Постанова № 75081284, 03.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/24338/15 Суддя першої інстанції: Каракашьян С.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Кузьмишина О.М.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інталєв Система» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інталєв Система» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2015 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інталєв Система» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0005582202 від 10.09.2015 року та № 0005592202 від 10.09.2015 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 квітня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та валових витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції, разом з тим, Товариством з обмеженою відповідальністю «Інталєв Система» не надано необхідного обсягу документів для підтвердження реальності укладених договорів, повністю відсутні відомості щодо оплати отриманих послуг, із наданих актів надання послуг неможливо встановити мету дослідження, об'єкт (суб'єкт) дослідження, територію дослідження, методи збору інформації для аналізу, структуру інформації, що надається за наслідками надання консультативних послуг.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Інталєв Система» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтегро Трейд» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Інталєв Система»:

- порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198, пп. 200.1 та пп. 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Інталєв Система» при взаємовідносинах з ТОВ «Інтегро Трейд» за перевіряємий період занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет всього на суму 384025 грн., в тому числі по періодам:

травень 2012 року у сумі 70596 грн.;

червень 2012 року у сумі 44167 грн.;

липень 2012 року у сумі 19417 грн.;

серпень 2012 року у сумі 29850 грн.;

вересень 2012 року у сумі 55528 грн.;

жовтень 2012 року у сумі 55417 грн.;

листопад 2012 року у сумі 36167 грн.;

грудень 2012 року у сумі 29283 грн.;

березень 2013 року у сумі 43600 грн.

- порушення пп. 134.12.1 п. 134.1 статті 134, пп. 138.1.1 п. 138.1 статті 138, п. 138.2 статті 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139, п. 149.1 статті 149 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Інталєв Система» при взаємовідносинах з ТОВ «Інтегро Трейд» за перевіряємий період занижено податок на прибуток , що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 395307 грн., в тому числі по періодам:

Півр. 2012 року на суму 120502 грн.;

ІІІ кв-ли 2012 року на суму 51934 грн.;

2012 рік на суму 153632 грн.;

2013 рік на суму 69239 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві складено Акт від 26.08.2015 року №780/26-54-22-02-37739083 та прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 10.09.2015 року №0005592202, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 312306 грн., з яких 249845 грн. нараховано за основним платежем та 62461 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) ;

- від 10.09.2015 року №0005582202, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 494923 грн., з яких 395938 грн. - за основним платежем, 98985 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в редакції на час спірних правовідносин, визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, п. 1.1. Договору про надання консультаційних послуг № 14-05/12 від 14.05.2012 року замовник в порядку та на умовах Договору надає завдання, а виконавець зобов'язується у відповідності до наданого завдання замовника надати замовнику комплекс консультаційних послуг з постановки та автоматизації системи управління (фінансами) замовника.

Пунктом 1.2 встановлено, що форма, перелік, об'єм та вартість послуг встановлюється відповідно до додаткових угод до Договору.

Згідно пункту 3.1 Договору для надання консультативних послуг сторонами складаються та підписуються додаткові угоди, які є невід'ємними частинами Договору. В додаткових угодах вказується форма, перелік, об'єм та вартість послуг, що надаються в рамках Договору. Необхідні матеріали, інформація та додаткові умови, необхідні від сторін для надання послуг, містяться в додатках до додаткових угод.

Так, з метою підтвердження реальності укладеної угоди, позивачем надано до матеріалів справи акти надання послуг та податкові накладні, додаткові угоди до Договору від 14.05.2012 року №14/05-12.

Разом з тим, як правомірно зазначено судом першої інстанції, ані договір, ані додаткові угоди до нього, не містять конкретних завдань, а містять лише загальний зміст послуг, відсутня мета дослідження, об'єкт (суб'єкт) дослідження, територія дослідження, методи збору інформації для аналізу, структура інформації, що надається за наслідками надання консультативних послуг, тобто докладний опис того, на що направлений результат укладення договору та ціль подальшого використання в фінансово-господарській діяльності підприємства.

При цьому, до матеріалів справи позивачем не надано додатків до додаткових угод, всупереч пункту 3.1 Договору.

Зі змісту наданих актів надання послуг, також не вбачається за можливе встановити детальний перелік консультаційних послуг, які надавалися за вказаним Договором від 14.05.2012 року №14/05-12.

Будь-якої іншої первинної документації, матеріалів досліджень, переліку працівників виконавців, які були залучені для надання замовлених послуг, документи на підтвердження надання консультативних послуг, тощо, тобто, які б дали можливість встановити взаємозв'язок між вартістю послуг та обсягом наданих послуг позивачем, не надано.

Також, матеріали справи не містять доказів оплати наданих консультаційних послуг, а тому не можливо встановити реальність зміни майнового стану платника податків.

Не заслуговують на увагу наданні позивачем акти надання послуг з контрагентами, а саме: ПрАТ «Креатив», ТОВ «Металургтранс», ТОВ «Криміська девелоперська клмпанія», ТОВ «Пак-Експо» та іншими, оскільки позивачем не надано договорів, посилання на яких міститься в зазначених актах, кошторисів, руху активів сплати виконаних робіт та жодних інших первинних документів, документів бухгалтерського обліку та пояснень про причини відсутності таких документів.

Наявні акти надання послуг не містять інформації про залучення до надання таких послуг третіх осіб, у зв'язку з цим, суд не вбачає причинно-наслідкового зв'язку між цими документами та спірними господарськими операціями позивача та ТОВ «Інтегро Трейд».

Варто зауважити, що вищевказаних документів не було надано й до суду апеляційної інстанції.

Враховуючи правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 24.01.2018 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інталєв Система» - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 квітня 2018 року - без змін.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інталєв Система» - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 квітня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б.Глущенко

О.М.Кузьмишина

Повний текст виготовлено 03 липня 2018 року.