Постанова № 75080575, 02.07.2018, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2018 року Справа № 906/1178/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І.

при секретарі судового засідання Полюхович І.Г.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 - адвоката за довіреністю від 23.04.2018р. №08/7078

відповідача: ОСОБА_2 - керівника

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Житомиробленерго" на рішення господарського суду Житомирської області, ухваленого 21.03.18р. суддею Сікорською Н.А. о 16:11 у м.Житомирі, повний текст складено 29.03.18р. у справі №906/1178/17

за позовом Акціонерного товариства "Житомиробленерго"

до Будинкоуправління №3 Житомирської квартирно-експлуатаційної частини району

про внесення змін у договір про постачання електричної енергії шляхом визнання додаткової угоди укладеною

ВСТАНОВИВ:

Позивачем до господарського суду Житомирської області подано позов про внесення змін до договору про постачання електричної енергії № 262 від 24.06.2010, шляхом визнання укладеною з дати набрання рішенням законної сили додаткової угоди про внесення змін до договору про постачання електричної енергії № 262 від 24.06.2010 в редакції постачальника, а саме позивач просить визнати укладеною додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії № 262 від 24.06.2014 на наступних умовах:

1.Виключити з Додатку №3.1 до Договору наступні об'єкти:

- офіцерський гуртожиток - за адресою БОС 1/304,

- гуртожиток з електроплитами - за адресою БОС 1/493.

1.1. Внести зміни в абзац перший п. 2.1.2 Договору та викласти його в наступній редакції: "Постачати електричну енергію як різновид товарної продукції споживачу: в межах - кВА приєднаної, 382,0 кВт дозволеної до використання потужності, на класі напруги 2 згідно з визначеними йому цим Договором умовами та величинами постачання електричної енергії, викладеними у Додатку №1."

1.2 Виключити з Договору додатки №8 та №11 укладені на об'єкти за адресами БОС 1/304 та БОС 1/493, а також однолінійну схему на електропостачання об'єктів за адресами БОС 1/304 та БОС 1/493.

2. Всі інші умови Договору залишаються незмінними.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у відповідності до вимог п. 5.1 Правил користування електричною енергією затверджених Постановою НКРЕ 31.07.1996р. № 28 (із змінами та доповненнями) (далі - Правила), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Однак відповідач не виконує свої договірні зобов’язання перед позивачем впродовж тривалого часу, зокрема в частині оплати за спожиту електричну енергію. За наведеного позивач направив на адресу Будинкоуправлінню №3 вимогу щодо необхідності відключення від електропостачання об’єктів відповідача. Проте дану вимогу було проігноровано. Зважаючи на тривалі істотні порушення умов договору, останньому в порядку ст. 188 ГК України було направлено додаткову угоду про внесення змін у договір про постачання електричної енергії №262 від 24.06.2010р. з додатками до договору. Вказану пропозицію відповідачем проігноровано та не повідомлено про результати її розгляду. За наведеного, позивач передав спір на вирішення до суду.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 21.03.2018 року у справі №906/1178/17 у позові Приватного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" до Будинкоуправління №3 Житомирської квартирно-експлуатаційної частини району про внесення змін у договір про постачання електричної енергії шляхом визнання додаткової угоди укладеною відмовлено.

Обґрунтовуючи рішення суд, з посиланням на ст. ст. 15, 16, 610, 611, 625, 651 ЦК України, ст. 188 ГК України, ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п.п.5.1, 5.2, 5.5, 5.6, 5.7 Правила користування електричною енергією, затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. №28, зазначає, що позивач як на підставу внесення змін до договору в частині об'єктів, які живляться електроенергією, позивач посилається на наявність заборгованості у відповідача за отриману електричну енергію. Вказані обставини вважає тривалим істотним порушенням умов договору відповідачем. Проте, господарський суд вважає, що позивач, звернувшись до суду з вимогою про внесення змін до договору, фактично має намір захистити своє порушене право, яке полягає у несвоєчасній сплаті спожитої електроенергії у спосіб, який не відповідає нормам чинного законодавства. Тобто, таким чином позивач має намір підмінити відповідальність за несвоєчасно проведені розрахунки за спожиту електричну енергію на внесення змін до договору, що як наголошувалось вище, суперечить нормам чинного законодавства. Суд дійшов висновку, що позивач належними, допустимими та достатніми доказами не довів обставини щодо наявності підстав для внесення змін до договору про постачання електричної енергії № 262 від 24.06.2010, шляхом визнання укладеною додаткової угоди про внесення змін до договору про постачання електричної енергії № 262 від 24.06.2010 в редакції постачальника, а тому відмовив у задоволенні позову.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 21.03.2018 року у справі №906/1178/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго".

Вважає рішення господарського суду Житомирської області від 21.03.2018р. по справі №906/1178/17 таким, що не відповідає вимогам ст.ст., 2, 7, 11, 13 Господарського процесуального кодексу України, так як судом порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а також неповно з’ясовані обставини, які мають значення для справи, неправильно оцінено докази по справі, у зв'язку з чим остання підлягає скасуванню з наступних підстав.

З посиланням на ст.ст. 526, 610, 611, 651 ЦК України, п. 5.1 Правил користування електричною енергією затверджених Постановою НКРЕ 31.07.1996р. № 28, п. 2.2.3, 7.3. договору зазначає, що предметом даного позову є матеріально-правова вимога про внесення змін до договору про постачання електричної енергії № 262 від 24.06.2010р.. шляхом визнання укладеною з дати набрання рішенням законної сили додаткової угоди про внесення змін до договору про постачання електричної енергії № 262 від 24.06.2010р.. Підставою позову є істотне порушення відповідачем умов договору, що полягає в неналежному виконанні взятих на себе відповідачем зобов'язань щодо оплати спожитої електричної енергії.

Вказує, що відповідач свої договірні зобов'язання перед позивачем впродовж тривалого часу не виконує належним чином, що зумовлює щомісячне зростання заборгованості за спожиту електричну енергію. Даний факт негативно впливає на фінансовий стан позивача та закупівельні можливості електричної енергії на ринку електроенергетики України.

3 огляду на наведене, невиконання відповідачем взятих згідно умов договору зобов'язань щодо оплати спожитої електричної енергії, в розумінні положень ст. 610 ЦК України, є порушення зобов'язань.

На думку позивача, вищевказане порушення відповідачем зобов'язань, в порядку ст. 611 ЦК України, тягне за собою такі правові наслідки, як зміну умов зобов'язання.

Отже, господарським судом Житомирської області при постановлені оскаржуваного рішення було порушено норми процесуального права, що полягає в неповному з'ясуванні обставин справи, а також невірному застосуванні норм матеріального права, зокрема ст. 52.6, 610-611, та ч. 2 ст. 652 ЦК України.

Крім того, звертає увагу, що укладеним договором та правилами користування електричною енергією передбачено спосіб забезпечення енергопостачальною організацією виконання споживачем взятих на себе обов'язків щодо оплати спожитої електричної енергії, зокрема надане право обмеження або припинення споживачу подачі електричної енергії.

Як вбачається з положень ПКЕЕ та договору, обмеження постачання електричної енергії, в тому числі і припинення, є правом енергопостачальника та надається в межах договірних відносин, як спосіб забезпечення енергопостачальною організацією виконання споживачем взятих на себе обов'язків.

Наявність у позивача права на обмеження (припинення) електропостачання об'єктів відповідача, згідно умов ПКЕЕ та договору, не позбавляє позивача, як одну із сторін договору, права на внесення змін у договір, передбаченого ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Таким чином, спосіб забезпечення енергопостачальною організацією виконання споживачем взятих на себе обов'язків, що полягає в праві обмеження електропостачання згідно умов договору та спосіб захисту своїх порушених прав, що полягає в праві на внесення змін у договір у разі істотного порушення договору іншою стороною та регламентоване нормами ЦК України, є поняттями не тотожними та різними за своїм змістом і суттю, а тому не можуть бути підмінені один одним.

Наголошує, що підставою виникнення спірних правовідносин є порушення відповідачем умов договору, як наслідок предметом позовних вимог є матеріально - правова вимога про внесення змін до договору про постачання електричної енергії № 262 від 24.06.2010р. у відповідності до ст. 651 ЦК України.

А тому вважає, що висновок суду про те, що позивач фактично має намір припинити постачання електроенергії на офіцерський гуртожиток - БОС 1/304 та гуртожиток з електроплитами - БОС 1/493, що свідчить про невірне застосування норм матеріального права, що полягає підміні та ототожненні прав регламентованих договором та ПКЕЕ, на обмеження електропостачання та права на захист своїх порушених прав, закріпленого нормами ЦК України.

Разом з тим, судом в оскаржуваному рішенні також наголошується на тому, що нормами ПКЕЕ, не передбачено внесення змін у договір про постачання електричної енергії, що також є однією з підстав відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 1.1 ПКЕЕ. ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії).

Таким чином, положення ПКЕЕ визначають та конкретизують права і обов'язки сторін у відносинах які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії та регулюють їх порядок реалізації, тощо.

Як вбачається з загальних засад законодавства, відносини які виникають в процесі виникнення зміни та припинення зобов'язань, регулюються нормами Цивільного кодексу України та нормами Господарського кодексу України.

Таким чином, норми ПКЕЕ не регулюють та і не мають регулювати порядок зміни або припинення зобов'язань за договором, оскільки порядок врегулювання даних відносини регламентований нормами ЦК України та ГК України.

Відтак, судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, які склались між сторонами.

У відзиві на апеляційну скаргу, Будинкоуправління №3 Житомирської квартирно-експлуатаційної частини району наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Серед іншого вказує, що під час неодноразових судових засідань представником Будинкоуправління №3 Житомирської квартирно-експлуатаційної частини району зазначалось та надались відповідні докази (Постанови про арешт коштів боржника з 2010 по 2014 рік включно), що через арешт розрахункових рахунків Будинкоуправління №3 не має фінансової можливості своєчасно проводити розрахунки з енергопостачальною організацією. В даному випадку відповідач вважає, що арешт коштів боржника є вагомою перешкодою, щодо вчасного та належного виконання своїх договірних зобов’язань, оскільки розпорядником коштів (проплата мешканців за комунальні послуги) які зараховуються на розрахунковий рахунок Будинкоуправління №3 є виключно виконавча служба, а відтак умисел щодо не виконання умов договору в Будинкоуправління №3 відсутній.

Просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Крім того, 31.05.2018 року на адресу суду від АТ «Житомиробленерго» надійшла відповідь на відзив, у якій, зокрема, вказує, що як убачається з матеріалів справи, предметом даного позову є матеріально-правова вимога про внесення змін до договору про постачання електричної енергії № 262 від 24.06.2010р., шляхом визнання укладеною з дати набрання рішенням законної сили додаткової угоди про внесення змін до договору про постачання електричної енергії № 262 від 24.06.2010р..

Підставою позову є істотне порушення відповідачем умов договору, що полягає в неналежному виконанні взятих на себе відповідачем зобов'язань щодо оплати спожитої електричної енергії.

У відповідності до п. 2.2.3 договору, відповідач зобов'язується своєчасно сплачувати за використану електричну енергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги та за діючими на період розрахунку тарифами у грошовій формі та іншими формами розрахунків згідно з чинним законодавством України. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом. Розрахунковим періодом вважається період з 21 числа по 20 число включно і вказаний період прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця).

Пунктом 7.3 Договору сторони погодили, що остаточний розрахунок повинен здійснюватися в розмірі фактичного споживання електричної енергії за розрахунковий місяць, з врахуванням сальдо на початок місяця не пізніше: - 5 операційних днів з дня отримання рахунку, включаючи день його отримання, для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно.

Відповідач свої договірні зобов'язання перед позивачем впродовж тривалого часу не виконує належним чином, що зумовлює щомісячне зростання заборгованості за спожиту електричну енергію. Даний факт негативно впливає на фінансовий стан позивача та закупівельні можливості електричної енергії на ринку електроенергетики України.

З огляду на наведене, невиконання відповідачем взятих згідно умов договору зобов'язань щодо оплати спожитої електричної енергії, в розумінні положень ст. 610 ЦК України, є порушення зобов'язань.

Скаржник вважає, що вищевказане порушення відповідачем зобов'язань, в порядку ст. 611 ЦК України, тягне за собою такі правові наслідки, як зміну умов зобов'язання.

На думку позивача, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо спірних правовідносин які виникли між сторонами, про що свідчить вислів суду: "Господарський суд вважає, що позивач, звернувшись до суду з вимогою про внесення змін до договору, фактично має намір захистити своє порушене право, яке полягає у несвоєчасній сплаті спожитої електроенергії у спосіб, який не відповідає нормам чинного законодавства."

Крім того, вищевказані висновки суду суперечать наведеним у позовній заяві та додаткових поясненнях обставинам і аргументам, та фактично ґрунтуються на припущеннях.

З огляду на вищевикладене, доводи відповідача щодо обґрунтованості та правомірності рішення господарського суду Житомирської області суперечать нормам процесуального та матеріального права, а також не відповідають фактичним обставинам справи.

Також, відповідач у відзиві наголошує, що оскаржуване рішення відповідає нормам процесуального права, оскільки нормами ПКЕЕ, не передбачено внесення змін у договір про постачання електричної енергії, що також є однією з підстав відмови в задоволенні позовних вимог, проте позивач зауважує, що із загальних засад законодавства, убачається, що відносини які виникають в процесі виникнення зміни та припинення зобов'язань, регулюються нормами Цивільного кодексу України та нормами Господарського кодексу України. Таким чином, норми ПКЕЕ не регулюють та і не мають регулювати порядок зміни або припинення зобов'язань за договором, оскільки порядок врегулювання даних відносини регламентований нормами ЦК України та ГК України.

Отже, судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, які склались між сторонами, а доводи відповідача є необґрунтованими та безпідставними.

Разом з тим зауважує, що укладеним договором та Правилами користування електричною енергією передбачено спосіб забезпечення енергопостачальною організацією виконання споживачем взятих на себе обов'язків щодо оплати спожитої електричної енергії, зокрема надане право обмеження або припинення споживачу подачі електричної енергії (п. 6.3 договору).

Як вбачається з положень ПКЕЕ та договору, обмеження постачання електричної енергії, в тому числі і припинення, є правом енергопостачальника та надається в межах договірних відносин, як спосіб забезпечення енергопостачальною організацією виконання споживачем взятих на себе обов'язків.

Наявність у позивача права на обмеження (припинення) електропостачання об'єктів відповідача, згідно умов ПКЕЕ та договору, не позбавляє позивача, як одну із сторін договору, права на внесення змін у договір, передбаченого ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Просить апеляційну скаргу задоволити, а рішення господарського суду Житомирської області від 21.03.2018 року у справі №906/1178/17 скасувати та постановити нове, яким задоволити позовні вимоги АТ «Житомиробленерго». Також, просить замінити позивача - Приватного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" на Акціонерне товариство "Житомиробленерго" у зв'язку із зміною найменування.

Ухвалою суду від 31.05.2018 року, зокрема, замінено Приватне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (10008, Житомирська обл. м. Житомир, вул. Пушкінська, буд.32/8 код ЄДРПОУ 22048622) на Акціонерне товариство "Житомиробленерго" (10008, Житомирська обл. м. Житомир, вул. Пушкінська, буд.32/8 код ЄДРПОУ 22048622).

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, відповіді на відзив та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить рішення господарського суду Житомирської області від 21.03.2018 року у справі №906/1178/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго".

Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 24.06.2010 між Житомирським РЕМ, який діє на підставі Положення і є виробничим структурним підрозділом ПАТ “ЕК “Житомиробленерго" (позивач, постачальник) та Будинкоуправлінням №3 Житомирської квартирно-експлуатаційної частини району (споживач, відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії № 262 з додатками (далі - договір).

Відповідно до п.1 договору постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Пункт 2.1.2. договору передбачає обов’язок постачальника постачати електроенергію як різновид товарної продукції споживачу.

Згідно умов п. 2.2.3 договору споживач зобов'язався своєчасно сплачувати за використану електричну енергію , а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги та за діючими на період розрахунку тарифами у грошовій формі та іншими формами розрахунків згідно з чинним законодавством України.

Розділом 4 договору визначена відповідальність сторін.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

У Додатку № 3.1 до договору № 262 від 04.06.2010 сторони визначили перелік об'єктів, що живляться електроенергією від мереж енергосистеми, зокрема, офіцерський гуртожиток БОС 1/304 (будинок офіцерського складу 1/304) та гуртожиток з електроплитами БОС 1/493 (будинок офіцерського складу 1/493) на проспекті Миру,22.

Позивач зазначає, що відповідач свої договірні зобов'язання перед позивачем в частині оплати спожитої електричної енергії впродовж тривалого часу виконує неналежним чином, на підтвердження надає довідку від 14.12.2017р. №7734 про те, що станом на 14.12.2017 заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту електричну енергію становить 781155,23 грн. .

Враховуючи зазначені положення умов договору та ПКЕЕ та беручи до уваги несплату відповідачем за спожиту електроенергію відповідно до умов договору, субспоживачем - Будинкоуправлінням №3, ПрАТ “ЕК“Житомиробленерго” 30.08.2017р. було направлено на адресу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира вимогу щодо необхідності проведення 08.09.2017р. відключення від електропостачання БОС 1/304 та БОС 1/493.

Однак, незважаючи на вимогу позивача, припинення постачання до об'єктів відповідача, що мають живлення від мереж Квартирно-експлуатаційним відділом міста Житомира проведено не було.

08.09.2017р. представниками Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира не було допущено працівників ПрАТ “ЕК“Житомиробленерго” до виконання своїх службових обов'язків, зокрема для засвідчення факту наявності постачання електричної енергії до об'єктів відповідача, що зафіксовано відповідним актом про недопуск .

26.09.2017р. Квартирно-експлуатаційному відділу міста Житомира повторно вручено вимогу щодо необхідності проведення 03.10.2017 відключення від постачання електричної енергії об'єктів БУ №3 Житомирської КЕЧ району . Дану вимогу позивача також не виконано.

Враховуючи наведене, позивач вважає, що його позбавлено можливості прийняти до відповідача міри реагування, передбачених договором, а саме припинити відповідачу постачання електричної енергії у спосіб визначений договором та правилами.

Зважаючи на тривалі істотні порушення умов договору відповідачем, останньому 13.09.2017р., в порядку ст. 188 Господарського кодексу України, позивачем було направлено два примірники додаткової угоди про внесення змін у договір про постачання електричної енергії №262 від 24.06.2010р. з додатками до договору.

Однак, відповідачем було проігноровано пропозицію позивача щодо внесення змін у договір та не повідомлено про результати її розгляду.

Отже, посилаючись на істотне порушення відповідачем умов договору щодо оплати спожитої електричної енергії та неодержання позивачем відповіді щодо внесення змін у договір шляхом укладення додаткової угоди до договору, у відповідності до ст. 188 ГК України, ст. 526, 651 ЦК України, з метою захисту свого порушеного права позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно ч.1, 2 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Захист цивільних прав та інтересів забезпечується застосуванням передбачених Цивільним і Господарським кодексами України способів захисту.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб усуває негативні наслідки порушення його прав.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Отже, суд зазначає, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про постачання електричної енергії № 262 від 24.06.2010р..

Ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику". Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 277 Господарського кодексу України, абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду. Правила користування енергією, якщо інше не передбачено законом, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Отже, взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) регулюються Законом України "Про електроенергетику" та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28.

Відповідно до п. 1.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996 року № 28 (надалі - ПКЕЕ), ці правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Відповідно до п. 5.1 Правил користування електричною енергією, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та споживачем укладається один договір про постачання електричної енергії за усіма об'єктами споживача, які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом. За взаємною згодою сторін можуть бути укладені окремі договори про постачання електричної енергії за кожним об'єктом споживача.

Згідно з п. 5.2., при укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору (додаток 3).

