Рішення № 75084506, 26.04.2018, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/4681/17

Провадження № 2/487/398/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2018 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Кузьменка В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Каламурзи О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

07.09.2017 року представник ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" заборгованість у розмірі 98972,77 гривень за кредитним договором від 26.06.2008 року та судові витрати у розмірі 1600 гривень.

Свої вимог позивач мотивував тим, що 26 червня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н за яким остання отримала 19 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою 36 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим строком повернення, що відповідає строку дії картки. У зв’язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, станом на 31 липня 2017 року виникла заборгованість у розмірі 98 972, 77 грн., з яких – 9 856, 80 грн. за тілом кредиту, 80 820, 16 за процентами, 3 344, 73 грн. пені та комісії та 4 951, 08 грн. штрафів: 250 грн. фіксована частина та 4 701, 08 грн. процентна складова.

Ухвалою суду від 25.09.2017 року відкрито провадження у справі у відповідності до ст. 122 ЦПК України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом).

Представник позивача у судові засідання не з’являвся, у наданих запереченнях позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні. До матеріалів позовної заяви додано клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача.

Відповідачка ОСОБА_1 участі у судових засіданнях не приймала, подала заяву про розгляд справи у її відсутності. У поданих відзивах проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на викрадення з картки кредитних коштів шахрайським шляхом, безпідставне нарахування одночасно штрафів та пені, які є одним видом цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення, та на сплив строку позовної давності.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року №2147-VIII Цивільно-процесуальний кодекс України викладено у новій редакції, який набрав чинності 15.12.2017 року.

Відповідно до пункту 9 Розділу ХІII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи зазначене, справу слід розглядати у відповідності до норм ЦПК України від 03.10.2017 року в новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з’явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

26 червня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н за яким відповідачка отримала 19 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою 36 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим строком повернення, що відповідає строку дії картки, який за останньою отриманою позичальницею карткою спливає у жовтні 2017 року.

Станом на 31 липня 2017 року банком нараховано заборгованість у розмірі 98 972, 77 грн., з яких – 9 856, 80 грн. за тілом кредиту, 80 820, 16 за процентами, 3 344, 75 грн. пені та комісії та 4 951, 08 грн. штрафів: 250 грн. фіксована частина та 4 701, 08 грн. процентна складова.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вважає, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява позичальника разом з Умовами і тарифами складає між нею і банком кредитний договір, отже, відповідач була ознайомлена з указаними Умовами, банк надав повну інформацію про умови кредитування, що підтверджується підписом відповідача в заяві (і з подальшими змінами - також зобов’язується ознайомлюватися самостійно).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України 23 вересня 2015 року при розгляді справи № 6-37цс15, яка є обов'язковою для застосування судами України при розгляді справ у подібних правовідносинах.

Згідно з Тарифами банку, які були чинними на момент укладання договору, передбачена базова ставка — 3 % на місяць на залишок заборгованості. Розмір комісії за кредитне обслуговування не встановлено.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Проте позивачем надано до матеріалів справи Умови та правила надання банківських послуг (без зазначення періоду, протягом якого були чинними ці правила та чи діяли вони на момент укладення договору).

Згідно зі ст.628 ЦК зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1056 ЦК (у редакції, чинній на час підписання анкети-заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно із ч.3 цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У ч.4 вказаної статті передбачено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною в кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов’язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов’язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов’язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Відповідно до п.3 правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 17.08.2002 №1155, рекомендоване поштове відправлення — це поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.

Згідно з п.114 правил адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів), повідомлення про надходження переказів, що пересилаються телеграфом або електронною поштою, а також усі повторні повідомлення про надходження поштових відправлень (поштових переказів) вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності — повнолітнім членам сім’ї за умови пред’явлення ними документа, що посвідчує особу.

У разі підвищення банком процентної ставки з’ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

ОСОБА_2 такі висновки містяться в постановах ВСУ від 12.09.2012 та 30.11.2016.

Однак позивачем не надано доказів належного повідомлення про зміну розміру процентної ставки за користування кредитом.

Позивачем нарахована заборгованість за процентами в розмірі 80 820, 16 грн., виходячи з процентної ставки, яка неодноразово змінювалася банком, проте з умов укладеного між сторонами договору не вбачається підстав для нарахування відсотків за збільшеною процентною ставкою.

Щодо вирішення позовних вимог про стягнення штрафів (фіксованої частини та процентної складової) суд керується наступним.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України ). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.

На підставі викладеного суд приходе до висновку, що наданий в обґрунтування позову розрахунок заборгованості, який є доказом її розміру, в частині нарахування відсотків, пені, та штрафів не відповідає фактичному боргу відповідача.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно принципу диспозитивності, передбаченим ст. 13, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього ЦПК, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим ЦПК.

Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За такого, суд доходить обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за кредитом – 9 856,80 грн.

У задоволенні вимог про стягнення, процентів за користування кредитом та штрафів, пені – слід відмовити за недоведеністю.

Таким чином, загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача становить 9 856,80 грн.

На підставі викладеного, у відповідності зі ст. ст. 509, 525, 526, 527, 554, 611, 612, 615, 625, 1049, 1050, 1054, ЦК України, суд дійшов висновку, що відповідачка не виконала зобов'язань, узятих на себе за договорами, у зв'язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Посилання відповідачки на викрадення коштів з її кредитної картки шахрайським шляхом не заслуговує на увагу оскільки, як вбачається з поданих нею заяв до Заводського РВ УМВС та до банку, вона особисто повідомила невідомій особі, яка представилась працівником банку, конфіденційні реквізити картки, чим порушила умови кредитного договору.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений при подачі позову, пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 159, 35 грн.

Керуючись ст. 10, 18, 23, 76, 141, 279, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором №б/н від 26.06.2008 року у розмірі 9 856 (дев’ять тисяч вісімсот п’ятдесят шість) грн. 80 коп. - заборгованість за кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 159 (сто п’ятдесят дев'ять) гривень 35 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п. п. 15.5 ч. 1 Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, яка вступила в дію з 15.12.2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Заводського районного

суду м. Миколаєва В.В. Кузьменко