Ухвала суду № 75080389, 02.07.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

02.07.2018 справа № 908/2250/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі

головуючого судді-доповідача: ОСОБА_1 розглянувши апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя,на рішення Господарського суду Запорізької області від16.05.2018 (повне рішення складено 29.05.2018)у справі за позовом до відповідача-1:№ 908/2250/17 (суддя – В. В. Носівець) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя, Товариства з обмеженою відповідальністю “Оздоровчо-розважальний центр “Соснова пуща”, м. Миколаїв, та відповідача-2: за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ОРЦ ПЛЄС”, м. Запоріжжя, Міжгосподарського дитячого оздоровчого закладу “Юна Січ”, с. Розумівка, Запорізька область,провизнання недійсним договору купівлі-продажу від 14.07.2008 та повернення нерухомого майна

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.05.2018 (повне рішення складено 29.05.2018) по справі № 908/2250/17 у задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя, до Товариства з обмеженою відповідальністю “Оздоровчо-розважальний центр “Соснова пуща”, м. Миколаїв, та Товариства з обмеженою відповідальністю “ОРЦ ПЛЄС”, м. Запоріжжя, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Міжгосподарського дитячого оздоровчого закладу “Юна Січ”, с. Розумівка, Запорізька область, про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 14.07.2008 та повернення нерухомого майна відмовлено у повному обсязі.

Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя, на користь Державного бюджету України 4 500,00 грн. судового збору.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя, 15.06.2018 звернулось до суду з апеляційною скаргою № 10-22-02908 від 11.06.2018, в якій просить рішення Запорізької області від 16.05.2018 у справі № 908/2250/17 скасувати, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Одночасно скаржником викладено в апеляційній скарзі клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Запорізької області від 16.05.2018 у справі № 908/2250/17.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2018 сформовано колегію у складі: ОСОБА_1 – головуючий суддя (доповідач), судді: Зубченко І. В., Попков Д. О.

З 15.12.2017 року набув чинності Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції відповідно до Закону України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” № 2147-VIII від 03.10.2017, що зумовлює розгляд апеляційної скарги за правилами Господарського процесуального кодексу України у новій редакції.

Порядок та форма звернення з апеляційною скаргою до апеляційного господарського суду визначені Главою 1 Розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши апеляційну скаргу, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя, не відповідає вимогам Розділу ІV Господарського процесуального кодексу України з такої підстави.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Порядок сплати судового збору та ставки судового збору визначаються Законом України “Про судовий збір”.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України “Про судовий збір” судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, – у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Предметом позову у даній справі є:

1) визнання недійсним договору купівлі-продажу від 14.07.2008, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Оздоровчо-розважальний центр “Соснова пуща” та Товариством з обмеженою відповідальністю “ОРЦ ПЛЄС”, що є вимогою немайнового характеру;

2) зобов’язання повернути нерухоме майно, що є вимогою майнового характеру.

Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” (в редакції, чинної з 08.07.2017, що діяла на момент звернення позивача до суду з позовною заявою) за подання позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складала 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” у вищевказаній редакції за подання позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору складала 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року становив 1 600,00 грн. (ст. 7 Закону України “Про державний бюджет України на 2017 рік”).

Виходячи з вищенаведених ставок, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області було сплачено судовий збір у розмірі 1 600,00 грн., що підтверджується оригіналом платіжного доручення № 64 від 03.10.2017 (а. с. 13, т. 1).

Пунктом 2.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” передбачено, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна (в тому числі в зв’язку з вимогами, заснованими на приписах частини п’ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Як вбачається з матеріалів справи, вартість спірного майна позивачем станом на момент подання позову не визначена, однак вона вказана у договорі купівлі-продажу від 14.07.2008 та складає 300 000,00 грн.

Виходячи з вищевикладеного, судовий збір, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви за вимогою про повернення нерухомого майна становив 4 500,00 грн.

На теперішній час, керуючись п.п. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, за подання апеляційної скарги на рішення суду судовий збір складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Таким чином, заявник повинен був сплатити судовий збір у розмірі 9 150, 00 грн. (6 100,00 х 150%) за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.05.2018 по справі № 908/2250/17.

Втім, докази оплати судового збору в матеріалах апеляційної скарги відсутні, що суперечить вимогам п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України.

Однак, як уже було зазначено, скаржником заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Запорізької області від 16.05.2018 у справі № 908/2250/17.

Клопотання вмотивоване тим, що відповідно до ст. 14 Закону України “Про Фонд державного майна України” Фонд державного майна України та його регіональні відділення є бюджетними установами фінансування, матеріально-технічне забезпечення яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Станом на теперішній час, регіональному відділенню не виділено коштів, достатніх для оплати судового збору, у розмірі встановленому Законом України “Про судовий збір”.

