Рішення № 75086340, 27.06.2018, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/4192/17

провадження №: 2/398/809/18

РІШЕННЯ

Іменем України

"27" червня 2018 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Авраменка О.В.,

з участю секретаря судового засідання Міщенко С.А.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань в м. Олександрія в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_3 про відшкодування збитків в порядку регресу

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2017 року ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування збитків в порядку регресу в розмірі 27 959,93 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 29 березня 2016 року між позивачем та ОСОБА_5 укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/9652354. Забезпеченим транспортним засобом є автомобіль «IVECO», реєстраційний номер НОМЕР_1. 28 жовтня 2016 року за участю забезпеченого транспортного засобу, під керуванням ОСОБА_3 сталася дорожньо-транспортна пригода. Відповідно до постанови Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2016 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність за вчинення якої передбачена ст. 124 КУпАП. Позивач відшкодував матеріальну шкоду, завдану механічними пошкодженнями транспортного засобу «TOYOTA», реєстраційний номер НОМЕР_2, у розмірі 27 959,93 грн. Оскільки, відповідач протягом трьох робочих днів не звернувся до позивача із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, позивач звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування збитків в порядку регресу. Однак зазначена вимога відповідачем проігнорована.

Відповідач та його представник заперечували проти позову. В обґрунтування заперечень зазначили, що на місці ДТП було складено протокол про адміністративне правопорушення та схему ДТП, де зазначено пошкодження, отримані автомобілями. Постановою суду відповідача визнано винним у вчиненні ДТП та на нього накладено адміністративне стягнення. Зразу після ДТП відповідач зателефонував на гарячу лінію та повідомив про страховий випадок. Під час телефонної розмови відповідачу повідомили про необхідність написання письмової заяви протягом трьох днів на адресу зазначену у страховому договорі. В договорі адреса страхової компанії не зазначена, отже фактично відповідач був позбавлений можливості звернутися з письмовою заявою. Оскільки ні в страховому полісі, ні по телефону йому не вказали за якою адресою необхідно звернутися із заявою, то протягом трьох тижнів він намагався знайти адресу страхової компанії. Він неодноразово телефонував на гарячу лінію, але на його дзвінки не відповідали. Потім йому зателефонувала представник страхової компанії в ОСОБА_3 і повідомила куди йому необхідно звернутись для написання письмової заяви. Того ж дня він склав письмову заяву про страховий випадок. Страховиком не було повідомлено про необхідність зазначення причини пропуску строку звернення з письмовою заявою, які могли бути визнані поважними.

12 грудня 2017 року ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування збитків в порядку регресу в розмірі 27 959,93 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 12 грудня 2017 року справа №398/4192/17 (провадження №2/398/3049/17) розподілена судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Ремезок А.Ю.

Ухвалою від 02 січня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

Згідно з розпорядження керівника апарату Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2018 року №99-р про призначення повторного автоматичного розподілу справ та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями, 28 лютого 2018 року справа №398/4192/17 (провадження №2/398/809/18) розподілена судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Авраменку О.В.

Ухвалою від 02 березня 2018 року прийнято до розгляду цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін та призначено судове засідання на 28 березня 2018 року.

28 березня 2018 року судове засідання відкладено на 20 квітня 2018 року за клопотанням відповідача для надання йому часу на звернення за допомогою до юриста (а. с. 64, 66).

20 квітня 2018 року судове засідання відкладено на 02 травня 2018 року за клопотанням представника відповідача у зв’язку з неможливістю його прибуття в судове засідання через зайнятість в іншому судовому розгляді (а. с. 84 – 88).

02 травня 2018 року в судовому засіданні оголошено перерву до 30 травня 2018 року за клопотанням представника позивача з метою надання йому часу для подання до суду додаткових доказів (а. с. 98 – 99).

30 травня 2018 року судове засідання відкладено на 20 червня 2018 року за клопотанням відповідача та його представника для надання їм можливості ознайомитися з новими доказами, наданими представником позивача (а. с. 117 – 119).

20 червня 2018 року в судовому засіданні оголошено перерву до 27 червня 2018 року у зв’язку з неможливість продовження судового засідання в режимі відеоконференції з технічних причин (а. с. 130 – 132).

27 червня 2018 року в судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі, просив його задовольнити з підстав, зазначених у ньому. Відповідач та його представник проти позову заперечували та просили відмовити в його задоволенні.

Заслухавши вступне слово представників позивача, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступних висновків.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

23 травня 2016 року між позивачем та ОСОБА_6 укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/9652354 (далі – ОСОБА_1). Забезпеченим транспортним засобом є автомобіль «IVECO», реєстраційний номер НОМЕР_1. Строк дії договору з 23 травня 2016 року до 22 травня 2017 року (а. с. 10).

28 жовтня 2016 року за участю забезпеченого транспортного засобу, під керуванням відповідача сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль «IVECO», реєстраційний номер НОМЕР_1, та автомобіль «TOYOTA», реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить СТОВ «Агрофірма «Берестівська», під керуванням ОСОБА_7, отримали механічні пошкодження (а. с. 11). Відповідно до постанови Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2016 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність за вчинення якої передбачена ст. 124 КУпАП (а. с. 12).

14 листопада 2016 року відповідач звернувся до позивача з письмовим повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 28 жовтня 2016 року (а. с. 13).

Після цього страхова компанія оглянула пошкоджений автомобіль «TOYOTA», реєстраційний номер НОМЕР_2, що підтверджується актом огляду транспортного засобу від 15 листопада 2016 року (а. с. 19).

21 листопада 2016 року СТОВ «Агрофірма «Берестівська» звернулась до позивача з заявою про страхове відшкодування (а. с. 14).

Статтями 22, 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

В подальшому на підставі акту огляду транспортного засобу від 15 листопада 2016 року, розрахунку коефіцієнту фізичного зносу та страхового акту позивач сплатив страхове відшкодування на ремонт автомобіля «TOYOTA», реєстраційний номер НОМЕР_2, що підтверджується платіжним дорученням від 13 січня 2017 року (а. с. 19 – 21).

Згідно з ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В ході судового розгляду встановлено, що відповідач відразу після настання ДТП повідомив позивача за телефоном, номер якого зазначено у ОСОБА_1, що підтверджується стенограмою та аудіозаписом телефонної розмови (а. с. 111 – 114, 116). В ході розмови відповідач відповів на всі питання оператора, після чого останній повідомив відповідача про його обов’язок протягом трьох робочих днів з моменту пригоди під’їхати до страхової компанії, адреса якої зазначена у ОСОБА_1.

Відповідно до Зразка типового поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 29.08.2011 року №558 поліс зокрема повинен містити назву адресу та номер телефону страховика. При цьому, форма ОСОБА_1, виданого відповідачу, хоч і містить вимоги щодо зазначення назви, адреси та номеру телефону страховика, однак адреса страховика (позивача) у ОСОБА_1 не зазначена (а. с. 10).

Підпунктом 33.1.4 пункту 33.1 статті 33, підпунктом «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) установлено обов'язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП), яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП. Такий обов'язок установлено законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.

З огляду на зміст наведених правових норм можна зробити висновок, що в разі, якщо страхувальник або водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, не повідомив у встановлені строки страховика про настання такої події, внаслідок чого в останнього виникли необґрунтовані виплати, то після виплати страхового відшкодування страховик має підстави для регресного позову до страхувальника.

Разом з тим за наявності у страхувальника або водія документально підтверджених поважних причин невиконання свого обов’язку повідомлення страховика про ДТП підстав для стягнення страхового відшкодування в порядку регресу немає.

Аналогічні правові позиці викладено у постановах Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі №6-186цс16 та від 22 червня 2016 року у справі №6-1253цс16

Крім того, відповідно до правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі №6-284цс15 та від 22 березня 2017 року у справі №6-2011цс16 наявність встановлення того, що факт настання страхового випадку ніким не оспорюється; він зафіксований правоохоронними органами; відповідач, як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності; сам позивач його визнав, добровільно сплативши страхове відшкодування, тому сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховику про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення рішення, яке в своїй основі повинно базуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з них мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 1-1 Закону України «Про захист прав споживачів» дія цього закону поширюється на правовідносини, що склалися між сторонами справи.

Згідно з ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 ЦК України).

Оскільки, факт настання страхового випадку сторонами не оспорюється; він зафіксований правоохоронними органами; відповідач, як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності; сам позивач визнав факт настання страхового випадку, добровільно сплативши страхове відшкодування після отримання повідомлення відповідача про ДТП та огляду ним пошкодженого транспортного засобу, суду позивачем не надано доказів, що неповідомлення відповідачем письмово в триденний строк про ДТП призвело до необґрунтованих виплат, а також враховуючи, що недобросовісна поведінка позивача щодо не зазначення в ОСОБА_1, а також в телефонній розмові адреси страхової компанії, за якою повинен письмово звернутися відповідач, сприяла порушенню строків звернення відповідачем до позивача, то суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позову.

На підставі ст. ст. 8, 129 Конституції України, ст. ст. 3, 979, 993 ЦК України, ст. 1-1, ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 22, 29, п.п. 33.1.4 п. 33.1 ст. 33, п.п. «ґ» п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 2, 10, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263 – 265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Кириліська, буд. 40, код за ЄДРПОУ 20602681) до ОСОБА_3 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1) про відшкодування збитків в порядку регресу.

Судові витрати залишити по фактично понесеним.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 02 липня 2018 року.

Суддя О.В.Авраменко