Рішення № 75084822, 21.06.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження №2/359/345/2018

Справа №359/5531/17

РІШЕННЯ

Іменем України

21 червня 2018 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Журавського В.В.

при секретарі Алфімовій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бориспіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бориспільської міської ради Київської області, виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області про продовження терміну дії ордеру на вселення в житлове приміщення, усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення та визнання права на проживання у квартирі -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що з 1947 року вона разом з своїми батьками проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1, а починаючи з 20 вересня 1969 року позивач одружилась та разом з чоловіком ОСОБА_2 почала проживати ІНФОРМАЦІЯ_2. 26 квітня 1986 року сталась катастрофа на Чорнобильській АЕС та смт. Вільча було відносено до зони обов’язкового відселення. При цьому, умовою для отримання ордера на вселення в інше житлове приміщення є здача належного переселенцеві житлового приміщення. У зв’язку з цим, ОСОБА_1 та її сім’я здали належну їм квартиру АДРЕСА_1 та житловий будинок по вул. Піонерська, 29 в смт. Вільча взамін чого їм було надано ордер на вселення в двокімнатну квартиру АДРЕСА_2. На той час ОСОБА_1 працювала на залізничній станції Вільча, яка розташована на території с. Вільча на лінії Овруч-Семиходи-Чернігів, яка після 1986 року була підпорядкована адміністрації Чорнобильської зони відчуження, а тому позивач змушена була повернутись до виконання своїх трудових обов’язків. Саме у зв’язку з вказаною обставиною позивач пропустила визначений законом 30-дениий строк на реєстрацію місця свого проживання у вказаній квартирі. В подальшому на неодноразові звернення до Бориспільської міської ради та реєстраційної служби Бориспільської міської ради з приводу реєстрації місця проживання позивачу було відмовлено. Дана обставина змусила позивача проживати у ІНФОРМАЦІЯ_3 без реєстрації, що в свою чергу позбавило права користуватися пільгами по оплаті житлово-комунальних послуг. 24 лютого 2017 року право позивача на проживання у квартирі було обмежено реєстраційною службою Бориспільської міської ради, якою було опечатано двері квартири. Тому ОСОБА_1 просить продовжити термін дії ордеру №118 на вселення в квартиру АДРЕСА_2, строком на 30 днів з часу набрання рішенням законної сили.

В січні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Бориспільської міської ради, яким просила усунути перешкоди у користуванні квартирою №66 по вул. Головатого, 4 в м. Бориспіль Київської області шляхом вселення її до квартири та визнати за нею право на проживання у даній квартирі.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2018 року об’єднано в одне провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бориспільської міської ради Київської області про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення та визнання права на проживання у квартирі та цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бориспільської міської ради Київської області, виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області про продовження терміну дії ордеру на вселення в житлове приміщення.

У судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_3 підтримали позовні вимоги у повному обсязі та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідачів ОСОБА_4 надала відзив на позовну заяву, яким просила відмовити у задоволенні пред’явленого позову. В обґрунтування своїх заперечень проти позову представник відповідачів вказала на те, що 27 січня 2000 року ОСОБА_1 був виданий ордер на вселення у спірну квартиру, який був дійсним протягом шести місяців з дня його видачі. Позивач у встановлений законом строк не задала ордер до житлово-експлуатаційної організації, тому виданий їй ордер втратив юридичну силу та поновити чи продовжити його дію неможливо. Крім цього, протягом останніх трьох років ОСОБА_1 не здійснювала оплату за житлово-комунальні послуги. На даний час квартира належить до комунальної власності та відповідно до актів обстеження в квартирі ніхто не проживає. Тому представник відповідачів вказала на те, що жодних законних підстав для вселення позивача в квартиру не існує.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків та дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах цивільної справи, суд дійшов до висновку, що пред’явлений позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області №593 від 30 листопада 1999 року ОСОБА_1, як громадянці, яка відселяється із зони радіаційного забруднення (зони обов’язкового відселення), видано ордер на сім’ю з двох чоловік – на двокімнатну квартиру №66, житловою площею 28,93 кв.м. по вул. Головатого, 4 в м. Бориспіль. Дана обставина підтверджується копією архівного витягу №24-06-56/44 від 02 березня 2017 року та копією ордера №118, виданого 27 січня 2000 року виконавчим комітетом Бориспільської міської ради Київської області (а.с.8,24).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР №106 від 23 липня 1991 року «Про організацію виконання постанов Верховної ОСОБА_5 Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» смт. Вільча Поліського району Київської області віднесена до зони безумовного (обов’язкового) відселення.

У відповідності до положення ст.4 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підставами для відселення громадян з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, є положення Концепції проживання населення на територіях України з підвищеними рівнями радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Етапи відселення визначаються Концепцією. Населення, яке проживає у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, підлягає обов'язковому відселенню. Порядок відселення та самостійного переселення визначається Кабінетом Міністрів України.

