Постанова № 75081034, 19.06.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 червня 2018 рокусправа № 804/8222/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Добродняк І.Ю.

судді: Бишевська Н.А. Семененко Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1 управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року

у справі № 804/8222/17

за позовом комунального підприємства «Чисте місто» Жовтоводської міської ради»

до ОСОБА_1 управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Чисте місто» Жовтоводської міської ради» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_1 управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування № НОМЕР_1 від 03.10.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю означеного рішення, оскільки обов’язковою передумовою для прийняття рішення про нарахування пені та застосування штрафів є надсилання платнику податків вимоги про сплату недоїмки, проте позивач жодних вимог про сплату недоїмки або іншої інформації про наявність заборгованості не отримував, відповідно, правові підстави для нарахування пені та штрафу відсутні.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено.

Рішення суду мотивовано тим, що недоїмка або несплачена пеня станом на час розгляду справи за позивачем згідно витягу інтегрованої картки позивача не обліковується. Також відповідачем не спростовано, що за період, зазначений в оскаржуваному рішенні, позивач жодних вимог про сплату недоїмки або іншої інформації про наявність заборгованості не отримував. Суд встановив порушення відповідачем порядку нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та про відсутність правових підстав для нарахування пені та штрафу позивачу.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідач зазначає, що позивачем не виконувались належним чином вимоги ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: єдиний внесок за липень 2015 року-лютий 2017 року сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку, що стадо підставою для прийняття спірного рішення від 03.10.2017 № НОМЕР_1. Не направлення контролюючим органом вимоги не позбавляє підприємство обов'язку своєчасно та в повному обсязі сплачувати єдиний внесок.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржену постанову суду першої інстанції обґрунтованою та правомірною, зазначає, що правомірна позиція суду першої інстанції, що за відсутності вимоги про сплату недоїмки або іншої інформації про наявність заборгованості правові підстави для нарахування пені та штрафу відсутні, знайшла своє відображення в постанові від 23.01.2018 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 804/12558/14, в якій зроблено висновок, що у випадку порушення процедури перевірки, як у спірному випадку, прийнятий за результатами такої перевірки акт індивідуальної дії автоматично підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про час і місце судового засідання позивач повідомлений судом належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем ОСОБА_1 управлінням ДФС у Дніпропетровській області 03.10.2017 по формі, наведеній у Додатку 12 до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953, прийнято рішення № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким на підставі ч.10, п.2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» до підприємства застосовано штраф у розмірі 132 728,53 грн. та нарахована пеня у розмірі 132 280,13 грн. грн. за період з 21.08.2015 по 13.04.2017 (а. с.8).

Підставою для винесення означеного рішення стала сплата підприємством єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за липень 2015 року - лютий 2017 року з порушенням строку, встановленого у ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не погоджується з судом першої інстанції про протиправність оскаржуваного рішення контролюючого органу з тих підстав, що відповідачем не виносились вимоги про сплату недоїмки за вказаний вище період, які є обов'язковою передумовою для прийняття рішення про нарахування пені та застосування штрафів.

Апеляційний суд вважає вірними доводи відповідача, що не направлення вимоги не позбавляє підприємство обов'язку своєчасно та в повному обсязі сплачувати єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, одночасно, приймаючи до уваги, що факт несвоєчасної сплати єдиного внеску підтверджується наявною в матеріалах справи інтегрованою карткою підприємства (а. с.57-82) і підприємством не заперечується.

За визначенням п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (в редакції на момент виникнення спірних відносин) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з п.1 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI встановлено обов’язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

За правилами абз.1 ч.7 ст.9 Закону № 2464-VI єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Згідно з абз.1, 2 ч.8 ст.9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

За визначенням п.1 ч.1 ст.6 Закону № 2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.10 ст.25 Закону № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

За приписами п.2 ч.11 ст.25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Отже, правовим наслідком несвоєчасної сплати сум єдиного внеску для платника податків є застосування до нього штрафних санкцій та нарахування пені.

Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується (ч.16 ст.25 Закону № 2464-VI).

За положеннями ч.15 ст.25 Закону № 2464-VI рішення органу доходів і зборів про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом.

Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску.

Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953, затверджена Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п.1 р.VII Інструкції № 449 (в редакції на момент винесення спірного рішення) за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Підпунктом 2 пункту 2 розділу VII Інструкції № 449 передбачено, що відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1– 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції у таких розмірах:

за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.

Окрім цього, у п.4 р.VII Інструкції № 449 встановлено, що факти порушень законодавства, крім тих, що є предметом акта документальної перевірки, та тих, що зазначені у підпункті 2 пункту 2 цього розділу, посадова особа органу доходів і зборів оформляє актом довільної форми, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів. Такий акт про порушення надсилається (вручається) платнику разом із рішенням про застосування штрафних санкцій.

Отже, прийняття рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до Інструкції № 449, яке є самостійним виконавчим документом, відбувається на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів і не потребує попереднього складення акту перевірки, на відміну від вимоги про сплату боргу (недоїмки), яка за положеннями п.п.3, 4 р.VI Інструкції № 449 є виконавчим документом, що формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника – юридичної особи).

Також жодних положень, що обов'язковою передумовою для прийняття рішення про нарахування пені та застосування штрафів, є надсилання платнику податків вимоги про сплату недоїмки, ані Закон № 2464-VI, ані Інструкція № 449 не містять.

Тим більш, що наявність недоїмки є підставою для надсилання органами доходів і зборів платникам вимоги про сплату боргу (недоїмки) лише у разі якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій (п.п.3, 4 р.VI Інструкції № 449).

Апеляційний суд звертає увагу, що відповідачем додані до апеляційної скарги корінці вимог про сплату боргу (недоїмки) за періоди 2015, 2016, та початок 2017 року, з доказами направлення цих вимог позивачу засобами поштового зв’язку та надання представникам підприємства під підпис (а. с.104-113).

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування спірного рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату підприємством єдиного внеску, розрахунок сум яких міститься в матеріалах справи (а. с.40-45) і проти якого позивач не заперечує.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 804/12558/14 в даному випадку є помилковим, оскільки вказана постанова Верховного Суду містить висновок з питання дотримання процедури документальної перевірки, чого у даному випадку не мало місця.

Виходячи з вищенаведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції не у повному обсязі встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ст.317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року у справі №804/8222/17 скасувати, прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, встановленому ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко