Рішення № 75083571, 25.06.2018, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/1314/17

Провадження № 2/463/326/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Шеремети Г.І.

при секретарі с/з ОСОБА_1

за участі представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_4 комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом, просив стягнути з відповідача на його користь 1 990,65 грн. заборгованості та 5 793,35 грн. неустойки.

Позов мотивує тим, що 08.02.2008 року між сторонами було укладено Договір оренди нерухомого майна №Л-5977-8, згідно якого позивач передав, а відповідач, як ФОП, прийняв у строкове платне користування нерухоме майно – нежитлові приміщення загальною площею 57,5 кв.м., що за адресою: м.Львів, вул.Чернеча Гора, 1. У зв’язку з невиконанням відповідачем взятих на себе згідно договору зобов’язань щодо своєчасного внесення орендної плати, рішенням Господарського суду Львівської області від 25.03.2014 року вирішено договір оренди розірвати і зобов’язано відповідача повернути об’єкт оренди. Крім того, згідно рішення встановлено, що в процесі розгляду справи відповідачем було погашено заборгованість по оплаті орендних платежів в розмірі 6140,12 грн. за період з жовтня 2012 року по жовтень 2013 року, що стверджується квитанцією №7 від 07.03.2014 року на суму 6961,37 грн. Крім того, протягом періоду з 01.11.2013 року по 25.03.2014 року відповідачем не виконувався обов’язок щодо сплати орендних платежів, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 1 990,65 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача. Так як відповідачем було повернуто об’єкт оренди лише 03.02.2015 року в межах примусового виконання рішення суду, в порядку вимог ст.785 ЦК України просить стягнути з відповідача неустойку в розмірі 5 793,35 грн. за період з 26.03.2014 року по 03.02.2015 року. У зв’язку з небажанням відповідача відшкодувати виниклу заборгованість та неустойку в добровільному порядку, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення вказаних коштів на підставі рішення суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, передбачених в позові. Крім того, зазначила про наявність додаткового рішення до Рішення Господарського суду Львівської області від 25.03.2014 року, однак належним чином завірену копію такого суду не представила.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав його необґрунтованості та безпідставності. Додатково пояснила, що заявлений позивачем розмір заборгованості непідтверджений жодними доказами. Представлена позивачем довідка №4-2302-1594 від 25.11.2016 року не є належним документом на підтвердження заявленого розміру заборгованості, так як в такому не враховано переплаченої суми боргу в розмірі 821, 25 грн. Нарахування пені за період починаючи з 26.03.2014 року є помилковим, оскільки рішення про розірвання договору набрало чинності лише 04.06.2014 року. Додала, що у діях відповідача відсутня вина щодо неповернення об’єкту оренди.

У зв’язку з набрання законної сили Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року та вступом в дію 15.12.2017 року нового Цивільного процесуального кодексу України, суд здійснював розгляд даної справи за правилами ЦПК України від 15.12.2017 року.

Заслухавши пояснення учасників справи, оглянувши матеріали справи та додані до неї письмові документи, постановляючи рішення відповідно до ст.265 ЦПК України, суд вважає, що в позові слід відмовити виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.02.2008 року між ОСОБА_4 комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна №Л-5977-8, за умовами якого позивач передав, а відповідач отримав в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 57,5 кв.м. а саме: нежитлове приміщення першого поверху позначене на технічній документації під літерою 7, площею 9,7 кв.м. та нежитлові приміщення підвалу, позначені в технічній документації під літерами 1,2,3,4,5,6 площею 47,8 кв.м., які розташовані за адресою: м.Львів, вул.Чернеча Гора, 1, та знаходяться на балансі ЛКП „Шляхово-ремонтне підприємство Личаківського району" та належить територіальній громаді міста Львові в особі Львівської міської ради на праві комунальної власності. Цільове призначення об'єкта оренди - для громадських вбиралень (п.2 договору) (а.с.6-8).

Відповідно до п. 7 договору відповідач як орендар зобов'язався використовувати об'єкт оренди відповідно до його призначення, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, надавати безперешкодний доступ на об'єкта оренди працівникам орендаря з метою перевірки його використання у відповідності до умов договору.

З пояснень представника позивача, даних в судовому засіданні, встановлено, що рішенням Господарського суду Львівської області від 25.03.2014 року вирішено договір оренди від 08.02.2008 року розірвати і зобов’язано відповідача повернути об’єкт оренди. Крім того, згідно рішення встановлено, що в процесі розгляду справи відповідачем було погашено заборгованість по оплаті орендних платежів в розмірі 6140,12 грн. за період з жовтня 2012 року по жовтень 2013 року, що стверджується квитанцією №7 від 07.03.2014 року на суму 6961,37 грн.

Однак, як вбачається з долученої до матеріалів справи копії рішення Господарського суду Львівської області від 25.03.2014 року, належним чином не завіреної, в резолютивній частині такого не зазначено про розірвання договору оренди від 08.02.2008 року, а також період нарахованої заборгованості за який припинено провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 6140, 12 грн. заборгованості по орендній платі (а.с.10-14).

Представником позивача в судовому засіданні зазначалось про наявність додаткового рішення до Рішення Господарського суду Львівської області від 25.03.2014 року, однак належним чином завіреної копії такого з невідомих причин суду не представлено, клопотань про його витребування суду не заявлялось.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи позивачем не представлено суду належного розрахунку заявленої до стягнення з відповідача заборгованості.

У відповідності до положень ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Чинним ЦПК України закріплено чотири критерії доказів, а саме: належність, достовірність, достатність та допустимість, за наявності в сукупності яких суд враховує такий доказ на підтвердження чи спростування відповідної обставини справи

Згідно ч.5 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Вказане положення законодавства кореспондується із законодавчо закріпленим в ч.1 вказаної статті обов’язком кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.10 ст.84, ЦПК України, у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з’ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

З врахуванням вищенаведеного положення законодавства, суд приходить до висновку про неподачу стороною позивача доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, з неповажних причин, а відтак вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами та у зв’язку з цим відмовити у задоволені позову з підстав недоведеності обґрунтованості та підставності заявлених вимог.

Керуючись ст.ст. 15,16 ЦК України, ст.ст.10,12,13,76-80,259,263,264,273,354,355 ЦПК України суд,-

в и р і ш и в :

В позові – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку в порядок та строки, передбачені ст.ст.354,355 ЦПК України, п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім’я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач ОСОБА_4 комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради: м.Львів, пл.Галицька, 15.

Відповідач ОСОБА_5: м.Львів, вул.Некрасова, 9/4.

Суддя: Шеремета Г. І.