Постанова № 75087849, 04.07.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 375/1260/17 Головуючий у І інстанції Литвин О. В.Провадження № 22-ц/780/2342/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 04.07.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 липня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: ОСОБА_1, ОСОБА_2 ОСОБА_3, розглянувши в приміщенні Апеляційного суду Київської області у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 «ПриватБанк» на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 26 березня 2018 року у складі судді Литвина О.В. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом, обґрунтовуючи його тим, що 27 червня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 4000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ОСОБА_5 не виконує належним чином зобов'язань за укладеним кредитним договором №б/н від 27 червня 2008 року, у зв'язку із чим у відповідача утворилась заборгованість. Тому, просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 80410, 01 грн., яка включає в себе 3888, 07 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 68158, 00 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 4296, 80 грн. – заборгованість за пенею та комісією, 250,00 грн. – штраф (фіксована частина), 3817, 14 грн. – штраф (процентна складова), а також судові витрати у розмірі 1600,00 грн.

Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 26 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неповне з’ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Вказує, що вирішуючи питання про застосування строків позовної давності, суд першої інстанції не визначився з початком її перебігу. Вказує, що останні списання грошових коштів на погашення заборгованості відбулися 20 січня 2015 року та 21 січня 2015 року, що є належною підставою для переривання строку позовної давності.

Відповідач ОСОБА_5 відзив на апеляційну скаргу суду апеляційної інстанції не надав.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, і відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що наявні у матеріалах справи докази дійсно вказують на порушення прав позивача відповідачем. Разом з тим, позивачем не доведено добровільність вчинення відповідачем дій щодо погашення заборгованості, а саме: внесення ним 20 січня 2015 року платежу у сумі 10,90 грн. та внесення ним 21 січня 2015 року платежу в сумі 5,45 грн. Виписка по рахунку відповідача вказує на автоматичне погашення(списання) позивачем простроченої заборгованості у вказаних више розмірах, що виключає переривання строку позовної давності. Таким чином, звертаючись 06 вересня 2017 року до суду із позовом позивач пропустив встановлений законом трирічний строк позовної давності. Суд дійшов висновку, що передбачений ст.257 ЦК України строк звернення до суду за захистом порушених прав позивач пропустив без поважних причин, підстави для поновлення останнього відсутні, що є самостійною підставою для відмови у позові і таке обмеження його права на переконання суду переслідує законну мету і при цьому є забезпеченим належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного ОСОБА_1.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Встановлено, що 27 червня 2008 року ОСОБА_5 було підписано анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «Приватбанку», в якій зазначено, що вона разом із пам’яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с.6,6-зворот).

В анкеті-заяві міститься інформація про те, що ОСОБА_6 ознайомився з умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді та погодився з ними. Також ОСОБА_6 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами складає між нею та банком договір, про що свідчить його підпис в заяві (а.с. 6-зворот).

Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_6 отримав кредит у розмірі розмірі 4000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно з умовами та правилами надання банківських послуг після отримання банком від клієнта необхідних документів, а також заяви, банк проводить перевірку наданих документів і приймає рішення про можливість встановлення кредитного ліміту на кредитну картку. Клієнт дає згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт.

Підписання цього договору є пряма і безумовна згода клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту встановленого банком ( п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 умов та правил надання банківських послуг).

Згідно з п.п. 2.1.1.5.5 умов та правил надання банківських послуг клієнт зобов’язаний погашати заборгованість за кредитом, процентами за його користування, за переривання платіжного ліміту, а також оплачувати комісію на умовах, передбачених цим договором.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що ОСОБА_6 не виконав своїх зобов'язань за кредитним договором від 27 червня 2008 року, внаслідок чого станом на 31 липня 2017 року утворилася заборгованість у розмірі 80410, 01 грн., яка включає в себе 3888, 07 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 68158, 00 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 4296, 80 грн. – заборгованість за пенею та комісією, 250,00 грн. – штраф (фіксована частина), 3817, 14 грн. – штраф (процентна складова).

