Постанова № 75080950, 03.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 825/887/18 Суддя першої інстанції: Житняк Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Кузьмишина О.М.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2018 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівської області від 14.07.2016 року: №70649-13, №70650-13, №70651-13, №70652-13, №70654-13, №70655-13, №70656-13, №70657-13, №70658-13, №70659-13, №70660-13, №70661-13, якими позивачу визначено до сплати за 2015 рік податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачуються фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», згідно з яким з 01 січня 2015 року введено в дію «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», прийнятий 28 грудня 2014 року, тобто після 15 липня 2014 року, то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року, а тому податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, згідно копії Витягу з Реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.03.2018 року № 116342299 за позивачем зареєстровано право власності на 12 об'єктів нежитлової нерухомості, зокрема:

- за адресою АДРЕСА_1, нежитлова будівля "кормоцех" загальною площею 393,4 кв.м. (розмір частки 1/1) (за даний об'єкт нараховано податок на нерухоме майно в розмірі 3 593,71 грн. - податкове повідомлення-рішення від 14.07.2016 №70649-13);

- за адресою АДРЕСА_2, нежитлова будівля "курятник" загальною площею 547,6 кв.м. (розмір частки 1/1) (за даний об'єкт нараховано податок на нерухоме майно в розмірі 5 002,33 грн. - податкове повідомлення-рішення від 14.07.2016 №70650-13);

- за адресою АДРЕСА_3, нежитлова будівля "сарай відгодівельник ВРХ №2" загальною площею 789,8 кв.м. (розмір частки 1/1) (за вказаний об'єкт нараховано податок на нерухоме майно в розмірі 7 214,82 грн. податкове повідомлення-рішення від 14.07.2016 №70651-13);

- за адресою АДРЕСА_4, нежитлова будівля "сарай відгодівельник ВРХ №6" загальною площею 749,3 кв.м. (розмір частки 1/1) (за даний об'єкт нараховано податок на нерухоме майно в розмірі 6 844,86 грн. - податкове повідомлення-рішення від 14.07.2016 №70652-13);

- за адресою АДРЕСА_5, нежитлова будівля "забійний цех" загальною площею 63,9 кв.м. (розмір частки 1/1) (за вказаний об'єкт нараховано податок на нерухоме майно в розмірі 583,73 грн. - податкове повідомлення-рішення від 14.07.2016 №70654-13);

- за адресою АДРЕСА_6, нежитлова будівля "сушарка КЗС-16" загальною площею 108,1 кв.м. (розмір частки 1/1) (за вказаний об'єкт нараховано податок на нерухоме майно в розмірі 987,49 грн. - податкове повідомлення-рішення від 14.07.2016 №70655-13);

- за адресою АДРЕСА_7, нежитлова будівля "ангар" загальною площею 1137,5 кв.м. (розмір частки 1/1) (за даний об'єкт нараховано податок на нерухоме майно в розмірі 10 391,06 грн. - податкове повідомлення-рішення від 14.07.2016 №70656-13);

- за адресою АДРЕСА_8 нежитлова будівля "склад" загальною площею 77,4 кв.м. (розмір частки 1/1) (за вказаний об'єкт нараховано податок на нерухоме майно в розмірі 707,05 грн. - податкове повідомлення-рішення від 14.07.2016 №70657-13);

- за адресою АДРЕСА_9, нежитлова будівля "гараж" загальною площею 1649,2 кв.м. (розмір частки 1/1) (за даний об'єкт нараховано податок на нерухоме майно в розмірі 15 065,44 грн. - податкове повідомлення-рішення від 14.07.2016 №70658-13);

- за адресою АДРЕСА_10, нежитлова будівля "майстерня з гаражем" загальною площею 715,2 кв.м. (розмір частки 1/1) (за даний об'єкт нараховано податок на нерухоме майно в розмірі 6 533,35 грн. - податкове повідомлення-рішення від 14.07.2016 №70659-13;

- за адресою АДРЕСА_11, нежитлова будівля "майстерня" загальною площею 787,7 кв.м. (розмір частки 1/1) (за вказаний об'єкт нараховано податок на нерухоме майно в розмірі 7 195,64 грн. - податкове повідомлення-рішення від 14.07.2016 №70660-13);

- за адресою АДРЕСА_12, нежитлова будівля "контора" загальною площею 63,8 кв.м. (розмір частки 1/1) (за даний об'єкт нараховано податок на нерухоме майно у розмірі 582,81 грн. - податкове повідомлення-рішення від 14.07.2016 №70661-13).