Умови договору про постачання електричної енергії, зазначені у додатку 3 та пунктах 5.5, 5.6 та 5.7 цих Правил, є істотними та обов'язковими для сторін під час укладення договору про постачання електричної енергії.

Відповідно до п. 1.13. Правил укладення, внесення змін, подовження чи розірвання дії будь-якого із договорів здійснюються відповідно до вимог законодавства та цих Правил.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного позову є матеріально-правова вимога про внесення змін до договору про постачання електричної енергії № 262 від 24.06.2010, шляхом визнання укладеною з дати набрання рішенням законної сили додаткової угоди про внесення змін до договору про постачання електричної енергії № 262 від 24.06.2010р..

З проекту додаткової угоди про внесення змін до договору про постачання електричної енергії № 262 від 24.06.2010 вбачається, що зміни до договору позивач бажає внести шляхом виключення з переліку об'єктів постачання електричної енергії офіцерський гуртожиток - 1/304 та гуртожиток з електроплитами - БОС 1/493, в зв'язку з цим внести зміни, що стосуються дозволеної до використання потужності та класу напруги електричної енергії та іншого, що стосується вказаних об'єктів .

Як на підставу внесення змін до договору в частині об'єктів, які живляться електроенергією, позивач посилається на наявність заборгованості у відповідача за отриману електричну енергію. Вказані обставини вважає тривалим істотним порушенням умов договору відповідачем.

За приписами ст.188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, за відсутності згоди сторін, внесення змін до договору є можливим за умови наявності та доведеності позивачем обставин та підстав, визначених ст. 651 Цивільного кодексу України, або у інших випадках, прямо передбачених договором або законом.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач дійсно має заборгованість перед позивачем, яка за інформацією позивача станом на 14.12.2017р. становить 781155,23 грн.. За інформацією відповідача станом на 01.01.2018р. заборгованість становить 831373,39 грн..

З пояснень сторін, наявних у матеріалах справи, убачається, що зазначена ними заборгованість є загальною і не обліковується окремо щодо кожного об'єкта, який включений у перелік об'єктів, що живляться електроенергією (додаток 3.1 від 12.07.2017).

На думку позивача, оскільки об'єкти, щодо яких поставлено питання про виключення з переліку живлення електроенергією, мають найбільшу дозволену до використання потужність, тому споживання електричної енергії саме цими об'єктами є найбільшим в порівняні з іншими, тому, в свою чергу, зростання заборгованості відбувається саме за рахунок БОС 1/304 - офіцерський гуртожиток та БОС 1/493 - гуртожиток з електроплитами.

За наведеного апеляційний господарський суд погоджується із місцевим господарським судом, що позивач, звернувшись до суду з вимогою про внесення змін до договору, фактично має намір захистити своє порушене право, яке полягає у несвоєчасній сплаті спожитої електроенергії у спосіб, який не відповідає нормам чинного законодавства.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Так, згідно із п. 8.1 Правил постачальник електричної енергії за регульованим тарифом, зокрема, має право на стягнення пені та застосування інших санкцій за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії; припиняти постачання, обмежувати обсяг постачання електричної енергії споживачу у випадках та порядку, передбачених положеннями законодавства України та цих Правил.

За умовами договору № 262 від 24.06.2010 про постачання електричної енергії, укладеного сторонами, позивач має право на стягнення пені за несвоєчасно проведені розрахунки споживачем (пп. 4.2.1), а також обмежити або припинити електропостачання споживачу, зокрема, в разі несплати рахунків, виставлених відповідно до умов договору (пп. 3.1.2, п. 6.3).

Разом з тим, позивач не позбавлений права вимагати від споживача сплати 3 % річних та інфляційних як компенсації за затримку проведення розрахунків, за несвоєчасну оплату споживачем послуг з постачання електричної енергії, в порядку передбаченому ст. 625 ЦК України.

При цьому, судова колегія зауважує, що ні Правилами користування електричною енергією, ні договором № 262 від 24.06.2010 який укладено сторонами, не передбачено можливості внесення змін до договору на постачання електричної енергії, як відповідальності за несплату спожитої електричної енергії.