Крім того, звертає увагу суду на те, що постановою Вищого господарського суду України від 12.03.2015 по справі № 908/4431/14 встановлено, що з огляду на визначені Законом України “Про Фонд державного майна України” функції з управління об'єктами державної власності, які слід оцінювати як представлення інтересів з управління об'єктами державної власності суспільства в цілому, а також, враховуючи наявність складної економічної ситуації у фінансовому забезпеченні діяльності органів державної влади, відсутність коштів на рахунку Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області може бути оцінена судом як підстава для звільнення останнього від сплати судового збору.

Розглянувши подане клопотання про відстрочення сплати судового збору, апеляційний суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення суду від 09.10.1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії", серія А, N 32, п. 25-26).

Суд підкреслює, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (рішення суду від 10.07.1998 року у справі компанії "Тіннеллі та сини, Лтд. та ін." і "Мак-Елдуф та інші проти Сполученого Королівства", Reports 1998-IV, с. 1660, п. 72, та рішення суду від 28.11.2006 року у справі "Апостол проти Грузії", заява N 40765/02). При цьому, суд в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дія в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (рішення суду від 12.06.2007 року у справі "Станков проти Болгарії" (Case of Stankov v. Bulgaria, заява N68490/01, п. 57).

Приписами частини 1 ст. 8 Закону України “Про судовий збір” в редакції, яка вступила в силу з 15.12.2017, передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Таким чином, аналіз наведеної норми свідчить про те, що обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування поданого клопотання, не передбачені в числі умов відстрочення сплати судового збору, що обумовлює неможливість задоволення такого клопотання апеляційним судом.

При цьому, відстрочення сплати судового збору може мати місце на строк не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Відповідно до частини 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України такий строк не може перевищувати шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

У той же час апелянт, всупереч вимогам статті 74 Господарського процесуального кодексу України, не надав жодних доказів, які б давали підстави стверджувати про поліпшення його матеріального стану та спроможність сплатити судовий збір у повному обсязі протягом строку розгляду апеляційної скарги.

Разом з тим, законодавче закріплення судових витрат має на меті: по-перше, відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат), по-друге, покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію.

Водночас безпідставне звільнення, відстрочення та розстрочення юридичній особі сплати судового збору за відсутності належних та допустимих доказів суперечить завданню та меті Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору“ у частині надходження до спеціального фонду Державного бюджету України коштів від сплати судового збору та може розцінюватися як надання певних процесуальних переваг заявнику перед іншими учасниками судового процесу, які зобов'язані сплачувати такий збір.

З огляду на викладене, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що простого факту відсутності у сторони коштів для оплати судового збору самого по собі недостатньо для безумовного висновку про необхідність надання відстрочки для сплати судового збору при поданні апеляційної скарги.

Беручи до уваги вищевикладене та оцінивши доводи та обставини, що наведені в обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору, та з огляду на імперативні приписи статті 8 Закону України “Про судовий збір”, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя, про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.05.2018 по справі № 908/2250/17 та зобов’язання скаржника сплатити судовий збір у розмірі 9 150,00 грн.

Таким чином, зазначені обставини, відповідно до ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для застосування наслідків, передбачених статтею 174 цього Кодексу, тобто залишення апеляційної скарги без руху з метою усунення заявником недоліків протягом 10-ти днів з дня вручення ухвали.

Згідно з ч. 6 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України питання про залишення апеляційної скарги без руху вирішується суддею-доповідачем, визначеним в порядку ч. 1 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 174, 234, 235, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд –

У Х В А Л И В :

1. Відмовити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя, у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.05.2018 (повне рішення складено 29.05.2018) по справі № 908/2250/17.

2. Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя, на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.05.2018 (повне рішення складено 29.05.2018) по справі № 908/2250/17 – залишити без руху.

3. Зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя, усунути впродовж 10-ти днів з моменту отримання цієї ухвали, встановлений при поданні апеляційної скарги недолік, а саме:

- сплатити судовий збір у розмірі 9 150,00 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.05.2018 (повне рішення складено 29.05.2018) по справі № 908/2250/17 шляхом надання до Донецького апеляційного господарського суду оригіналу платіжного доручення про сплату судового збору за наступними реквізитами: отримувач коштів - УК у м. Харкові/м. Харків/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37999649; банк отримувача – Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - 34310206082001; код класифікації доходів бюджету - 22030101 Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050); призначення платежу*;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Донецький апеляційний господарський суд (назва суду, де розглядається справа).

4. Роз'яснити апелянту, що в разі неусунення вказаних недоліків в установлений строк, апеляційна скарга згідно з ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, яка застосовується в силу ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, буде вважатися не поданою і підлягатиме поверненню заявнику.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя (доповідач ) Л.Ф. Чернота