За змістом п.11 Порядку відселення та самостійного переселення громадян з територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №706 від 16 грудня 1992 року, громадяни, які переселяються з радіоактивно забруднених територій за направленнями обласних державних адміністрацій, одержують ордери на вселення в надані їм житлові приміщення після подання районній державній адміністрації, виконкому міської (міста обласного підпорядкування) ОСОБА_5 народних депутатів довідки з попереднього місця проживання про здачу раніше займаного житлового приміщення.

Водночас, п.69 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою ОСОБА_5 Міністрів Української РСР і Української ОСОБА_5 професійних спілок №470 від 11 грудня 1984 року, визначено, що ордер є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер дійсний протягом 30 днів.

В подальшому при вселенні в надане житлове приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності - відповідному підприємству, установі, організації. Одночасно подаються паспорти усіх членів сім'ї, включених до ордера, з відміткою про виписку з попереднього місця проживання, згідно з вимогами п.72 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР.

Рішенням виконавчого комітету Бориспільської міської ради народних депутатів №470 від 22 жовтня 1996 року багатоквартирний житловий будинок по вул. Головатого, 4 в м. Бориспіль передано на баланс ЖЕК-1 (а.с.37).

17 лютого 2000 року на підставі рішення Бориспільської міської ради №212 багатоквартирний житловий будинок по вул. Головатого, 4 було прийнято в комунальну власність територіальної громади м. Бориспіль (а.с.57).

Всупереч вимогам Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР ОСОБА_1 після отримання ордера не задала його до житлово-експлуатаційної контори, а саме: ЖЕК-1, та не здійснила реєстрацію свого місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4.

Проте, суд у повній мірі погоджується з доводами позивача та її представника, що причиною невиконання вимог п.72 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР є те, що починаючи з 1965 року та 2001 рік ОСОБА_1 працювала вантажним касиром та в подальшому старшим приймальником вантажу та багажу на станції Вільча Південно-західної залізниці Міністерства транспорту України, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці, виданої на ім’я позивача (а.с.6-7).

Саме вказана обставина, пов’язана з трудовою діяльністю та необхідністю перебувати в смт. Вільча, призвела до пропуску передбаченого 30-денного строку для здачі ордера.

У відповідності до п.72 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, ордер дійсний протягом 30 днів. Однак при наявності поважних причин пропуску 30-денного строку він може бути продовжений виконкомом органу місцевого самоврядування, що його видав.

З пояснень позивача, наданих у судовому засіданні, встановлено, що вона зверталась до Бориспільської міської ради та реєстраційної служби Бориспільської міської ради з приводу реєстрації свого місця проживання в квартирі, на яку їй видано ордер на вселення. Проте, вирішити дане питання у досудовому та безспірному порядку не вдалось. Вказана обставина змусила позивача проживати у ІНФОРМАЦІЯ_3 без реєстрації. Крім цього, саме у зв’язку з цим, ОСОБА_1 була позбавлена гарантованих державою пільг на оплату житлово-комунальних послуг, оскільки позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ІІ категорії та громадянкою, яка постійно проживала у зоні безумовного (обов’язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення (а.с.5).

Вказану причину суд вважає поважною та такою, що об’єктивно позбавила можливості ОСОБА_1 своєчасно пред’явити ордер на вселення до житлово-експлуатаційної контори.

Крім цього, суд враховує, що на даний час виконавчий комітет Бориспільської міської ради позбавлений можливості поновити пропущений позивачем строк, оскільки в редакції Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР на час розгляду справи, виконавчі комітети міських рад не наділені відповідними повноваженнями.

Проте, суд категорично не може погодитись з доводами представника відповідачів стосовно того, що ордер втратив чинність, а тому неможливо а ні поновити, а ні продовжити його дію.

У відповідності до принців, закріплених ст.47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини справа «Комнацький проти України» (№40753/07) від 15 жовтня 2009 року, житло, присуджене заявнику підпадає під поняття «майно» у світлі статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

За змістом ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З урахуванням викладеного, судом встановлено, що права ОСОБА_1 на житло порушені, а саме право щодо вільного володіння та користування квартирою №66 по вул. Головатого, 4 в м. Бориспіль Київської області.

За змістом положення ст.13Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_1 у передбачений законом спосіб та порядок набула право на вселення до зазначеної квартири, проте в силу певних обставин не завершила передбачений законом порядок, який би гарантував їй право на реєстрацію свого місця проживання та набуття права власності на квартиру. Тому суд вважає, що за вказаних обставин є неприпустимим позбавити позивача права на житло.

З огляду на це, найбільш ефективним та прийнятним способом захисту порушених прав позивача у даному випадку є продовження ОСОБА_1 строку дії ордера №118 на вселення до квартири АДРЕСА_2.

Судом також встановлено, що 01 лютого 2017 року комісією у складі працівників КП «ЖЕК-1» в присутності двох свідків – жителів будинку було встановлено, що двері квартири АДРЕСА_2 ніхто не відкрив. Зі слів сусідів в квартирі ніхто не проживає з січня 2016 року (а.с.130).

24 лютого 2017 року комісією у складі працівників реєстраційної служби Бориспільської міської ради, КП «ЖЕК-1» та голови будинкового комітету було проведено відкриття та обстеження квартири АДРЕСА_2 та встановлено, що у квартирі ніхто не проживає, на порозі квартири виявлено безліч квитанцій на сплату житлово-комунальних послуг. Проте, в квартирі виявлено побутову техніку, меблі та особисті речі, зокрема одяг та взуття (а.с.131).

За вказаним фактом з приводу незаконного заволодіння майном ОСОБА_1 зверталась до Бориспільського ВП ГУНП в Київській області (а.с.9).

На даний час двері квартири опечатані комісією у складі працівників реєстраційної служби Бориспільської міської ради та КП «ЖЕК-1» та змінено вхідний замок.

Таким чином, з 24 лютого 2017 року ОСОБА_1 позбавлена можливості потрапити до квартири, де знаходяться її особисті речі.

У відповідності до ч.4 та ч.5 ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

За змістом ч.1 та п.3 ч.2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, припинення дії, яка порушує право.

Встановлено, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку набула право на вселення до квартири, а тому має право на вільне володіння та користування даним житловим приміщенням. Проте, на даний час права позивача порушені, оскільки змінений замок до вхідних дверей та опечатані двері перешкоджають цьому.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала, що вона проживає у житловому будинку №4 по вул. Головатого в м. Бориспіль з 2000 року. Свідок знає позивача як ОСОБА_7, яка є сусідкою свідка, їхні квартири розташовуються на одній сходовій клітці. Свідку відомо про те, що ОСОБА_1 заселилася до квартири одночасно разом з нею. Свідок підписала акт обстеження квартири, бо на той час сусідки не було вдома. Акт на підпис принесла прибиральниця, комісії ніякої не було.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що йому відомо про те, що ОСОБА_1 проживала в смт. Вільча у зв’язку з тим, що працювала на залізничній станції. Приблизно у 2000 році всі працівники отримали квартири, в тому числі і позивач.

При цьому, суд критично оцінює вказані показання свідків, оскільки будь-якого істотного значення для підтвердження чи спростування обставин, що входять до предмета доказування у вказаній справі ними повідомлено не було.

Суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідачів з приводу того, що ОСОБА_1 за останні три роки не здійснювала жодної оплати за житлово-комунальні послуги, а також не уклала договори, не відкрила особові рахунки з послуг водопостачання, електроенергії, газу, що є підтвердженням того, що у даній квартирі відсутні будь-які наймачі.

Так, з довідки, виданої Бориспільською дільницею Броварської ФЕГГ ПАТ «Київоблгаз» встановлено, що станом на 02 березня 2017 року у ОСОБА_1 відсутня заборгованість за використаний природний газ (а.с.10), з довідки, виданої КП «ЖЕК-1» станом на 01 січня 2017 року наявна заборгованість у розмірі 11626 гривень 12 копійок (а.с.132), з довідки КПТМ «Бориспільтепломережа» про наявність заборгованості станом на 01 січня 2018 року у розмірі 2096 гривень 53 копійки (а.с.170-172).

Наявність заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг не може свідчити про допустимість обмеження права ОСОБА_1 на проживання у квартирі, зокрема шляхом опечатування вхідних дверей та забороною доступу до квартири.

Тому, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими Бориспільській міській раді Київської області належить усунути перешкоди у користуванні квартирою №66 по вул. Головатого, 4 в м. Бориспіль шляхом вселення ОСОБА_1

В свою чергу, позовні вимоги про визнання за ОСОБА_1 права на проживання у зазначеній квартирі є похідними від позовних вимог про продовження строку дії ордера та зобов’язання усунути перешкоди у користуванні житловим приміщенням. Зважаючи на те, що суд прийшов до висновку про допустимість продовження строку дії ордера на вселення позивачу, дана обставина сама по собі свідчить про визнання за ОСОБА_1 права на проживання у квартирі, тому додаткове визнання даного права є недоцільним.

Згідно з ч.1 та ч.6 ст.141 ЦПК України за Бориспільської міської ради у дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1344 гривень 80 копійок, оскільки при зверненні до суду з вказаним позовом ОСОБА_1 була звільнена від сплати судового збору на підставі п.10 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного та керуючись ст.13Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.47 Конституції України, ч.4 та ч.5 ст.9 ЖК України, ч.1 та п.3 ч.2 ст.16 ЦК України, ст.4 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», п.11 Порядку відселення та самостійного переселення громадян з територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №706 від 16 грудня 1992 року, п.69 та п.72 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою ОСОБА_5 Міністрів Української РСР і Української ОСОБА_5 професійних спілок №470 від 11 грудня 1984 року,ч.1 та ч.6 ст.141, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Продовжити термін дії ордеру №118 на квартиру АДРЕСА_3 ОСОБА_1, терміном на 30 днів, з часу набрання рішенням суду законної сили.

Усунути перешкоди у користуванні квартирою №66 в будинку №4 по вул. Головатого у м. Борисполі Київської області ОСОБА_1 шляхом вселення у квартиру АДРЕСА_4.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Бориспільської міської ради (08300, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 72) на користь держави судовий збір в розмірі 1344 грн. 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 02 липня 2018 року.

Суддя В.В. Журавський