Постанова № 75080571, 26.06.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2018 р. Справа № 909/1110/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Скрипчук О.С.

суддів Дубник О.П.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Лагутіні В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу першого заступника прокурора Івано-Франківської області за № 05-559вих-18 від 20.04.2018 року

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.2018 року (повний текст рішення складено 02.04.2018 року, суддя Рочняк О.В.)

у справі № 909/1110/17

за позовом: Прокуратури Івано-Франківської області, м. Івано-Франківськ

до відповідача: Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, м. Київ

про визнання незаконним та скасування підпункту 8.1 рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 622 від 04.10.2012 року, яким квартиру АДРЕСА_1 “А” в м. Івано-Франківську, як службову, переведено в ордерну.

за участю представників:

від позивача: - ОСОБА_3 - прокурор

від відповідача: - не з’явився;

тр.ос. - не з’явився;

ВСТАНОВИВ:

Виконувач обов’язків прокурора Івано-Франківської області звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування підпункту 8.1 рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 622 від 04.10.2012 року, яким квартиру АДРЕСА_1 “А” в м. Івано-Франківську, як службову, переведено в ордерну.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 909/1110/17 в позові виконувача обов’язків прокурора Івано-Франківської області відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням перший заступник прокурора Івано-Франківської області подав апеляційну скаргу за № 05-559вих-18 від 20.04.2018 року, в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.2018 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме скаржник стверджує, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що переоформлення квартири АДРЕСА_2 «А» в м.Івано-Франківську із службової в ордерну відбулося без згоди власника майна, а саме держави в особі Кабінету Міністрів України.

Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради було подано до суду відзив на апеляційну скаргу № 444/11.1-05/14в від 18.05.2018 року, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає до задоволення.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Згідно Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 10.12.2009 року прокуратура Івано-Франківської області є постійним землекористувачем земельної ділянки площею 0,4599 га, розташованої на розі вулиць ОСОБА_4 в районі будинків №6 та № 8 в м.Івано-Франківську.

Згідно Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 05.04.2011 року прокуратура Івано-Франківської області є постійним землекористувачем земельної ділянки площею 0,0764 га, яка розташована в районі вулиць Галицька — ОСОБА_4 — Хіміків в м.Івано-Франківську.

Цільове призначення зазначених земельних ділянок — для будівництва багатоквартирного житлового будинку.

11.07.2012 року між прокуратурою Івано-Франківської області (замовник) та СПД ОСОБА_5 (інвестор) було укладено інвестиційний договір на капітальне будівництво багатоквартирного житлового будинку (групи житлових будинків) в районі вулиць Галицька, ОСОБА_4, Хіміків в м.Івано-Франківську. Згідно умов договору замовник зобов’язався передати інвестору земельну ділянку площею 0,4599 га, розташованою на розі вулиць ОСОБА_4 в районі будинків № 6 та № 8 в м.Івано-Франківську та земельну ділянку площею 0,0764 га, розташованою в районі вулиць Галицька — ОСОБА_4 — Хіміків в м.Івано-Франківську в тимчасове користування терміном на 4 роки для будівництва багатоквартирного житлового будинку (групи житлових будинків), а інвестор зобов'язався за актом прийому-передачі передати замовнику у власність 12 квартир.

12.07.2012 року на підставі укладеної між ПП «Домінанта Люкс», ФОП ОСОБА_5 та прокуратурою Івано-Франківської області угоди про відступлення права вимоги майнових прав № П-06/07-1 від 11.07.12 та акту приймання-передачі № 11 від 12.07.2012 року прокуратура отримала трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 "А" в м. Івано-Франківську.

Рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 552 від 07.08.2012 року трикімнатну квартиру № 65 загальною площею 88,3 кв..м. на вул. І.Пулюя, 15 "А" в м. Івано-Франківську закріплено за Івано-Франківською обласною прокуратурою як службову з правом реєстрації працівників обласної прокуратури.

