Постанова № 75078882, 25.06.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/18953/17 Головуючий у 1 інстанції: Плахтій І.Б. Провадження № 22-ц/773/606/18 Категорія: 44 Доповідач: Бовчалюк З. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів Данилюк В.А., Карпук А.К.,

з участю секретаря судового засідання Концевич Я.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2, та його представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Волинського обласного учбового центру підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів агропромислового комплексу до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Луцької районної державної адміністрації Волинської області, Княгинівська сільська рада Луцького району Волинської області, про виселення, за апеляційною скаргою позивача Волинського обласного учбового центру підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів агропромислового комплексу на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 березня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з даним позовом первинно до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виселення.

Позов мотивує тим, що житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 є об'єктом державної власності в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України і перебуває в оперативному управлінні та на балансі Волинського обласного учбового центру підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів агропромислового комплексу( далі ВОУЦ АПК), як гуртожиток.

Згідно з Положенням про гуртожиток ВОУЦ АПК визначено, що гуртожиток призначений для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання. Заселення проводиться на підставі ордеру з обов'язковим щорічним укладенням договору з мешканцями не більше ніж на 1 рік, жила площа надається в гуртожитку за спеціальним рішенням адміністрації ВОУЦ АПК та профспілкового комітету, на підставі рішення адміністрація видає спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення.

У кімнатах АДРЕСА_1 згаданого гуртожитку зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_5, ОСОБА_6. Вказані особи проживають в гуртожитку без законних підстав, ніколи не працювали, не навчалися в учбовому центрі, не було спільного рішення адміністрації ВОУЦ АПК та профспілкового комітету, ордерів не видавали, договору найму не укладалося. Дані особи мають інше житло за адресою: АДРЕСА_2, де проживають дружина відповідача ОСОБА_2- ОСОБА_6 та син ОСОБА_8.

Відповідач ОСОБА_2 витрат по утриманню квартири в гуртожитку не несе, самовільно переобладнав приміщення, чим порушив права інших осіб, які проживають в гуртожитку.

Просить виселити відповідачів з займаного приміщення та зняти з реєстрації.

Ухвалою суду від 25.01.2018 до участі в справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_6, а в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Княгининівську сільську раду.

Рішенням Луцького міськрайоннного суду Волинської області від 14 березня 2018 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи просить рішення суду скасувати та ухвали нове рішення про задоволення позову.

В письмову відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суд першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_2 та його представника, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволені позову про виселення скасувати та ухвали в цій частині нове рішення.

Відмовляючи в задоволені позову про виселення відповідачів із спірного приміщення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки зайняття відповідачами спірного приміщення гуртожитку не було самоправним, а тому відсутні підстави передбачені ст. 116 ЖК України для їх виселення.

Однак такі висновки не відповідають встановленим обставинам справи та зроблені з порушенням нормам матеріального права.

Відповідно до ст. 127 ЖК України та п. 2 Примірного положення про гуртожитки, гуртожиток - це спеціально споруджений або переобладнаний жилий будинок, який використовується для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.

Відповідно до вимог статті 128 ЖК Української РСР жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету.

Статтею 129 ЖК України передбачено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний орден, який є єдиною підставою для вселення на надану житлову площу.

З матеріалів справи вбачається, що житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 є об'єктом державної власності в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України і перебуває в оперативному управлінні та на балансі Волинського обласного учбового центру підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів агропромислового комплексу, як гуртожиток для проживання слухачів, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно індексний номер 25620821 від 15.08.2014 (а.с.5), листом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.07.2012 (а.с.12) та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 25621022 від 15.08.2014 (а.с.6-7), з якого вбачається, що рішення про державну реєстрацію права власності прийнято 17.06.2014.

Відповідно до Положення про гуртожиток ВОУЦ АПК, затвердженого спільним рішенням адміністрації та профспілкового комітету ВОУЦ АПК, протокол №3 від 30.11.2007, визначено, що гуртожиток призначений для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання. Заселення проводиться на підставі ордеру з обов'язковим щорічним укладенням договору з мешканцями не більше ніж на 1 рік, жила площа надається в гуртожитку за спеціальним рішенням адміністрації ВОУЦ АПК та профспілкового комітету, на підставі рішення адміністрація видає спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення (а.с.31-32).

Відповідно до довідки виконкому Княгининівської сільської ради №25 від 10.01.2018 до складу сім'ї, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 входять ОСОБА_2 та його діти ОСОБА_5 2004 року народження, ОСОБА_6 2000 року народження. (а.с.74).

Разом з тим, судом встановлено що з 15.09.1992 по 01.07.1994 року відповідач ОСОБА_2 перебував на посаді інженера по матеріально-технічному постачанню і побуту Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції (а.с.55).

Сторонами не заперечується той факт, що відповідач ОСОБА_2 ніколи не працював і не навчався в ВОУЦ АПЦ.

З інформації Княгининівської сільської ради від 28.02.2018 №27/05.14 (а.с.111) вбачається, що реєстрація місця проживання ОСОБА_2 в гуртожитку ВОУЦ АПК на АДРЕСА_3 здійснювалась виконкомом Рокинівської сільської ради неодноразово тимчасово 18.05.1994, 06.12.1995, 22.04.1997, 22.05.1998, 14.09.1999; Луцьким РВ УМВС ОСОБА_2 було знято з реєстрації за вказаною адресою 14.11.2001 рок і в той же день перепрописано за адресою вул. Наукова, 2/432-434; 28.01.2004 року перепрописано за адресою АДРЕСА_1.

Реєстрація ОСОБА_2 та його сім'ї в гуртожитку АДРЕСА_1 в 1996-1999 роках в тому числі проводилась за зверненнями директора ВОУЦ АПК, що підтверджується копіями таких звернень (а.с.112-114).

З договору на переселення від 25.12.2003, укладеного між ВОУЦ АПК в особі директора ОСОБА_9 та ОСОБА_2 (а.с.76) вбачається, що ВОУЦ АПК як власник передало а ОСОБА_2, як квартиронаймач прийняв в постійне користування наступне майно: блок, в т.ч. 2-х жилих кімнат в гуртожитку площею 29 кв.м., кухні 3 кв.м., коридор 3 кв.м., санвузла, всього 39 кв.м. Згідно п.2 договору метою передачі є для постійного користування в оренду з подальшою приватизацією.

В судовому засіданні встановлено, що рішення адміністрації ВОУЦ АПК та профспілкового комітету не приймалось, а також ордеру на вселення ОСОБА_2 в гуртожиток не видавалось.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не має право бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно з ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного ним приміщення або обмежений у праві користуватись жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян.

Статтею 109 ЖК України передбачено, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, встановлених законом.

Відповідно до частини третьої статі 116 ЖК України передбачено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення. Такими, що самоправно зайняли жиле приміщення, вважаються особи, які вселилися до нього самовільно без будь-яких підстав, а саме без відповідного рішення про надання їм цього приміщення та відповідного ордера на житлове приміщення. Виселення цих осіб пов'язане з відсутністю у них будь-яких підстав для зайняття жилої площі.

Аналогічні положення містяться в пункті 44 Примірного положення про гуртожитки .

Суд першої інстанції вирішуючи спір, та відмовляючи в задоволені позову не звернув увагу на те, що Житловим кодексом, а також Примірним положенням про гуртожитку чітко врегульовано питання надання житлової площі в гуртожитках, яка відповідно до норм закону надається для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання, за спільним рішенням адміністрації підприємства, на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний орден, який є єдиною підставою для вселення на надану житлову площу.

Як встановлено судом та не заперечувалось відповідачем, він ніколи не працював у Волинському обласному учбового центру підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів агропромислового комплексу, відповідно рішенням адміністрації підприємства, щодо надання житлової площі відповідачу не приймалось, ордеру не видавалось, а тому висновки суду першої інстанції про те, що у відповідач набув право користування на спірне приміщення шляхом укладання цивільно-правової угоди є хибним та таким, що не відповідає нормам матеріального прав.

Оскільки лише при розгляді спорів, що не врегульовані житловим кодексом суд застосовує норми цивільного законодавства.

Доводи ОСОБА_2 про наявність рішення та спеціального ордеру на спірне житло, які могли бути єдиною підставою для його реєстрації, є голослівними та не підтвердженими жодними доказами. Так, в матеріалах цивільної справи містяться звернення директора ВОУЦ до голови виконкому Рокинівської селищної ради, з проханням реєстрації відповідача та членів його сім'ї в гуртожитку АДРЕСА_1 без зазначення про наявність відповідного ордеру на житлове приміщення.

Крім того, з дослідженої в суді апеляційної інстанції копії книги видачі ордерів, вбачається, що в період з 1991 року по 2007 рік ОСОБА_2. ордер на заселення кімнати в гуртожитку на АДРЕСА_1 не видавався.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовна вимога Волинського обласного учбового центру підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів агропромислового комплексу про виселення ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, підлягає до задоволення, оскільки наявні всі правові підстави для цього.

Вимога позивача про зняття з реєстраційного обліку відповідачів не підлягає до задоволенню, оскільки безпосередньо рішення суду про виселення є підставою для вчинення відповідних дій, щодо зняття осіб з реєстраційного обліку.

Оскільки судом першої інстанції в порушення зазначених норм матеріального права, ухвалено рішення, яким відмовлено в задоволені позову повністю, то оскаржуване рішення слід скасувати та постановити нове рішення.

Крім того на підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути: 1600 гривень за подання позовної заяви та 2400 гривень за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 376, 382,384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача Волинського обласного учбового центру підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів агропромислового комплексу задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 березня 2018 року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_1 в Луцького РВ УМВС України у Волинській області від 13.03. 1997 р., що проживає за адресою: АДРЕСА_1), ОСОБА_5 (свідоцтво про народження НОМЕР_2, що проживає за адресою:АДРЕСА_1.), ОСОБА_6 (паспорт громадянина України НОМЕР_3 виданий органом 0719 від 12 серпня 2016 року, що проживає за адресою: АДРЕСА_1) з кімнати АДРЕСА_1 гуртожитку Міністерства аграрної політики та продовольства України по вул. Наукова, 2 селища міського типу Рокині, Луцького району Волинської області без надання іншого жилого приміщення.

В решті позову відмовити.

Стягнути зОСОБА_2 1600 гривень судового збору за подання позовної заяви та 2400 гривень судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий:

Судді: