Постанова № 75081326, 26.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року№ 876/3775/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Заверухи О.Б., Мікули О.І.,

при секретарі судового засідання - Чопко Ю.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги Приватного агропромислового підприємства «Добрий самарянин» та Головного управління ДФС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року у справі №819/1981/17 (суддя Шульгач М.П., рішення ухвалене о 12/14 год, м.Тернопіль, повний текст складено 2 квітня 2018 року) за позовом Приватного агропромислового підприємства «Добрий самарянин» до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року Приватне агропромислове підприємство «Добрий самарянин» (далі - ПАП) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - ГУДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (далі - ППР) від 18.10.2017 №№0008291401, 0008301401, 0008321403.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року позов задоволено частково. Скасовано частково ППР №0008291401 на суму 30999 грн. основного платежу та на суму 15499,50 грн штрафних (фінансових) санкцій. В решті дане ППР залишено без змін. Скасовано ППР №0008321403. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУДФС в користь ПАП сплачений судовий збір в розмірі 1949,80 грн.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржили сторони, які із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просять: ПАП - скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі; ГУДФС - скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги позивач посилаючись на окремі обставини справи вказує, що судом першої інстанції не досліджено питання щодо порушення податковим органом процедури прийняття оскаржуваних ППР, залишено поза увагою покликання ПАП щодо недопустимості, як доказу акта перевірки через можливу його підробку, а також неправомірності застосування контролюючим органом до останнього штрафних санкцій за заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в спеціальній декларації з ПДВ.

Відповідач у поданій ним апеляційній скарзі, зазначає, що контролюючий орган визначаючи суму грошового зобов'язання та штрафних санкцій в частині задоволених позовних вимог за ППР №0008291401 виходив із наданих йому на час проведення документальної виїзної перевірки платником податків документів. Факт надання позивачем суду разом із позовною заявою документів, що не були подані під час перевірки в силу вимог пунктів 44.6, 44.7 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК) свідчить, що такі документи були відсутні у платника податків на час складання податкової звітності. Крім того, ГУДФС не погоджується із скасуванням ППР №0008321403. Вказує, що позивачем порушено порядок відображення в облікових документах каси підприємства витраченої підзвітними особами готівки без подання ними підтверджуючого платіжного документа (розрахункового документа). Звідси, просить врахувати те, що видаткові накладні, накладні, податкові накладні є первинними документами, які підтверджують рух товарів та не є розрахунковими документами встановлених форми та змісту, що підтверджують факт продажу товарів, надання послуг в розумінні «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320; далі - Положення).

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції у частині відмовлених позовних вимог, законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційні скарги учасників справи підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що продукція, зокрема соя, яка була реалізована позивачем у лютому 2015 року відповідному контрагенту, вироблена і облікована на складі, а тому ПАП правомірно відніс суму 30999 грн ПДВ до податкового кредиту до спеціальної декларації з ПДВ. Також цим судом визнано, що у позивача наявні усі підтверджуючі документи щодо витрачання готівкових коштів.

Щодо відмови у задоволенні частини позовних вимог, то через те, що підприємство здійснювало видачу пайовикам покупної продукції не власного виробництва, а суми ПДВ безпідставно відносило до складу податкового зобов'язання спеціальної декларації з ПДВ, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність у відповідній частині ППР №0008291401 та відповідності вимогам законодавства ППР №0008301401, яким до ПАП за заниження податкових зобов'язань в спеціальній декларації з ПДВ застосовано штрафні санкції.

Такі висновки суду першої інстанції частково є вірними та відповідають встановленим обставинам справи, проте, зроблені без належного застосування норм матеріального права і з порушенням норм процесуального права, з таких міркувань.

Судом апеляційної інстанції, з врахуванням встановленого судом першої інстанції, встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в період з 28.08.2017 по 15.09.2017 ГУДФС проведено документальну планову виїзну перевірку ПАП податкового, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.06.2017, за результатами якої складено акт від 22.09.2017 №6199/19-00-14-01/30556753 (далі - Акт; т.1 а.с.63-122).

Протягом перевіряємого періоду ПАП було сільськогосподарським виробником та використовувало спеціальний режим оподаткування ПДВ, вело окремий податковий облік податкових зобов'язань і податкового кредиту щодо операцій, по яких застосовується загальний та спеціальний режим оподаткування ПДВ.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

- абзацу «а» пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200, пункту 209.2 статті 209 ПК, в результаті чого підприємством занижено ПДВ по податкових деклараціях, що відображають розрахунки з бюджетом всього в сумі 160871 грн, у тому числі за лютий 2015 року в сумі 30999 грн, за грудень 2015 року в сумі 9273 грн, за грудень 2016 року в сумі 86999 грн, за березень 2017 року в сумі 33600 грн;

- пунктів 200.1, 200.2, 209.2 статті 209 ПК внаслідок чого ПАП за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 встановлено заниження задекларованої суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню, залишається у розпорядження сільськогосподарського товаровиробника та спрямовується на спеціальний рахунок ПАП за листопад 2015 року в сумі 10348 грн та встановлено завищення задекларованої суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню, залишається у розпорядження сільськогосподарського товаровиробника та спрямовується на його спеціальний рахунок за 2015 рік всього в сумі 40272 грн;

- підпункту 192.1.1, пунктів 192.1, 192.3 статті 192 ПК, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК, в результаті чого підприємством за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду податкової декларації з ПДВ, що відображають розрахунки при реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва (скорочена) всього в сумі 10296 грн, у тому числі за липень 2016 року в сумі 1128 грн, за вересень 2016 року в сумі 9168 грн, з яких 8752 грн сплачуються до державного бюджету, 1544 грн спрямовується на спеціальний рахунок суб'єкта спеціального режиму оподаткування;

- пункту 44 статті 44, пункту 50.1 статті 50 ПК, де за перевіряємий період ПАП не нарахував суму штрафу від суми не доплати ПДВ всього в сумі 4928,17 грн;

- пункту 2.11 глави 2, пункт 7.41 глави 7 Положення подані авансовані звіти на суму 152842,66 грн за якими витрачання готівкових коштів в сумі 83488,84 грн не підтверджено розрахунковими документами про сплату готівки у вказаній сумі.

Зі змісту Акта видно, що такий отримано головним бухгалтером ПАП 18.10.2017 (т.1 а.с.112).

18.10.2017 ГУДФС на підставі Акта прийнято:

ППР:

№0008291401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 254434,50 грн (основний платіж 169623 грн, штрафні (фінансові) санкції 84811,5 грн);

№0008301401, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 5949 грн;

№0008321403, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 83488,84 грн (т.1 а.с.35-37).

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до абзацу «а» пункту 185.1 статті 185 ПК (в редакцій, чинній на час виникнення спірних відносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За пунктом 187.1 статті 187 ПК датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Згідно з підпунктом 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 ПК та пункту 192.3 цієї ж статті якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних: постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації; отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Складені платником податку розрахунки коригування до податкових накладних, складених до 1 лютого 2015 року, розрахунки коригування до податкових накладних, які не підлягали наданню отримувачу (покупцю) - платнику податку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальником (продавцем).

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов'язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

За змістом пунктів 198.1, 198.2 та 198.6 статті 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Нормами пункту 201.1 статті 201 ПК визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо безпідставності донарахування відповідачем ПАП грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 30999 грн та застосування штрафних санкцій на суму 15499,5 грн відповідно до ППР №0008291401 за включення останнім суми ПДВ за реалізацію продукції не власного виробництва (сої) до податкового зобов'язання спеціальної декларації з ПДВ за лютий 2015 року. Те, що реалізована позивачем відповідному контрагенту 17.02.2015 соя була сільськогосподарською продукцією власного виробництва документально підтверджується належними бухгалтерськими документами, що знаходяться в матеріалах справи (т.1 а.с.41-49).

Щодо сої придбаної в Приватного сільськогосподарського підприємства «Злагода», то така була придбана ПАП вже після наведенного вище відчуження позивачем сої власного виробництва (т.1 а.с.44).

Стосовно іншої частини суми, яка залишилася за вказаним ППР, то позивач визнає, таку в частині нарахування грошового зобов'язання в сумі 96272 грн, а також не наводить будь яких заперечень чи спростувань протиправності нарахування контролюючим органом до складу цього ж ППР суми 33600 грн, на яку внаслідок арифметичної помилки завищено податковий кредит з ПДВ за березень 2017 року та суми 8752 грн за завищення податкового кредиту в скороченій податковій декларації з ПДВ за червень та вересень 2016 року по розрахунках за вчинення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Профі Т» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волинь-шифер».

