Ухвала суду № 75084357, 03.07.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/3438/18 Головуючий у 1 інстанції: Едер П.Т. Провадження № 11-кп/783/520/18 Доповідач: Каблак П. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі

головуючого судді: Каблака П.І.,

суддів: Ревера В.В., Урдюк Т.М.

з участю секретаря судового засідання: Азенко М.В.,

прокурора: Ванчака А.Л.,

засудженого: ОСОБА_1,

захисника засудженого – адвоката: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 10 травня 2018 року,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваною ухвалою відмовлено у задоволенні спільного клопотання адміністрації Личаківської виправної колонії №30 та спостережної комісії Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про застосування умовно-дострокового звільнення до засудженого ОСОБА_1.

В інтересах засудженого адвокат ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 10 травня 2018 року та ухвалити нове рішення про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_1 від подальшого відбуття покарання. Апелянт у своїх доводах на підтвердження апеляційних вимог зазначає, що суд не в повній мірі оцінив всі обставини справи, не врахував позитивних характеристик засудженого, зокрема те, що ОСОБА_1 ніколи не порушував режиму утримання в установах виконання покарань, у 2017 році був працевлаштований на ТзОВ «Фуджікура Аутомотів Україна Львів», де працює по сьогоднішній день, офіційно уклав шлюб та після звільнення планує будувати нормальне сімейне життя, в тому числі стати батьком. Крім цього, звертає увагу на те, що її підзахисний у місцях позбавлення волі чотири рази заохочувався, що свідчить про його виправлення, переоцінку ним свого життя та прагнення до самовдосконалення.

Заслухавши доповідача, доводи адвоката ОСОБА_2 і засудженого ОСОБА_1 на підтримання поданої апеляційної скарги, думку прокурора, який вважає, що клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_1 є обґрунтованим, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні апеляційного суду встановлено, що ОСОБА_1 засуджений вироком Залізничного районного суду м. Львова від 29 квітня 2014 р. за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, до покарання у виді 7 років позбавлення волі. Строк відбуття покарання відраховується з 13 січня 2014 р.

На даний час ОСОБА_1 перебуває у дільниці соціальної реабілітації Личаківської виправної колонії №30, адміністрація якої спільно із спостережною комісією Шевченківської районної адміністрації ЛМР внесла клопотання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст.81 КК України як такого, що довів своє виправлення, відбув 2/3 строку покарання, встановлений порядок не порушував, до дисциплінарної відповідальності не притягався та чотири рази заохочувався (а.с.2).

Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання, суд першої інстанції послався на те, що ОСОБА_1 неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, умовно-достроково звільнявся від відбування покарання, однак на шлях виправлення не став та після звільнення знову вчинив злочин, за який відбуває покарання і під час відбуття такого не заохочувався.

З такими висновками місцевого суду апеляційна інстанція не погоджується і звертає увагу на таке.

У відповідності до ч.1 ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому, згідно із положеннями ч.ч.3, 4 ст.370 КПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, а вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів констатує, що зазначеним вимогам процесуального закону оскаржувана ухвала слідчого судді не відповідає.

Так, з матеріалів справи слідує, що засуджений ОСОБА_1 адміністрацією місця відбуття покарання характеризується позитивно, оскільки у скоєному розкаюється, дотримується встановлених правил відбуття покарання, ввічливий, спокійний, врівноважений, підтримує стосунки із засудженими позитивної спрямованості. регулярно відвідує заходи виховного характеру, виконує усі поставлені перед ним завдання, з 01 березня 2018 р. працевлаштований на контрагентському об’єкті – ТзОВ «Фуджікура Аутомотів Україна Львів» (а.с.4).

Довідкою по особовій справі №62-У-18 від 05 квітня 2018 р. підтверджується факт того, що засуджений ОСОБА_1 чотири рази, а саме 01 липня 2015 р., 01 липня 2016 р., 04 жовтня 2017 р., 09 січня 2018 р., адміністрацією ЛВК №48 заохочувався за сумлінну поведінку та добросовісне ставлення до праці шляхом оголошення подяки (а.с.5). Дисциплінарні стягнення за період відбуття покарання до ОСОБА_1 не застосовувалися.

За місцем працевлаштування засуджений ОСОБА_1 зарекомендував себе як працелюбний і відповідальний співробітник, який трудову дисципліну ніколи не порушував. На підтвердження цього до матеріалів справи долучено доповідну записку представника ТзОВ «Фуджікура Аутомотів Україна Львів» від 16 квітня 2018 р., адресовану начальнику Личаківської виправної колонії №30 (а.с.11).

За таких обставин висновки суду першої інстанції про відсутність заохочень у засудженого ОСОБА_1 та недоведеність того, що він став на шлях виправлення, суперечить зібраним у справі доказам.

На переконання колегії суддів, позитивні характеристики засудженого з місця відбування покарання і праці, застосовані до нього заохочення, навпаки, свідчать про те, що він зробив для себе правильні висновки і став на шлях виправлення, а мета покарання – виправлення і перевиховання засудженого, як і соціальної реабілітації за місцем відбуття покарання, – успішно досягнута.

Згідно із ч.1 ст.81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. У ч. 2 ст.81 КК України передбачено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Враховуючи встановлені обставини, а також те, що засуджений ОСОБА_1 уже відбув 2/3 призначеного йому покарання, клопотання про застосування до нього умовно-дострокового звільнення є обґрунтованим.

Попередні судимості ОСОБА_1 та звільнення його від відбування покарання на підставі ст.81 КК України за попереднім вироком суду у даному випадку не тягнуть за собою правових наслідків і самі по собі не можуть бути перешкодою для позитивного вирішення питання про звільнення його від подальшого відбування покарання за новим вироком суду.

У зв’язку з цим оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню як така, що є необґрунтована та невмотивована, з постановленням нової ухвали про застосування до ОСОБА_1 положень ст.81 КК України. При цьому, враховується, що на момент внесення клопотання про застосування умовно-дострокового звільнення, тобто станом на 26 квітня 2018 р., ОСОБА_1 відбув 4 роки 8 місяців 8 днів призначеного покарання та залишок невідбутого покарання становив 2 роки 3 місяці 23 дні. Однак, на момент розгляду справи апеляційним судом і постановлення цієї ухвали, а саме 03 липня 2018 р., залишок невідбутого ОСОБА_1 покарання становить 2 роки 1 місяць 16 днів, тому власне на такий строк засуджений підлягає умовно-достроковому звільненню.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 409 КПК України, ст.81 КК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 задоволити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 10 травня 2018 року про відмову в застосуванні умовно-дострокового звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_1 скасувати.

Клопотання адміністрації Личаківського виправної колонії №30 та спостережної комісії Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради задоволити.

Звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання за вироком Залізничного районного суду м. Львова від 29 квітня 2014 р. умовно-достроково на 2 роки 1 місяць 16 днів.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5М