Рішення № 75082799, 04.07.2018, Кам’янський районний суд Запорізької області (до 25.04.2025 - Куйбишевський районний суд Запорізької області)

КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 319/335/18

Провадження №2/319/188/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2018 року смт.Більмак

Куйбишевський районний суд Запорізької області в складі головуючого судді Хамзіна Т.Р.,

за участі секретаря судового засідання Фінько Ю.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1,

позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про звільнення від сплати аліментів та заборгованості за аліментами,

ВСТАНОВИВ:

До Куйбишевського районного суду Запорізької області 03 квітня 2018 року звернувся ОСОБА_2 із позовом про звільнення від сплати аліментів та заборгованості за аліментами.

Позов обґрунтований тим, що позивач та відповідач мають двох спільних неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції на підставі виконавчого листа №2-1301, виданого 11.02.2011 Куйбишевським районним судом Запорізької області, було відкрито виконавче провадження щодо примусового стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

Оскільки протягом останніх 3-4 років діти проживають разом із ОСОБА_2 та його матір’ю ОСОБА_6 та повністю перебувають на його утриманні, позивач вважає, що відповідач втратила право на отримання аліментів на утримання дітей.

Позивач просить звільнити його від сплати заборгованості за аліментами на користь ОСОБА_3 за виконавчим листом №2-1301, виданим 11.02.2011 Куйбишевським районним судом Запорізької області у розмірі 69 637,74 грн. Також позивач просить звільнити його від сплати на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітніх дітей – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 від усіх видів доходів щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за виконавчим листом №2-1301, виданим 11.02.2011 Куйбишевським районним судом Запорізької області.

Ухвалою Куйбишевського районного суду Запорізької області від 17 квітня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, призначено підготовче судове засідання на 13 годину 00 хвилин 07 травня 2018 року.

Ухвалою від 07 травня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи на 08 годину 30 хвилин 23 травня 2018 року. Під час судового розгляду 23 травня 2018 року судом було оголошено перерву до 09 години 30 хвилин 04 липня 2018 року.

В судових засіданнях позивач та його представник позовні вимоги підтримали.

Позивач ОСОБА_2 пояснив суду, що діти мешкають разом з ним. Матеріально їх забезпечує саме він. Мати ОСОБА_3 будь-якої участі у житті дітей не приймає.

Відповідач ОСОБА_3 надала суду заяву про часткове визнання позовних вимог. Зазначила, що оскільки діти дійсно мешкають разом з батьком, заборгованість по аліментам підлягає зменшенню до 7 000 грн. В судовому засіданні зазначену заяву підтримала.

Позивач та його представник із зазначеною заявою погодилися. Зазначили, що проти сплати заборгованості в цій частині не заперечують.

Позивач також зазначив, що сплатити нараховану заборгованість по аліментам за період з червня 2016 року по лютий 2018 року в сумі 69 637,74 грн. він не спроможний та вважає безпідставним стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання дітей, які останні роки проживають з позивачем та перебувають повністю на його утриманні.

Позивач також вказав, що єдиними джерелами доходу є випадкові підробітки та заробіток під час сезонних робіт, а також орендна плата у розмірі 1 200,00 грн., яка виплачується раз на рік і тому він не в змозі погасити у заборгованість в сумі 69 637,74 грн.

Під час розгляду справи судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції від 22.02.2011 на підставі виконавчого листа №2-1301, виданого 11.02.2011 Куйбишевським районним судом Запорізької області, було відкрито виконавче провадження щодо примусового стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно, починаючи з 12 листопада 2010 року і до їхнього повноліття.

Згідно розрахунку державного виконавця Більмацького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_7 №2239 від 06.03.2018 року позивач має заборгованість по сплаті аліментів у сумі 69 637,74 грн.

Згідно довідки №123/07-14 від 14.03.2018, виданої виконкомом Комиш-Зорянської селищної ради Більмацького району Запорізької області неповнолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають разом із батьком ОСОБА_2, бабусею ОСОБА_6 та дідусем ОСОБА_8

Відповідно до характеристик ОСОБА_4 та ОСОБА_5, наданими директором Шевченківської ОСОБА_9 ступенів, діти проживають разом з бабусею ОСОБА_6

Позивач є власником земельної ділянки, яка перебуває в оренді у ПП «Лан». Щорічно із орендної плати відраховуються аліменти, що підтверджується довідкою №1/03-18 від 20.03.2018, виданою ПП «Лан» та копією сторінки журналу про відрахування аліментів із орендної плати ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3

ОСОБА_2 жодних державних соціальних допомог не отримає, офіційно не працевлаштований, на обліку в центрі зайнятості протягом останніх півроку не перебуває, що підтверджено довідками № 223 від 23.03.2018 та №301 від 23.03.2018 відповідно.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6, мати заявника, пояснила, що діти дійсно мешкають разом з батьком та нею. ОСОБА_2 працює, надає їй кошти, а вона витрачає їх на дітей, купує все необхідне. Будь-якої допомоги від матері дітей вони не отримують. Діти з матір’ю іноді спілкуються.

Допитана в судовому засіданні малолітня свідок ОСОБА_4 пояснила суду, що з грудня 2015 року проживає разом з батьком. З цього часу її утримання здійснюється батьком. Батько працював, купував одежу, продукти, шкільні належності, вони мають город, де вирощують сільгоспкультури. В період, коли вона мешкала з матір’ю, батько також допомагав матеріально, купував одяг для неї та брата. Аліменти витрачалися на мати та вітчима, аліментів вона не бачила. Мати іноді допомагає продуктами. Деякий період з жовтня 2017 року по лютий 2018 року сплачувала за гуртожиток приблизно 300 грн. на місяць, оскільки ОСОБА_4 навчається у м. Бердянськ. Проте досить недовгий період, з березня 2018 року за гуртожиток платить батько. На думку ОСОБА_4 сплата заборгованості з аліментів матері жодним чином не сприяє утриманню та покращенню життя саме дітей, оскільки буде спрямована на інші цілі. І оскільки саме батько утримує дітей, стягувати зазначену заборгованість з аліментів взагалі недоцільно.

Допитаний в судовому засіданні малолітній свідок ОСОБА_5 пояснив суду, що вже 2,5 роки з середини 4 класу (під час розгляду справи закінчив шостий клас) проживає разом з батьком, сестрою, бабусею та дідусем. Всі речі та продукти купує батько. Мати він бачить часто. Вона купувала йому морозиво. На батьківські збори ходить бабуся. Раніше, коли жив з матір’ю з 1 по 3 клас, мати щось йому купувала. Батько в цей час також турбувався про нього, купував йому необхідні речі.

Факт проживання дітей з батьком також підтверджується допитаними в судовому засіданні свідками ОСОБА_10 – сусідкою позивача, ОСОБА_11 – матір’ю відповідача.

Також свідок ОСОБА_11 підтвердила, що в період проживання дітей з матір’ю, коли позивач не сплачував аліменти, він допомагав дітям матеріально, купував одяг. Матеріальну допомогу надавали також батьки позивача.

Відповідач пояснила суду, що ОСОБА_10 проживає з батьком з листопада 2015 року. Максим проживає з батьком з березня 2016 року. Позивач проти цих обставин не заперечував та їх підтвердив.

Тому суд при вирішенні справи виходить саме з того, що малолітня ОСОБА_4 проживає з батьком з листопада 2015 року, а малолітній ОСОБА_5 проживає з батьком з березня 2016 року.

Ухвалою Куйбишевського районного суду Запорізької області від 07 травня 2018 року по справі №2-1301/2010 виконавчий лист №2-1301/2010 р., виданий 11.02.2011 Куйбишевським районним судом Запорізької області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 12 листопада 2010 року до їх повноліття визнано таким, що не підлягає виконанню.

За розрахунком державного виконавця, наданим суду 26.06.2018, загальна заборгованість ОСОБА_2 за аліментами станом на 07.05.2018 становить 72 170,94 грн.

Згідно ч. 1 ст. 192 СК розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Зазначена норма передбачає лише випадки зменшення або збільшення розміру аліментів. Випадків звільнення від сплати аліментів цією нормою не передбачено.

Тому вимога про звільнення ОСОБА_2 від сплати аліментів, які стягуються з нього за рішенням суду задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст.197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Постановою Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» також передбачено, що суд може за передбачених ст. 197 СК умов повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості (п. 22).

З аналізу даної правової норми вбачається, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв’язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.

При цьому, слід звернути увагу на те, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов'язок, суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості. При вирішенні аналогічних спорів необхідно виходити з інтересів дитини, оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання дитини з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя.

Згідно статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За ч. 3 ст. 181, ст. 183 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За змістом наведених правових норм аліменти присуджуються з метою утримання дитини на користь того з батьків, з ким проживає дитина, і який здійснює утримання цієї дитини.

Тому проживання дітей разом з батьком, з якого стягнуто аліменти, утримання батьком своїх дітей і несплату аліментів внаслідок утримання дітей, суд вважає суттєвою обставиною, яка є підставою для зменшення розміру заборгованості зі сплати аліментів.

Оскільки діти дійсно проживають з позивачем та перебувають на його повному утриманні, що не заперечується відповідачем по справі, відповідач проживає окремо, стягнення заборгованості з аліментів на користь відповідача не сприятиме забезпеченню інтересів дітей, навпаки, погіршить їх забезпечення необхідними для їх життя та розвитку речами. Звільнення позивача від заборгованості за аліментами, навпаки, відповідає інтересам малолітніх дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач – визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийняття визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

На думку суду, з урахуванням вищенаведених обставин, часткове визнання позову відповідає інтересам дітей, оскільки звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами сприятиме більшому забезпеченню потреб дітей.

Оскільки причин, які б мали суттєве значення, з приводу виникнення заборгованості до того періоду, як діти стали проживати з батьком, позивачем не наведено та не обґрунтовано, суд вважає справедливим бажання відповідача стягнути частину заборгованості за той період, коли діти перебували на її утриманні. Фактичну відмову від більшої частини заборгованості за аліментами суд сприймає як добрю волю відповідача та її бажання сприяти задоволенню матеріальних потреб дітей, як піклування перш за все про інтереси дітей попри свої власні емоції.

Тому вимога позивача про звільнення від заборгованості з аліментів підлягає частковому задоволенню, а саме – в частині звільнення від заборгованості зі сплати аліментів в розмірі 65 170,94 грн. Залишок заборгованості, що підлягає сплаті, становить 7 000 грн.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи звільнення позивача від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 634 грн.

Керуючись ст.ст. 192, 197 СК, ст.ст. 141, 258, 264-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_7, зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_8, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_9, мешкає за адресою Запорізька область, Більмацький район, с. Шевченківське, пров. Гвардійський, 5; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) про звільнення від сплати аліментів та сплати заборгованості за аліментами задовольнити частково.

Звільнити ОСОБА_2від сплати заборгованості за аліментами в розмірі 65 170,94 (шістдесят п’ять тисяч сто сімдесят 0-94) гривень, яка нараховувана на підставі виконавчого листа №2-1301/2010, виданого 11.02.2011 Куйбишевським районним судом Запорізької області.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_9, мешкає за адресою Запорізька область, Більмацький район, с. Шевченківське, пров. Гвардійський, 5; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь держави судовий збір в розмірі 634 (шістсот тридцять чотири) гривні (стягувач – Державна судова адміністрація України; 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, ідентифікаційний код 26255795; отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Куйбишевський районний суд Запорізької області.

Суддя: Т.Р.Хамзін