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 цієї ж статті передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

У відповідності до пункту 200.4 статті 200 ПК при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - або б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За пунктом 209.2 статті 209 ПК згідно зі спеціальним режимом оподаткування сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Положеннями пункту 36.1 статті 36 ПК встановлено, що на платника податку покладається обов'язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

У пункті 123.1 статті 123 ПК зазначено, що на платника податку накладається штраф у розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми ПДВ платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4- 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу.

За пунктом 54.1 статті 54 ПК, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 цієї ж статті контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, <...> зменшення (збільшення) від'ємного значення суми ПДВ платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування <...> від'ємного значення суми ПДВ платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Зважаючи на викладені норми, слід зазначити, що та обставина, що ПАП, як підприємство, що є сільськогосподарським виробником не сплачує занижені суми податкового зобов'язання до бюджету, а залишає їх у своєму розпорядженні й акумулює на спеціальному рахунку, не означає, що цей платіж перестає бути податком.

Неперерахування сільськогосподарським підприємством сум ПДВ до бюджету, а залишення їх на своєму спеціальному рахунку і використання на цілі та в порядку, що встановлені податковим законодавством, є пільгою (преференцією), що надається цій категорії спеціальних суб'єктів оподаткування з урахуванням особливостей їх статусу та сфери діяльності. Однак ця пільга на них не поширюється і не звільняє їх від виконання інших обов'язків у разі настання обставин, з якими ПК пов'язує вчинення певних дій, зумовлених цим податком, зокрема й у випадках самостійного виявлення ними помилки в раніше поданих податкових деклараціях.

Вказана позиція, щодо подібної категорії справ, узгоджується із правовими висновками Верховного Суду України викладеними у постанові від 16 лютого 2016 року №21-4032а15.

Відтак, судом першої інстанції вірно зроблено висновок про правомірність прийняття ГУДФС ППР №0008301401, яким за допущені ПАП порушення під час коригування сум податкових зобов'язань зі сплати ПДВ, що зараховані до спеціальної декларації ПДВ застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 5946 грн.

Між тим, суд апеляційної інстанції не погоджується із висновками цього суду щодо скасування в повному обсязі ППР №0008321403 та частково погоджується із доводами відповідача про те, що надані ПАП документи на підтвердження витрат готівки під час придбання товарів, зокрема накладні, видаткові накладні не є розрахунковими документами встановлених форми та змісту, що підтверджують факт продажу товарів в розумінні Положення.

Так, порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою, визначений у Положенні (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносини).

Пунктом 2.11 Положення встановлено порядок видачі готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт). Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Згідно з пунктом 7.39 цього ж Положення під час перевірки звітів про використання коштів для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), наявність оригіналів підтвердних документів, їх погашення тощо.

За змістом пунктів 7.41, 7.43, 7.47 Положення під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів.

Під час проведення перевірки щодо дотримання порядку видачі готівки під звіт на відрядження встановлюється наявність розпорядчих документів (наказу, розпорядження) на службові відрядження, правильність ведення записів у журналі реєстрації посвідчень на відрядження, дотримання граничної тривалості службового відрядження, наявність позначок у посвідченні про відрядження, своєчасність звітування за витрачені під час відрядження кошти, правильність відшкодування витрат працівникам тощо.

Для перевірки використовуються потрібні касові та розрахункові документи підприємства (підприємця) (касова книга, касові ордери, журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, звіти працівників щодо витрачання підзвітних сум), а також документи, що підтверджують здійснені покупцем (замовником) витрати готівки під час придбання товарів, оплати наданих послуг та виконаних робіт (касові та товарні чеки, розрахункові квитанції, квитанції до прибуткових касових ордерів, інші розрахункові документи, а також рахунки-фактури, податкові накладні, договори на поставку продукції, надання послуг, виконання робіт, товарно-транспортні накладні тощо).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №№3,5 від 30.06.2015, 03.09.2015 відповідно, витрачання готівки в сумі 27635,76 грн за вартість придбаних товарів (відсів) у Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільський кар'єр» підтверджується товарними чеками від 06.06.2015 №№42, 36, 08.06.2015 №№51,75, 09.06.2015 №№51, 56, 10.06.2015 №№59,62, 11.06.2015 №№, 32, 33, 71 та від 12.06.2015 №№44, 74, 75; у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Боянівка» витрачання готівки на суму 30120 грн підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №373 (т.1 а.с.19, 34, 53, 56-59).