На підставі вказаної інформації Ніжинською об'єднаною державної податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі - Закон №71-VIII) було запроваджено новий місцевий податок, а саме, податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки та плата за землю.

Згідно із пунктом 10.2 статті 10 Податкового кодексу України, у редакції Закону №71-VIII, місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Отже, встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на мано, відмінне від земельної ділянки, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом

Наведеною нормою передбачено обов'язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Причому норма розрізняє період опублікування рішення ради (це період, який передує плановому), плановий період (у якому планується встановити місцевий податок) і наступний період, (тобто період, який є наступним за плановим).

Кожен із цих періодів має самостійне правове значення. При цьому такі періоди не можуть співпадати в часі. Зокрема, не може бути плановим період, у якому було прийняте та опубліковане відповідне рішення ради. Плановим у будь-якому разі може бути лише той період, який є наступним після періоду опублікування рішення ради.

Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.

У даному випадку із запровадженням податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2015 рік відповідні норми Закону №71-VIII набрали чинності з 1 січня 2015 року. Отже, лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов'язку щодо встановлення такого податку. Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

При цьому, виходячи з неможливості збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом, в 2015 році не можна було визначити плановим періодом 2015 рік.

Плановим відповідно до норми підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України є період після того, в якому приймається відповідне рішення ради.

Отже, рішення місцевих рад щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, прийняті у 2015 році, могли встановлювати плановим лише 2016 рік.

Таким чином, з урахуванням норми підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення місцевих рад стосовно податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, прийняті та опубліковані протягом 2015 року, не могли бути застосовані в 2015 році. Такі рішення могли передбачати плановим лише 2016 рік, і саме з цього періоду податок міг вважатися встановленим місцевою радою.

При цьому факт прийняття Верховною Радою України і набрання чинності Закону №71-VIII, а так само обов'язковість для місцевих рад впровадити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не може заперечувати необхідність встановлення цього податку саме рішенням місцевих рад, оскільки встановлення місцевих податків є виключною компетенцією саме місцевих рад, як це визначено пунктом 10.2 статті 10 Податкового кодексу України.

Тобто, Верховна Рада України не може підміняти власними повноваженнями компетенцію місцевих рад щодо встановлення місцевих податків.

Вказане вбачається також з пункту 4 Прикінцевих положень Закону №71-VIII, в якому органам місцевого самоврядування було рекомендовано у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Таким чином, навіть прийняті за рекомендацією Верховної Ради України рішення місцевих рад не можуть застосовуватися інакше, ніж це передбачено підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, а тому рішення місцевої ради щодо встановлення місцевого податку не може набрати чинності в тому самому бюджетному періоді, в якому воно прийняте. В свою чергу, з урахуванням пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України юридичний факт встановлення місцевого податку місцевою радою відповідним рішенням має передувати його справлянню.

Враховуючи вищезазначене, для конкретної правової ситуації період прийняття рішення місцевою радою щодо запровадження податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - це 2015 рік, оскільки саме цього року місцеві ради набули повноважень і одночасно обов'язку встановити транспортний податок.

Разом з тим, плановим у цьому разі залишається виключно 2016 рік, оскільки за змістом підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України період прийняття рішення завжди передує плановому періоду. Тобто, в 2015 році місцеві ради могли встановити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки лише на 2016 рік, а не на 2015 рік.

Таким чином, податок на нерухоме майно, відмінний від земельної ділянки міг справлятися не раніше 2016 року.

Виходячи з вищезазначеного, підстави для справляння податку на нерухоме майно, відмінний від земельної ділянки у 2015 році відсутні. Законодавчою перешкодою для цього є приписи підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України.

Дана правова позиція викладена також в постановах Верховного Суду від 15.05.2018 року справа №803/1431/17, від 02 березня 2018 року справа №820/2895/17, від 22 травня 2018 року справа №814/1677/16 тощо.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.07.2016 року: №70649-13, №70650-13, №70651-13, №70652-13, №70654-13, №70655-13, №70656-13, №70657-13, №70658-13, №70659-13, №70660-13, №70661-13.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року - без змін.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б.Глущенко

О.М.Кузьмишина

Повний текст виготовлено 03 липня 2018 року.