Постанова № 75078872, 22.06.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/19329/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк В.Ф. Провадження № 22-ц/773/379/18 Категорія: 27 Доповідач: Бовчалюк З. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів Здрилюк О.І., Карпук А.К.,

за участю секретаря судового засідання Концевич Я.О.,

представника третьої особи ОСОБА_2- ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" до ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_5, ОСОБА_2, приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Тетяна Олексіївна, про встановлення факту та предмета іпотеки і звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 квітня 2014 року,

В С ТА Н О В И В:

Позивач ПАТ «БМ Банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_4, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_2, приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т.О. про встановлення факту та предмета іпотеки і звернення стягнення на предмет іпотеки.

Покликались на те, що предметом договору іпотеки від 02.04.2008 року, що був укладений між АТ «БМ Банк» та ОСОБА_4 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами від 02.04.2008 року № 4/47/020408, № 4/48/020408 та № 4/49/020408 є нерухоме майно - нежитлове приміщення, переобладнане під офіс, загальною площею 85,3 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 і є власністю іпотекодавця ОСОБА_4 на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.03.2008 року.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 01.07.2010 року зазначене рішення суду скасоване у зв'язку з нововиявленими обставинами, провадження у справі закрито.

15 листопада 2010 року КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» за заявою ОСОБА_4 зареєструвало за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Про такі дії з нерухомим майном, переданим ОСОБА_4 в іпотеку, ПАТ «БМ Банк» стало відомо з постанови державного виконавця від 27.03.2012 року, якою банку, як стягувачу, був повернутий виконавчий напис від 27.03.2009 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гарасюта О.В. за реєстровим номером 508 про звернення стягнення на предмет іпотеки, що знаходиться в АДРЕСА_1, з метою задоволення вимог АТ «БМ Банк» про стягнення боргу за вказаними кредитними договорами. Як причина повернення виконавчого документа вказана довідка БТІ про те, що нежитлове приміщення за зазначеною адресою зареєстроване як квартира.

Покликаючись на викладені обставини, з врахуванням заяви про уточнення позовних просить встановити факт та предмет іпотеки по договору іпотеки від 02.04.2008 року, що укладений між АТ «БМ Банк» і ОСОБА_4, що посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т.О., за реєстровим номером 1296, забезпеченням повернення кредиту АТ «БМ Банк» по кредитному договору № 4/47/020408 від 02.04.2008 року, кредитному договору № 4/48/020408 від 02.04.2008 року, кредитному договору №4/49/020408 від 02.04.2008 року є предмет іпотеки: нежитлове приміщення, переобладнане під офіс, загальною площею 85,3 кв.м, що знаходиться за адресою Волинська область, м. АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю ОСОБА_4, що 15.11.2010 року комунальним підприємством «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» за заявою ОСОБА_4 зареєстровано за ОСОБА_4 (на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 13.11.2006 року за РН 2914 приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Котенко Л.О.), право власності як на квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомості 14747079, витяг про державну реєстрацію прав №27996580 від 15.11.2010 року, виданий КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації».

В рахунок погашення заборгованості по кредитному договору №4/47/020408 від 02.04.2008 року, укладеному між АТ «БМ Банк» та ОСОБА_4, кредитному договору від №4/48/020408 від 02.04.2008 року, укладеному між АТ «БМ Банк» та ОСОБА_2, кредитному договору №4/49/020408 від 02.04.2008 року, укладеному між АТ «БМ Банк» та ОСОБА_5, яка в загальному станом на 27.12.2013 року становить 426855,77 доларів США, що за курсом НБУ становить 3441858,17 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до договору іпотеки від 02.04.2008 року, що укладений між АТ «БМ Банк» і ОСОБА_4, та посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т.О., за реєстровим №1296, а саме на: нежитлове приміщення, переобладнане під офіс, загальною площею 85,3 кв.м, що знаходиться за адресою Волинська область, АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю ОСОБА_4, що 15.11.2010 року комунальним підприємством «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» за заявою ОСОБА_4 зареєстровано за ОСОБА_4 (на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 13.11.2006 року за РН 2914 приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Котенко Л.О.), право власності як на квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомості 14747079, витяг про державну реєстрацію прав № 27996580 від 15.11.2010 року, виданий КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації».

Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів з початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 квітня 2014 року позов в даній справі задоволено.

