Ухвала суду № 75076347, 03.07.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11-кп/775/308/2018(м)

263/16492/16-к

Категорія: ст. 513 КПК України Суддя 1-ої інстанції: Музика О.М.

Доповідач: Преснякова А.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

та справах про адміністративні правопорушення

Апеляційного суду Донецької області

у складі: головуючого судді Преснякової А.А.

суддів Демяносова О.В., Куракової В.В.

при секретарі Костомановій А.Є.

за участю прокурора Сухаревої О.В.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Маріуполі клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру по кримінальним провадженням №12016050770002742 від 26.07.2016 року, №12017050770000493 від 15.02.2017 №12017050770000653 від 23.02.2017 року за апеляційною скаргою заступника прокурора Донецької області Бойко Н.О. на ухвалу Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 23.03.2018 року, якою до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, застосовані примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації у психіатричний заклад із звичайним наглядом,

В С Т А Н О В И Л А :

Судом встановлено, що ОСОБА_2 26.07.2016 року приблизно о 15.40 год., перебуваючи у приміщенні лялькового театру, розташованого по проспекту Мира, 37 у Центральному районі м. Маріуполя Донецької області, керуючись корисливим мотивом, умисно, повторно, з метою таємного викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, зі сцени театрального залу викрав ноутбук «Тошиба», моделі «Satellite F305-S6905», який належить ОСОБА_3, чим спричинив останньому матеріальну шкоду на загальну суму 5761 грн.

Він же, 04.10.2016 року приблизно об 11.45 год., перебуваючи у приміщенні кабінету № 51 ТОВ «Маріупольгражданпроект», який розташований по вулиці Казанцева, 7 «б» у Центральному районі м. Маріуполя Донецької області, керуючись корисливим мотивом, умисно, повторно, з метою таємного викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, зі столу, викрав мобільний телефон «Асус-TOOJ», який належить ОСОБА_4 Після чого з місця скоєння злочину втік, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 1457 грн. 94 коп.

Він же, 23.02.2017 року приблизно о 12.30 год., знаходячись у приміщенні групи №10 ясла-саду №134, розташованого по вулиці Троїцька, 85 у Центральному районі м. Маріуполя Донецької області, таємно, повторно, шляхом вільного доступу зі столу-тумби, заволодів мобільним телефоном «Prestigio Wize P3», чим спричинив потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 1575 грн.

Він же, 13.02.2017 року приблизно о 18.30 год., знаходячись біля будинку № 28 по вулиці 9-ї Авіадивізії у Центральному районі м. Маріуполя Донецької області, повторно, бажаючи заволодіти чужим майном, попросив у раніше не відомого йому неповнолітнього ОСОБА_6 мобільний телефон, нібито під приводом здійснення дзвінка. ОСОБА_6, не усвідомлюючи характер дій ОСОБА_2, добровільно передав останньому мобільний телефон «Prestigio Wize L3», вартістю 916,67 грн.

Він же, 05.05.2017 року приблизно о 19.00 год., знаходячись у приміщенні будинку №2 по вулиці Архітектора Нільсена у Центральному районі м. Маріуполя, таємно, повторно, шляхом вільного доступу заволодів мобільним телефоном «Нокіа 301 Dual Sim», чим спричинив потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 373,46 грн.

Не погодившись з судовим рішенням, заступник прокурора Донецької області Бойко Н.О. подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду змінити, виключити з мотивувальної частини судового рішення про вчинення ОСОБА_2 суспільно небезпечного діяння, яке передбачене ч.2 ст.185 КК України, посилання на його дії як умисні та з певною метою. Змінити в мотивувальній частині ухвали формулювання про вчинення ОСОБА_2 злочину на скоєння суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під дію ч.2 ст.185 КК України. В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Зауважує, що відповідно до висновків комісійної судово-психіатричної експертизи № 5 від 15.12.2016 року ОСОБА_2 у період часу, яке віднесено до інкримінованого йому діяння страждав і на теперішній час страждає хронічним психічним захворюванням у формі шизофренії параноїчної, яке позбавило останнього можливості усвідомлювати свої дії і керувати ними у період часу, який відноситься до інкримінованого йому діяння. На час проведення експертизи також не усвідомлював свої дії і не міг керувати ними, потребує застосування відносно нього примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації у психіатричну лікарню із звичайним наглядом. Цей висновок підтвердили комплексні судові психологічно-психіатричні експертизи № 549 від 19.05.2017 року і № 670 від 18.06.2017 року.

Вважає, що в діях ОСОБА_2 відсутня суб’єктивна сторона інкримінованого йому суспільно небезпечного діяння, а саме умисел і мета, ці обставини відповідно до ст.505 КПК України у кримінальному провадженні не потрібно встановлювати.

Оскільки ОСОБА_2 на час вчинення суспільно небезпечного діяння був неосудною особою, він відповідно до ст.19 КК України не є суб’єктом злочину, а тому не міг діяти умисно.

Окрім того, в мотивувальній частині ухвали при викладенні фактичних обставин скоєння ОСОБА_2 таємного викрадення майна 26.02.2016 року ОСОБА_3 і 04.10.2016 року ОСОБА_4 суд безпідставно зазначив, що останнім скоєно «злочин», оскільки ОСОБА_2 не є суб’єктом злочину.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, яка підтримала апеляційні доводи у повному обсязі і просила змінити ухвалу суду першої інстанції, захисника, яка погодилася з доводами апеляційної скарги; перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про вчинення ОСОБА_2 суспільно небезпечних діянь, що містить об’єктивні ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185 та ч.2 ст. 190 КК України, а також щодо виду застосованого примусового заходу медичного характеру, в апеляційній скарзі не оспорюються і судом апеляційної інстанції не перевіряються.

Суд першої інстанції в ухвалі мотивував своє рішення і прийшов до висновку, що ОСОБА_2 в момент вчинення суспільно небезпечного діяння знаходився в стані неосудності, в якому перебуває і на даний час, а тому він, відповідно до ч. 2 ст. 19 КК України, не підлягає кримінальній відповідальності і призначив останньому примусові заходи медичного характеру, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Осудність є однією з загальних ознак суб’єкта злочину, юридичною підставою вини та кримінальної відповідальності. Виходячи з передбачених ст. 19 КК України критеріїв відповідний стан особи характеризується здатністю усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

Неосудна особа позбавлена такої здатності унаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, не підлягає кримінальній відповідальності, а може бути піддана за рішенням суду примусовим заходам медичного характеру.

Виходячи з положень статей 23, 24 КК України умисел є однією з форм вини, яка включає в себе інтелектуальну та вольову ознаки: усвідомлення характеру свого діяння, передбачення його наслідків та бажання чи свідоме допускання їх настання.

Усвідомлення означає розуміння не лише фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються об’єкта, предмета, об’єктивної сторони складу конкретного злочину, а і його негативного соціального значення у виді суспільної небезпеки. Передбачення є адекватним розумовим уявленням особи про неминучість чи можливість конкретних результатів своєї дії (бездіяльності). Бажання полягає у прагненні досягти чітко визначеної мети і спрямованості волі на її досягнення. Таким чином, умисна форма вини передбачає правильне відображення у свідомості суб’єкта як фактичних, так і юридичних ознак злочину, обов’язковою передумовою чого є осудність.

Мотив злочину - це усвідомлене особою внутрішнє спонукання, яке викликає намір діяти певним чином. Мету становить конкретно сформульоване уявлення про бажаний наслідок свого діяння та спрямованість на його досягнення в обраний спосіб. Мотивованість та цілеспрямованість є ознаками усвідомленої вольової діяльності людини. Прояв таких ознак є неможливим у разі порушень психічних функцій, за яких особа нездатна усвідомлювати характер і значення своїх діянь та керувати ними.

Відповідно до висновків судово-психіатричного експерта № 244 від 15.12.2016 року (т.1 а/п 73-76), № 297 від 20.03.2017 року (т.2 а/п 13-19), № 660 від 13.06.2017 року (т.2 а/п 82-88), ОСОБА_2 як на час скоєння правопорушень, так і на теперішній час страждав та страждає хронічним психічним захворюванням у вигляді параноїдної шизофренії, не міг і не може усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Із зазначеним станом, що є юридичним критерієм неосудності, несумісні наявність у свідомості чітко сформованого умислу у розумінні ст.24 КК України, а також мети і мотиву як ознак суб’єктивної сторони злочину.

Отже, висновки суду про вчинення ОСОБА_2 суспільно небезпечного діяння, яке передбачене ч.2 ст.185 КК України умисно та з певною метою, не ґрунтуються на правильному тлумаченні закону про кримінальну відповідальність, яке б відповідало його точному змісту, а тому свідчать про неправильне застосування такого закону.

Окрім того, в мотивувальній частині ухвали при викладенні фактичних обставин скоєння ОСОБА_2 таємного викрадення майна ОСОБА_3 26.02.2016 року і ОСОБА_4 04.10.2016 року суд зазначив, що ОСОБА_2 скоєно «злочин», що суперечить вимогам ст.11, ч.2 ст.19 КК України, оскільки при скоєнні суспільно небезпечних діянь останній перебував у стані неосудності і не є суб’єктом злочину.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 409 КПК України судове рішення у даному кримінальному провадженні підлягає зміні шляхом виключення посилання суду на умисел та мету дій ОСОБА_2 при вчиненні ним суспільно небезпечних діянь, які передбачені ч.2 ст.185 КК України та зміни формулювання про вчинення ОСОБА_2 «злочину» на «скоєння суспільно небезпечного діяння».

Керуючись статями 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 23.03.2018 року щодо ОСОБА_2 змінити.

Виключити з мотивувальної частини ухвали суду посилання на дії ОСОБА_2 при вчиненні ним суспільно небезпечних діянь, передбачених ч.2 ст.185 КК України, як умисні та з певною метою.

Змінити в мотивувальній частині ухвали суду формулювання вчинення ОСОБА_2 «злочину» на «скоєння суспільно небезпечного діяння».

В решті ухвалу суду залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.

Судді:

ОСОБА_8

ОСОБА_9

ОСОБА_10