Постанова № 75077335, 03.07.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/6396/17 22-ц/774/1425/К/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року м.Кривий Ріг

Справа № 212/6396/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

секретар судового засідання – Чубіна А.В.

сторони:

позивач – ОСОБА_1,

відповідачі – Публічне акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", Приватне акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", Публічне акціонерного товариства "АрселорМіттал ОСОБА_2 Ріг",

розглянув у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 23 квітня 2018 року, яке ухвалено суддею Козловим Ю.В. о 16 годині 39 хвилин у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 28 квітня 2018 року, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (надалі – ПАТ «Кривбасзалізрудком»), Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі – ПрАТ «ЦГЗК»), ОСОБА_3 акціонерного товариства "АрселорМіттал ОСОБА_2 Ріг" (надалі – ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_2 Ріг») про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на отримання ним професійних захворювань внаслідок роботи протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці. Висновком МСЕК у 2011 році йому було первинно встановлено втрату професійної працездатності в загальному розмірі 40% та визнано людиною з інвалідністю третьої групи.

Вважаючи причиною отримання професійного захворювання тривалу роботу в шкідливих умовах праці, просив суд стягнути з кожного з відповідачівна його користь моральну шкоду у розмірі 640 000, 00 грн.

Крім того, позивач ставить питання про стягнення з ПАТ «Кривбасзалізрудком»моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я на виробництві, посилаючись на отримання ним виробничої травми, що потягло за собою втрату професійної працездатності, а висновком МСЕК у 2007 році йому було первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 5%.

Просив суд стягнути з відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком»на його користь моральну шкоду завдану ушкодженням здоров’я, внаслідок нещасного випадку на виробництві, у розмірі 32 000,00 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 23 квітня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди в зв’язку з нещасним випадком на виробництві – 11169,00 гривень.

Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди в зв’язку з професійним захворюванням - 37 230,00 гривень.

Стягнуто з ПрАТ «ЦГЗК» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди в зв’язку з професійним захворюванням – 7 446,00 гривень.

Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_2 Ріг» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди в зв’язку з професійним захворюванням - 3 723,00 гривень.

Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь держави судовий збір у розмірі 492,94 гривень.

Стягнуто з ПрАТ «ЦГЗК» на користь держави судовий збір у розмірі 140,84 гривень.

Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_2 Ріг» на користь держави судовий збір у розмірі 70,42 гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Кривбасзалізрудком» і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні цих позовних вимог, посилаючись на недоведеність позивачем обставин справи, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, зокрема, відсутні докази в підтвердження наявності факту заподіяння йому моральної шкоди у зв’язку з протиправною поведінкою відповідача. При цьому, позивач при прийомі на роботу був під підпис ознайомлений з умовами праці та добровільно працював у шкідливих умовах з метою отримання більшої заробітної плати, більш тривалої відпустки відносно інших професій та виходу на пенсію на пільгових умовах. Також, вважає, що в частині позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої нещасним випадком на виробництві, ПАТ «Кривбасзалізрудком» є неналежним відповідачем, оскільки така шкода має відшкодовуватися за рахунок коштів ОСОБА_4 соціального страхування.

Крім того, відповідач вважає, що судом було порушено норми процесуального права та прийнято, як належні та допустимі докази по справі, копію документів, які не посвідчено належним чином.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_2.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_2.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» - ОСОБА_5, яка підтримала доводи апеляційної скарги та наполягала на її задоволенні, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 працював на підприємствах міста: з 11 лютого 1986 року по 25 квітня 1994 року підземним постачальником кріпильних матеріалів, підземним кріпильником, підземним люковим, підземним гірником, підземним електрослюсарем-монтажником гірничо-прохідницького обладнання, підземним слюсарем-монтажником тресту «Кривбасшахтопроходка»; з 27 квітня 1994 року по 24 жовтня 1997 року в тресті «Кривбасшахтобуд» ВО «Кривбасруда» підземним монтажником гірничого обладнання;з 31 серпня 1999 року по 31 серпня 2000 року працював монтажником стальних конструкцій комбінату «Криворіжсталь» (в даний час ПАТ «ОСОБА_6 ОСОБА_2 Ріг»);з 10 жовтня 2000 року по 28 серпня 2002 року працював монтажником дробарно-розмольного устаткування, електрогазозварювальником механічної служби ВАТ «ЦГЗК»; з 14 жовтня 2002 року по 20 вересня 2011 року працював в ШБУ ВАТ і ПАТ «Кривбасзалізрудком» підземним прохідником, підземним електрослюсарем (слюсарем) черговим та з ремонту устаткування.

