Ухвала суду № 75080522, 04.07.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"04" липня 2018 р. Справа № 922/1284/18

Суддя Слободін М.М.

розглянувши апеляційну скаргу позивача вх. №1311 Х/1 на ухвалу господарського суду Харківської області від "21" травня 2018 р. у справі № 922/1284/18

за позовом Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків

до Приватного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", м. Київ

про визнання укладеним договору

ВСТАНОВИВ:

Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою №3191/9-18 від 14.05.2018 до Приватного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (відповідач), в якій просить визнати укладеним договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова між Приватним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРЮОФОПГФ 14360570) та Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРЮОФОПГФ 25610834) в наведеній у позові редакції.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.05.2018 у справі № 922/1284/18 (суддя Ольшанченко В.І.) вирішено передати позовні матеріали у справі №922/1284/18 за позовом Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (м. Харків) до Приватного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (м. Київ) про визнання укладеним договору, за територіальною підсудністю господарському суду м. Києва.

Позивач, не погоджуючись із вказаною ухвалою, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 21.05.2018 у справі № 922/1284/18 та справу направити на розгляд господарського суду Харківської області.

При дослідженні матеріалів оскарження та апеляційної скарги судом апеляційної інстанції встановлено, що подана позивачем апеляційна скарга не відповідає вимогам статті 258 Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Згідно до ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено розмір ставки судового збору з апеляційної і касаційної скарг на ухвалу господарського суду, а саме один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, оскільки Закон України “Про Державний бюджет України на 2018 рік” передбачає встановлення станом на 1 січня 2018 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 1762,00 грн., то судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу суду складає 1762,00 грн.

Розглядом матеріалів апеляційної скарги було встановлено, що до апеляційної скарги не було надано документу, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі відповідно до Закону України "Про судовий збір".

Разом з цим, в апеляційній скарзі позивач просить відстрочити сплату судового збору за подання цієї апеляційної скарги з посиланням на відсутність можливості сплатити судовий збір.

Розглянувши клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору, колегія суддів відхиляє його з огляду на наступне.

За приписами п.1 і 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Водночас слід зазначити, що цією статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочення сплати судового збору, а відповідне клопотання сторони розглядається виходячи із визначених нею обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до господарського суду, зокрема, із апеляційною скаргою, та підтвердження цих обставин належними та достатніми доказами.

Доказів на підтвердження відсутності коштів скаржником до апеляційної скарги не долучено, а саме лише посилання апелянта на відсутність відповідного фінансування не може бути підставою для відстрочення сплати судового збору.

При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Аналогічну позицію викладено Верховним судом в постанові від 17.05.2018 у справі 904/9117/17.

Враховуючи даний принцип, а також положення статті 5 Закону України “Про судовий збір”, господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі й у питанні щодо відстрочення сплати судового збору.

Суд апеляційної інстанції при вирішенні питання щодо відстрочення сплати судового збору також враховує позицію, викладену у рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі “Пелевін проти України” та від 30.05.2013 у справі “ОСОБА_1 проти України”, в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Креуз проти Польщі” від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини положення пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення суду від 28.10.1998 року у справі “Ейрі проти Ірландії”, серія А, N 32, п. 25 - 26).

Підсумовуючи все вищенаведене, в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на ухвалу господарського суду Харківської області від 21.05.2018 у справі № 922/1284/18 з викладених скаржником мотивів слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, суддя-доповідач дійшов висновку, що апеляційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства та підлягає залишенню без руху на підставі статті 174, частини другої статті 260 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

У зв'язку з цим, з метою усунення допущених недоліків оформлення апеляційної скарги, позивачу належить у строк, визначений цією ухвалою, надати докази сплати судового збору у встановленому відповідним законодавством порядку та розмірі (1762,00 грн).

Керуючись статтями 174, 234, пунктами 2, 3 частини третьої статті 258, статтями 259, 260 Господарського процесуального кодексу України, суддя-доповідач Харківського апеляційного господарського суду, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні клопотання Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Харківської області від 21.05.2018 у справі № 922/1284/18.

2. Апеляційну скаргу Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на ухвалу господарського суду Харківської області від 21.05.2018 у справі № 922/1284/18 залишити без руху.

3. Протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали позивачу усунути недоліки, а саме подати до Харківського апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у встановленому відповідним законодавством порядку та розмірі.

4. Попередити Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради, що якщо докази не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

5. Роз'яснити скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається особі, яка подала апеляційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.

Суддя - доповідач Слободін М.М.