Постанова № 75081568, 03.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Глазько С.М.

03 липня 2018 р. Справа № 818/385/18

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Гуцала М.І. , Бенедик А.П.

розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про зобов’язання вчинити дії, -

В с т а н о в и л а:

05.02.2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, яким просить:

- зобов’язати ГУ Держгеокадастру у Сумській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 1,9743 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (рілля) для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Лебединської міської ради Сумської області.

Позивач зазначає, що вона звернулась до ГУ Держгеокадастру у Сумській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 1,9743 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (рілля) для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Лебединської міської ради Сумської області. Проте, листами від 26.07.2017 та 26.09.2017 відповідач відмовив у затвердженні вказаного проекту з підстав, які не передбачені законодавством. Позивачка вважає таку відмову необґрунтованою та протиправною.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що при розгляді наданого позивачкою проекту землеустрою встановлено, що землі які запроектовані до відведення, за інформацією наданою Управлінням Держгеокадастру у Лебединському районі Сумської області відповідно форми 6 - ЗЕМ обліковуються у графі «сільськогосподарські угіддя» та до 20.06.2016 року перебували в користуванні СТОВ «Хлібороб» на умовах оренди, згідно договору оренди землі укладеного між Лебединською міською радою та СТОВ «Хлібороб». Крім того, встановлення законності передачі земель з Міністерства оборони до земель запасу Лебединської міської ради неможливе за відсутності відповідної технічної документації із землеустрою, тому договір оренди між Лебединською міською радою та СТОВ «Хлібороб» укладено з порушенням вимог земельного законодавства, а також з порушенням вимог екологічного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, для передачі у власність даних земель необхідне очищення території аеродрому від забруднення нафтопродуктами. Також, зазначає, що 01.12.2016 року укладений договір про співробітництво між ТОВ «РЕСУРС ВИДОБУВАННЯ» та Лебединською міською радою, з метою зменшення техногенного навантаження нафтопродуктами на ґрунтові води розташовані під земельною ділянкою, яка розміщена на території колишнього аеродрому м. Лебедина, що призвело до їх забруднення.

Пунктом 2.2.1 договору передбачено, що тільки після виконання обов’язку зі складання технічної документації по виявленню та усуненню забруднень нафтопродуктами ґрунтових вод можливе підписання між сторонами договору на проведення заходів з метою зменшення техногенного навантаження нафтопродуктами на ґрунтові води, розташовані під земельною ділянкою, що знаходиться на території колишнього аеродрому м. Лебедина. На даний час, ТОВ «РЕСУРС ВИДОБУВАННЯ» вказаної проектно - технічної документації до Лебединської міської ради не надано, що унеможливлює встановлення меж та місця знаходження забрудненої земельної ділянки та визначення її власника.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02.04.2018 року (рішення складено 02.04.2018 року) адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений.

Суд зазначив, що для прийняття відповідачем рішення про затвердження проекту землеустрою, позивачем було виконано всі умови, а саме проект землеустрою розроблений та погоджений у встановленому законом порядку згідно ч. 8 ст. 118, ч. 1, 6 ст. 186-1 ЗК України.

Нормами ЗК України передбачено, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України. Однак, листами від 26.07.2017 № Р--9206-3967/6-17 та від 26.09.2017 № Н--12418-5187/6-17, ГУ Держгеокадастру у Сумській області відмовляючи позивачу у затвердженні вищевказаного проекту землеустрою, взагалі не посилалось на те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України.

Суд дійшов висновку, що приймаючи рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою ГУ Держгеокадастру у Сумській області діяло не на підставі, поза межами та не у спосіб, визначені чинним законодавством. Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ГУ Держгеокадастру у Сумській області просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволені вимог ОСОБА_1

Скаржник зазначає, що для передачі у власність даних земельних ділянок необхідне очищення території аеродрому від забруднення нафтопродуктами.

Також, відповідач не погоджується із задоволеною судом вимогою зобов’язати ГУ Держгеокадастру у Сумській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність позивачу.

Суд не може перебирати на себе повноваження та функції уповноваженого органу, а саме відповідача, втручаючись при цьому у внутрішньо-організаційну специфіку роботи та не вправі зобов’язувати відповідача до вчинення тих дій, які згідно із земельним законодавством України можуть здійснюватися лише за його розсудом.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що ГУ Держгеокадастру у Сумській області повинно було у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою прийняти лише одне можливе рішення – про затвердження проекту. Проте, відповідач тричі, кожен раз із різних, не встановлених законом підстав, протиправно відмовляє позивачу у затвердження цього проекту.

