Рішення № 75087628, 18.05.2018, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/10372/16-ц

Провадження № 2/369/541/18

РІШЕННЯ

Іменем України

18.05.2018 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі

головуючого судді Усатова Д.Д.,

за участю секретарів Кузьменка П.О., Ярмак О.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи : департамент ДАБІ у Київській області, Міськрайонне Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі та м. Ірпінь, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованої будівлі та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованої будівлі, у якому просить: Усунути перешкоди в користуванні належною йому земельною ділянкою з кадастровим номером 3222482001:01:007:0520, що знаходиться по вул. М. Рильського у с. Гореничі Києво-Святошинського району Київської області шляхом надання йому дозволу на знесення будинку, самочинно збудованого власником суміжної земельної ділянки ОСОБА_3,Зобов»язати відповідача негайно відшкодувати позивачу усі пов»язані із знесенням цього будинку документально підтверджені витрати,зобов»язати відповідача негайно відшкодувати усі витрати, пов»язані з приведення мною ділянки у придатний для використання стан після знесення будинку, яке полягає у вивезенні будівельних матеріалів та будівельних відходів, завезенні та відновленні поверхневого шару грунту на місці самочинного будівництва,судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, у якому просить: Визнати за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 0,0121 та, яка розташована на земельній ділянці під кадастровим номером 3222482001:01:007:0520, яка належить ОСОБА_1, компенсувати ОСОБА_1 з депозитного рахунку суду вартість вилученої з його власності на користь ОСОБА_3 частини земельної ділянки площею 0,0121 га у сумі 32 160,00 грн.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх у повному обсязі. Проти задоволення зустрічного позову заперечували.

Представник відповідача та відповідача проти задоволення первісного позову заперечували, посилаючись на його необґрунтованість, та просили задовольнити зустрічний позов.

Третя особа ОСОБА_5 подала через канцелярію суду клопотання про слухання справи у відсутність.

Представник третьої особи Міськрайонного Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі та м. Ірпінь надіслали на адресу суду клопотання про слухання справи у їх відсутності

Представник третьої особи Державної архітектурно-будівельної інспекції надіслав на адресу суду клопотання про слухання справи у його відсутності

Причини неявки інших сторін у справі невідомі, про дату судового засідання повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд встановив наступне.

12.11 2015 року позивачем за первісним позовом за договором купівлі-продажу була придбана земельна ділянка № 4 по вул. М. Рильського у с. Гореничі Києво-Святошинського району Київської області площею 0,1775га. з кадастровим номером 3222482001:01:007:0520.

Вказана ділянка безпосередньо межує з ділянкою площею 0,0719 га належною ОСОБА_3 (кадастровий номер 3222482001:01:007:0605), який проживає за адресою: 04201, АДРЕСА_1.

При встановленні меж земельної ділянки в натурі, яке проводив на замовлення позивача сертифікований інженер геодезист ОСОБА_7 виявилось, що власник сусідньої земельної ділянки ОСОБА_8, на його думку, протиправно, без згоди позивача зводить житловий будинок, більш ніж 80% якого розташовано на його земельній ділянці.

Попередній власник земельної ділянки ОСОБА_9 також такої згоди Кирику не надавала, оскільки як вбачається з тексту договору купівлі-продажу відсутні будь-які обмеження або обтяження щодо користування земельною ділянкою.

Крім того, будь які дозволи і погодження компетентних державних органів або органів місцевого самоврядування щодо вказаної будівлі у ОСОБА_8 відсутні.

Відповідачем за первісним позовом на ділянці позивача розпочато будівництво паркану –встановлено стовчики огорожі. Таким чином Кирик виявив намір разом із незаконною забудовою фактично відібрати та приєднати до своєї ділянки частину моєї земельної ділянки площею 0,055га.

З метою врегулювання спору в позасудовому порядку у жовтні 2016 року позивач звернувся до Гореницької сільської ради із відповідною заявою. Актом комісії з регулювання земельних відносин цієї сільської ради від 24.10.2016 було встановлено, що ОСОБА_3 дійсно зайняв частину земельної ділянки позивача. При цьому комісія послалась на матеріали кадастрової зйомки, які на її прохання здійснив представник ПП «Компанія геосфера» ОСОБА_10 Вказані матеріали кадастрової зйомки повністю співпадають з тими, які у вересні робив інженер-землевпорядник ОСОБА_7.

На неодноразові зауваження позивача і вимоги щодо припинення будівництва відповідач ніяк не прореагував та продовжує вчиняти протиправні дії.

Так, зокрема, 19.10.2016 позивачем було направлено на його адресу листа з пропозицією мирного вирішення спору. У листі позивач запропонував відповідачу три шляхи розв»язання проблеми:

Однак будь-якої відповіді на даний лист позивач не отримав, тому вимушений захищати свої права у суді.

За змістом п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК, статтею 103 ЗК.

Водночас, за змістом п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Як встановлено в судовому засіданні, Департаментом Державної архітектурно - будівельної інспекції у Київській області 16.12.2016 зареєстроване повідомлення про початок виконання будівельних робіт № КС 062163512718 та декларація про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта від 12.01.2017 № КС 142170120281 на об’єкт будівництва «Будівництво індивідуального житлового будинку», що розташований за адресою: Київська область, Києво - Святошинський район, с. Гореничі, вул. Максима Рильського. Замовник будівництва ОСОБА_3.

Відповідно до інформації, що зазначена в повідомленні про початок виконання будівельних робіт від 16.12.2016 № КС 062163512718 та декларації про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорту від 12.01.2017 № КС 142170120281, будівництво індивідуального житлового будинку здійснювалось на підставі будівельного паспорта № 1277 від 07.12.2016, виданого відділом містобудування та архітектури Києво - Святошинської районної державної адміністрації. Департаментом з метою вжиття заходів державного архітектурно-будівельного контролю, на підставі звернення гр. ОСОБА_1 від 03.02.2017 № 10/10-0302/5, до відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської райдержадміністрації був направлений лист від 13.02.2017 № 10/10-116/1302/06/02 з проханням надати копію будівельного паспорта від 17.12.2016 № 1277. Відділ містобудування та архітектури Києво-Святошинської райдержадміністрації листом від 27.02.2017 № 38 (вх. Департаменту 28.02.2017 № 10/10-2802/36) проінформував Департамент, що будівельний паспорт за № 1277 від 07.12.2016 на забудову земельної в с. Гореничі по вул. М. Рильського, 2, гр. ОСОБА_3 не видавався, таким чином, замовником будівництва в повідомленні про початок виконання будівельних робіт від 16.12.2016 № КС 062163512718 та в декларації про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта від 017 № КС 142170120281, наведені недостовірні дані які є підставою вважати об’єкт самочинним будівництвом (об’єкт збудований без будівельного паспорту),Відповідно до ст. 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об’єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будуєгься на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 39-1 Закону України «Про регулювання будівної діяльності», вирішив скасувати реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 16.12.2016 № КС 062163512718 та реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта від 12.01.2017 № КС 142170120281 на об’єкт будівництва «Будівництво індивідуального житлового будинку», що розташований за адресою: Київська область, Києво - Святошинський район, с. Гореничі, вул. Максима Рильського, буд. 2. Замовник будівництва ОСОБА_3.

Умови та порядок знесення самочинного будівництва передбачені ст.376 ЦК України. Частина 7 вказаної норми правом звернення до суду з позовом про зобов'язання особи, яка здійснила будівництво з істотними відхиленнями від проекту, істотного порушення будівельних норм і правил, наділяє орган державної влади або місцевого самоврядування. Самочинно збудоване майно підлягає знесенню особою, яка його здійснила, якщо це порушує права інших осіб (ч.4 ст.376 ЦК України).

Позивач як власник земельної ділянки, яка межує з земельною ділянкою, власником якої є відповідач, звернувся з вимогами про усунення знесення самочинно здійсненої прибудови.

Аналіз представлених позивачем доказів дає можливість дійти висновку про те, що вони не містять доказів того, що: органом місцевого самоврядування вирішувався спір між сторонами щодо порушення правил добросусідства; відповідачем було здійснено самочинне будівництво, яке порушує права позивача, чинить шкоду майну позивача, погіршуючи стан його земельної ділянки, або створює незручності чи перешкоди в користуванні нею; відповідачем встановлено та використовуються пристрої, використанням яких порушується таємниця особистого життя позивача.

З огляду на те, що ОСОБА_1 не довів порушення його прав, як користувача суміжної земельної ділянки, внаслідок будівництва будинку, збудованого власником суміжної земельної ділянки ОСОБА_3, підстави для задоволення первісного позову в частині вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення гаражу відсутні.

Таким чином, за позовом громадянина рішення про знесення самочинного будівництва може бути ухвалено на підставі ст. 391 ЦК України в разі доведеності ним відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України факту створення йому перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном при неможливості усунення цих перешкод в інший спосіб.

В цивільному судочинстві поняття доказів охоплює: будь-які фактичні дані, що мають значення для цивільного провадження (змісту); процесуальну форму їх закріплення (спосіб існування у матеріалах справи) та відповідний носій відомостей (джерело). Усі зазначені елементи перебувають у взаємозвязку та в своїй єдності утворюють поняття доказів. Отже докази це єдність фактичних даних (відомостей про факти) та їх процесуальних джерел.

Відповідно ч.1 ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Пунктом 5 постанови ПВСУ № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» передбачено, що відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК). Відповідно до положень статті 38 Закону № 3038-VI право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред'явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об'єкта є неможливою. Розглядаючи зазначені позови відповідно до вимог вказаної норми та положень частини сьомої статті 376 ЦК, суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об'єкту та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Відповідно п. 24. постанови ПВСУ № 6 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

За змістом п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК, статтею 103 ЗК.

В інших випадках суд за позовом відповідного державного органу чи органу місцевого самоврядування може на підставі частини сьомої статті 376 ЦК зобов'язати забудовника здійснити перебудову житлового будинку, будівлі, споруди або іншого об'єкта нерухомості, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з істотним порушенням основних будівельних норм і правил, у тому разі, коли таке будівництво суперечить суспільним інтересам, порушує права інших осіб, коли порушення будівельних норм і правил є істотним, а також є технічна можливість виконати перебудову.

Європейський суд з прав людини у справі «Іванова і Черкезов проти Болгарії» [Ivanova and Cherkezov v. Bulgaria] (№ 46577/15) від 21 квітня 2016 року, підтвердив, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Вислухавши пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши зібрані в справі докази, оцінюючи докази зібрані у справі кожен окремо, їх достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає позов не обґрунтованим і доходить висновку про відсутність підстав для його задоволення.

З огляду на недоведеність протиправних дій з боку ОСОБА_3 у суду відсутні підстав для задоволення первісного позову

Водночас, за змістом п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_3 слід зазначити наступне.

Позивачем не доведено чим саме порушені його права діями позивача за первісним позовом, з яких підстав за ним необхідно визначити право власності на спірну земельну ділянку.

Крім того, позивачем не внесено на депозитний рахунок коштів, які позивач просив компенсувати відповідачу за первісним позовом за частину земельної ділянки.

Згідно з ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до ч.3 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

На виконання ч. 4 ст. 10 ЦПК України судом роз’яснювалось позивачам та їх представникам право звернутись до суду з клопотанням про призначення судової будівельної експертизи з метою визначення складу та вартості матеріалів та обладнання, використаних під час будівництва спірного житлового будинку, проте відповідне клопотання не заявлялось.

За таких обставин суд доходить до висновку, що позивачем всупереч ст. 60 ЦПК України не доведено заявлені у позові обставини, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Крім того, відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

з ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Оскільки ОСОБА_3 не виконав вимоги ч. 2 ст. 331 ЦК України та не набув право власності на спірний будинок як на об’єкт нерухомості, він не має права на захист такого права на підставі ст. 391 ЦК України.

З огляду на недоведеність протиправних дій з боку ОСОБА_1 у суду відсутні підстав для задоволення зустрічного позову.

Керуючись ст.ст. 12, 13,89, 259, 264-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5, ОСОБА_6, департамент ДАБІ у Київській області, Міськрайонне Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі та м. Ірпінь, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованої будівлі та зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Київської області області через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Д.Д.Усатов