Згідно рішення лікарсько–експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 07.04.2011р. ОСОБА_1 встановлені професійні захворювання: 1) Радікулопатія L5,S1переважно зліва і С6-С8 білатеральна, з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями м'язово-тонічним і стійким больовим синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФС першого ст.), артрозу ліктьових та колінних суглобів (ПФ першого ст.);2) Хронічний бронхіт ЛН першого ст.;3) Нейросенсорна приглухуватість першого ст. (з легким зниженням слуху).

За виявленими професійними захворюваннями ПАТ «Кривбасзалізрудком» складено Акт №18 розслідування хронічного професійного захворювання від 23.06.2011 року, відповідно до п.17 якого причина професійного захворювання - робота на протязі 24 років 1 місяця в умовах важкої праці, пилу та шуму, параметри яких перевищували норми, а саме: рівень фізичного перевантаження: маса піднімання та переміщення вантажів вручну 30кг - 48кг при допустимій до 30 кг; робоча поза з нахилом тулоба до 30 градусів/більше 30 градусів - 51,2 %-62,4% / 6,25%-15% робочої зміни при гранично допустимій нормі 25,0% ; нахили тулоба більше 30 градусів -120-176 раз за зміну при допустимому до 100 раз за зміну. Важкість праці відноситься до ІІІ класу 3-го ступеню шкідливості. Запиленість повітря робочої зони: пил з вмістом вільного двоокису кремнію від 10% до 70% в концентраціях: 4,2 мг/м3 - 7,8 мг/м3 при гранично допустимій до 2,0; пил з вмістом вільного двоокису кремнію до 10% в концентраціях: 5,9 мг/м3 - 29,2 мг/м3при гранично допустимій до 4,0 мг/м3(в професії монтажника з ремонту стальних залізобетонних конструкцій) зварювальні аерозолі в концентрації 5,9 мг/м3 при гранично допустимому рівні 1,0мг/м3 (в професії електрогазозварювальника). Рівень шуму: еквівалентний рівень звукудо 82 дБА до 106дБА при ГДР 80дБА.

Пунктом 16 цього Акту встановлено, що підставою для встановлення професійного характеру захворювань, послугував профмаршрут роботи позивача на підприємствах відповідачів, в перебігу якого виконуємі роботи характеризувались важкою фізичною працею з причин обмеженості підземного робочого простору, не забезпечуючого можливості застосування засобів малої механізації та перебував в зоні діючих машин і обладнання, які по своїм конструктивним недолікам є джерелом шуму, рівень якого перевищував ГДР. Також умови праці з причин, мавших місце випадків ненормативного провітрювання гірничих виробок та порушень в роботі комплексу пилоподавлення, характеризувалися запиленістю повітря робочої зони в концентраціях, що перевищували ГДК.

01 березня 2006 року, під час виконання посадових обов’язків електрослюсаря чергового та з ремонту устаткування в Шахтобудівельному управлінні ВАТ «КЗРК», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», з ОСОБА_1 стався нещасний випадок, під час якого він травмувався і отримав широку рвану рану V пальця лівої кисті з ушкодженням нижньої фаланги.

За фактом нещасного випадку був складений Акт від 03 березня 2006 року про розслідування нещасного випадку, що стався 01 березня 2006 року о 14 годин 30 хвилин та Акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, від 04 березня 2006 року, відповідно яких нещасний випадок стався з ОСОБА_1 з вини механіка дільниці № 26 ОСОБА_7, який допустив роботи по ремонту цепу ВПК -7А у порушення обумовленої послідовності, чим порушив п.2.27 «Посадової інструкції по експлуатації вагона ВПК-7А».

