Ухвала суду № 75086831, 27.06.2018, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

__________________

2/381/947/18

381/2042/18

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

27 червня 2018 року суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області Осаулова Н.А., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення порядку користування земельною ділянкою та усунення перешкод у її приватизації, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2018 року позивачі звернулися до Фастівського міськрайонного суду Київської області з даним позовом.

Згідно положень ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Так, статтею 15 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно до ч. 2, 3 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п’ятої статті 13 ЦК України.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя перевіряє чи подана вона з додержанням норм чинного законодавства, а саме статей 175-177 ЦПК України.

Так, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв’язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.

Як вбачається з позовної заяви, вона не містить повних анкетних даних учасників у справі.

Відповідно до п. 4 та п. 5 ч 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги стороною позивачів в позовній заяві не викладені обставини, якими вони обґрунтовують свої вимоги до відповідачів, тобто ті юридично значимі факти, на основі яких звертаються до суду та обґрунтовує свої вимоги відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, з зазначенням доказів в підтвердження обґрунтування заявлених вимог або обставин, які свідчать на підтвердження дійсної неможливості отримання таких доказів, а також на підставі якої правової норми визначається той спосіб захисту прав, який позивачі просять застосувати, тобто, які саме суб»єктивні права позивача порушені, якими саме діями відповідачів з приводу даного предмету спору та з якими правовими наслідками.

Разом з тим, стороною позивачів не надано жодних доказів, які б підтверджували вказані обставини. Позивачі в своїй позовній заяві не зазначають, чим саме та як саме було порушено їх права та інтереси зі сторони відповідачів.

Більш того, в прохальній частині позову, позивачами не конкретизовано заявлені позовні вимоги, оскільки з них не зрозуміло, якими саме земельними ділянками, що розташовані по вул. Унавська, 59 в м. Фастів Київської області, позивачі просять суд визначити порядок користування та право на приватизацію яких саме земельних ділянок позивачі просять визнати за ними.

Разом з тим, позивачами не конкретизовано позовну вимогу щодо солідарного стягнення з відповідачів на їх користь судові витрати в сумі 8669 грн. 30 коп., оскільки з даної вимоги не зрозуміло які саме судові витрати позивачі понесли, за що саме та кому було сплачено вказану суму, адже як вбачається із наявних в матеріалах справи квитанції, позивачі сплатили судовий збір у розмірі 1409,60 грн..

Згідно п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України в позовній заяві зазначаються відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Проте, позивачами до матеріалів справи не додано доказів, які б підтверджували факт звернення до відповідачів із вимогою в добровільному порядку вирішити питання про визначення порядку користування земельними ділянками, що розташовані в місті Фастів по вул. Унавська, 59, які б свідчили про вжиття позивачами усіх заходів досудового врегулювання спору.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, окрім іншого вона ще подана з порушенням ст. 177 ЦПК України.

Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до частини 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позовної заяви немайнового характеру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно Закону України «Про державний бюджет» станом на 01 січня 2018 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1762 грн. 00 коп..

Так, у відповідності до перерахунку до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судовий збір за подання позовної заяви не майнового характеру фізичної особою складає 704 грн. 80 коп., але не більше 8810,00 грн., а за подання позовної заяви майнового характеру – 1 відсоток від ціни позову.

З наявних в матеріалах справи квитанцій № 71 та № 72 від 22.06.2018 року, вбачається, що позивачами було сплачено судовий збір в загальному розмірі 1409,60 грн..

Між тим, як вбачається з прохальної частини позову, позивачами заявлено три вимоги, а саме дві – немайнового характеру та одну майнового характеру.

Так, відповідно до п. 10 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об'єктом справляння судового збору. За подання додаткових заяв, у яких збільшується розмір позовних вимог, недоплачена сума судового збору також підлягає сплаті.

У разі об'єднання позовних вимог відповідно до статті 126 ЦПК, а також у випадках подання позовної заяви одним чи кількома позивачами (співпозивачами) до одного або кількох відповідачів судовий збір обчислюється із загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно до заявлених кожним із них вимог окремим платіжним документом (частина шоста статті 6 Закону № 3674-VI). Закон не містить заборони й можливості сплати усієї суми судового збору одним із кількох позивачів у справі; визначальним у такому разі є факт надходження усієї належної до сплати суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У випадку якщо один із позивачів звільнений від сплати судового збору, загальна сума збору зменшується пропорційно до заявлених ним вимог.

У разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених згідно із статтею 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" за подання позову немайнового характеру.

Окрім того, у пункті 12 даної Постанови передбачено, що у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону № 3674-VI підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру, наприклад, зняття арешту з майна та визнання права власності на це майно. При цьому судовий збір може бути сплачений окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.

Разом з тим, пункт 26 вказаної Постанови зазначено, що платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано уповноваженою посадовою особою банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення та відміткою про зарахування суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Таким чином, відповідно до вказаних правових норм чинного законодавства, позивачам необхідно сплатити судовий збір за вимоги немайнового характеру кожному із позивачів окремо, про що надати суду відповідні докази.

Разом з тим, ч. 5 ст. 177 ЦПК України встановлено, що позивач зобов’язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Як вбачається з матеріалів заяви, то остання подана до суду 22.06.2018 року.

Так, при звернення до суду позивачами надані письмові документи, а саме: ОСОБА_5 бюро технічної інвентаризації КП Фастівської міської ради за № 182 від 12 вересня 2016 року, ОСОБА_5 виконавчого комітету ОСОБА_5 міської ради від 17.09.2013 року за № Л35.23225 та лист № Л5.2283.4 від 25.11.2016 року.

Між тим, надані позивачами копії документів являються застарілими, а отже втратили свою юридичну силу, таким чином позивачам на підтвердження заявлених позовних вимог необхідно надати документи які дійсні станом на день звернення до суду, із даною заявою.

Враховуючи вищенаведене, вказані обставини позбавляють можливості відкрити провадження у справі.

Відповідно до ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху , який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст. ст. 175-177, 185 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення порядку користування земельною ділянкою та усунення перешкод у її приватизації - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків терміном 10 (десять) днів з дня отримання останнім копії ухвали.

Роз’яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків у встановлені строки, заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.А. Осаулова