Постанова № 75081314, 02.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/768/18 Суддя (судді) першої інстанції: О.А. Рідзель

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,

секретаря Андрієнко Н.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, у якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо проведення перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2016 до 30.01.2018 без компенсації втрати доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати; зобов'язати відповідача провести такий розрахунок; стягнути з відповідача всю суму боргу компенсації втрати частини доходів (пенсії) у зв'язку з порушенням строку їх виплати; звернути рішення суду до негайного виконання.

В обгрунутвання вимог посилається на те, що ураховуючи вимоги Закону «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050- ІІІ) та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Уряду від 21.02.2001 року №159 (далі - Порядок), відповідач повинен був перерахувати та виплатити пенсію з 01.01.2016 року з нарахуванням компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати по 30.01.2018 року.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення умотивовано тим, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Місцевий суд дійшов до висновку, що оскільки нараховані позивачу кошти були виплачені протягом 15 днів з моменту набрання рішенням суду у справі № 712/9432/17 законної сили, підстави для виплати компенсації відсутні.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тими ж доводами, що і позовна заява.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з таких підстав.

З матеріалів справи убачається, що постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 06.11.2017 у справі №712/9432/17 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії відповідно до довідки УМВС України в Черкаській області від 11 травня 2017 року № 2303004138 на підставі Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» №900 від 23 грудня 2015 року, ст. 63 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" і №947 від 18 листопада 2015 року "Про внесення змін до постанови КМУ від 9 березня 2006 року №268", починаючи з 1 січня 2016 року.

22 січня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив виконати судове рішення та виплатити йому нараховані суми пенсії за минулий час з 01.01.2016 року з нарахуванням компенсації втрати частини доходів згідно Закону №2050- ІІІ.

30.01.2018 відповідач перерахував на виконання судового рішення позивачу 63426,75 грн.

Разом із тим, листом від 05.02.2018 №295/Л-10 відмовив у компенсації втрати доходів (пенсії) у зв'язку з порушенням строку їх виплати, з огляду на те, що така компенсація виплачується у разі порушення місячного терміну сплати нарахованого доходу, однак нарахована пенсія за наведеним судовим рішенням сплачена позивачу у строк, що не перевищує 1 місяця.

Уважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся у суд із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, а у разі нарахування сум рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.

Однак, такий висновок місцевого суду є помилковим, з огляду на наступне.

За статтею 1 Закону «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 200 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Згадані вище статті 2, 3 цього Закону встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців, дається визначення поняття «доходи» для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.

Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Уряду від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок), відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ і конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

У пункті 4 Порядку прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Отже, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив раніше у постановах від 19 грудня 2011 року у справі № 6-58цс11), від 11 липня 2017 року у справі № 21-2003а16, а також в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справах №336/4675/17, №522/5664/17.

Судом установлено, що постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 06.11.2017 у справі №712/9432/17 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії відповідно до довідки УМВС України в Черкаській області від 11 травня 2017 року № 2303004138 на підставі Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» №900 від 23 грудня 2015 року, ст. 63 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб, постанов Уряду №988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» і №947 від 18 листопада 2015 року «Про внесення змін до постанови КМУ від 9 березня 2006 року №268», починаючи з 1 січня 2016 року.

Отже, факт того, що відповідач за період з 01.01.2016 року не здійснював належні нарахування та виплати суми пенсії не підлягає доказуванню, оскільки він встановлений постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 06.11.2017 у справі №712/9432/17.

Відтак, оскільки тривале нарахування та виплата пенсії у меншому розмірі ніж передбачено Законом за минулі періоди сталося з вини відповідача та фактично такий перерахунок та виплата були здійснені лише в січні 2018 року, колегія суддів дійшла до висновку, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасним отриманням щомісячних пенсійних виплат, донарахованих і виплачених йому на підставі рішення суду.

Посилання суду першої інстанції на постанови Верховного Суду від 21.05.2014 року у справі №6-43цс14, від 18.11.2014 року у справі №21-518а14 є помилковими, позаяк правові висновки, які б свідчили про відсутність підстав для задоволення даного позову у вказаних рішеннях відсутні.

Відповідно до статті 17 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини»). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність («Von Maltzan and Others v. Germany» № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо проведення перерахунку та виплати пенсії позивачу з 01.01.2016 до 30.01.2018 без компенсації втрати доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати та зобов'язання відповідача провести такий розрахунок.

Разом із тим, вимоги про стягнення з відповідача всієї суми боргу компенсації втрати частини доходів (пенсії) у зв'язку з порушенням строку їх виплати, а також звернення рішення суду до негайного виконання, з урахуванням вимог ст. ст. 245, 371 КАС, є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Відтак, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній постанові, прийнятій з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також за неповного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов частковому задоволенню.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_2 з 01.01.2016 до 30.01.2018 без компенсації втрати доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести розрахунок та виплату ОСОБА_2 компенсації втрати доходів (пенсії) у зв'язку з порушенням строку їх виплати з 01.01.2016 до 30.01.2018 року.

У решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС.

Головуючий суддя - доповідачЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Кузьмишина суддяО.Є. Пилипенко

(Повний текст постанови складений 02 липня 2018 року.)