Ухвала суду № 75086693, 25.06.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/1613/16-к Головуючий у І інстанції Чірков Г. Є.Провадження № 11-кп/780/724/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 22 25.06.2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді – Гайдай Р.М.

суддів – Авраменка М.Г., Орла А.І.

при секретарі – Чорнобривці В.В.

з участю прокурора – Савченка В.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Київської області Грабця І.Н. на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 23 квітня 2018 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого,

визнано виннним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 190 КК України і за цим законом призначено йому покарання:

за ч. 1 ст. 190 КК України – штраф у розмірі 50 (п’ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п’ятдесят) грн.;

за ч. 2 ст. 190 КК України – штраф у розмірі 70 (сімдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1190 (одна тисяча сто дев’яносто) грн.;

На підставі ч. 3 ст. 72 КК України постановлено призначене покарання виконувати самостійно, так як вони складанню за сукупністю злочинів згідно ст. 70 КК України не підлягають.

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 визнаний винним за те що, 14 грудня 2015 року в денний час доби по вул. Фастова, 26 в с. Демидів Вишгородського району, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів з метою заволодіння грошовими коштами, познайомився з потерпілою ОСОБА_3, проживаючою в тому ж будинку в кв. № 11, якій ОСОБА_2 представився приватним підприємцем, що займається продажем та установкою металопластикових вікон і дверей, до якої увійшов у довіру і підписав з нею договір, що не відповідає дійсності, пообіцявши встановити двері в її квартирі, за що отримав грошові кошти в сумі 5 300 грн., проте наміру виконувати свої зобов’язання не мав та обманув останню, заволодів вказаними коштами, якими розпорядився на власний розсуд.

27 грудня 2015 року в денний час доби ОСОБА_2 по вул. Кичигіна, 1 в с. Катюжанка Вишгородського району, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів з метою заволодіння грошовими коштами, познайомився з потерпілою ОСОБА_4, проживаючою в тому ж будинку в кв. № 7, якій ОСОБА_2 представився представником корпорації «Прано», що займається продажем та установкою металопластикових вікон, до якої увійшов у довіру і підписав з нею договір, що не відповідає дійсності, пообіцявши встановити вікна в її квартирі, за що за допомогою банківського терміналу, який мав при собі, з кредитної картки «Приватбанк» потерпілої ОСОБА_4 № 5168 7556 0973 6521 здійснив переказ коштів в сумі 3 800 грн. на свій рахунок в тому ж банку № 5169 3305 0633 0460, проте наміру виконувати свої зобов’язання не мав та обманув останню, заволодів вказаними коштами, якими розпорядився на власний розсуд.

В апеляційній скарзі перший заступник прокурора Київської області Грабець І.Н. просить вирок Вишгородського районного суду Київської області від 23 квітня 2018 року в частині призначеного покарання у зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність – змінити та в резолютивній частині вироку визначити ОСОБА_2 засудженим за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1190 грн. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1190 грн. В іншій частині вирок суду залишити без зміни.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки ОСОБА_2 не визначено остаточне покарання за сукупністю злочинів, за правилами, передбаченими ст. 70 КК України, тобто не застосовано закон України про кримінальну відповідальність, який підлягає застосуванню.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, котрий апеляційну скаргу підтримав та просив її задоволити, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено доведена доказами зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими в судовому засіданні і не оспорюється в апеляційній скарзі.

Щодо доводів апеляційної скарги першого заступника прокурора Київської області Грабця І.Н. про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, то вони є слушними.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Абзацом 4 п. 22 постанови Пленуму Верхового Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» передбаченого, що при призначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів шляхом повного або часткового їх складання заміна покарань провадиться за правилами, передбаченими ст. 72 КК (2341-14).

Коли за злочини, що утворюють сукупність, призначено основні покарання різних видів, які не підлягають заміні (штраф, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю), суд може застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим або призначити кожне з них до самостійного виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Як вбачається з оскаржуваного вироку, ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п’ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п’ятдесят) грн. та за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 70 (сімдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1190 (одна тисяча сто дев’яносто) грн.

На підставі ч. 3 ст. 72 КК України визначено призначене покарання виконувати самостійно, так як вони складанню за сукупністю злочинів згідно ст. 70 КК України не підлягають.

На переконання колегії суддів, така позиція суду першої інстанції є помилковою, оскільки ОСОБА_2 за ч. 1 та ч. 2 ст. 190 КК України призначено основне покарання у виді штрафу, яке є одного виду і на підставі ст. 70 КК України при призначенні основного покарання за сукупністю злочинів підлягає обов’язковому складанню чи поглиненню.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки ОСОБА_2 не визначено остаточне покарання за сукупністю злочинів, за правилами передбаченими ст. 70 КК України, вирок суду першої інстанції, в частині призначеного покарання, підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області Грабця І.Н. – задоволити.

Вирок Вишгородського районного суду Київської області від 23 квітня 2018 року, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 190 КК України – змінити.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді штрафу в розмірі 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1190 гривень.

Виключити з вироку посилання на ч. 3 ст. 72 КК України.

В решті вирок залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ: