Рішення № 75075126, 04.07.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/12435/18

Провадження 2-а/127/196/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2018 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці справу № 127/12435/18 за адміністративним позовом Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області до громадянки ОСОБА_2 ОСОБА_3 Атсуко про примусове видворення за межі України,

в с т а н о в и в:

23.05.2018 року УДМС України у Вінницькій області звернулось до суду з позовом до громадянки ОСОБА_2 ОСОБА_3 Атсуко про примусове видворення за межі України. Мотивований позов тим, що у ході проведення заходів, направлених на протидію нелегальній міграції, співробітниками Чернівецького РС УДМС України у Вінницькій області у взаємодії з Чернівецьким ВП ГУНП у Вінницькій області, при перевірці виконання рішень про примусове повернення з України, було виявлено громадянку ОСОБА_2 ОСОБА_3 Атсуко, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ОСОБА_2, яка проживала за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 з малолітніми дітьми: ОСОБА_3 Котаро, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3 Сакурако, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_3 Рюносуке, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_4 Квітославою-Мідорі, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_4 Юкі, ІНФОРМАЦІЯ_7.

Працівниками міграційної служби було встановлено, що ОСОБА_3 Атсуко разом із своїми дітьми прибула до України з приватною метою в 2014 році. Для продовження строку перебування на території України ОСОБА_3 Атсуко до територіальних підрозділів УДМС України у Вінницькій області не зверталась. За порушення правил перебування на території України на ОСОБА_3 Атсуко був накладений штраф за ст. 203 ч. 1 КУпАП в розмірі 510 грн., який вона сплатила.

29.03.2018 року Чернівецьким РС УДМС України у Вінницькій області прийнято рішення про примусове повернення з України громадянки ОСОБА_2 ОСОБА_3 Атсуко і зобов’язано покинути територію України до 29.04.2018 року. Однак, відповідач ухилилась від виконання рішення і добровільно разом з дітьми у визначений термін за межі України не виїхала.

Підстав, які б забороняли примусово видворити за межі України відповідача в країну громадянської належності чи третю країну, немає.

Відповідно до ст. 288 КАС України, ст.ст. 26, 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», УДМС України у Вінницькій області просило примусово видворити за межі України громадянку ОСОБА_2 ОСОБА_3 Атсуко, ІНФОРМАЦІЯ_1 та її малолітніх дітей: ОСОБА_3 Котаро, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3 Сакурако, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_3 Рюносуке, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_4 Квітославу-Мідорі, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_4 Юкі, ІНФОРМАЦІЯ_7.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23.05.2018 року позовна заява була залишена без руху (а.с. 34).

29.05.2018 року Вінницьким міським судом Вінницької області позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі. Залучено до участі в справі орган опіки і піклування Чернівецької районної державної адміністрації (а.с. 48).

11.06.2018 року ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області було залучено прокурора до участі в справі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 просила позов задоволити, суду поснила, що оскільки відповідач порушила правила перебування іноземців на території України, за що була притягнута до адміністративної відповідальності, проте рішення УДМС про примусове повернення з України до 29.04.2018 року не виконала, хоча розуміла свій обов`язок, просила примусово видворити громадянку ОСОБА_2 ОСОБА_3 Атсуко, ІНФОРМАЦІЯ_8, з її малолітніми дітьми до країни походження ОСОБА_2. Рішення про примусове повернення з України їй було оголошене, вона розуміла його зміст, оскільки було перекладене англійською мовою, проте ОСОБА_3 Атсуко відмовилась від його отримання, а також будь-яких інших документів, посилаючись на те, що вона не довіряє перекладачу. Рішення вона не оскаржувала. Також представник зазначила, що особа відповідача ОСОБА_3 Атсуко була встановлена на момент складання протоколу про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 203 ч. 1 КУпАП, вона була документована паспортом громадянина ОСОБА_2, в подальшому оригінали своїх документів та документів дітей вона не надавала. При ухваленні рішення представник позивача також просила врахувати, що відповідач не вживає заходів для документування дітей, що народжені в Україні, їх освіти, медичного догляду, коштів для належного утримання дітей у неї немає.

В судові засідання 05.06.2018 року, 11.06.2018 року, 04.07.2018 року відповідач – громадянка ОСОБА_2 ОСОБА_3 Атсуко не з`явилась. На виконання вимог ст. 268 КАС України і враховуючи те, що офіційна електронна адреса у відповідача, інші технічні засоби відсутні, повістки були направлені відповідачу рекомендованими кореспонденціями за адресою фактичного місця проживання - с. Вила-Ярузькі Чернівецького району Вінницької області, вул. Поштова, 33, а також шляхом розміщення оголошень про виклик та ухвали про відкриття провадження у справі на офіційному веб-порталі судової влади України. Крім того, оскільки відповідач відмовляється отримувати рекомендовану кореспонденцію, було доручено голові сільради вручити повістку відповідачу, проте 11.06.2018 року, 03.07.2018 року електронною поштою від в.о. старости сіл Вила-Ярузькі та Букатинка Чернівецького району Вінницької області ОСОБА_6 надійшли акти і повідомлення про те, що ОСОБА_3 Атсуко відмовляється приймати або підписувати будь-які документи без офіційного перекладу та в зв`язку з відсутністю перекладача на японську мову.

Разом з тим, заяв від відповідача ОСОБА_3 Атсуко, відзиву на позов, клопотань про призначення перекладача до суду не надходило.

Судом також вжиті заходи щодо повідомлення Посольства ОСОБА_2 в Україні про розгляд справи за позовом УДМС України у Вінницькій області і, враховуючи обставини даної справи, скорочені строки розгляду, право відповідача бути поінформованою про справу зрозумілою для неї мовою, судом направлене прохання посприяти участі ОСОБА_3 Атсуко в судовому засіданні та виконати переклад позовної заяви (а.с. 63, 110). 19.06.2018 року до суду надійшов лист з Посольства ОСОБА_2 в Україні, згідно якого за правилами Міністерства закордонних справ ОСОБА_2 Посольство не може надавати послуги перекладу. Запропоновано ОСОБА_3 Атсуко самостійно обрати перекладача та підписати з ним угоду і Посольство не може втручатися у її вибір (а.с. 122). З приводу будь-яких звернень громадянки ОСОБА_2 ОСОБА_3 Атсуко до Посольства ОСОБА_2 інформації до суду не надійшло.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що відповідач вважається повідомленою належним чином про дату, час та місце розгляду справи з моменту оприлюднення судом на веб-порталі ухвали про відкриття провадження у справі та оголошень про виклик (ч. 2 ст. 268 КАС України), проте без поважних причин не з`являлась в судові засідання, тому справа розглянута у її відсутність.

Представник органу опіки і піклування ОСОБА_7 просила відмовити в задоволенні позову, та пояснила, що мама з дітьми опинилась у важкій життєвій ситуації. 01.02.2018 року вперше був оглянутий будинок, в якому вони проживають, і встановлено, що родина дотримується своєї культури у побуті та вихованні дітей. ОСОБА_3 Атсуко в силу своїх можливостей веде домогосподарство, щодня готує їжу, діти охайні, виховані, доглянуті, на вигляд здорові. Є книжки, дитячі речі, продукти харчування. Після того як громадянин ОСОБА_8 залишив територію України вона не впускала комісії органу опіки і піклування, лікаря для огляду їх помешкання і дітей, разом з тим, було встановлено, що всі діти на вигляд здорові, їм допомагають односельчани. Подвір`я і будинок також доглянуті, ОСОБА_3 Атсуко саме веде домогосподарство і обробляє город. Комісіями скадені відповідні акти. З розмови стало зрозуміло, що вона не розуміє юридичних питань і без перекладача і присутності чоловіка ОСОБА_8 їх вирішувати не зможе.

Представник малолітньої ОСОБА_9 Мідорі, ІНФОРМАЦІЯ_9 – адвокат ОСОБА_10, яка надає безоплатну вторинну правову допомогу на підставі ст.ст. 1, 2, 8-12 Закону України Про безоплатну правову допомогу» і за дорученням Вінницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (а.с. 102, 103) позов не визнала, просила відмовити у видворенні матері із малолітніми дітьми, оскільки позивач не надав доказів, що ОСОБА_3 Атсуко було відомо про рішення УДМС про примусове повернення з України і вона його порушила. Під розписку в пристуності перекладача рішення їй не було вручене, тому вважає, що позивачем при зверненні до суду з позовом не було дотримано вимог Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Від прокуратури Вінницької області 21.06.2018 року надійшов лист про те, що повноважень на вступ у розгляд судом зазначеної справи, передбачених Законом України «Про прокуратуру», Конституцією України, немає. У разі необхідності інтереси дітей представляють служби у справах дітей (а.с. 123).