Ухвалено встановити факт, що предмет іпотеки нежитлове приміщення, переобладнане під офіс, що знаходиться за адресою: Волинська область, місто АДРЕСА_1 за договором іпотеки від 02.04.2008 року, що укладений між АТ «БМ Банк» та ОСОБА_4 в забезпечення повернення кредиту по кредитних договорах від 02.04.2008 року № 4/47/020408, №4/48/020408, №4/49/020408, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т.О., зареєстрований в реєстрі за №1296, належить іпотекодавцю ОСОБА_4, що комунальним підприємством «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» 15.11.2010 року зареєстроване за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 13.11.2006 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Котенко Л.О., зареєстрованого в реєстрі за № 2914 право власності як на квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомості 14747079, витяг про державну реєстрацію прав № 27996580 від 15.11.2010 року, виданий комунальним підприємством «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації».

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 02.04.2008 року № 4/47/020408, укладеним між АТ «БМ Банк» та ОСОБА_4, кредитним договором від 02.04.2008 року № 4/48/020408, укладеним між АТ «БМ Банк» та ОСОБА_2, кредитним договором від 02.04.2008 року № 4/49/020408, укладеним між АТ «БМ Банк» та ОСОБА_5, яка в загальному станом на 27.12.2013 року становить 426855,77 доларів США, що за курсом НБУ становить 3441858,17 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до договору іпотеки від 02.04.2008 року, що укладений між АТ «БМ Банк» та ОСОБА_4 в забезпечення повернення кредиту по кредитних договорах від 02.04.2008 року №4/47/020408, №4/48/020408, №4/49/020408, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т.О., зареєстрований в реєстрі за № 1296: нежитлове приміщення, переобладнане під офіс, що знаходиться за адресою Волинська область, місто АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю ОСОБА_4, зареєстроване за нею на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 13.11.2006 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Котенко Л.О., зареєстрованого в реєстрі за №2914 право власності як на квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомості 14747079, витяг про державну реєстрацію прав № 27996580 від 15.11.2010 року, виданий комунальним підприємством «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації».

Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів з початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/ незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 квітня 2014 року виправлено описку у другому та третьому абзаці резолютивної частини рішення Луцького міськрайонного суду від 08 квітня 2014 року, а саме вказати, що договір іпотеки від 02.04.2008 року був укладений між АТ «БМ Банк» та ОСОБА_4.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, третя особа ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

Заслухавши представника третьої особи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміню.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтями 1048, 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до умов договору.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТзОВ (правонаступник якого-ПАТ) «БМ Банк» та ОСОБА_4 02 квітня 2008 року укладено кредитний договір № 4/47/020408, відповідно до умов якого Банк надав Боржнику 90000 доларів США, які остання зобов'язувалась повернути в строк до 01 квітня 2015 року на умовах зазначених у Кредитному договорі.

02 квітня 2008 року між ТзОВ (правонаступник якого-ПАТ) «БМ Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 4/48/020408, відповідно до умов якого Банк надав Боржнику 90000 доларів США, які остання зобов'язувалась повернути в строк до 01 квітня 2015 року на умовах зазначених у Кредитному договорі.

02 квітня 2008 року між ТзОВ (правонаступник якого-ПАТ) «БМ Банк» та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 4/49/020408, відповідно до умов якого Банк надав Боржнику 90000 доларів США, які остання зобов'язувалась повернути в строк до 01 квітня 2015 року на умовах зазначених у Кредитному договорі.

З матеріалів справи вбачається, що боржники належним чином не виконували умови зазначених кредитних договорів в зв'язку з чим у них перед банком виникла заборгованість, яка станом на 27.12.2013 року становила: за кредитним договором № 4/47/020408 - 133462, 86 долара США, що еквівалентно 1066768, 64 грн . з яких строкова кредитна заборгованість 25339, 36 дол. США ( 20537, 50 грн.), прострочена кредитна заборгованість 54035,17 дол. США ( 431903,11 грн.), нараховані проценти 54088, 33 дол США( 432328,02 грн.);, кредитним договором № 4/48/020408 - 144396, 78 долю США ( 1154163,46 грн.) з яких : строкова кредитна заборгованість 25680,79 дол. США ( 205266,55 грн.), прострочена кредитна заборгованість 59110,21 дол. США (472467,91 грн.), нараховані проценти 59605,78 дол. .США (476429 грн.); кредитним договором № 4/49/020408- 148996,13 долара США, що еквівалентно 1190926, 07 грн. з яких строкова кредитна заборгованість 25680,79 дол. США ( 205266,55 грн.), прострочена кредитна заборгованість 60458,12 дол. США ( 483241,75 грн.), нараховані проценти 62857,22 дол. США( 502417,76 грн.). Про необхідність погашення заборгованості та виконання взятих на себе зобов'язань боржники належним чином були повідомлені банком шляхом направлення письмових вимог, які залишились без виконання. ( а.с 61-62).