Цим же рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 "А" в м. Івано-Франківську, як службову, було надано прокурору Каліфіцькому Олександру Анатолійовичу (склад сім'ї 4 особи: він, дружина, донька, син, м.Київ).

Рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 662 від 04.10.12 р. трикімнатну квартиру № 65 на вул.І.Пулюя, 15 "А" в м.Івано-Франківську переоформлено із службової в ордерну прокурору Івано-Франківської області Каліфіцькому Олександру Анатолійовичу (склад сім'ї 4 особи: він, дружина, донька, син, м.Київ).

Позивач зазначає, що Виконавчий комітет, приймаючи оскаржуване рішення про переоформлення квартири зі службової в ордерну, порушив право власності держави в особі Кабінету Міністрів України.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Згідно з положеннями статей 1, 41 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на звернення прокурора з позовом у даній справі) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, а отже, розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 цього Кодексу, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. Тобто критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин.

Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (абзац другий частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (у згаданій редакції)).

За змістом частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (у вказаній редакції) господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна (крім державного житлового фонду), та з інших підстав, крім спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Згідно з положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного рішення) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання (пункти 6, 10, 13, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу).

Натомість відповідно до частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом у даній справі) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції станом на момент винесення оскаржуваного рішення) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, під час визначення підвідомчості цієї справи необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб'єктний склад учасників у цій справі.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

За змістом статей 58, 61 Житлового кодексу Української РСР єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення є ордер, надалі на підставі якого укладається відповідний договір найму такого приміщення.

Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради (статті 118, 121 Житлового кодексу Української РСР).

За змістом статей 121 і 123 Житлового кодексу Української РСР порядок надання службових жилих приміщень установлюється цим Кодексом та іншими актами законодавства.

Так, порядок надання службових жилих приміщень в будинках державного і громадського житлового фонду і користування ними визначено Положенням про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року № 37 «Про службові жилі приміщення» (пункт 1 цього Положення).

Відповідно до п. 6 Положення № 37 жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті ради.

Судом встановлено, що предметом позовних вимог у даній справі є визнання незаконним та скасування підпункту рішення відповідача щодо виключення квартири з числа службових, яке, за твердженням позивача, порушує майнові права держави на належне їй нерухоме майно, що знаходилося в його оперативному управлінні, тобто має місце оспорювання цивільного права особи на таке нерухоме майно.

Оскільки позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання незаконним та скасування підпункту рішення відповідача щодо виключення квартири з числа службових, а спірне нерухоме майно (службова квартира) було надане в користування ОСОБА_2 як службове жиле приміщення, то такий приватноправовий спір за суб'єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, з огляду на те, що його вирішення впливає на права та обов'язки цієї фізичної особи. На зазначене суд першої інстанції не звернув уваги.

Дана правова позиція відображена в постанові Верховного суду від 30.05.2018 року у справі № 909/911/17.

При цьому доводи позивача про те, що цей спір виник між юридичними особами стосовно захисту цивільного права держави на нерухоме майно, не можуть бути підставою для розгляду спору господарськими судами, адже предмет спору безпосередньо стосується прав і обов'язків вказаної фізичної особи.

Також безпідставними є посилання прокурора на порушення оскаржуваним рішенням права власності держави в особі Кабінету Міністрів України на спірне нерухоме майно (квартиру), оскільки Виконавчий комітет своїм рішенням не припиняв права власності держави на це майно, а лише виключив його з числа службових жилих приміщень.

Отже, зважаючи на характер правовідносин та суб'єктний склад учасників у цій справі, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що розгляд цієї справи підлягає в порядку цивільного судочинства із залученням фізичної особи.

Відповідно до ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Враховуючи вищенаведене рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.2018 року слід скасувати та закрити провадження у справі № 909/1110/17.

Керуючись ст.ст. 231, 270, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. В задоволенні апеляційної скарги відмовити.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.2018 року у справі № 909/1110/17 скасувати. Закрити провадження у справі № 909/1110/17.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя Скрипчук О.С.

суддя Дубник О.П.

суддя Зварич О.В.