Ухвала суду № 75084244, 03.07.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 452/2827/15-к Головуючий у 1 інстанції: Сенечин В.М.

Провадження № 11-кп/783/272/18 Доповідач: Романюк М. Ф.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Романюка М.Ф.

суддів Галапаца І.І., Березюка О.Г.

при секретарі Кубішин І.В.

розглянувши кримінальне провадження про обвинувачення :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя

с. Луки Самбірського району Львівської області, громадянина України, непрацюючого, ІНФОРМАЦІЯ_2, неодруженого, згідно ст. 89 КК України не судимого,

-у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 289, ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296 та ч. 3 ст. 186 КК України,

за участю прокурора Свореня І.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

за апеляційною скаргою прокурора Дердзяка П.І. на вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29 січня 2018 року,-

в с т а н о в и л а :

цим вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 289, ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296 та ч. 1 ст. 186 КК України і призначено покарання:

за ч. 1 ст. 289 КК України - позбавлення волі на строк три роки;

за ч. 1 ст. 296 КК України - обмеження волі на строк три роки;

за ч. 1 ст. 122 КК України – позбавлення волі на строк два роки;

за ч. 2 ст. 296 КК України – позбавлення волі на строк два роки;

за ч. 1 ст. 186 КК України – позбавлення волі на строк три роки.

Відповідно до ст. ст. 70 та 72 КК України, шляхом часткового складання покарань визначено ОСОБА_1 остаточне покарання - позбавлення волі на строк п’ять років.

Згідно ст. 75 КК України, звільнено обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю три роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

Вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено обвинуваченому без змін – домашній арешт.

За вироком суду ОСОБА_1Я 5 листопада 2013 року о 2 год. поблизу кафе-бару «Господа» у с. Луки Самбірського району Львівської області з метою використання транспортного засобу для поїздки додому проник в автомобіль марки «ВАЗ 2104», номерний знак НОМЕР_1, який належав ОСОБА_3, завів двигун та поїхав на вказаному автомобілі в центр с. Луки, тобто вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом, чим скоїв злочин, передбачений ч. 1 ст. 289 КК України.

Крім того, ОСОБА_1 5 жовтня 2014 року о 21 год. 30 хв. неподалік кафе «Піцерія» по вул. Валовій у м. Рудки Самбірського району Львівської області грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, нехтуючи норми поведінки в громадських місцях, використавши незначний повід із-за того, що ОСОБА_4 випадково плечем зачепив дівчину, котра стояла з ОСОБА_1, але тут же вибачився перед нею, умисно наніс удар кулаком у потилицю ОСОБА_4, від чого той впав на землю, після чого, проявив особливу зухвалість, яка виразилася у нанесенні ударів ногами в голову та грудну клітку потерпілого, внаслідок чого, спричинив йому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я, тобто, вчинив хуліганство, грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, чим скоїв злочин, передбачений ч. 1 ст. 296 КК України.

Крім того, ОСОБА_1 7 квітня 2015 року о 22 год., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, поблизу будинку № 21 по вул. Відродження в м. Рудки Самбірського району грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, а саме, коли ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зробили йому зауваження із-за того, що ОСОБА_1, проходячи повз припаркований автомобіль, зачепив дзеркало заднього виду цього автомобіля, умисно, демонструючи зверхність, нахабство та вседозволеність, ігноруючи загальноприйняті норми суспільної поведінки, умисно наніс ряд ударів руками і ногами по тілі та в голову ОСОБА_5 і ОСОБА_6, унаслідок чого ОСОБА_5 отримав легкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_6 - вивих лівого плечового суглобу, струс головного мозку та інші тілесні ушкодження, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню важкості за ознакою довготривалого розладу здоров’я, чим вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, яка проявилася у заподіянні потерпілому легких тілесних ушкоджень, та умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров’я, чим скоїв злочини, передбачені ч. 1 ст. 296 та ч. 1 ст. 122 КК України.

Крім того, ОСОБА_1 21 квітня 2015 року о 21 год., перебуваючи у громадському місці, поблизу магазину «Закусочна» в м. Рудки Самбірського району Львівської області, де між ним та невстановленими особами відбувалася бійка, на що їм зробили зауваження

ОСОБА_7 та ОСОБА_8, незважаючи на їх зауваження, підійшов до ОСОБА_8 та умисно, з хуліганських спонукань, демонструючи зверхність, нахабство, вседозволеність, ігноруючи загальноприйняті норми суспільної поведінки, наніс йому удар рукою в голову та збив його з ніг. У подальшому до нього приєдналися ще троє невстановлених досудовим розслідуванням осіб, з якими ОСОБА_1 спільно продовжили наносити удари ногами і руками в голову та по тілі потерпілого, чим спричинили ОСОБА_8 легке тілесне ушкодження. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив групою осіб хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, яка проявилася у заподіянні потерпілому легких тілесних ушкоджень, тобто скоїв злочин, передбачений ч. 2 ст. 296 КК України.

Крім того, ОСОБА_1 1 липня 2015 року о 1 год., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, на території автомобільної заправної станції № 6 ПП «ОККО-Нафтопродукт», що на 64 км+450 м автодороги Львів-Ужгород, грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, а саме із-за того, що продавець цієї станції ОСОБА_9 відмовився заправляти автомобіль без передоплати за пальне, став кричати, висловлювався нецензурною лайкою до ОСОБА_9, грюкав руками та ногами у вікна і двері приміщення АЗС, відірвав із вхідних дверей ручку, перекинув сміттєвий контейнер, чим пошкодив його, ударом ноги пошкодив ролокасети вітрини автомобільних мастил, справив природні потреби на вхідні двері та сходи АЗС, після чого, розбивши віконце вхідних дверей та вибивши ногою нижню їх частину, проник в приміщення АЗС, де продовжуючи висловлюватися нецензурними словами до ОСОБА_9, умисно наніс йому удар рукою в обличчя. Унаслідок вказаних протиправних дій

ОСОБА_1 було заподіяно пошкодження майна ПП «ОККО-Нафтопродукт» на загальну суму 14113 грн. 42 коп. Такими діями ОСОБА_1 вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, яка проявилася у нанесенні побоїв потерпілому та пошкодженні майна, тобто злочин, передбачений ч. 1 ст. 296 КК України.

Крім того, ОСОБА_1 тоді ж, знаходячись у приміщенні вказаної автомобільної заправної станції, вирішив відкрито викрасти чуже майно, та реалізуючи свій злочинний умисел, із вітрини відкрито викрав 12 пачок сигарет, які належали ПП «ОККО-Нафтопродукт», чим спричинив майнову шкоду на загальну суму 297 грн. 48 коп., тобто вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), а саме, скоїв злочин, передбачений ч. 1 ст. 186 КК України.

Не погоджуючись з даним вироком прокурор Дердзяк П.І. подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржуваний вирок скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 289, ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296 та ч. 3 ст. 186 КК України і призначити покарання:

за ч. 1 ст. 289 КК України - позбавлення волі на строк три роки;

за ч. 1 ст. 296 КК України - обмеження волі на строк три роки;

за ч. 1 ст. 122 КК України – позбавлення волі на строк два роки;

за ч. 2 ст. 296 КК України – позбавлення волі на строк два роки;

за ч. 3 ст. 186 КК України – позбавлення волі на строк 6 років.

Відповідно до ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань визначити ОСОБА_1 остаточне покарання - позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців.

Також зазначає, що суд неправильно перекваліфікував дії ОСОБА_1 Ю,Я. з ч.3 ст.186 на ч.1 ст.186 КК України мотивуючи це тим, що умисел у ОСОБА_1 на заволодіння майном виник після того як він проник у приміщення АЗС.

29.03.2018р. від захисника ОСОБА_2 поступило заперечення на апеляційну скаргу прокурора в якому останній просить залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 19 лютого 2018 року без змін.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримку поданої апеляційної скарги, думку обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника, які заперечили апеляційну скаргу та просили вирок суду залишити без змін, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 289, ч.1 ст.296, ч.1 ст.122, ч.2 ст.296, ч.1 ст.186 КК України, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю наведених у вироку суду доказів, є обґрунтованим і вмотивованим.