Висновком МСЕК від 21.03.2007 року ОСОБА_1 була встановлена втрата професійної працездатності у зв’язку з виробничою травмою в розмірі 5% з повторним оглядом 01.04.2008 року.

Висновком МСЕК (серія 10ААА № 0072407) від 25 серпня 2011 року позивачу був встановлений сукупний відсоток втрати професійної працездатності в розмірі 45%, у тому числі: 5% - повторно по трудовому каліцтву, 30% - первинно по радікулопатії, 5% - первинно по хр. бронхіт, 5% - первинно по туговухості, строком до 01.08.2012 року.

Висновком МСЕК (серія 10ААА № 084194) від 29 жовтня 2012 року ОСОБА_1 було повторно встановлено 45% втрати професійної працездатності, із них: 5% по трудовому каліцтву, 30% по радикулопатії, 5% по хронічному бронхіту, 5% по туговухості строком до 1 вересня 2014 року.

Висновком МСЕК (серія 12ААА № 009670) від 06 жовтня 2014 року ОСОБА_1 було встановлено 60% втрати професійної працездатності, із них 5% по трудовому каліцтву, 30% по радикулопатії, 15% по хронічному бронхіту, 10% по туговухості, строком до 1 серпня 2016 року, та встановлена третя група інвалідності.

Висновком МСЕК (серія 12ААА № 043309) від 03 листопада 2016 року ОСОБА_1 було встановлено 60% втрати професійної працездатності, із них: 5% по трудовому каліцтву, 30% по радикулопатії, 15% по хронічному бронхіту, 10% по туговухості, строком до 1 жовтня 2018 року, та третя група інвалідності.

Відповідно до висновку МСЕК, ОСОБА_1 потребує забезпечення лікувальними засобами, ВМП, санаторно-курортного лікування.

Рішення суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «ЦГЗК», ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_2 Ріг» про відшкодування моральної шкоди в апеляційному порядку не оскаржено, а тому колегією суддів не перевіряється законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції в цій частині, оскільки, згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 р., під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Кривбасзалізрудком» про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов’язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв’язку з отриманими ним на виробництві травмою та професійними захворюваннями.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

З акту розслідування професійного захворювання 23.06.2011 рокувбачається, що причиною професійного захворювання позивача є тривалий стаж роботи (24 роки 1 місяць) в важких та шкідливих умовах праці в параментах, що перевищували гранично допустимі, у тому числі й на ПАТ «Кривбасзалізрудком» (16 років).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини ПАТ «Кривбасзалізрудком», на якому позивач пропрацював 16 років та яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

При цьому, доводи апеляційної скарги відповідача про добровільність виконання робіт у шкідливих умовах праці позивачем, не знімають з відповідача обов’язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці»,якими передбачений обов’язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання.

В судовому засіданні встановлено, що у зв'язку з виробничою травмою та професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у загальному розмірі 60% та визнаний людиною з інвалідністю третьої групи. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, незважаючи на постійні курси лікування покращення в стані здоров’я відсутнє.

Спростовуються доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв’язку з отриманими ним травмою та професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити амбулаторний та стаціонарний курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв’язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Відсутність причинного зв’язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв’язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов’язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Таким чином, судом вірно встановлено порушення ПАТ «Кривбасзалізрудком» норм трудового законодавства, що призвело до травмування позивача та виникнення у нього професійного захворювання, а тому саме на роботодавця покладається обов’язок з відшкодування завданої моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в даному випадку тільки на органи МСЕК покладений обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачу колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки відповідно до п. 3.8 Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. № 212, висновок МСЕК є одним із доказів, а не єдиним доказом, який розглядається в комплексі з іншими документами і наявними відомостями про потерпілого.

Матеріали справи містять достатньо доказів щодо спричинення позивачу в результаті ушкодження здоров’я, моральної шкоди й без висновку МСЕК.

Посилання представника відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» на практику розгляду аналогічних справ та долучення до матеріалів справи копій судових рішень в інших справах є безпідставними та суперечать чинному законодавству, згідно якого суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України ( ч.1 ст. 8 ЦПК України).

Не може погодитись колегія суддів й з доводами апеляційної скарги щодо відсутності правових підстав для покладення на роботодавця обов’язку з відшкодування моральної шкоди, завданої виробничою травмою, внаслідок нещасного випадку на виробництві, з огляду на наступні обставини.

Так, страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є одним із видів загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР), правове регулювання якого здійснювалося, зокрема прийнятим відповідно до цих Основ Законом України від 23 вересня 1999 року.

Норми вказаного Закону від 23 вересня 1999 року в редакції, чинній з моменту прийняття цього Закону і до внесення змін Законом України від 23 лютого 2007 року № 717-V, передбачали, що: відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей є завданням страхування від нещасного випадку (абзац 4 статті 1); у разі настання страхового випадку ОСОБА_4 зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому (підпункт «е» пункту 1 частини першої статті 21); за наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому ОСОБА_4 провадиться страхова виплата за моральну шкоду (частина третя статті 28); моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується ОСОБА_4 за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат (частина третя статті 34).

З огляду на положення статей 21, 28, 30, 34, 35 Закону від 23 вересня 1999 року право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.

Пунктом 27 ;2.nsf/link1/an_455/ed_2006_11_14/pravo1/T053235.html?pravo=1#455" title="Про Державний бюджет України на 2006 рік; нормативно-правовий акт № 3235-IV від 20.12.2005">статті 77 Закону України від 20 грудня 2005 року № 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та пунктом 22 статті 71 Закону України № 489-V від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію вказаних норм, які передбачали виплату ОСОБА_4 потерпілому страхової виплати за моральну шкоду, було зупинено на 2006 та 2007 роки.

Законом України від 23 лютого 2007 року № 717-V, що набрав чинності з 20 березня 2007 року, до Закону від 23 вересня 1999 року внесено зміни, згідно з якими були виключені норми про здійснення ОСОБА_4 потерпілому страхової виплати за моральну шкоду.

Згодом, Законом України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» ОСОБА_8 № 1105-XIV було викладено у новій редакції, у тому числі було змінено назву вказаного Закону на ОСОБА_8 України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

ОСОБА_8 України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» набрав чинності з 1 січня 2015 року.

Відповідно до частини восьмої статті 36 Закону № 1105-XIV у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.

Закріплений у статті 58 Конституції України принцип незворотності дії законів та інших нормативно-правових актів у часі є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (Рішення: від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012).

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

ОСОБА_8 положення частини восьмої статті 36 Закону № 1105-XIV у редакції "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" про те, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень ЦК України та КЗпП України, не містять вказівку на зворотну дію закону в часі, а отже не суперечить змісту частини першої статті 58 Конституції України та статті 5 ЦК України. Вказаними положеннями Закону право громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Судом встановлено, що з позовом до ПАТ «Кривбасзалізрудком» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров’я на виробництві, ОСОБА_1 звернувся 11 жовтня 2017 року (а.с. 1). З цього часу виникли правовідносини, на які поширює свою дію ОСОБА_8 № 1105-XIV в редакції, чинній з 01 січня 2015 року, яким покладено відповідальність за відшкодування моральної шкоди на роботодавця і не передбачав можливості такого відшкодування Відділенням ОСОБА_4, а тому доводи апеляційної скарги щодо відшкодування такої шкоди за рахунок коштів Відділенням ОСОБА_4 є безпідставними.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано обставини нещасного випадку на виробництві, відсутність вини позивача у травмуванні, характер отриманих травм та професійних захворювань, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів, як на підприємстві відповідача, так і на інших підприємствах, відсоток втрати ним професійної працездатності та визнання особою з інвалідністю третьої групи, стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

У зв’язку з чим доводи апеляційної скарги відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди колегія суддів вважає безпідставними.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст.ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 23 квітня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному поряду безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 липня 2018 року.

Головуючий:

Судді: