Постанова № 75080833, 03.07.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року справа № 805/664/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Сіваченка І.В., суддів Гайдара А.В., Шишова О.О., секретар судового засідання Романченко Г.О., за участі представника відповідача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року (повний текст складено 23 квітня 2018 року в м. Слов’янськ) у справі № 805/664/18-а (суддя І інстанції – Толстолуцька М.М.) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 Донецької області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення середнього заробітку за несвоєчасне виконання рішення, -

В С Т А Н О В И В:

30 січня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України, Прокуратури Донецької області про стягнення середнього заробітку за несвоєчасне виконання рішення, про скасування наказу щодо позбавлення класного чину “Радник юстиції”, зобов’язання повернути класний чин, зобов’язання внести відомості до трудової книжки щодо поновлення чину.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків.

20 лютого 2018 року позивачем надано клопотання, згідно якого, керуючись нормами пункту 2 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України), позивач просив суд повернути позовну заяву до Генеральної прокуратури України, Прокуратури Донецької області про скасування наказу щодо позбавлення класного чину “Радник юстиції”, зобов’язання повернути класний чин, зобов’язання внести відомості до трудової книжки щодо поновлення чину, стягнення середнього заробітку за несвоєчасне виконання рішення в частині позовних вимог до Генеральної прокуратури України про скасування наказу щодо позбавлення класного чину “Радник юстиції”, зобов’язання повернути класний чин, зобов’язання внести відомості до трудової книжки щодо поновлення чину.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 року позовну заяву в частині позовних вимог повернуто позивачеві.

05 квітня 2018 року позивачем надано заяву від 04.04.2018 року про доповнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив доповнити позовні вимоги пунктом 1 наступного змісту: “Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 Донецької області щодо несвоєчасного поновлення ОСОБА_3 на посаді на підставі постанови Донецького окружного адміністративного суду від 14.07.2017 року по справі № 805/1850/17-а”, відповідно пункти 1, 2 позовних вимог вважати пунктами 2,3 /арк. справи 91/.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року у цій справі адміністративний позов було задоволено частково, внаслідок чого: визнано протиправною бездіяльність ОСОБА_2 Донецької області щодо несвоєчасного поновлення ОСОБА_3 на посаді згідно постанови Донецького окружного адміністративного суду від 14.07.2017 року по справі № 805/1850/17-а. Стягнуто з ОСОБА_2 Донецької області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі за період 14 липня 2017 року по 22 серпня 2017 року у розмірі 22 700 гривень 04 копійки.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні частини позовних вимог, а чатину позовних вимог залишити без розгляду у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення про поновлення ОСОБА_3 на роботі виконано вчасно, затримки у його виконанні з боку прокуратури не було.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін.

В судовому засіданні прокурор підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Позивач до апеляційного суду не прибув.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначив, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.07.2017 по справі № 805/1850/17-а, яка набрала законної сили на підставі ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017, його, зокрема, поновлено на роботі в органах прокуратури. Рішення в цій частині згідно вимог КАС України підлягало негайному виконанню.

Проте, відповідач на виконання зазначеної постанови суду поновив його на роботі лише 23.08.2017, тобто – несвоєчасно.

Позивач вважає таку бездіяльність відповідача щодо затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі протиправною та такою, що суперечить вимогам, встановленим статтями 124, 129 Конституції України, статтями 235, 236 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України).

Таким чином, позивач зазначив, що за час невиконання судового рішення з 15.07.2017 по 22.08.2017 (включно) на його користь з відповідача підлягає стягненню середній заробіток у розмірі 21 917,28 грн.

Тому, з метою захисту своїх прав позивач звернувся з даним позовом та з урахуванням заяви про доповнення позовних вимог від 04 квітня 2018 року просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 Донецької області щодо несвоєчасного поновлення ОСОБА_3 на посаді згідно постанови Донецького окружного адміністративного суду від 14.07.2017 року по справі № 805/1850/17-а;

- стягнути на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_2 Донецької області 21 917,28 грн. (компенсація за час невиконання судового рішення);

- на підставі пункту 2 частини першої статті 371 КАС України рішення суду в частині присудження виплати середнього заробітку за несвоєчасне виконання судового рішення у межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3 працює на посаді прокурора Слов’янської місцевої прокуратури Донецької області.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2017 року (повний текст складений 18 липня 2017 року) адміністративний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 Донецької області про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволений частково, а саме:

- визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Донецької області № 816-к від 12.04.2017 року “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності”, яким ОСОБА_3 звільнено з посади прокурора Слов’янської місцевої прокуратури Донецької області та з органів прокуратури Донецької області.

