Постанова № 75080517, 03.07.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2018 р. Справа № 922/1288/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі судового засідання Новіковій Ю.В.

За участю представників:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. 1101 Х/1-7) на ухвалу господарського суду Харківської області від 17.05.2018 року, постановлену у приміщенні вказаного суду суддею Добреля Н.С., повний текст якої складено 17.05.2018 року, у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Елеватормлинмаш", м. Харків,

до Комунального підприємства "Харківводоканал", м. Харків,

про зобов'язання вчинити певні

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Елеватормлинмаш", звернувся до місцевого господарського суду із позовною заявою до відповідача - Комунального підприємства "Харківводоканал", в якій просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні арбітражних відборів проб стічної води за контрольними відборами від 14.12.2017 р. і 15.12.2017 р. та зобов’язати відповідача погодити позивачу проведення арбітражних відборів проб стічної води за вказаними контрольними відборами.

16 травня 2018 року позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд заборонити відповідачу вчиняти дії щодо відключення позивача від мережі водопостачання та водовідведення до вирішення справи по суті.

Вказана заява вмотивована тим, що позивач перебуває у списку підприємств, стосовно яких відповідачем планується відключення від мережі водопостачання та водовідведення з 04.05.2018 р. Таке відключення позивач вважає неможливим у зв’язку з тим, що він є заводом, на якому працює понад 100 осіб; навколо заводу розташовані навчальний заклад, житлові багатоповерхові будинки та інше; позивач не має заборгованості перед відповідачем з оплати послуг водопостачання та водовідведення; відключення позивача від водопостачання та водовідведення може призвести до епідеміологічної та санітарної катастрофи. В заяві про забезпечення позову позивач також просив суд повідомити його про дату розгляду заяви та не застосовувати до нього зустрічне забезпечення.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.05.2018 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

В обґрунтування ухвали місцевий господарський суд зазначив про те, що позивачем не обґрунтовано та не доведено існування обставин, що ускладнюють чи унеможливлюють виконання рішення суду або ефективний захист/поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову (зокрема, шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача). Імовірність настання таких обставин також не обґрунтована та не доведена позивачем.

Позивач із вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що обставини, на які посилався позивач у заяві про забезпечення позову є загальновідомими. Також заявник вказує, що якщо позивача буде відключено від мережі водопостачання та водовідведення, це призведе до відсутності можливості зробити арбітражні відбори (друга позовна вимога), оскільки не буде самої води, яку необхідно буде відібрати.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.

Представник в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.

З прийняттям у 2006 році Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах “Ryabykh v.Russia” від 24.07.2003 року, “Svitlana Naumenko v. Ukraine” від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб’єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&ел рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Як було зазначено вище, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача – Комунального підприємства «Харківводоканал» із позовом, в якому просив визнати протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу в проведенні арбітражних відборів проб стічної води за контрольними відборами від 14.12.2017 р. та 15.12.2017 р. ; 2) зобов’язання відповідача погодити позивачу проведення арбітражних відборів проб стічної води за контрольними відборами від 14.12.2017 р. та 15.12.2017 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між позивачем та відповідачем було укладено договір на приймання стічних вод №V-1317/06-АПК-2, в межах якого відповідачем було відібрано пробу стічної води позивача. За результатами лабораторних досліджень такої проби було виявлено завищений показник ДВП. В свою чергу, позивачем було здійснено паралельну пробу стічних вод, за результатами якої збільшених показників ДВП виявлено не було. Позивач звертався до відповідача за проведенням арбітражних проб. Однак, як зазначає позивач, відповідач відмов йому в проведенні арбітражних проб у зв’язку з пропуском встановлених в «Правилах приймання стічних вод» строків для такого звернення. Таку позицію відповідача позивач вважає безпідставною, що й зумовило звернення до суду з позовом у даній справі.

16 травня 2018 року позивач звернувся до місцевого господарського суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд заборонити відповідачу вчиняти дії щодо відключення позивача від мережі водопостачання та водовідведення до вирішення справи по суті.

Вказана заява вмотивована тим, що позивач перебуває у списку підприємств, стосовно яких відповідачем планується відключення від мережі водопостачання та водовідведення з 04.05.2018 р. Таке відключення позивач вважає неможливим у зв’язку з тим, що він є заводом, на якому працює понад 100 осіб; навколо заводу розташовані навчальний заклад, житлові багатоповерхові будинки та інше; позивач не має заборгованості перед відповідачем з оплати послуг водопостачання та водовідведення; відключення позивача від водопостачання та водовідведення може призвести до епідеміологічної та санітарної катастрофи.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, як вірно зазначає місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі, єдиною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є – наявність обставин, що ускладнюють чи унеможливлюють виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без вжиття таких заходів.

Позивачем в заяві про вжиття заходів до забезпечення позову не обґрунтовано та не доведено існування обставин, що ускладнюють чи унеможливлюють виконання рішення суду або ефективний захист/поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову. Імовірність настання таких обставин також не обґрунтована та не доведена позивачем.

Вказані вище обставини, покладені позивачем в обґрунтування заяви про забезпечення позову, зокрема - відсутність заборгованості перед відповідачем, розташування поблизу заводу позивача навчальних закладів та житлових будинків, кількість працюючих на заводі відповідача осіб, не підтверджують існування обставин, що ускладнюють чи унеможливлюють виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав і інтересів позивача без вжиття таких заходів.

Позивачем також не доведено та необґрунтовано його посилань, зокрема і в апеляційній скарзі, про те, що відключення позивача від водопостачання та водовідведення може призвести до епідеміологічної та санітарної катастрофи. Твердження позивача про те, що відключення підприємства де працює 100 осіб призведе до такої катастрофи є загальновідомими, а тому - не потребують доказування відхиляються колегією суддів, оскільки згадані обставини загальновідомими судом не визнавались.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині того, що відключення позивача від мережі водопостачання та водовідведення призведе до відсутності можливості зробити арбітражні відбори (друга позовна вимога), оскільки не буде самої води, яку необхідно буде відібрати, колегія суддів зазначає, що оскільки такі підстави забезпечення позову не були озвучені позивачем в суді першої інстанції, вони, в силу частини 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України не можуть бути прийняті та розглянуті в суді апеляційної інстанції.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв’язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 17.05.2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її підписання і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 04.07.2018 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Слободін М.М.