Ухвала суду № 75087060, 04.07.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження № 2/359/1406/2018

Справа № 359/1628/18

УХВАЛА

Іменем України

04 липня 2018 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі :

головуючої судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Івченко В.І.,

за участі: представника позивача – ОСОБА_1, представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Бориспіль клопотання представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП,-

ВСТАНОВИВ:

05 березня 2018 року представник позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 23 861,91 грн. та моральну шкоду 10 000 грн., судовий збір.

Під час підготовчого судового засідання, а саме 04 липня 2018 року від представника позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про забезпечення позову, яким просить накласти арешт на все майно і банківські рахунки відповідача ОСОБА_4

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти забезпечення позову та просив відмовити в задоволенні клопотання.

Позивач та відповідач, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи до суду не зявились, про причини неявки не повідомили, заяв чи клопотань на адресу суду не направили.

Суд, заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи та подану заяву, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

За правилами ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п.4 постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» за № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має пересвідчитися в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.

Частиною 2 ст. 149 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Судом встановлено, що в провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області знаходиться позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Відповідно до вимог ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Дослідивши клопотання встановлено, що представником позивача до клопотання про забезпечення позову не надано жодних доказів на підтвердження наявність у відповідача будь-якого нерухомого, рухомого майна та банківських рахунків. Також не зазначено вартість такого майна, у зв’язку з чим встановити співмірність необхідності накладення арешту на майно з розміром заявлених позивачем вимог, неможливо. Крім того, представником позивача не надано доказів того, що відповідач має намір відчужувати своє нерухоме чи рухоме майно з метою ухилення від виконання рішень у з в’язку з чим не доведено наявність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. З урахуванням наведеного, суд приходить висновку про відмову у задоволенні клопотання представника позивача щодо накладення арешту на майно та банківські рахунки відповідача.

Відповідно до ч. 10 ст. 153 ЦПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» за № 9 від 22 грудня 2006 року, ч.1, 6 ст.81, ч.2 ст.149, ч.1, 3 ст.150, п.1 ч.1 ст.258, ч.4-5 ст.259, ст.260, п. 2 ч. 1 ст. 353, ч. 1 ст. 354 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя Яковлєва Л.В.