За наведеного суд апеляційної інстанції погоджується із місцевим господарським судом, що позивач, який звернувся до суду про внесення змін договору в частині виключення з переліку об'єктів, які живляться електроенергією, офіцерського гуртожитку - БОС 1/304 та гуртожитку з електроплитами - БОС 1/493, фактично має намір припинити постачання електроенергії на ці об'єкти, оскільки вважає, що через те, що вказані об'єкти мають найбільшу дозволену потужність, тому споживання електричної енергії вказаним об'єктам є найбільшим, що в свою чергу призводить до зростання заборгованості відповідача.

Тобто, таким чином позивач має намір підмінити відповідальність за несвоєчасно проведені розрахунки за спожиту електричну енергію на внесення змін до договору, що як наголошувалось вище, суперечить нормам чинного законодавства.

Колегія суддів зауважує, що Конституція України визначає нашу державу як соціально-правовий суб’єкт міжнародного права, що має всебічно забезпечувати добробут своїх громадян.

Однією із найважливіших складових комфорту життя у державі є надійне, стабільне та якісне забезпечення громадян електричною енергією.

Однак позивач не тільки не вживає належних заходів для створення громадянам умов щодо переведення їх на прямі розрахунки за спожиту ними електричну енергію, але намагається за допомогою суду припинити споживання ними електроенергії та покласти відповідальність на суд за наслідки відключень електроустановок.

Також слід зазначити, що припинення постачання електроенергії на гуртожитки БОС 1/304 та БОС 1/493, безпосередньо споживачами якої є мешканці, які сплачують кошти як субспоживачі щодо третьої особи та виконують свої зобов'язання у повному обсязі, може спричинити соціальну напругу серед населення.

Крім того, суд звертає увагу, що у п. 5.1 Правил визначено що між постачальником електричної енергії та споживачем укладається один договір про постачання електричної енергії за усіма об'єктами споживача, які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і лише за взаємною згодою сторін можуть бути укладені окремі договори про постачання електричної енергії за кожним об'єктом споживача.

Правила не містять норм, які б вказували, що при наявності певних обставин, постачальник електричної енергії може не включити в договір будь-який належний споживачеві об'єкт, чи навпаки виключити його з переліку об'єктів, які живляться електроенергією.

Суд зауважує, що відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Договір (додаткові угоди до договору) є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього поза наведених законодавством підстав; зацікавлена сторона може просити суд внести зміни до договору згідно з рішенням суду лише у випадках, передбачених законом та договором.

Право сторін вільно визначати умови договору може бути обмежено тільки тими випадками, коли актом цивільного законодавства передбачено обов'язковість положень цього акту для сторін договору і сторони не вправі відступити від їх положень.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що з матеріалів справи убачається, що керівник БУ №3 звертався до позивача з метою недопущення соціальної напруги серед військовослужбовців та членів їх сімей, про вирішення питання щодо переведення мешканців житлового будинку БОС 1/304 на прямі розрахунки безпосередньо з Житомирським РЕМ, без реконструкції електричних мереж, зазначаючи, при цьому, що більшість мешканців (75%) вже встановили лічильники в місцях загального користування.

Однак, вказані звернення залишились без позитивного вирішення.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що редакція додаткової угоди, яку позивач просить визнати укладеною, відмінна від тієї яку він надсилав відповідачу.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач належними, допустимими та достатніми доказами не довів обставини щодо наявності підстав для внесення змін до договору про постачання електричної енергії № 262 від 24.06.2010, шляхом визнання укладеною додаткової угоди про внесення змін до договору про постачання електричної енергії № 262 від 24.06.2010 в редакції постачальника.

Таким чином, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у позові.

Враховуючи викладене, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

А тому, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 21.03.2018р. у даній справі прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Житомиробленерго" на рішення господарського суду Житомирської області від 21.03.18р. у справі №906/1178/17 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 21.03.18р. у справі №906/1178/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №906/1178/17 повернути до господарського суду Житомирської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку, встановленому ст. ст. 287-291 ГПК України.

Повний текст постанови складений "03" липня 2018 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.