Рішення № 75084388, 11.05.2018, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/5171/17

Провадження № 2/487/1320/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2018 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Кузьменка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Каламурзи О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 про повернення надміру виплачених державних коштів,

В С Т А Н О В И В:

29.09.2017 року Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 1 453, 43 грн. надміру виплачених державних коштів.

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 16.11.2017 року позов задоволено.

Ухвалою цього ж суду від 09.01.2018 року заочне рішення скасовано, справу призначено до судового розгляду.

Звертаючись з даним позовом ДПСЗН ММР мотивував свої вимоги тим, що відповідач, подаючи декларацію по доходи і витрати осіб, які звертаються за призначенням житлової субсидії, приховав заробітну плату своєї дружини ОСОБА_2, у зв’язку з чим виникла переплата державних коштів по виплаті субсидії за період з 01.05.2015 року по 30.04.2016 року у розмірі 1 453, 43 коп.

У судове засідання представник позивача та відповідач не з’явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином. До матеріалів позову долучено клопотання представника позивача, в якому він просить розглянути справу за своєї відсутності, позовні вимоги підтримує. Відповідач будь-яких клопотань суду не подав.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_1 та поданої ним декларації по доходи і витрати осіб, які звернулись за призначенням житлової субсидії від 04.08.2015 року було призначено житлову субсидію: у 2015 році - за травень 176, 75 грн., за червень-серпень по 188, 23 грн., за вересень 216, 99 грн., за жовтень 663, 95 грн., та у період з листопада 2015 по лютий 2016 року по 909, 77 грн. на місяць, та у 2016 році – за березень – 943, 28 грн., та за квітень 268, 70 грн. Всього на суму 1 453, 43 грн.

В результаті обміну даними з державною податковою інспекцією, Департаментом праці та соціального захисту населення було виявлено, що дружина відповідача - ОСОБА_2 у період, на який надавалась субсидія, працювала та отримувала заробітну плату, але відповідач приховав цей її дохід. Такого висновку позивач дійшов виходячи з даних про відрахування податків з заробітної плати ОСОБА_2, які відраховувались у цей період.

Проте, відповідачем ОСОБА_1 надано суду копію трудової книжки дружини ОСОБА_2, з якої вбачається, що остання звільнена з роботи 2 жовтня 2014 року та до 2 серпня 2017 року не працювала.

Згідно із ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Разом з тим, відповідно до ст. 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Положення статті 1215 ЦК України мають застосовуватися з урахуванням Положення та Порядку, які є спеціальною нормою.

Відповідно до вказаних норм, суми субсидії, надміру виплачені громадянину внаслідок приховування або свідомого подання недостовірних даних про доходи та майновий стан підлягають поверненню.

При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються (постанова Верховного Суду України від 02 липня 2014 року № 6-91цс14).

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 76 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Пунктом 27Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції"передбачено, що, виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін, та, враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Виходячи з аналізу ст. 1215 ЦК України, безпідставно набуте майно не підлягає поверненню за відсутності рахункової помилки при виплаті коштів, а також добросовісності з боку набувача. Обов'язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у ч.1 вказаної статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Позивачем у встановленому законом порядку не доведено трудову зайнятість та отримання заробітної плати дружиною відповідача, та приховання її доходу самим відповідачем при поданні декларації відповідно до даних якої було призначено субсидію.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3,4,10,12,13, 76-81,263-265, 274-279 ЦПК України, ст.1,2,1215 ЦК України,Конституцією України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 про повернення надміру виплачених державних коштів - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п. п. 15.5 ч. 1 Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, яка вступила в дію з 15.12.2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Заводського районного

суду м. Миколаєва В.В. Кузьменко