Вислухавши пояснення представників учасників справи, думку представника органу опіки і піклування, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що відповідно до копії паспорту громадянка ОСОБА_2 – ОСОБА_3 Атсуко, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 18), прибула на територію України 17.03.2015 року разом з малолітніми дітьми ОСОБА_3 Котаро, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3 Сакурако, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_3 Рюносуке, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 18-21).

23.05.2015 року в м. Могилів-Подільський Вінницької області народилась ОСОБА_11, батьками якої є ОСОБА_8, громадянин ОСОБА_12 та ОСОБА_3 Атсуко, громадянка ОСОБА_2. 04.06.2015 року відділом ДРАЦС по місту Могилів-Подільському реєстраційної служби Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції у Вінницькій області було видане свідоцтво про народження серії І-АМ № 315588 (а.с. 22).

Крім того, згідно копії медичного свідоцтва про народження № 34 від 17.01.2017 року, у громадянки ОСОБА_3 Атсуко, яка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_10, 17.01.2017 року народилась дівчинка (а.с. 23).

Даних про отримання свідоцтва про народження дитини немає. Згідно повідомлення позивача, письмового повідомлення в.о. старости Бабчинецької сільради Чернівецького району Вінницької області (а.с. 75), інших матеріалів справи дитину називають ОСОБА_4 Юкі.

Відповідач разом з малолітніми дітьми проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_11, в будинку, який належить ОСОБА_13 (а.с. 71).

03.05.2017 року посадовою особою Чернівецького РС УДМС ОСОБА_14 був складений протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 Атсуко за ст. 203 ч. 1 КУпАП. Встановлено, що ОСОБА_3 Атсуко проживає на території України понад встановлений строк перебування, чим порушила п. 3 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (а.с. 8). Згідно письмових пояснень ОСОБА_3 Атсуко, наданих до протоколу в присутності перекладача ОСОБА_8, вона визнає, що перебуває на території України понад встановлений строк, але не може оформити документи, оскільки двічі була вагітна та доглядає малолітніх дітей (а.с. 8).

Відповдіно до постанови завідувача Чернівецького РС УДМС ОСОБА_14 на ОСОБА_3 Атсуко накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 203 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 грн. (а.с. 9).

ОСОБА_3 Атсуко сплатила штраф в повному обсязі 04.05.2017 року згідно квитанції № 47 (а.с. 10).

В ході проведення заходів, направлених на протидію нелегальній міграції, працівниками Чернівецького РС УДМС України у Вінницькій області було встановлено, що станом на березень 2018 року громадянка ОСОБА_2 ОСОБА_3 Атсуко, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає разом з дітьми по вул. Поштова, 33 села Вила-Ярузькі Чернівецького району Вінницької області, чим порушила визначений 90-денний термін перебування в Україні.

Щодо продовження строку тимчасового перебування, отримання дозволу на іміграцію в Україну, документування посвідкою на тимчасове чи постійне проживання, набуття (прийняття) громадянства України до підрозділів ДМС за місцем проживання (перебування) ОСОБА_3 Атсуко не зверталась.

Також у суду немає відомостей про те, чи зверталась ОСОБА_3 Атсуко із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

29.03.2018 року головним спеціалістом Чернівецького РС УДМС України у Вінницькі області ОСОБА_15В прийняте рішення про примусове повернення з України в країну походження громадянки ОСОБА_2 ОСОБА_3 Атсуко, 16.01.1977 року наодження, та зобов’язано її покинути територію України у термін до 29.04.2018 року (а.с. 11). Рішення затверджене завідувачем Чернівецького РС УДМС України у Вінницькі області ОСОБА_14 29.03.2018 року.

Рішення не було вручене ОСОБА_3 Атсуко.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначаються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а також міжнародними нормами.

Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України визначені ст. 288 КАС України.

