Рішення № 75083724, 21.06.2018, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/4221/17

Провадження № 2-а/463/46/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді - Шеремети Г.І.

при секретарі с/з - ОСОБА_1

з участю представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа: ОСОБА_5 про визнання протиправною та скасування постанови № 10/12 від 18 травня 2017 року в справі про адміністративне правопорушення, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, просила скасувати постанову №10/12 у справі про адміністративне правопорушення, складену 18 травня 2017 року Личаківською районною адміністрацією Львівської міської ради відносно ОСОБА_4 за ст.152 КУпАП, а провадження по справі - закрити.

Позовні вимоги мотивувала тим, що 18.05.2017 року адміністративною комісією Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради було винесено відносно ОСОБА_4 постанову №10/12 про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП, та порушення п.20.1.24 «Правил благоустрою м.Львова», а саме: за самочинне встановлення тимчасової споруди (вилучила з перспективної схеми розміщення тимчасових споруд) по вул.Суботівській (кінцева зупинка громадського транспорту) у м.Львова та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн. Вказану постанову вважає незаконною, необґрунтованою та винесеною за відсутності доказів її вини, оскільки інкриміноване їй порушення не вчиняла, так як жодних державних стандартів, норм та правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою території населених пунктів не порушувала. З метою захисту свого порушеного права звернулася до суду з відповідним позовом, який просить задоволити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів викладених в позовній заяві. Додатково пояснив, що мотивованість заявленого позову обґрунтовується тим фактом, що позивач ОСОБА_4 орендує будівлю магазину площею 30 кв.м., що за адресою: м.Львів, вул..Суботівська, будинок 11б (кінцева зупинка громадського транспорту). Вказане нерухоме майно магазину (реєстраційний номер - 34079999) перебуває у власності третьої особи ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 10.04.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за №178. А відтак висновки відповідача про встановлення позивачем тимчасової споруди не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються правовстановлюючими документами на вищезазначене майно. Крім того, додав, що в оскаржуваній постанові вказано неповну адресу місця вчинення правопорушення, розміщення самовільно влаштованої тимчасової споруди, лише зазначено по вул.Суботівській (кінцева зупинка громадського транспорту), однак за вказаною адресою знаходиться будинок №11б, належний на праві власності третій особі ОСОБА_5

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила з підстав його необґрунтованості та безпідставності. Пояснила, що оскаржувана постанова прийнята за результатами розгляду складеного відносно ОСОБА_4 протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП. Постанова прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства за наявності належних доказів на підтвердження вчинення позивачем інкримінованого їй адміністративного правопорушення.

У зв’язку з набрання законної сили Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року та вступом в дію 15.12.2017 року нового Кодексу адміністративного судочинства України, суд здійснював розгляд даної справи за правилами КАС України від 15.12.2017 року.

З'ясувавши обставини справи, заслухавши думку учасників справи, оглянувши матеріали справи ухвалюючи рішення відповідно до вимог ст.246 КАС України, суд вважає, що позов слід задоволити частково виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.05.2017 року адміністративною комісією Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради було винесено відносно ОСОБА_4 постанову №10/12 про притягнення останньої до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП, та порушення п.20.1.24 «Правил благоустрою м.Львова», а саме: за самочинне встановлення тимчасової споруди (вилучила з перспективної схеми розміщення тимчасових споруд) по вул.Суботівській (кінцева зупинка громадського транспорту) у м.Львові та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн. (а.с.8).

Статтею 152 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів.

Зокрема, позивачу інкриміновано у вину порушення п.20.1.24 «Правил благоустрою м.Львова» - самочинне встановлення літніх майданчиків, відгороджень, постійних і тимчасових огорож, риштувань, дорожніх знаків, кіосків, яток стаціонарних, спеціальних конструкцій зовнішньої реклами та несвоєчасна їх перереєстрація, самовільне паркування автомобілів у межах зони паркування.

Аналіз вказаних положень КУпАП та «Правил благоустрою м.Львова» свідчить про те, що відповідальність за такого роду правопорушення має нести безпосередньо особа, яка здійснила самочинне встановлення відповідної тимчасової споруди, тобто таке встановлення відбулось на невідведеній для цього земельній ділянці, або без наявності відповідного дозволу на встановлення, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

У відповідності до ч.2 ст.376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Оцінюючи вказані положення законодавства на предмет відповідності обставинам справи суд виходить з наступного.

Як вбачається з долученої до матеріалів справи копії витягу №34079999 про державну реєстрацію прав від 10.05.2012 року (а.с.12) будівля магазину площею 30 кв.м., що за адресою: м.Львів, вул..Суботівська, будинок 11б перебуває у власності третьої особи ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 10.04.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за №178.

З пояснень представника позивача, даних в судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_4 орендує у ОСОБА_5 зазначений вище магазин, що за адресою: м.Львів, вул..Суботівська, будинок 11б та знаходиться територіально на кінцевій зупинці громадського транспорту.

А відтак позивач ОСОБА_4 не може вважатися суб’єктом відповідальності за ст.152 КУпАП, щодо майна власником якого вона не є.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання

Жодних інших документів на підтвердження факту знаходження за вказаною в оскаржуваній постанові, на думку суду, неповною адресою, іншого нерухомого майна, належного позивачу, відповідач суду не представив.

Аналіз обставин справи на предмет їх відповідності наведеним вище положенням законодавства свідчить про те, що відповідач формально підійшов до розгляду складеного відносно ОСОБА_4 протоколу про адміністративне правопорушення та прийняття за результатами його розгляду оскаржуваної постанови. Оскільки не встановив з урахуванням положень законодавства справжнього власника нерухомого майна, самочинність встановлення якого інкримінував у вину позивачу.

Все це призвело до прийняття передчасної, необґрунтованої та незаконної постанови, яка на думку суду підлягає скасуванню.

Задовольняючи позов частково суд виходив з того, що в межах адміністративного судочинства суд здійснює перевірку законності та правомірності винесення оскаржуваної постанови суб'єкта владних повноважень, а не перегляд справи про адміністративне правопорушення передбаченого ст.152 КпАП України, а відповідно до ст.218 КУпАП розгляд та вирішення даної категорії справ віднесено до компетенції адміністративних комісій при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад. Тому у вимозі про закриття провадження по справі суд відмовляє.

Керуючись ст. ст. 6,9,72-77,295,297 КАС України, ст. ст. 152,213,218,251,256,280 КУпАП суд, -

УХВАЛИВ:

Позов – задоволити частково.

Постанову №10/12 у справі про адміністративне правопорушення, складену 18 травня 2017 року Личаківською районною адміністрацією Львівської міської ради відносно ОСОБА_4 за ст.152 КУпАП – скасувати.

В решті вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку в порядок та строки, передбачені ст.ст.295,297 КАС України, п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім’я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_4: м.Львів, вул.К.Левицького, 93/3

Відповідач: Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради: м.Львів, вул.К.Левицького, 67

Третя особа: ОСОБА_5: м.Львів, вул.Петлюри, 34-А/48

Суддя: Шеремета Г. І.