Згідно з ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов'язання (взаємні права й обов'язки) виникає між іпотекекодержателем (кредитором за основним зобов'язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов'язанням).

Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Частиною п'ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно зі статтею 12 цього Закону в разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

З матеріалів справи вбачається, що 02 квітня 2008 року між ТзОВ (правонаступник-ПАТ) «БМ Банк» та ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого, остання, як майновий поручитель з метою забезпечення належного виконання зобов'язань, що випливають з кредитних договорі : № 4/47/020408 від 02.04.2008 року, № 4/48/020408 від 02.04.2008 року, № 4/49/020408 від 02.04.2008 року передала в іпотеку нерухоме майно - нежитлове приміщення переобладнане під офіс, загальною площею 85,3 кв. м., що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 ( а.с. 8-15 Т. 1).

Як зазначено у договорі предмет Іпотеки належить Іпотекодавцю на праві особистої приватної власності на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 березня 2008 року та право власності на нерухоме майно зареєстроване у Волинському обласному бюро технічної інвентаризації 02.04.2008 року за зареєстрованим №14747079 ( п. 1.2 Договору Іпотеки).

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

За змістом ч. 1 ст. 33 цього Закону та ч. 1 ст. 589 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

27 березня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гарасютою О.В. був виданий виконавчий напис, відповідно до якого звернуто стягнення на нежитлове приміщення, переобладнене під офіс площею 85,3 кв. м., що розташоване за адресою місто АДРЕСА_1 , яке належить на прав власності ОСОБА_4 . в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами. ( а.с 6).

01 липня 2010 року ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області задоволено заяву про перегляд рішення суду від 19.03.2008 року (яким визнано право власності на офіс, який є предметом договору іпотеки) за нововиявленими обставинами та скасовано рішення суду від 19.03.2008 року, а провадження у справі закрито. ( а.с. 21-23, 24-25 Т.1.)

Ухвали суду про закриття провадження у справі, особою, яка передала в іпотеку нежитлове приміщення в АДРЕСА_1 не оскаржувалась та набрала законної сили.

Постановою державного виконавця другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції повернуто виконавчий напис № 508 від 27 березня 2009 року про звернення стягнення на нежитлове приміщення, переобладнане під офіс, яке розташована за адресою АДРЕСА_1 та яке належить на праві власності ОСОБА_4 з підстав того, що відповідно до довідки БТІ за даною адресою зареєстрована квартира, а не офіс. ( а.с. 175).

Отже підставою звернення до суду з даним позовом є порушення права банку, щодо можливості задоволення своїх вимог у зв'язку з неналежним виконання умов кредитних договорів за рахунок іпотечного майна. Оскільки право власності на офіс, який був предметом іпотечного договору скасований судовим рішення, банк цілком обґрунтовано у передбачений законом спосіб просить захистити його право шляхом встановлення, що квартира АДРЕСА_1 за адресою вул. Чехова в місті Луцьку та офіс, який був предметом договору є одне і теж житлове приміщення.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 12 листопада 2006 року квартира АДРЕСА_1 на праві приватної власності АДРЕСА_1 належала ОСОБА_4

ОСОБА_4 здійснила переобладнання даної квартири під офіс та відповідно до рішення суду визнала право власності на даний офіс 19 березня 2008 року, яке ухвалою від 01 липня 2010 року скасовано та провадження в даній справі закрито з підстав того, що даний спір слід розглядати за правила ГПК.

Отже суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що предмет іпотеки, та квартира АДРЕСА_1 є одне і теж приміщення та звернув стягнення на дане майно.

Доводи апеляційної скарги про те, що нормами ЦК не передбачено такого способу захисту, як встановлення факту іпотеки є безпідставними.

Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права. ( ч.1 ст. 16 ЦК України).

Частина друга даної статті визначає способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтереси іншим способом, що встановлений договором або законом.