Колегія суддів не погоджується з доводами прокурора, що суд неправильно перекваліфікував дії ОСОБА_1 Ю,Я. з ч.3 ст.186 на ч.1 ст.186 КК України виходячи з наступного.

Так, потерпілий ОСОБА_9 в судовому засіданні першої інстанції пояснив, що 1 липня 2015 року приблизно о 1 год. ОСОБА_1, який перебував у стані сп’яніння, нецензурно висловлювався до нього із-за відмови заправити автомобіль пальним без попередньої оплати. Після чого поламав вхідні двері, зайшов в приміщення АЗС, наніс удар в обличчя потерпілому та забрав із-за прилавка 10-12 пачок сигарет та вийшов з приміщення. Через деякий час керівник АЗС, який під’їхав, знайшов біля станції 10 пачок сигарет. Потерпілий ствердив, що жодних майнових та немайнових претензій до ОСОБА_1 немає.

При кваліфікації дій особи як грабіж, поєднаний із застосуванням насильства чи з погрозою застосування насильства обов’язковим є те, що насильство чи погроза застосування такого є засобом для відкритого вилучення майна у власника.

Вказані обставини підтвердив в суді першої інстанції і сам обвинувачений, який показав, що умисел заволодіти сигаретами у нього виник після того як він проник у приміщення АЗС, побої ОСОБА_9 він наніс із-за того, що ОСОБА_9 відмовився заправляти автомобіль.

Згідно п.22 Постанови Пленому Верховного сулу України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» роз’яснено , що вирішуючи питання про наявність у діях винної особи такої кваліфікуючої ознаки, як проникнення у житло, інше приміщення чи сховище, суди повинні з’ясовувати, з якою метою особа опинилася у житлі, іншому приміщенні чи сховищі та коли саме в неї виник умисел на заволодіння майном. Викрадення майна не можна розглядати за ознакою проникнення в житло чи інше приміщення чи сховище, якщо умисел на викрадення у особи виник під час перебування в цьому приміщенні.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції вірно прийшов до переконання про відсутність підстав для висновку, що за даним епізодом ОСОБА_1 вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечне для життя та здоров’я потерпілого, та з проникненням у приміщення, і вірно перекваліфікував дії ОСОБА_1 на ч. 1 ст. 186 КК України, так як він вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж) без обтяжуючих обставин.

Крім того, безпідставними також є доводи прокурора у апеляційній скарзі про те, що суд призначив ОСОБА_1 покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, і свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи не знайшли.

Суд з дотриманням вимог ст. 65 КК України врахував характер та ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, особу обвинуваченого, який відповідно до ст..89 КК України є особою який немає судимості, вчинив злочин невеликої та середньої тяжкості, позитивну характеристику за місцем проживання, обставини, що пом’якшують покарання – щире каяття, добровільне відшкодування завданих збитків та обставини, які обтяжують покарання – вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння, вчинення злочину повторно..

За змістом ст. 75 КК України засуджений може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням із врахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Звільняючи ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції врахував і вказав у мотивувальній частині вироку на зазначені в ст. 75 КК України обставини: тяжкість вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують покарання, інші обставини справи.

Саме з врахуванням усіх обставин кримінального провадження: вчинення злочину невеликої та середньої тяжкості, відсутності тяжких наслідків від їх вчинення, позитивну характеристику за місцем проживання, добровільне відшкодування завданих збитків колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про можливість виправлення засудженого без відбування покарання і звільнення його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком та з покладенням на нього передбачених ст. 76 КК України обов'язків.

На даний час ОСОБА_1 має постійне місце проживання, за яким зареєстрований, запевняє, що став на шлях виправлення, у вчиненому щиро розкаюється,

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для ухвалення нового вироку.

Колегія суддів визнає апеляційну скаргу прокурора необґрунтованою і вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі та звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.ст. 75, 76 КК України є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

При перевірці справи в апеляційному порядку не виявлено допущених істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які б тягнули за собою скасування чи зміну вироку.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, -

у х в а л и л а:

Вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29 січня 2018 року щодо ОСОБА_1 – залишити без змін, а апеляційну скаргу заступника прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 – без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного суду України на протязі трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді