Постанова № 75080623, 02.07.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/3057/17Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів В.В. Бєляновського, Т.А. Величко,

секретар судового засідання О.В. Клименко,

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_2,

від відповідача – ОСОБА_3

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”

на рішення господарського суду Одеської області від 28.03.2018р., прийняте суддею Н.В. Рогою о 14:11 год., м. Одеса, повний текст складено 06.04.2018р.

у справі №916/3057/17

за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ”

про стягнення 117 727 953,76 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ” про стягнення 117727953 грн. 76 коп., з яких 85530700 грн. 93 коп. – пеня, 7520609 грн. 21 коп. – 3 % річних, 24676643 грн. 62 коп. – інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов’язань за договором на купівлю-продаж природного газу від 30.12.2015р. №16-165-Н щодо оплати отриманого газу, у зв’язку з чим позивачем на підставі п. 7.2 цього договору нараховано пеню, а також 3 % річних та інфляційні втрати відповідно до ст. 625 ЦК України.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області, Департаментом фінансів Одеської обласної державної адміністрації, фінансовим управлінням (департаментом) відповідної районної державної адміністрації (міської ради), управлінням (департаментом) соціального захисту населення відповідної районної державної адміністрації (міської ради), ТОВ “ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ” та ПАТ “НАК “Нафтогаз України” укладено 96 спільних протокольних рішень, зарахування коштів за якими відбулося по Договору на купівлю-продаж природного газу № 16-165-Н від 30.12.2015р., предметом яких є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005р. “Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій” (зі змінами та доповненнями).

Відповідач вказав, що, уклавши та підписавши спільні протокольні рішення, сторони змінили порядок і строки проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до зазначеного договору.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.03.2018р., підписаним 06.04.2018р. (суддя Рога Н.В.), у задоволенні позову ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” відмовлено.

Судове рішення мотивовано безпідставністю позовних вимог, їх невідповідністю фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства.

Не погодившись з рішенням суду, позивач 24.04.2018р. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а також не дослідження всіх істотних обставин, що мають значення для справи.

Так, скаржник вказав, що господарський суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував аргументи, доводи та докази позивача стосовно того, що частина боргу була оплачена відповідачем власними коштами за боргом, оплата якого не була врегульована вищезазначеними спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків. Як зазначив скаржник, відповідно до розрахунку заборгованості нарахування штрафних санкцій, інфляційних нарахувань та 3% річних за поставлений природний газ відбувалося у періоди прострочень оплат та на суми заборгованості, які не відшкодовувалися вищевказаними спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків. Відтак, на думку ПАТ “НАК “Нафтогаз України”, зазначені нарахування здійснені ним правомірно, у відповідності до чинного законодавства та умов договору купівлі-продажу газу, норм чинного законодавства, що регулюють виконання договорів, які було порушено судом.

Ухвалами Одеського апеляційного господарського суду від 08.05.2018р. та 21.05.2018р. відкрито апеляційне провадження у справі №916/3057/17 та призначено розгляд справи на 12.06.2018р.

Враховуючи, що суддя-доповідач ОСОБА_1 з 10.06.2018р. по 12.06.2018р. перебувала у відрядженні, розгляд справи ухвалою від 30.05.2018р. було перенесено на 19.06.2018р., а ухвалою від 21.06.2018 – на 02.07.2018р., у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю судді-учасника колегії ОСОБА_4 з 15.06.2018 по 20.06.2018.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що вказаними вище спільними протокольними рішенням передбачалося не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, але також і зміна строків виконання боржником грошових зобов’язань, які виникли на підставі згаданого договору. Таким чином, судом правомірно визначено, що розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені договором на купівлю-продаж природного газу від 30.12.2015р. №16-165-Н.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

30.12.2015р. між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ” (покупець) укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 16-165-Н (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов’язався передати у власність покупцю у 2016 році природний газ, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Згідно із пунктом 1.2 Договору газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що постачальник (продавець) передає споживачу з 01.01.2016р. по 31.03.2016р. (включно) газ обсягом до 240000,000 тис. куб. м., у тому числі по місяцях (тис. куб. м.): січень – 100000,000; лютий – 80000,000; березень 60000,000.

Відповідно до пункту 6.1 Договору оплата планових обсягів газу здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 25-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

У силу п. 7.2 Договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він зобов’язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.03.2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення (п. 11.1 Договору).

У подальшому між сторонами укладались додаткові угоди № 1 від 31.01.2016 р., № 2 від 31.03.2016 р., № 4 від 30.04.2016 р., якими, зокрема, змінювались обсяги та вартість природного газу.

31 березня 2016 року між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду № 3 до Договору, якою внесено зміни, зокрема, у пункт 6.1 Договору шляхом викладення його в наступній редакції:

“6.1 Оплата планових обсягів газу здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем реалізації газу.”.

На виконання умов Договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму НОМЕР_1 грн. 09 коп. за період з січня по вересень 2016 року, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2016р., 29.02.2016р., 31.03.2016р., 30.04.2016р., 31.05.2016р., 30.06.2016р., 31.07.2016р, 31.08.2016р., 30.09.2016р.

Разом з тим, у період з лютого 2016 року по січень 2017 року між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області (Сторона № 1), Департаментом фінансів Одеської обласної державної адміністрації (Сторона № 2), фінансовим управлінням (департаментом) відповідної районної державної адміністрації (міської ради) (Сторона № 3), управлінням (департаментом) соціального захисту населення відповідної районної державної адміністрації (міської ради) (Сторона № 4), ТОВ “ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ” (Сторона № 5) та Національним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (Сторона остання) було укладено 96 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, предметом яких відповідно до п. 1 є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року № 20 “Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій”.

У пунктах 2.1-2.6 вказаних спільних рішень сторони погодили перелік підприємств (установ, організацій), що беруть участь у проведені взаєморозрахунків, та послідовність виконання сторонами спільного протокольного рішення, а саме порядок перерахування грошових коштів від Державної казначейської служби України до ПАТ “НАК “Нафтогаз України”:

За умовами пункту 2.7 відповідних спільних протокольних рішень Сторона № 5 перераховує Стороні останній кошти за природний газ 2016 року, згідно договору від 30.12.2015р. № 16-165-Н.

Сторона остання перераховує кошти до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (п. 2.8 спільних протокольних рішень).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ “ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ” повністю оплатило ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” поставлений на підставі Договору № 16-165-Н від 30.12.2015р. природний газ за 2016 рік у розмірі НОМЕР_2 грн. 29 коп. шляхом перерахування коштів із поточного рахунку із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця, що підтверджується оригіналами меморіальних ордерів за період з 24.02.2016р. по 29.12.2016р., та 279573094 грн. 80 коп. шляхом перерахування коштів Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області на рахунок позивача відповідно до укладених спільних протокольних рішень, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями за період з 29.03.2016р. по 30.01.2017р.

Посилаючись на те, що ТОВ “ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ” оплатило отриманий за Договором природний газ з порушеннями строків цих оплат, ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулось до господарського суду із вищевказаним позовом.

Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У силу ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 ЦК України та статті 230 ГК України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань, а у разі прострочення виконання грошового зобов'язання він на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми (ст. 625 ЦК України).

Відповідно до частин першої та третьої статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується позивачем, ТОВ “ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ” повністю оплатило ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” поставлений на підставі Договору № 16-165-Н від 30.12.2015р. природний газ за 2016 рік у розмірі НОМЕР_2 грн. 29 коп. шляхом перерахування коштів із поточного рахунку із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця, що підтверджується оригіналами меморіальних ордерів за період з 24.02.2016р. по 29.12.2016р., та 279573094 грн. 80 коп. шляхом перерахування коштів Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області на рахунок позивача відповідно до укладених спільних протокольних рішень.

Отже, як на момент звернення ПАТ НАК “Нафтогаз України” до господарського суду із зазначеним позовом до ТОВ “ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ”, так і на момент розгляду справи, у відповідача була відсутня заборгованість за поставлений природний газ, що не заперечується позивачем.

Між тим, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню, нараховану за періоди з 25.02.2016р. по 28.12.2016 р. у загальному розмірі 85530700 грн. 93 коп., інфляційні втрати за період з березня 2016 р. по листопад 2016 р. у загальному розмірі 24676643 грн. 62 коп. та 3% річних за період з 25.02.2016р. по 28.12.2016р. у загальному розмірі 7520609 грн. 21 коп., згідно наданого розрахунку.

Судова колегія зауважує, що спільними протокольними рішеннями передбачено не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, а й змінено строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору на купівлю-продаж природного газу № 16-165-Н від 30.12.2015.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений зазначеним Порядком, держава забезпечує відшкодування частини втрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних з газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Отже, підписання між сторонами спору спільних протокольних рішень і виконання положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, свідчить, що часткова оплата наданих послуг за договором підлягає погашенню, зокрема шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі цих рішень. Тому строки виконання грошових зобов'язань, які виникли на підставі укладеного між сторонами спору договору змінились.

Як вбачається з матеріалів справи, погашення заборгованості за природний газ, поставлений позивачем, відбулось у порядку та строки, передбачені спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків.

Враховуючи викладене, встановивши, що розрахунки за спожитий природний газ проводилися відповідачем у порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. № 20, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача зазначених вище сум пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

Стосовно доводів скаржника про те, що частина боргу була оплачена відповідачем власними коштами за боргом, оплата якого не була врегульована вищезазначеними спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, судова колегія зазначає, що позивачем не доведено здійснення відповідачем погашення заборгованості за природний газ, поставлений позивачем, поза умовами, передбаченими зазначеними спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, зокрема, не наведено періодів прострочення та сум, сплачених, як стверджує ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, поза межами дії цих рішень.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, у постановах від 25.05.2018 у справі № 926/50/16 та від 14.06.2018 у справі №904/2743/16.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 28.03.2018р. у справі №916/3057/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст. ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.07.2018р.

ОСОБА_5 ОСОБА_1

Суддя В.В. Бєляновський

Суддя Т.А. Величко