Виключно позивачу належить право викладення предмету позову, яка ним подається та суд не має право відмовити в прийнятті позову чи розгляду останнього лише з тих підстав, що такий спосіб захисту не передбачений ст. 16 ЦК України, який не є обмеженим.

Доводи апелянта про пропуск позивачем строків позовної давності є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Зазначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

З матеріалів справи вбачається, що позивач 08 січня 2009 року надіслав вимоги боржникам та іпотекодавцю про дострокове повернення суми позики ( а.с. 193-198), таким чином змінив термін виконання основних зобов'язань.

27 березня 2009 року було видано виконавчий напис, яким звернуто стягнення на іпотечне майно ( а.с. 6), тобто в межах трьохрічної позовної давності.

27 березня 2012 року виконавчий напис було повернуто банку без виконання ( а.с. 175) з підстав відсутності предмета іпотеки, що зазначений у виконавчому документі.

Частиною другою статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Ураховуючи те, що захист цивільних прав позивача може бути реалізовано, як у позовному провадженні, так і шляхом видачі виконавчого напису, пред'явлення до виконання даного виконавчого напису та повернення останнього без виконання, перервало перебіг строку позовної давності за даними вимогами

Отже в даному випадку з 27 березня 2012 року слід рахувати строк позовної давності, оскільки саме з цієї дати банк дізнався про порушення свого права та неможливість задовольнити свої вимоги в обраний спосіб та порядок.

11 листопада 2013 року позивач звернувся до суду з даним позовом, тобто в межах трьохрічного строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги про не визначення судом першої інстанції початкової ціни за яку слід реалізувати предмет іпотеки та не зазначення всіх складових самої заборгованості є безпідставними та необґрунтованими.

Стаття 41 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Так само частина сьома статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, установлює, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Закон України «Про іпотеку» визначає спеціальний порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі деякі специфічні правила для здійснення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» можна зробити висновок, що у розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Разом з тим відповідно до статей 19, 57 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.

Відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Отже, якогось системного, загальнообов'язкового значення визначення ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні у резолютивній частині рішенні суду самостійного значення немає. Відтак відсутність у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки само по собі не є підставою для скасування правильного по суті рішення.

Мотивувальна частина рішення суду містить вказівки всіх складових сум заборгованості на виконання якої звернуто стягнення на предмет іпотеки. Зокрема, як вже зазначалось, сума боргу складається з заборгованості за тілом кредиту та відсотків, які зазначені як в іноземній валюті - доларі США так і в національній валюті -гривні.

Європейський суд з прав людини в рішеннях Sutyazhnik v. Russia від 29 липня 2009 року, Esertas v. Lithuania від 31 травня 2012 року зазначав, що у справах можуть бути обставини, які свідчать про відсутність соціальної потреби чи нагальної суспільної необхідності, які б виправдовували відхилення від принципу правової визначеності. Тобто не потрібно скасовувати правильне по суті рішення суду лише заради правового пуризму.

Разом з тим, слід зауважити, що безпосередньо самим іпотекодавцем ОСОБА_4 рішення суду не було оскаржене, хоча виключно їй належить об'єкт нерухомого майна АДРЕСА_1 на яке судом звернуто стягнення.

Зверненням стягнення на об'єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1, права ОСОБА_2, яка є боржником за кредитним договором, при неоскаржені нею сум існуючої заборгованості, жодні права та інтереси не були порушені.

Також слід зауважити, що відповідачами, а зокрема апелянтом ОСОБА_2 не оспорювались та не спростовувались суми заборгованості та розрахунки позивача, щодо існуючої заборгованості за кредитними договорами.

Крім того, як вбачається з матеріалів даної цивільної справи на протязі тривалого періоду часу боржниками не виконуються взагалі зобов'язання за кредитними договорами. В судове засідання ОСОБА_2 жодного разу не з'явилась, а її представник повідомив, що йому не відомо про виконання ОСОБА_2 боргових зобов'язань перед позивачем.

Доводи апеляційної скарги зводяться лише до формальних порушень, які на думку апелянта допущені судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваного рішення, та не містять жодного обґрунтування та спростування фактичних відносин, які виникли між сторонами.

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права .

Суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і на законність оскаржуваного рішення не впливають.

Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухваленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 382,384 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 квітня 2014 року в даній справі-без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий:

Судді: