Ухвала суду № 75084125, 12.06.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 441/1033/17 Головуючий у 1 інстанції: Перетятько О.В.

Провадження № 11-кп/783/92/18 Доповідач: Галапац І.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Галапаца І.І.,

суддів Романюка М.Ф., Березюка О.Г.,

при секретарі Кубішин І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 та прокурора Городоцької місцевої прокуратури ОСОБА_3 на вирок Городоцького районного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року,

з участю прокурорів Свореня І.М., Марушія А.О.,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_1,

встановила:

цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3., Львівської обл.,

засуджено за ч.3 ст. 185 КК України до трьох років трьох місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України, з врахуванням п.б ч. 1 ст. 72 КК України, до обраного за цим вироком покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Городоцького районного суду Львівської області від 04 березня 2015 року, та визначено остаточне покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі на строк три роки чотири місяці.

Виправдано ОСОБА_1 за обвинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України по епізоду викрадення у ОСОБА_4 пральної машини «Донбас-3-0».

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишено попередній – тримання під вартою.

Постановлено строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з дня його фактичного затримання – 27 липня 2017 року.

Вирішено питання з речовими доказами та процесуальними витратами.

Згідно вироку суду, ОСОБА_1, 13 квітня 2017 року, перебуваючи на законних підставах на території домогосподарства ОСОБА_4, що по вул. Залуг, 12 в с. Суховоля, Городоцького району Львівської області, з літньої кухні, куди потрапив через незачинені на замок вхідні двері, зламавши двері, незаконно проник у господарське приміщення ОСОБА_4, яке поєднане з літньою кухнею та розташоване на території цього домогосподарства, звідки повторно, таємно викрав належну потерпілій ОСОБА_4 мотокосу марки «STIL FS-120», вартістю 7349,30 грн., викраденим розпорядився.

Крім цього, ОСОБА_1, 28 квітня 2017 року, перебуваючи на законних підставах на території домогосподарства ОСОБА_4, що по вул. Залуг, 12 в с. Суховоля, Городоцького району, Львівської області, відчинивши вхідні двері, незаконно проник до житлового будинку ОСОБА_4, що розташований на території цього домогосподарства, звідки повторно, таємно викрав належну потерпілій ОСОБА_4 газову плиту марки «ПГ 4 Електа», вартістю 200 грн., викраденим розпорядився.

Крім цього, ОСОБА_1, 13 травня 2017 року, перебуваючи на законних підставах на території домогосподарства ОСОБА_4, що по вул. Залуг, 12 в с. Суховоля, Городоцького району Львівської області, з літньої кухні, куди потрапив через незачинені на замок вхідні двері, відчинивши двері, незаконно проник у господарське приміщення ОСОБА_4, яке поєднане з літньою кухнею та розташоване на території цього домогосподарства, звідки повторно, таємно викрав належну потерпілій ОСОБА_4 металеву борону, шириною захоплення 65 см, вартістю 304 грн., викраденим розпорядився.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_2 покликається на те, що вирок суду є незаконним, оскільки вважає, що судом неправильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 ч.3 ст. 185 КК України, а такі слід кваліфікувати за ч.2 ст. 185 КК України.

Зазначає, що невідповідність висновків суду в описовій та мотивувальній частині вироку свідчить про його незаконність, оскільки неможливо на законних підставах перебувати на території домогосподарства та вчинити крадіжку у ньому з проникненням.

Наголошує, що безпідставним є покликання суду у вироку на те, що ОСОБА_1 проникав у господарство шляхом зламу дверей, оскільки судом не взято до уваги та проігноровано той факт, що згідно протоколу огляду місця події від 29 квітня 2017 року не було зафіксовано жодних слідів зламу чи пошкоджень замка, дверей до господарських приміщень.

Вважає надуманою версія про проникнення в інше приміщення зі зламом дверей, оскільки підсобні приміщення не зачинялися на ключ.

Наголошує, що стороною обвинувачення не було надано жодних доказів належності викрадених речей потерпілій ОСОБА_4 і зокрема металевої борони чи газової плити, а ОСОБА_1 не знав і не міг знати, що речі які можливо він взяв, а можливо і не він, належать саме потерпілій, оскільки він вважав, що проживаючи у будиночку своєї бабці та матері, які померли, належали саме їм, а не потерпілій.

Крім цього, акцентує, що показання в суді потерпілої ОСОБА_4 про те, що вона дозволила племіннику ОСОБА_1 проживати лише в одній частині будинку, а дозволу заходити в іншу його частину та у господарські приміщення не давала, є голослівними і не підтверджуються жодними письмовими доказами.

Просить постановити ухвалу, якою змінити вирок Городоцького районного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року в частині, що стосується кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.3 ст. 185 КК України та перекваліфікувати дії останнього ч.2 ст. 185 КК України і обрати йому мінімальне покарання в межах санкції частини статті у виді одного року позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України до обраного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Городоцького районного суду Львівської області від 04 березня 2015 року та визначити остаточно покарання у виді позбавлення волі на строк один рік чотири місяці.

В апеляційній скарзі прокурор Романишин В.В., не оспорюючи вини ОСОБА_1 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, оскаржує вирок Городоцького районного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року з підстав невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; істотного порушення вимог кримінального процесуального закону; невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Наголошує, що крім вищезазначених кримінальних правопорушень, ОСОБА_1 інкримінувалося і те, що у період часу з 01 квітня 2017 року по 12 квітня 2017 року, перебуваючи на законних підставах на території домогосподарства, яке розташоване за адресою: Львівська область, Городоцький район, с. Суховоля, вул. Залуг, 12 та належить ОСОБА_4, керуючись корисливим мотивом та метою таємного викрадення чужого майна, шляхом підбору ключа до вхідних дверей, незаконно проник у приміщення житлового будинку, який знаходиться на території вказаного домогосподарства, звідки таємно, повторно викрав бувшу у використанні пральну машину, марки "Донбас-3-0", вартістю 250 грн., яка належить потерпілій ОСОБА_4, чим спричинив останній матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у житло, ОСОБА_1 обвинувачувався, у чиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

Акцентує, що не погоджується з висновком суду щодо виправдання ОСОБА_1 по вищезазначеному епізоду у зв’язку з недостатністю для визнання винним та засудження за таким, показань потерпілої ОСОБА_4 та свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, оскільки вважає, що обвинувачення ґрунтувалось на їх показаннях та сукупності непрямих доказів.

Звертає увагу на те, що не надано судом оцінки і тим фактам, про які повідомляли свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 Зокрема, свідок ОСОБА_6 повідомив, що бачив, як обвинувачений ОСОБА_1 разом із своїм знайомим ОСОБА_9, з території домогосподарства ОСОБА_4 у мішку виносили якусь важку річ, яка за зовнішніми ознаками дуже схожа на пральну машину (круглої, подовгастої форми), що підтверджує факт незаконного заволодіння обвинуваченим пральною машиною "Донбас 0-3".

Зазначає, що свідок ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вказали, що викрадену у потерпілої ОСОБА_4 пральну машину "Донбас 0-3" їм продав ОСОБА_10, що підтверджують слова потерпілої та свідка ОСОБА_6, що саме ОСОБА_1 викрав пральну машину, проте, самостійно її перемістити не зміг, скористався допомогою ОСОБА_10, який її в подальшому продав свідкові ОСОБА_11

Наголошує, що поза увагою суду залишився долучений у судовому засіданні протокол слідчого експерименту з обвинуваченим ОСОБА_1 від 24 липня 2017 року, згідно якого, останній продемонстрував спосіб вчинення даного кримінального правопорушення, а також детально показав місцезнаходження цих речей.