- поновлено ОСОБА_3 на роботі в органах прокуратури на посаді прокурора Слов’янської місцевої прокуратури Донецької області та органів прокуратури Донецької області з 13 квітня 2017 року.

- стягнуто на користь ОСОБА_3 з прокуратури Донецької області середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 квітня 2017 року по 14 липня 2017 року у розмірі 48531 грн. 12 коп.

- в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Зі змісту резолютивної частини зазначеного судового рішення вбачається, що судове рішення щодо поновлення ОСОБА_3 на посаді та щодо стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 17 220 гривень 72 копійки звернуто до негайного виконання.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2017 року в справі № 805/1850/17-а за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 Донецької області про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу залишено без задоволення, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2017 року в справі № 805/1850/17-а – без змін.

Верховним Судом ухвалою від 09 січня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_2 Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року.

Станом на час розгляду даної справи рішення за наслідками розгляду касаційної скарги, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, Верховним Судом не прийнято.

В силу вимог частини четвертої статті 78 КАС України обставини справи щодо проходження позивачем служби в органах ОСОБА_2, підстав та порядку його звільнення та поновлення на посаді не підлягають доказуванню при вирішенні даної справи.

Судом встановлено та підтверджено наявними матеріалами справи, що 10 серпня 2017 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4, було відкрито виконавче провадження (ВП № 54470182) з примусового виконання виконавчого листа № 805/1850/17-а, виданого 14.07.2017 про поновлення ОСОБА_3 на роботі в органах прокуратури на посаді прокурора Слов’янської місцевої прокуратури Донецької області та органів прокуратури Донецької області з 13.04.2017 року /арк. справи 35/.

16 серпня 2017 року позивач звернувся до ОСОБА_2 Донецької області із інформаційним запитом в порядку Закону України “Про доступ до публічної інформації”, в якому зазначив, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14.07.2017 року № 805/1850/17-а задоволено його позовні вимоги щодо поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, вказана постанова суду отримана прокуратурою 24.07.2017 та є обов’язковою для виконання. Позивач просив надати інформацію стосовно посадової особи, призначеною відповідальною за виконання зазначеного рішення суду та про вжиті заходи щодо виконання судового рішення в частині негайного поновлення його на роботі; просив винести відповідний наказ про його поновлення на роботі в органах прокуратури /арк. справи 81-83/.

ОСОБА_2 Донецької області від 21 серпня 2017 року вих. № 19-943вих-17 позивачу повідомлено про продовження до 20 робочих днів розгляд його запиту, у зв’язку з необхідністю завершення службової перевірки /арк. справи 84/.

22 серпня 2017 року на адресу відповідача позивачем було направлено скаргу в порядку статті 16 Закону України “Про звернення громадян” на бездіяльність розпорядника інформації в частині ненадання відповіді на запит на інформацію /арк. справи 85-88/.

Листом від 31 серпня 2017 року вих. № 19-963вих-17 задоволено клопотання позивача від 23.08.2017 про залишення без розгляду інформаційних запитів від 16.08.2017 щодо стану виконання судового рішення про поновлення на роботі та від 22.08.2017 щодо службової перевірки за фактом невиконання або неналежного виконання працівниками прокуратури області своїх службових обов’язків, а також скарги на можливі порушення вимог Закону України “Про доступ до публічної інформації” /арк. справи 89/.

Судом встановлено, що 30 серпня 2018 року на адресу ОСОБА_2 Донецької області було направлено вимогу державного виконавця № 54470182/25-В, згідно якої з метою недопущення порушення прав та інтересів стягувача, повного та своєчасного виконання судового рішення, державний виконавець вимагав негайно повідомити про повне чи часткове виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.07.2018 року № 805/1850/17-а з наданням підтверджуючих документів (відповідного наказу). У зазначеній вимозі, державним виконавцем, окрім іншого, поінформовано боржника (ОСОБА_2 Донецької області), що рішення суду, на підставі якого відкрито виконавче провадження підлягає негайному виконанню та вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача /арк. справи 103,104/.

За результатами розгляду зазначеної вимоги державного виконавця, Прокуратура Донецької області листом від 21 вересня 2017 року вих. № 11/1253-1004вих-17 повідомила, що 23.08.2017 до ОСОБА_2 Донецької області особисто звернувся ОСОБА_3 із заявою з питання виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 14.07.2017 № 805/1850/17-а про поновлення його на роботі, за результатами якої у той ж день видано відповідний наказ /арк. справи 105/.

Наказом прокурора Донецької області від 23 серпня 2017 року № 1479-к, керуючись частиною 2 статті 11 Закону України “Про прокуратуру”, частиною 7 статті 235 КЗпП України наказ прокурора області № 816-к від 12.04.2017 року про звільнення прокурора Слов’янської місцевої прокуратури ОСОБА_3 із займаної посади та органів прокуратури, у зв’язку із притягненням до дисциплінарної відповідальності скасовано та поновлено ОСОБА_3 в органах прокуратури Донецької області на посаді прокурора Слов’янської місцевої прокуратури на підставі постанови Донецького окружного адміністративного суду від 14.07.2017 за справою № 805/1850/17-а, виконавчого листа № 805/1850/17-а від 14.07.2017. Із зазначеним наказом ознайомлено позивача 23.08.2017, що підтверджується відповідною відміткою та особистим підписом ОСОБА_3 /арк. справи 49/.

Таким чином, спірним питанням у справі є своєчасність виконання судового рішення про поновлення на роботі позивача.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За правилами частини другої зазначеної статті при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Нормами статті 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що обов'язок виплатити середній заробіток за час затримки виконання рішення є видом відповідальності роботодавця.

Як зазначалось вище, Наказ прокурора Донецької області № 1479-к, яким на виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 14.07.2017 по справі № 805/1850/17-а позивача поновлено на роботі в органах прокуратури видано лише 23 серпня 2017 року. Із зазначеним наказом ознайомлено позивача 23.08.2017, що підтверджується відповідною відміткою та особистим підписом ОСОБА_3 /арк. справи 49/.

Таким чином, період невиконання судового рішення відповідачем складає з 14 липня 2017 року (з дня постановлення та проголошення судового рішення про поновлення на роботі позивача) по 22 серпня 2017 року включно (по день, що передує дню прийняття наказу про поновлення позивача на роботі).

Частиною 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно приписів частини п’ятої тієї ж статті для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до приписів пунтку 17 частиини 1 статті 4 КАС України професійна діяльність прокурорів відноситься до публічної служби.

Таким чином, строк звернення до суду з цим позовом скаладає 1 місяць.

Суд першої інстанції взагалі в своєму рішенні не обговорив дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

В свою чергу, ОСОБА_3 в позовній заяві зазначав, що згідно частини другої статті 233 КЗпП України в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Як зазначив суд першої інстанції в своєму рішенні, і з цим погоджується колегія суддів, обов'язок виплатити середній заробіток за час затримки виконання рішення є видом відповідальності роботодавця.

Так, згідно статті 2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати включає:

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Таким чином, предметом позову у справі, що розглядається, є несвоєчасне поновлення позивача на посаді (в тому числі стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення), а не стягнення невиплачених коштів, які входять до складових заробітної плати, що за своєю суттю є трудовим спором, а не спором про порушення законодавства про оплату праці.

Аналогічний правовий висновок за своє суттю викладений в постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2018 року в справі № 817/925/14 (номер в Єдиному Державному реєстрі судових рішень – 73755487).

ОСОБА_3 оскаржує бездіяльність відповідача та ставить вимогу про стягнення на свою користь середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на службі. Вказані вимоги є взаємопов’язаними, та з урахуванням висновків апеляційного суду про їх сутність як трудового спору, а не спору про оплату праці, на обидві такі вимоги розповсюджуються вимоги законодавства щодо застосування наслідків пропуску строку звернення до суду.

Як зазначалось вище, позивач був поновлений на роботі 23.08.2017, відповідно, з цього часу бездіяльність відповідача закінчилась, а для позивача з цього дня почав перебіг строку звернення до суду з цим позовом. В той же час, за захистом своїх прав ОСОБА_3 звернувся до суду лише у січні 2018 року.

Враховуючи, положення частини 5 статті 122 КАС України, суд вважає, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Адміністративним процесуальним законодавством регламентовано строк звернення до суду з позовною заявою, перебіг якого починається з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення права та/або законного інтересу, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на захист.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 липня 2017 року по справі № 800/98/17.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Преамбула Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PEREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "ОСОБА_5 проти Сполученого королівства" від 28 жовтня 1998 року та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" від 19.06.2001 року зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO№ 23452/94; CASE OF KREUZ v. POLAND № 28249/95).

Аналогічний правовий висновок викладений і в постанові Верховного Суду від 26.01.2018 в справі № 331/1154/17 (номер в Єдиному Державному реєстрі судових рішень - 71838035.

Частиною 1 статті 319 КАС України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 123 КАС України встановлено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Колегія суддів вважає, що під час розгляду справи було встановлено, що позивач пропустив строк звернення до суду та причини його пропуску не є поважними, тому за таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовну заяву необхідно залишити без розгляду.

Керуючись статями 292, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 Донецької області – задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року у справі № 805/664/18-а – скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 Донецької області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення середнього заробітку за несвоєчасне виконання рішення – залишити без розгляду.

Повне судове рішення - 04 липня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.В. Сіваченко

Судді А.В. Гайдар

ОСОБА_5