Встановлено, що розрахунок заборгованості містить розмір відсоткової ставки, ставки пені, суми нарахувань за кожний окремий проміжок часу, у тому числі окремо по відсотках, пені, тілу кредиту, суму нарахувань по кожному з видів зобов'язань.

Відтак, колегія суддів вважає, що між ОСОБА_5 та ПАТ КБ «ПриватБанк» правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодилася, про що розписався у заяві-анкеті. Таке приєднання відповідачем вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях ст. 634 ЦК України.

Встановлено, що 07 листопада 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду першої інстанції з заявою про застосування строків позовної давності (а.с.48).

Встановлено, 20 січня 2015 року та 21 січня 2015 року відбулося автоматичне погашення простроченої заборгованості по кредитному рахунку відповідача ОСОБА_5

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п’ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Щодо переривання строку позовної давності Верховний Суд України висловив правову позицію у справі № 6-2891цс16, де вказав наступне.

Відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобов’язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою.

Не можуть вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього, або без його схвалення.

Відповідно до п.4.6. Умов та правил надання банківських послуг Клієнт доручає Банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків Клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту, в межах сум, що підлягають сплаті Банку за цим Договором, при настанні термінів платежів, списання грошових коштів з рахунків Клієнта, у разі настання термінів платежів по інших договорах Клієнта в розмірах, визначених цими договорами, а також списання грошових коштів Клієнта, в межах сум, що підлягають сплаті Банку за зобов'язаннями третіх осіб, де Клієнт є заставодавцем, якщо грошові кошти Клієнта, майнові права на які перебували в заставі за зобов'язаннями третіх осіб, були зараховані на рахунок клієнта (договірне списання). Банк здійснює списання коштів у грошовій одиниці України / іноземній валюті з будь-якого рахунку Клієнта в розмірі, еквівалентному сумі заборгованості в іноземній валюті / національній валюті України за договором, і покупку / продаж іноземної валюти на Міжбанківському ОСОБА_7 України. Списання коштів з будь-якого рахунку Клієнта, відкритого Банком, оформляється меморіальним ордером.

Встановлено, що в матеріалах справи відсутні меморіальні ордери, які б підтверджували факт списання коштів з рахунку відповідача 20 січня 2015 року та 21 січня 2015 року.

Колегія суддів вважає, що Банком не доведено факт списання коштів, оскільки виписка по рахунку на є первинним бухгалтерським документом та не може засвідчувати факт списання коштів з рахуку відповідача та схвалення останнього на списання коштів у сумах визначених у виписці по рахунку.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що відповідач ОСОБА_5 не вчинив дії, які свідчать про переривання строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не встановлено початку строку перебігу позовної давності є безпідставними, оскільки з розрахунку заборгованості наданого позивачем, вбачається погашення заборгованості за кредитом у розмірі 36,85 грн. – 12 грудня 2013 року, а позов поданий 06 вересня 2017 року, тобто поза межами трирічного строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги про те, що строк позовної давності перерваний, у зв’язку з списанням коштів з рахунку відповідача 20 січня 2015 року та 21 січня 2015 року, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів списання коштів, які визначені в умовах та правилах надання кредиту, а саме меморіальних ордерів. Розрахунок заборгованості та довідки на є належними та допустимими доказами щодо отримання або списання коштів з рахунку відповідача.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції викладених в рішенні не спростовують.

З урахуванням викладеного колегія судів вважає, що права позивача були порушені відповідачем, оскільки останній отримав грошові кошти, однак не повернув їх у строки визначені договором. Разом з тим, позивач звернувся до суду із позовом з порушенням трирічного строку позовної давності, встановленого законом, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

З урахуванням наведеного, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних та вірно застосував до правовідносин що виникли між сторонами положення ст.ст.264,267 ЦК України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 26 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено «04» липня 2018 року.

Головуючий суддяОСОБА_1 СуддіОСОБА_2 ОСОБА_3