Покликається на те, що в порушення вимог кримінального процесуального закону, суд вибірково оцінив докази, прийняті за основу невмотивованих висновків про виправдання обвинуваченого ОСОБА_1 по епізоду викрадення пральної машини "Донбас 0-3". Вважає, що вказані обставини позбавили суд можливості ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе рішення.

Акцентує, що районним судом взагалі не досліджено ряд доказів обвинувачення, що надані на підтвердження наявності доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_1, а саме: протокол проведення слідчого експерименту з ОСОБА_1 від 24 липня 2017 року, показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_11

Також наголошує, що при призначені покарання і виправданні ОСОБА_1 по одному епізоду судом першої інстанції в порушення вимог передбачених законодавством, безпідставно призначено покарання, яке не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого, внаслідок м'якості.

Звертає увагу на те, що приймаючи рішення про часткове виправдання ОСОБА_1 і призначення йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки і три місяці, суд не надав належної правової оцінки характеру та ступеню суспільної небезпеки вчинених ним злочинів, не врахував того, що засуджений не визнав своєї вини у вчиненні інкримінованих злочинів, жодних пом'якшуючих вину обставин не було, а також кількість епізодів злочинної діяльності.

Зазначає, що невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, відповідно до ст.ст. 409, 414 КПК України, є підставою для скасування судового рішення.

Просить вирок Городоцького районного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року щодо ОСОБА_1 скасувати з підстав невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотного порушення вимог кримінально процесуального закону, невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання: за ч.3 ст. 185 КК України три роки і чотири місці позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Городоцького районного суду Львівської області від 04 березня 2015 року, з урахуванням п.п.б п.1 ч. 1 ст. 71 КК України за яким два дні обмеження волі відповідають одному дню позбавлення волі, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на три роки і шість місяців.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_2, пояснення ОСОБА_1, які підтримали апеляційну скаргу захисника та заперечили апеляційну скаргу прокурора, думку прокурора про заперечення апеляційної скарги захисника обвинуваченого та підтримання апеляційної скарги прокурора Романишина В.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що такі задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Крім цього, за правилами ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Колегія суддів вважає, що вказані вимоги закону судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження відносно ОСОБА_1 були дотримані.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, за яке його засуджено, за обставин, встановлених місцевим судом і викладених у вироку, обґрунтований наявними в матеріалах провадження доказами, дослідженими й перевіреними в судовому засіданні, яким дана об'єктивна оцінка.

Доводи захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_2 про невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи – є безпідставними, оскільки вони спростовуються рядом доказів, які визнані судом достовірними і належними.

Зокрема, показаннями потерпілої ОСОБА_4 про те, що дозволила своєму племіннику ОСОБА_1 проживати у частині будинку в с. Суховоля по вул. Залуг, 12, а саме, користуватися верандою, кухнею та кімнатою, куди є окремий вхід з вулиці, до інших кімнат та приміщень дозволу заходити не давала, викрадені речі, а саме: мотокоса, пральна машинка, газова плита належать їй, вона їх особисто придбала, користувалась ними та зберігала у будинку, який належить їй на праві власності, борону отримала у спадок від свого батька, речі, які були викрадені, зберігала у частині будинку, де дозволу на перебування ОСОБА_1 не давала, ці приміщення були ізольовані від тих, де жив ОСОБА_1 та були зачинені.

Аналогічними показаннями в суді першої інстанції свідка ОСОБА_5 – чоловіка потерпілої ОСОБА_4

Показаннями в суді першої інстанції свідка ОСОБА_6 про те, що бачив як ОСОБА_1 навесні 2017 року, зранку, ніс у руках із будинку потерпілої ОСОБА_4 мотокосу, в той же день, пізніше, повертався без неї. Також пояснив, що є сусідом ОСОБА_4 і бачив, що ОСОБА_1 жив у неї, мав окремий вхід. ОСОБА_4 свою частину закривала на ключ, бачив зламаний замок та вибиті двері у приміщенні її будинку.

Свідок ОСОБА_12 ствердила, що 13 квітня 2017 року придбала у ОСОБА_1 мотокосу за 300 грн., про те, що вона крадена не знала, крім цього зазначила, що у квітні 2017 року бачила, як він, разом із ОСОБА_10 з будинку ОСОБА_4 ніс на металобрухт до ОСОБА_13 газову плиту, після чого, останній повідомив, що ОСОБА_1 приніс йому газову плиту.

Показаннями свідка ОСОБА_14 про те, що він у квітні 2017 року придбав у ОСОБА_1 борону за 50 грн., однак не знав, що вона крадена.

Протоколами огляду місця події з фото таблицями до них від 29 квітня та 18 травня 2017 року, проведеного за участю потерпілої ОСОБА_4; висновками експертів № 9/348 від 11 липня 2017 року, відповідно до якого, ринкова вартість борони зубової шириною захоплення 65 см становила 304,00 грн. та №9/347 від 10 липня 2017 року, згідно з яким, ринкова вартість газової плити тм «ПГ 4 Електа» становила 200,00 грн., бензинової мотокоси тм «Stihl» моделі «FS-120» - 7349,30 грн.; копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.07.2013 р., про те, що власником житлового будинку №12 по вул. Залуг в с. Суховоля, Городоцького району Львівської області є ОСОБА_4.

Показання потерпілої ОСОБА_4 та свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_14 послідовні, об’єктивно узгоджуються між собою і співпадають з іншими доказами у кримінальному провадженні, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку, зазначивши це у вироку.

Підстав не довіряти зазначеним вище і наведеним у вироку доказам, колегія суддів не вбачає, оскільки вони не викликають сумнівів у їх достовірності і допустимості, а також у своїй сукупності відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Відтак, колегія суддів вважає, що на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 за епізодами крадіжки із житлового будинку та інших приміщень мотокоси, газової плити та металевої борони доведена повністю, його дії правильно кваліфіковані за ч.3 ст. 185 КК України, а саме, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана із проникненням у житло та інше приміщення.

Щодо показань обвинуваченого ОСОБА_1 в суді першої інстанції про заперечення своєї вини у вчиненні крадіжки з господарства потерпілої ОСОБА_4, то такі, на думку колегії суддів, вірно оцінені як намагання обвинуваченого уникнути відповідальності за скоєне.

Разом з тим, що стосується виправдання обвинуваченого ОСОБА_1 по епізоду крадіжки пральної машини «Донбас 3-0» з будинку потерпілої ОСОБА_4, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що будь-яких належних та допустимих доказів причетності обвинуваченого до крадіжки не здобуто.

Відповідно до ч.1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні, окрім іншого, підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета його вчинення. Частиною 2 статті 91 КПК України визначено, що доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Кримінальний процесуальний закон (ст. 92 КПК України) покладає на сторону обвинувачення обов’язок доказування не лише обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, а й обов’язок доказування належності та допустимості представлених доказів.

Відповідно до ч.2 ст. 62 Конституції України, ч.2 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а, відповідно до ч.3 ст. 62 Конституції України та ч.4 ст. 17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відтак, колегія суддів вважає, що за обставин, викладених органом досудового розслідування в обвинувальному акті, виправдання обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.3 ст. 185 КК України по епізоду викрадення у ОСОБА_4 пральної машини «Донбас-3-0», цілком відповідає фактичним обставинам, встановленим судом та належно викладених у вироку і не спростовано під час апеляційного розгляду.

Також, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, реалізувавши принципи законності, справедливості та обґрунтованості, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, думку потерпілої, відсутність обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання, визначив таке у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65, ч.1 ст. 71, п.б ч.1 ст. 72 КК України, яке є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування вироку суду.

Окрім цього, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи, які були б підставою для скасування постановленого судового рішення, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, –

ухвалила:

апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 та прокурора Городоцької місцевої прокуратури ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Городоцького районного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року відносно ОСОБА_1 – без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_15 ОСОБА_16 ОСОБА_17