Постанова № 75081406, 27.06.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/1914/17

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В. Час та місце ухвалення судового рішення « 14:32», м. Херсон

Повний текст судового рішення складений 09.02.2018р.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Крусян А.В.

суддів: Градовського Ю.М. , Лук'янчук О.В.

за участю секретаря судового засідання Апексімова І.С.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, товариства з обмеженою відповідальністю «Колосс» на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Колосс» до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

11.12.2017р. товариство з обмеженою відповідальністю «Колосс» (надалі - ТОВ «Колосс») звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - ГУ ДФС у Херсонській області) про визнання нечинними та скасування: податкової вимоги №9346-17 від 16.11.2017р. щодо сплати узгодженого податкового зобов'язання на суму 152797,23грн., рішення про опис майна у податкову заставу від 16.11.2017 №9346-17; зобов'язання відобразити в діючій інтегрованій картці платника (ІКП) ТОВ «Колосс» з ПДВ переплату в сумі 1515741,37гривень, яка обліковувалась в ІКП з ПДВ товариства станом на 31.12.2016 року по КБК 14010160. /а.с.58/

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 02.02.2018р. позов задоволений частково; визнано протиправними та скасовані податкова вимога Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області від 16 листопада 2017 року №9346-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 16 листопада 2017 року №9346-17; в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, сторони у справі подали апеляційні скарги, в яких посилаються на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права. Позивач просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позову, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. Відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у позові.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Колосс» відповідно до свідоцтва №200097207 НБ №055479 з 10.09.2010 року зареєстровано як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. З 01.01.2012 позивач зареєстрований в якості платника фіксованого сільськогосподарського податку.

28.11.2017 позивач отримав податкову вимогу №9346-17 від 16.11.2017 року та рішення про опис майна у податкову заставу. Зазначеною податковою вимогою визначено, що станом на 15 листопада 2017 року сума податкового боргу ТОВ «Колосс» становить 152797,23грн., у тому числі податок на додану вартість (код класифікації доходів бюджету 14010100) - 149431,50грн., пеня по податку на додану вартість с/г підприємств (код класифікації доходів бюджету (14011001) - 3365,73грн.

З урахуванням зазначеного податкового боргу, відповідачем 16.11.2017 року прийнято рішення № 9346-17 про опис майна ТОВ «Колосс» у податкову заставу.

Не погоджуючись з податковою вимогою, рішенням про опис майна, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

За правилами пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України).

Так, відповідно до пунктів 59.4 59.5 статті 59 ПК України, податкова вимога надсилається (вручається) платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

В силу вимог пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У відповідності до пункту 59.1. статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 ПК України встановлено, що нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Відповідно до пункту 129.4 статті 129 ПК України, на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (пункт 88.1 статті 88 Податкового кодексу України).

Відповідно до приписів підпунктів 89.1.1 та 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до пункту 89.2 статті 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Згідно з п.89.3 ст.89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з п.91.4 ст.91 ПК України у разі, якщо платник податків, що має податковий борг, перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, такий податковий керуючий складає акт про перешкоджання платником податків виконанню таких повноважень у порядку та за формою, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом. Строк, на який можуть бути зупинені видаткові операції, визначається судом, але не більше двох місяців.

Аналіз вказаних положень вказує на право податкового органу звертатись до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису майна у податкову заставу, за умови прийняття рішення керівником контролюючого органу про опис майна боржника у податкову заставу.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що 16.11.2017р. ГУ ДФС в Херсонській області винесена податкова вимога №9346-17 щодо наявності у ТОВ «Колосс» податкового боргу у сумі 149431,50грн. з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів та пені у сумі 3365,73грн. з податку на додану вартість с/г підприємств за операціями із зерновими і технічними культурами, усього на загальну суму 152797,23грн. /а.с.7, 250/

У встановлений законом строк позивач звернувся до суду щодо оскарження надісланої податкової вимоги.

Позивач наполягає, що вказаний податковий борг є безпідставним, оскільки контролюючим органом не перенесено переплату сумі 1025690,07грн. з ІКП з ПДВ за 2015р. до ІПК з ПДВ за 2016р.

Вказані дані були предметом дослідження під час розгляду адміністративної справи №821/430/17, в якій постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 15.06.2017р. (набрала законної сили) встановлений факт про обов’язок податкового органу здійснити перенесення залишків коштів позивача із ПДВ (переплата) у сумі 1025690,07грн. станом на 31.12.2015 року, що відображено у зворотному боці облікової картки платника податку, до його ІКП з ПДВ у 2016 року.

У відзиві на позов відповідач визнає факт переплати, проте зазначає, що переплата обліковується в ІКП позивача по КБК 14010160 станом на 31.12.2015р. та була перенесена до ІПК по КБК 14010160 у 2016р. Проте, податковий борг обліковується за позивачем по КБК 14010100 та КБК 14011001, таким чином переплата по КБК 14010160 не може «автоматично» зараховуватись у погашення податкового боргу по КБК 14010100 та КБК 14011001, оскільки 14010160 є спеціальним рахунком, що залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства згідно ст. 209 ПК України; 14010100 – податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, робіт, послуг; 14011001 – ПДВ сільгосппідприємства за операціями із зерновими та технічними культурами.

Разом з тим, відповідно до приписів ст.87 ПК України передбачено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту.

Сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також: а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника); б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів; в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України.

Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість, кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для погашення такого податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, за умови наявності підстав, передбачених статтею 95 цього Кодексу, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, у якому зазначаються найменування платника, податковий та індивідуальний податковий номер платника та сума податкового боргу, що підлягає перерахуванню до бюджету. Порядок формування та надсилання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, такого реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової і митної політики.

Таким чином, для зарахування надміру сплачених платежів у рахунок таких бюджетних платежів податкове законодавство не вимагає від платника податків здійснення будь-яких дій, і надає податковому органу право вчиняти дії по зарахуванню надміру сплачених сум такого податку на сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу.

Відповідач наполягає, що у платника рахувалася переплата на основному рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ, з якого неможливо здійснити перерахування коштів на спеціальний рахунок суб'єкта спеціального режиму оподаткування-поточний рахунок сільськогосподарського підприємства, яке не обрало спеціальний режим оподаткування та погасити наявний борг.

Однак, судова колегія не погоджується із такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» запроваджено систему електронного адміністрування ПДВ з 1 січня до 1 липня 2015 року (або до дати, визначеної в окремому рішенні Верховної Ради України про скорочення терміну перехідного періоду відповідно до пункту 7 Прикінцевих положень Закону 71) - у тестовому режимі; з 1 липня 2015 року - на постійній основі.

Відповідно до п. 200-1.1 ст. 200-1 ПК України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 ПК України. Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз.2 п. 201-1-2. ст. 201-1 ПК України для відкриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника.

Згідно з вимогами п. 200-1.4 ст. 200-1 ПК України на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти: а) з власного поточного рахунку платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу; б) з власного поточного рахунку платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку; в) з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України.

Пунктом 200-1.5 ст. 200-1 ПК України передбачено, що з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у виданих податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов'язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.

Відповідно до п.200-1.6 ст.200-1 ПК України за підсумками звітного податкового періоду, відповідно до задекларованих в податковій декларації результатів, платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Якщо на дату подання податкової декларації з податку сума коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої декларації, платник податку має право подати до контролюючого органу у складі такої податкової декларації заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню: а) або до бюджету в рахунок сплати податкових зобов'язань з податку; б) або на поточний рахунок такого платника податку, реквізити якого платник зазначає в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов'язань з податку.

На суму податку, що відповідно до поданої заяви підлягає перерахуванню до бюджету або на поточний рахунок платника, на момент подання заяви зменшується значення суми податку, визначеної пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, шляхом зменшення на таку суму показника загальної суми поповнення рахунку в системі електронного адміністрування податку з поточного рахунку платника. Для відповідного перерахування таких коштів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету/на поточний рахунок та реквізити поточного рахунку платника (у випадку подання заяви платника на повернення коштів на такий рахунок).

На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів після граничного терміну, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати платником сум податкових зобов'язань, здійснює таке перерахування до бюджету/на поточний рахунок платника податку. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, має право надсилати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коригуючі реєстри для уточнення інформації, зазначеної у раніше надісланих реєстрах.

Відповідно до п.200-1.7 ст.200-1 ПК України кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу та погашення податкового боргу з податку на додану вартість. Починаючи з лютого 2015 року перерахування сум податку до бюджету здійснюється у порядку, визначеному п. 200.2 ст. 200 Кодексу, лише з рахунків в системі електронного адміністрування ПДВ. Платник податків не має права самостійно розпоряджатися коштами, які знаходяться на такому рахунку.

З наведених норм вбачається, що платники податків, які зареєстровані платниками ПДВ, з 1 січня 2015 року повинні сплачувати суми із зобов'язань з ПДВ на електронний рахунок, відкритий Державною казначейською службою України, відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569, суб'єкти спеціального режиму оподаткування та платники - сільськогосподарські підприємства, які відповідають вимогам пункту 209.18 статті 209 Податкового кодексу України, ведуть окремий податковий облік операцій: із сільськогосподарськими товарами/послугами, крім зернових і технічних культур та продукції тваринництва, визначених у пункті 209.19 статті 209 Кодексу; із зерновими та технічними культурами, визначеними у пункті 209.19 статті 209 Кодексу; з продукцією тваринництва, визначеною у пункті 209.19 статті 209 Кодексу.

Відповідно до статті 209 Кодексу, від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду за операціями, зазначеними в абзацах другому - четвертому цього пункту, зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду окремо за кожним видом зазначених операцій.

Позитивна різниця між сумою податкових зобов'язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду за операціями, зазначеними в абзацах другому - четвертому цього пункту, підлягає перерахуванню окремо в межах кожного виду зазначених операцій в розмірах, визначених пунктом 209.2 статті 209 Кодексу, до державного бюджету та на: спеціальний рахунок суб'єкта спеціального режиму оподаткування; на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства, яке відповідає пункту 209.18 статті 209 Кодексу.

Отже, з метою визначення сум ПДВ, що підлягають сплаті до державного бюджету та перерахуванню на спеціальні/поточні рахунки платників, суб'єкти спеціального режиму оподаткування та платники - сільськогосподарські підприємства, які відповідають вимогам пункту 209.18 статті 209 Кодексу, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту звітного (податкового) періоду визначаються за кожним видом операцій.

Підпунктом 209.2.2. п.209.2 ст. 209 ПК України зазначено, що кошти, зараховані на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, зазначені у п.п.209.2.1 п.209.2 ст.209 ПК України, автоматично протягом наступного операційного дня за днем, в якому кошти надійшли на такі рахунки, перераховуються органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у таких розмірах:

а) з рахунків, зазначених у п.п. «а» п.п.209.2.1 п.209.2 ст.209 ПК України: 50 відсотків - на рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість;

б) з рахунків, зазначених у п.п. «б» п.209.2.1 п.209.2 ст.209 ПК України: 85 відсотків - на рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 209.2.3 п.209.2 ст.209 ПК України для перерахування до державного бюджету коштів, зарахованих на рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість з рахунків платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, зазначених у підпункті 209.2.1 пункту 209.2 цієї статті, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету, зазначена у податковій декларації, в якій відображаються результати діяльності в межах спеціального режиму оподаткування за звітний (податковий) період. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.

Підпунктом 209.2.4. п.209.2 ст.209 ПК України передбачено, що сільськогосподарські підприємства суб'єкти спеціального режиму оподаткування у строки, встановлені цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, повинні забезпечити перерахування на їхні рахунки у системі електронного адміністрування податку, зазначені у підпункті 209.2.1 пункту 209.2 цієї статті, коштів у розмірі, достатньому для перерахування до державного бюджету та на спеціальний рахунок, на підставі поданої податкової декларації, в якій відображаються результати діяльності в межах спеціального режиму оподаткування протягом звітного (податкового) періоду.

Матеріалами справи підтверджено, що для забезпечення розрахунків з бюджетом та перерахування коштів з ПДВ на спеціальні рахунки, у підприємства наявні спеціальні рахунки згідно ст.209 ПК України. /а.с.37-40/

Податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу (п.6.1 ст.6 ПК України).

Податковим кодексом визначається, що сільськогосподарські підприємства суб'єкти спеціального режиму оподаткування ведуть окремий податковий облік операцій із сільськогосподарськими товарами/послугами, крім зернових і технічних культур та продукції тваринництва; із зерновими та технічними культурами; з продукцією тваринництва, та повинні сплачувати податок на додану вартість до відповідно бюджету - Державного бюджету України, що позивачем і було зроблено.

Таким чином, вказані види операцій згідно вимог діючого законодавства є різновидами платежу «податок на додану вартість» та повинні сплачуватись як один платіж за всіма видами окремих операцій. Відповідно, передбачене зарахування надмірно сплаченої суми по податку на додану вартість в рахунок сплати сум боргу по спеціальному рахунку, що залишаються у розпорядженні сільськогосподарського підприємства згідно ст.209 ПК України. Таке зарахування можливе без наявності заяви позивача.

У ході розгляду справи, судом встановлено, що у січні 2016 року у позивача була наявна переплата з податку на додану вартість у достатньому розмірі для зарахування надміру сплачених платежів в рахунок сплати податкових зобов'язань зі сплати платежу з податку на додану вартість, що залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства.

Таким чином, підстав для винесення податкової вимоги, на похідного від неї рішення про опис майна у податкову заставу у відповідача не було.

Отже, апеляційна скарга ГУ ДФС в Херсонській області задоволенню не підлягає.

Слід також зазначити, що згідно з наданим ГУ ДФС в Херсонській області зворотнім боком облікової картки платника податків по КБК 14010160 за 2017 рік у ТОВ «Колосс» наявна переплата станом на 31.12.2016р. у сумі 1515747,57грн. /а.с.41/

Отже, вимога ТОВ «Колосс» про зобов’язання ГУ ДФС у Херсонській області відобразити в діючій інтегрованій картці платника з ПДВ переплату в сумі 1515741,37грн., яка обліковується в ІКП з ПДВ ТОВ «Колосс» станом на 31.12.2016р. по КБК 14010160 є безпідставною та не підлягаючою задоволенню.

На підставі викладеного, оскільки суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, товариства з обмеженою відповідальністю «Колосс» залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 02.07.2018р.

Головуючий суддя ОСОБА_3Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5