Позивач вказує, що судом першої інстанції прийнято цілком обґрунтоване рішення про зобов’язання ГУ Держгеокадастру у Сумській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 1,9743 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (рілля) для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Лебединської міської ради Сумської області.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не погоджується з висновком суду, з таких ГУ Держземагенства у Сумській області (правонаступник - ГУ Держгеокадастру у Сумській області) від 04.04.2014 року № СМ/5910500000:03:009/00001180, ОСОБА_1 наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (рілля), для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Лебединської міської ради Сумської області /а.с. 12/.

На підставі цього наказу, ФОП ОСОБА_2 розроблений спільний проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 15 особам, у тому числі позивачу ОСОБА_1 /а.с. 15-16/.

За висновком Управління Держземагентства у Лебединському районі Сумської області від 16.08.2015 року № 179, проект землеустрою, у тому числі позивача, погоджений у відповідності до вимог ч. 8 ст. 118, ч. 1 ст. 186-1 ЗК України. Термін дії висновку один рік /а.с. 17, зворот а.с. 17/.

Листом ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 22.08.2015 року № 461/106-17 означений висновок від 16.08.2015 року № 179 підтверджений та зазначено, що строк його дії відповідно до ч. 16 ст. 186 ЗК України є необмежений /а.с. 18/.

Листами ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 26.07.2017 року № Р--9206-3967/6-17 та від 26.09.2017 року № Н--12418-5187/6-17 повідомило ФОП ОСОБА_2 про неможливість задоволення звернення позивача про затвердження проекту землеустрою /зворот а.с. 18, а.с. 19/.

Не погоджуючись з висновком суду про обґрунтованість вимог позивача ОСОБА_1, колегія суддів зазначає, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 ЗК України.

Відповідно до п. б) ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 116 ЗК України громадяни &?о; &?н; набувають права власності &?ь; &?в; земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами &? ; &?а; здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. в) ч. 3 ст. 116 ЗК України).

Норма безоплатної передачі земельних ділянок громадянам установлена ст. 121 ЗК України.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. (ч. 9 ст. 118 ЗК України).

Згідно зі ст. 186-1 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин (частина перша). Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту (частина четверта). Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (частина п'ята).

Частиною шостою наведеної статті передбачено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Частиною десятою ст. 118 ЗК України закріплено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку про те, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду яких визначені в ст. 118 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень. При цьому отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Отже, підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.

Колегія суддів зазначає, що у ч. 9 ст. 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки відповідача, у разі звернення до нього особи з приводу затвердження проекту землеустрою: а) затвердити; б) надати мотивовану відмову у затвердженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що проміжні відповіді, надані відповідачем на адресу ФОП ОСОБА_2, не містять чіткого та однозначного рішення про відмову у затвердженні погодженого належним органом проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу ОСОБА_1, а отже не можуть вважатися «рішенням про відмову у затвердженні проекту землеустрою» у розумінні ч. 9 ст. 118 ЗК України.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що дії відповідача стосовно не прийняття рішення про затвердження або про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу ОСОБА_1 є протиправними.

Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені у ч. 9 ст. 118 ЗК України, у визначений законом строк, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Держгеокадастру &?з; &? ; прийняти відповідне рішення, тобто рішення про затвердження або рішення про відмову у затвердженні погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу ОСОБА_1

За приписами ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Оскільки наведені обставини залишені судом поза увагою та цим обставинам не надана належна правова оцінка, керуючись ч. 2 ст. 308, п. 2 ч. 1 ст. 315, п.п 3, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, колегія судів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ГУ Держгеокадастру у Полтавській області і скасування оскаржуваного судового рішення з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, - визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду звернення позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та про зобов’язання відповідача розглянути означене звернення з прийняттям відповідного рішення.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 310, 311, 313, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області задовольнити частково.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року скасувати, з прийняттям нового судового рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Сумській області щодо розгляду звернення позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (рілля) для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Лебединської міської ради Сумської області.

Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області розглянути звернення ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (рілля) для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Лебединської міської ради Сумської області, з прийняттям відповідного рішення.

В задоволенні інших вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття. Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених Кодексом адміністративного судочинства України. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3 Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Постанова складена і підписана 03 липня 2018 року.