Постанова № 75081892, 04.07.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2018 р. Справа № 917/37/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі судового засідання Новіковій Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" (вх. №1112 П/1-7) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 14.05.2018 року, постановлену у приміщенні вказаного суду суддею Гетя Н.Г., повний текст якої складено 21.05.2018 року, за заявою Фермерського господарства "Агрофірма "Віктор" про зміну способу та порядку виконання рішення суду від 02.03.2017р. по справі

за позовом (стягувач) Фермерського господарства "Агрофірми "Віктор", смт. Василівка,

до (боржник) Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ", м. Кременчук,

про стягнення 7 446 752,41 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.05.2018 року заява Фермерського господарства "Агрофірма "Віктор" про зміну способу та порядку виконання рішення суду від 02.03.2017р. по справі 917/37/17 - задоволена.

Змінено спосіб виконання рішення господарського суду Полтавської області від 02.03.2017 року у справі № 917/37/17, та зазначивши: Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "АВТОКРАЗ" (39631, Полтавська обл., місто Кременчук, вул. КИЇВСЬКА, буд.62, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 05808735) на користь ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА "АГРО ФІРМА "ВІКТОР" (52600, Дніпропетровська обл., смт. Васильківка, пров. ТЕАТРАЛЬНИЙ, буд. 8 ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21895248, р/р № 26001121991001 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 305299) 7 446 752,41 грн. - вартості двох авто мобілів - самоскидів КрАЗ-6511С4-0000082-000 (ТУ У 29.1-05808735-169:2014 та двох причепів вантажних самоскидів PCWI 33 на шасі причепа Wielton PS-3D.

Боржник (відповідач) із вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведену ухвалу скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви стягувача про зміну способу та порядку виконання рішення суду.

В судовому засіданні 03.07.2018 року оголошувалась перерва до 10:30 години 04.07.2018 року.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання 04.07.2018 року не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.

З прийняттям у 2006 році Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах “Ryabykh v.Russia” від 24.07.2003 року, “Svitlana Naumenko v. Ukraine” від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб’єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&ен рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 02.03.2017 року зобов'язано Публічне акціонерне товариство "АВТОКРАЗ" виконати умови Договору №653/15 від 17.08.2015 року передати Фермерському господарству "Агрофірма "ВІКТОР" товар, а саме: два автомобіля -самоскида КрАЗ-6511С4-0000082-000 (ТУ У 29.1-05808735-169:2014 та два причепа вантажних самоскида PCWI 33 на шасі причепа Wielton PS-3D.

03.05.2018р. до господарського суду Полтавської області надійшла заява Фермерського господарства "Агрофірма "Віктор" про зміну способу та порядку виконання рішення суду від 02.03.2017р. по справі № 917/37/17.

Заява обґрунтована, тим що ПАТ "АВТОКРАЗ" не виконав вказаного рішен ня господарського суду в добровільному порядку. 12.07.2017 року Автозаводським ВДВС м. Кременчук ГТУЮ у Полтавській області, на підставі заяви стягувача від 29.06.2017 року, відкрито виконавче провадження №54287900 з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 12.06.2017 року у справі № 917/37/17 про зобов'язання ПАТ «АВТОКРАЗ» передати стягувачу товар, а саме: два автомобіля -самоскида КрАЗ-6511С4-0000082-000 (ТУ У 29.1-05808735-169:2014) та два причепа вантажних самоскида PCWI33 на шасі причепа Wielton PS-3D. Згідно постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 06.02.2018 року Наказ Господарського суду Полтавської області від 12.06.2017 року у справі №917/37/17 про зобов'язання ПАТ «АВТОКРАЗ» передати Стягувачу товар повернути стягувачу у зв'язку з тим, що у Боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі.

Зважаючи на викладене Фермерське господарство "Агрофірма "ВІКТОР" просило суд першої інстанції змінити спосіб та порядок виконання рішення господарського суду Полтавської області від 02.03.2017 року у справі № 917/37/17, а саме - стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "АВТОКРАЗ" на користь ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА "АГРО ФІРМА "ВІКТОР" 7 446 752,41 грн. - вартості двох автомобілів - самоскидів КрАЗ-6511С4-0000082-000 (ТУ У 29.1-05808735-169:2014 та двох причепів вантажних самоскидів PCWI 33 на шасі причепа Wielton PS-3D.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.05.2018 року заява Фермерського господарства "Агрофірма "Віктор" про зміну способу та порядку виконання рішення суду від 02.03.2017р. по справі 917/37/17 - задоволена.

Змінено спосіб виконання рішення господарського суду Полтавської області від 02.03.2017 року у справі № 917/37/17, та зазначивши: Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "АВТОКРАЗ" (39631, Полтавська обл., місто Кременчук, вул. КИЇВСЬКА, буд.62, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 05808735) на користь ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА "АГРО ФІРМА "ВІКТОР" (52600, Дніпропетровська обл., смт. Васильківка, пров. ТЕАТРАЛЬНИЙ, буд. 8 ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21895248, р/р № 26001121991001 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 305299) 7 446 752,41 грн. - вартості двох автомобілів - самоскидів КрАЗ-6511С4-0000082-000 (ТУ У 29.1-05808735-169:2014 та двох причепів вантажних самоскидів PCWI 33 на шасі причепа Wielton PS-3D.

В обґрунтування ухвали, місцевий господарський суд зазначив про те, що за відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, засвідченої державним виконавцем (наприклад, його постановою про повернення виконавчого документа з підстави відсутності майна), господарський суд може змінити спосіб виконання рішення та стягнути вартість цього майна. При цьому господарський суд повинен виходити з вартості майна, визначеної ним у рішенні про його передачу (повернення).

В обґрунтування апеляційної скарги боржник зазначає, зокрема, що у даному випадку майно, що підлягало передачі стягувачу визначено індивідуальними ознаками в договорі, укладеному між сторонами, а тому, на думку боржника, стягувачу слід звертатись до суду із окремою позовною заявою щодо стягнення вартості майна за договором та можливих штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги та переглядаючи справу в межах, встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог частин 1, 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до пункту 7.1.3. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» - звернення стягнення на кошти за відсутності у боржника майна здійснюється у випадку, коли стягувачу присуджено майно, визначене родовими ознаками. За відсутності індивідуально визначеного майна, присудженого позивачу (за результатами розгляду віндикаційного позову), зміна способу виконання рішення шляхом звернення на кошти неможлива, оскільки в такому разі захист порушеного права власника майна повинен здійснюватися шляхом подання позову про стягнення збитків у вигляді вартості майна та доходів, які власник міг би одержати за весь час володіння таким майном.

Відповідно до ст. 184 ЦК України - річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Якщо ж річ визначена тільки кількісно (числом, вагою, мірою) і характеризується ознаками, спільними для всіх речей такого роду, - це річ, визначена родовими ознаками.

Умови укладеного між сторонами договору № 653/15 від 17.08.2015 року передбачали поставку двох автомобілів-самоскидів КрАЗ-6511С4-0000082-000 (ТУ У29.1-05808735-169:2014), та двох причепів вантажних самоскидів PCWI 33 на шасі причепа Wielton PS-3D

При цьому, автомобілі, згідно технічної довідки (Додаток 2 до Договору), комплектуються двигунами екологічної норми Євро-4.

Як вказує відповідач, на момент розгляду справи він мав у наявності автомобілі, які комплектуються двигунами екологічної норми Євро 5, та які могли б належно замінити автомобілі, які комплектуються двигунами екологічної норми Євро-4.

Відповідно до норм Закону України «Про деякі питання ввезення на територію України та реєстрації транспортних засобів», з 01.01.2016 року на території України діють екологічні норми Євро 5, що унеможливлює постановлення автомобілів на облік в органах МВС та їх експлуатацію.

Проте, при винесенні оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом не було досліджено питання щодо наявності у відповідача майна, яке підлягає передачі за судовим рішенням (автомобілі-самоскиди КрАЗ-6511С4-0000082-000 (ТУ У29.1-05808735-169:2014) з двигунами екологічної норми Євро-5.

Відповідно до пункту 7.1.3. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» - звернення стягнення на кошти за відсутності у боржника майна здійснюється у випадку, коли стягувачу присуджено майно, визначене родовими ознаками. За відсутності індивідуально визначеного майна, присудженого позивачу (за результатами розгляду віндикаційного позову), зміна способу виконання рішення шляхом звернення на кошти неможлива, оскільки в такому разі захист порушеного права власника майна повинен здійснюватися шляхом подання позову про стягнення збитків у вигляді вартості майна та доходів, які власник міг би одержати за весь час володіння таким майном.

Відповідно до ст. 184 ЦК України - річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Якщо ж річ визначена тільки кількісно (числом, вагою, мірою) і характеризується ознаками, спільними для всіх речей такого роду, - це річ, визначена родовими ознаками.

Як зазначалось вище, відповідач на момент розгляду справи мав у наявності автомобілі, які комплектуються двигунами екологічної норми Євро-5, та які могли б належно замінити автомобілі, які комплектуються двигунами екологічної норми Євро-4.

Представник позивача в судовому засіданні 03.07.2018 року пояснила, що ФГ "Агрофірма "Віктор", враховуючи те, що наразі йдуть сільськогосподарські роботи, вирішити спірне питання будь-яким доступним та зручним для сторін шляхом та пояснила, що не заперечують розглянути пропозицію відповідача щодо отримання автомобілів-самоскидів, укомплектованих двигунами з екологічною нормою Євро-5.

04.07.2018 року представником відповідача суду надано лист ПрАТ "АвтоКрАЗ" на адресу голови ФГ "Агрофірма "Віктор" №28 від 03.07.2018 року з пропозицією розглянути можливість отримання автомобілів-самоскидів автомобілі-самоскиди КрАЗ-6511С4-0000082-000 (ТУ У29.1-05808735-169:2014), укомплектованих двигунами з екологічною нормою Євро-5.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 02.03.2017 року було задоволено вимоги позивача та зобов'язано ПрАТ «АвтоКрАЗ» виконати немайнову вимогу, а саме - зобов'язати виконати умови договору № 653/158 від 17.08.2015 року та передати позивачу автомобілі, що також підтверджується сплаченим позивачем судовим збором в розмірі 1378, 00 грн., який справляється згідно ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання позову немайнового характеру.

В резолютивній частині рішення господарського суду Полтавської області від 02.03.2017 р. по даній справі не була визначена вартість майна, яке відповідач на виконання договору повинен був поставити позивачеві, що свідчить про відсутність підстав стягнення заявленої суми в оскаржуваній ухвалі в розмірі 7446752,41 грн.

Таким чином, задовольняючи заяву ФГ «Агрофірма «Віктор» Господарський суд Полтавської області про зміну способу виконання судового рішення з примусового виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі), передбаченого п.5 ч.2 ст. 16 ЦК України та п.5 ч.2 ст.20 ГК України, на стягнення його вартості відшкодування майнової шкоди — п.8 ч.2 ст.16 ЦК та п.6 ч.2 ст. 20 ГК України, фактично змінив рішення суду по суті та спосіб захисту, передбачений ЦК України та ГК України (який обирається позивачем).

Вищенаведене знаходить своє підтвердження у постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року № 6-1829цс15, де зазначено, що у ч.1 ст.36 Закону України «Про виконавче провадження» - у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення — це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено ст.16 ЦК. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Отже, задовольняючи заяву про зміну способу виконання судового рішення з повернення майна на стягнення його вартості, є незаконною фактична зміна рішення суду по суті та зміна способу захисту, який передбачений ст.16 ЦК України.

Також, колегія суддів враховує те, що заміна способу виконання рішення на стягнення грошових коштів є неефективним з огляду на те, що відповідно до постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_1 від 26.04.2018 року при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження ЗВП 39673782 було накладено арешт на кошти та рахунок ПрАТ «АвтоКрАЗ».

Отже, зміна способу виконання судового рішення у даній справі, фактично ускладнює його виконання та навіть робить його неможливим з огляду на те, що грошові кошти, що знаходяться на рахунках ПрАТ «АвтоКрАЗ» в першу чергу будуть перераховані на користь інших стягувачів, виконавчі провадження за заявами яких вже були відкриті раніше.

За викладених обставин, приймаючи до уваги пропозицію ПрАТ "АвтоКрАЗ" на передання автомобілів-самоскидів КрАЗ-6511С4-0000082-000 (ТУ У29.1-05808735-169:2014), укомплектованих двигунами з екологічною нормою Євро-5 та позицію позицію Фермерського господарства "Агрофірми "Віктор" щодо можливості врегулювання спору у такий спосіб, приймаючи до уваги накладений на грошові кошти відповідача арешт, колегія суддів вважає, що у даному випадку правові підстави для заміни способу та порядку виконання судового рішення - відсутні, а тому, відсутні і підстави для задоволення заяви Фермерського господарства "Агрофірми "Віктор" про таку зміну.

Вищевказані обставини залишились поза увагою місцевого господарського суду, що свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи на неврахування вищенаведеної правової позиції Верховного Суду України.

За викладеного, оскаржувана ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга ПрАТ "АвтоКрАЗ" - задоволенню.

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 14.05.2018 року скасувати. Постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Фермерського господарства "Агрофірма "Віктор" про заміну способу та порядку виконання рішення суду від 02.03.2017 року у справі № 917/37/17.

Постанова набирає законної сили з дня її підписання і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 04.07.2018 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Слободін М.М.