Постанова № 75082061, 27.06.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 червня 2018 року

справа № 804/1218/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Дадим Ю.М.

судді: Уханенко С.А. Лукманова О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Комунального підприємства Кам’янської міської ради «Благоустрій» на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2018 року (суддя Рябчук О.С.) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПАН» до Кам’янської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство Кам’янської міської ради «Благоустрій» про визнання незаконним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАН» звернулось до суду з адміністративним позовом до Кам’янської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство Кам’янської міської ради «Благоустрій» про визнання протиправним рішення Кам’янської міської ради від 29.09.2017 року №833-19/VII «Про затвердження порядку розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у місті Кам’янське» внаслідок невідповідності його Закону України «Про благоустрій населених пунктів» наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності» від 21.10.2011 року №244.

Також, Позивачем було заявлено клопотання про забезпечення позову, яким Позивач просив зупинити дію пунктів 1, 4, 5, 6, 7, підпункту 8.3 пункту 8, пункту 9 рішення та додатків 1, 2, 3, 4 до рішення Відповідача від 20.09.2017 року №833-19/VII "Про затвердження порядку розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у місті Кам’янське» до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №804/1218/18.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2018 року заяву Позивача було задоволено частково. Забезпечено позов у адміністративній справі №804/1218/18 шляхом зупинення дії рішення Кам'янської міської ради від 29.09.2017 р. № 833-19/VІІ «Про затвердження порядку розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у місті Кам'янське» в частині:

- пункту 3, а саме, заборони розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у місті Кам'янське без укладеного договору щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою;

- пункту 9, а саме, зобов'язання власників тимчасових споруд, які мають чинні паспорти прив'язки, договори про встановлення особистого строкового сервітуту, договори оренди земельної ділянки у тримісячний термін з дня набрання чинності цим рішенням укласти з Комунальним підприємством Кам'янської міської ради «Благоустрій» договори щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою;

- пункту 3 Порядку розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у місті Кам'янське (Додаток 1 до рішення міської ради № 833-19/VІІ від 29.09.2017 р.), а саме, визначення, що розміщені тимчасові споруди за відсутності укладеного договору щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою установленої форми є самовільно встановленими та спричиняють наслідки, які передбачені Земельним кодексом України, Кримінальним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також даним рішенням;

- пункту 1.4 Порядку звільнення території міста Кам'янське від самовільно встановлених тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності (Додаток 3 до рішення міської ради № 833-19/VІІ від 29.09.2017 р.), а саме, зазначення, що самовільно розміщеною тимчасова споруда вважається у випадку розміщення тимчасової споруди за відсутності договору щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою.

Комунальне підприємство Кам’янської міської ради «Благоустрій», посилаючись на порушенням судом норм процесуального права, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняте нове рішення, яким в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що Позивачем не було обґрунтовано очевидну протиправність дій суб’єкта владних повноважень та не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може значно ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення апеляційного суду.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості забезпечення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову в даній справі може призвести до значного порушення прав Позивача.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частинами першою, другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що для вжиття заходів забезпечення позову необхідні поважні підстави та обґрунтування таких підстав належними доказами.

В той же час, суд апеляційної інстанції зазначає, що заходи забезпечення адміністративного позову мають бути належними та відповідними заявленому адміністративному позову, стосуватись прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі з приводу порушення яких заявлено адміністративний позов.

Також, при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;

- наявності звязку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;

- імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Частинами першою, другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що для вжиття заходів забезпечення позову необхідні поважні підстави та обґрунтування таких підстав належними доказами.

Також, при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;

- наявності звязку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;

- імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Як вбачається з поданого клопотання про забезпечення позову, Позивач обґрунтовує необхідність його задоволення посиланням на протиправність прийнятого Відповідачем оскаржуваного рішення та унеможливленням ефективного захисту та поновлення порушених прав в майбутньому.

Так, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що заходи забезпечення адміністративного позову мають бути належними та відповідними заявленому адміністративному позову та мати персоніфікований характер, стосуватись прав та охоронюваних законом інтересів, а саме позивача, не порушувати прав інших осіб, та прийматись виключно за наявності підстав очевидної протиправності дій, рішень субєкта владних повноважень, неможливості захисту порушених прав після ухвалення рішення або необхідності докладення значних зусиль для їх відновлення.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, Позивачем не було доведено та документально не підтверджено обставини, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову завдасть значної шкоди правам Позивача або в подальшому унеможливить захист їх поновлення.

Також, що стосується посилань Позивача на очевидну протиправність оскаржуваного рішення, то суд апеляційної інстанції зазначає, що вони мають лише обгрунтовуючий характер, які підлягають дослідженню та встановленню судом.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості часткового задоволення заяви про забезпечення адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне ухвалу суду першої інстанції скасувати та в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Керуючись ст. 150, ст. 243, ст.308, ст. 310, ст. 312, ст. 320 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Кам’янської міської ради «Благоустрій» – задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2018 року - скасувати.

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАН» про забезпечення адміністративного позову – відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного суду.

Головуючий суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: О.М. Лукманова