.2018 року під час судового розгляду кримінального провадження між прокурором військової прокуратури Луганського гарнізону Гуртовим Б.І., якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні, та обвинуваченим ОСОБА_2, за участю захисника Тучкова Г.І., на підставі ст.ст. 468, 469, 470, 472 КПК України було укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, обвинувачений повністю визнав себе винним в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочину та в ході досудового розслідування добровільно повідомив правоохоронні органи про обставини вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, а саме місце свого перебування в період ухилення від військової служби, мотиви та ін., погоджуючись на призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який має на утриманні хвору матір, беззастережного визнання своєї винуватості, а також наявність обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: щире каяття, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 407 КК України, з переходом до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції частини 4 статті 407 КК України, у виді штрафу 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 гривень.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 винним себе у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному - щиро розкаявся. Заключивши відповідну угоду про визнання винуватості, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз'яснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст. 473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених ст. 474 ч. 4 п. 1 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявлення клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред'явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст. 476 КПК України. При цьому зазначив, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання та просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про визнання винуватості укладена ним з прокурором добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Прокурор Гуртовий Б.І. в підготовчому судовому засіданні зазначив, що при укладенні угоди про визнання винуватості були враховані обставини, передбачені ст. 470 КПК України, дотримані вимоги процесуального та матеріального права, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

Захисник Тучков Г.І. також вважав можливим затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що при укладенні угоди між його підзахисним та прокурором були дотримані правила та вимоги, передбачені кримінальним процесуальним законодавством України та КК України, при цьому підозрюваним вищезазначена угода була укладена з прокурором добровільно, без застосування насильства, примусу та погроз.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_2 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468-475 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 468, 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

На підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК України, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2, а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 4 ст. 407 КК України - як самовільне залишення військової частини, без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене особою, зазначеною в частині другій статті 407 КК України.

В силу положення ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 407 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

На виконання вимог ст. 474 КПК України судом з'ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обвинуваченому роз'яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості від 19 червня 2018 року між прокурором військової прокуратури Луганського гарнізону Гуртовим Б.І. та обвинуваченим в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_2 відповідає вимогам ст. 469, ст. 472 КПК України. Під час досудового розслідування обвинуваченим скарги не подавались.

Умови даної угоди - не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, узгоджена міра покарання, визначена з огляду на ступень тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, з врахуванням обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого - щире каяття, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин та відсутністю обставин, що його обтяжують, відповідно до ст. 67 КК України. Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань - не вбачається.

Узгоджена міра покарання із застосуванням ст. 69 КК України при наявності двох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з призначенням ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 407 КК України більш м'якого покарання, не зазначеного в санкції ч. 4 ст. 407 КК України - у виді штрафу, відповідає загальним засадам призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, а також вимогам ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, з урахуванням:

- поведінки обвинуваченого після вчинення злочинів, який в судовому засіданні визнав вину у вчиненому ним кримінальному правопорушенні, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, усвідомлюючи свою вину, зробивши належні висновки, що свідчить про його щире каяття.

Згідно ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ст. 474 ч. 7 КПК України, судом не встановлено.

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід не обирався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов не заявлений. Речові докази, судові витрати відсутні.

Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ч. 2 ст. 373, ст.ст. 374, 474,475 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 19 червня 2018 року між прокурором військової прокуратури Луганського гарнізону Гуртовим Б.І. та обвинуваченим ОСОБА_2 за участю захисника Тучкова Г.І. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018130370001379 від 18.05.2018 року відносно ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, і призначити йому узгоджене сторонами покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п'ять тисяч сто) гривень (отримувач 37944909, УДКСУ у м.Сєвєродонецьку/м.Сєвєродонецьк/21081100 р/р 31119106700080 код отримувача 37944909 банк отримувача ГУ ДКСУ у Луганській області код банку отримувача 804013 призначення платежу: 21081100-адм.штраф та інші санкції).

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили не обирати.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч. 3 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Луганської області через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя: Т. О. Комплєктова