Таким чином, ПАП не допущено порушення норм з регулювання обігу готівки з вказаними вище контрагентами.

Разом з тим, щодо розрахунків за вартість придбаних товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт-Плаза», фізичною особою-підприємцем Стопа А.В., Тернопільською філією «Укрекспо-процес» позивачем на підтвердження витрачання готівки подано лише накладні та видаткові накладні, що не можуть вважатися розрахунковими документами в розумінні викладених вище норм Положення (т.1 а.с.16-18, 20-33, 54-55).

Отже, штрафна (фінансова) санкція, що підлягає сплаті за ППР №0008321403, з врахуванням вище наведених обставин, становить 25733,08 грн.

Крім того, апеляційний суд відхиляє доводи ПАП щодо порушення контролюючим органом порядку прийняття оскаржуваних ППР, що супроводжувалось одночасним врученням платнику податків Акта без надання можливості такому подати у передбачені ПК строки заперечення щодо Акта, а також недопустимості, як доказу Акта через його можливу підробку.

Так, за даними, що подані ГУДФС, зокрема копії скриншоту в якому відображені дані підсистеми «Податковий аудит» ІС «Податковий блок» до якої працівники підрозділів, що здійснюють перевірки, вносять необхідну інформацію до інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи вказаної підсистеми на кожному етапі проведеної перевірки, зокрема і в частині складання, вручення та направлення копії акта (довідки) за результатами перевірки, де у закладці Перевірки/Реєстр/Документи по позивачу, видно, що Акт був вручений 05.10.2017. До дати прийняття ППР будь-яких заперечень на Акт від платника податків не надходило. Вручення Акта у зазначену дату підтверджується також поясненнями головного державного ревізора інспектора відділу перевірок платників основних галузей економіки управління аудиту ГУДФС Луцка В.В (т.2 а.с.52-53).

Також за змістом висновку експерта від 17.01.2018 №8-4/2490, копія якого Генеральною прокуратурою України надіслана суду апеляційної інстанції, явних ознак його підроблення в ході проведення почеркознавчої експертизи не виявлено (т.2 а.с.56-89).

І останнє.

У відповідності до змісту частин першої та другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення; далі - КАС) при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

У пункті 1 частини п'ятої статті 246 цього ж Кодексу передбачено, що в резолютивній частині рішення зазначаються висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог.

Разом з тим, суд першої інстанції в абзаці другому резолютивної частини рішення скасовуючи в частині ППР №000829140 не дотримав перелічених вище вимог КАС та помилково зазначив у резолютивній частині рішення про залишення в решті без змін цього ППР.

За пунктом 4 частини першої, частини четвертої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Підсумовуючи, враховуючи наведені вимоги КАС, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанцій ухвалив таке без належного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, які є підставою для його часткового скасування в частині задоволених позовних вимог щодо ППР №0008321403 та розподілу судових витрат, з підстав наведених вище, а також зміни, а тому апеляційні скарги сторін слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 308, 310, 315-317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Приватного агропромислового підприємства «Добрий самарянин» та Головного управління ДФС у Тернопільській області задовольнити частково.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року щодо скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 18 жовтня 2017 року №0008321403 у розмірі 25733,08 гривні та розподілу судових витрат, скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову в цій частині відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Тернопільській області на користь Приватного агропромислового підприємства «Добрий самарянин» 1563,81 грн (одну тисячу п'ятсот шістдесят три гривні вісімдесят одну копійку) сплаченого судового збору.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року змінити, виключивши із абзацу другого резолютивної частини цього рішення речення «В решті дане податкове повідомлення рішення залишити без змін.».

В решті рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. Я. Качмар судді О. Б. Заверуха О. І. Мікула Повний текст складений 3 липня 2018 року .