Предметом доказування у даній справі є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, зокрема підстави для примусового повернення іноземця, доведення рішення органу УДМС про примусове повернення, зобов`язання про добровільний виїзд з України у визначений строк, причини невиконання рішення тощо.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Відповідно до Угоди між Урядом Радянських Соціалістичних Республік та Урядом ОСОБА_2 про взаємну відмову від консульських зборів за видачу віз від 26.02.1965 року (Угода між Україною та ОСОБА_2 з питань правонаступництва обох держав стосовно договорів та угод, укладених ОСОБА_2 та колишнім СРСР (у формі обміну листами) підписана і набула чинності 23.03.1995 року) – режим в`їзду громадян ОСОБА_2 безвізовий та дозволений строк перебування громадянам ОСОБА_2 90 днів з моменту першого в`їзду.

Згідно копії паспорту громадянки ОСОБА_2 ОСОБА_3 Атсуко перший в`їзд на територію України був 20.12.2014 року.

Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Підстави для прийняття рішення про примусове повернення іноземців до країни походження або третьої країни визначні п. 5 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом МВС України, Адміністрації ДПС України, СБУ 23.04.2012 року № 353/271/150 ( в редакції наказу МВС України та СБ України від 22.021.2018 року № 38/77). Так, підставою для примусового повернення іноземця, на яку посилається позивач в позовній заяві, є дії іноземця, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

Відповідно до п. 6 Інструкції примусове повернення з підстав, передбачених пунктом 5 цього розділу, здійснюється за рішенням органів ДМС, органу охорони державного кордону (стосовно іноземців, затриманих ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), органу СБУ з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, оформленням відповідних документів, доведенням цього рішення до іноземця та взяттям з нього зобов’язання про добровільний виїзд з України у визначений у рішенні строк, а також здійсненням подальшого контролю за фактичним виконанням іноземцем цього рішення.

Згідно з ч.3 ст.26 Закону «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері захисту державного кордону.

Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (ч. 5 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

Статтею 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено випадки, коли іноземець та особа без громадянства можуть бути примусово видворені за межі України

Підстави для подання позову про примусове видворення іноземців визначені в п. 7 Інструкції. Підстава, на яку посилається позивач в позовній заяві, є невиконання іноземцем в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення.

З аналізу наведених норм суд доходить висновку, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини, а саме:

- прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення, яке відповідає вимогам чинного законодавства та встановленій формі;

- ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.

Зазначене узгоджується також з позицією, викладеною в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року №1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні».

Однак, в судовому засіданні позивачем не було доведено, що ним була дотримана процедура примусового повернення ОСОБА_3 Атсуко до країни походження чи до третьої країни, визначена Інструкцією.

Так, відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції рішення про примусове повернення оголошується іноземцю протягом 72 годин з дати його ухвалення, в присутності перекладача та/або законного представника (на вимогу особи) під підпис та обліковується посадовою особою органу ДМС, яка уповноважена складати документи для примусового повернення, в журналі обліку прийнятих рішень про примусове повернення та видворення з України іноземців та осіб без громадянства. У разі відмови іноземця від особистого підпису в рішенні про примусове повернення посадова особа робить про це запис у рішенні про примусове повернення в присутності двох свідків.

Один з примірників рішення про примусове повернення видається іноземцю, стосовно якого воно прийнято, інший залишається в органі, який його прийняв (п. 4 Інструкції).

Позивачем не надано суду докази, що рішення про примусове повернення з України було доведено до ОСОБА_3 Атсуко у встановленому порядку мовою, якою вона володіє і здатна розуміти зміст офіційного документу, і взято зобов`язання про добровільний виїзд з України у строк до 29.04.2018 року.

Згідно розписки при оголошенні рішення перекладач був відсутній. ОСОБА_3 Атсуко відмовилась від підпису в присутності свідків (а.с. 12). Зобов`язання про виїзд у неї взято не було. Також не було з`ясовано, чи має намір ОСОБА_3 Атсуко оскаржити рішення про примусове повернення, а в разі висловлення такого наміру слід було негайно повідомити центр надання правової допомоги.

Поняті ОСОБА_16, ОСОБА_17 надали Чернівецькому РС УДМС України у Вінницькій області письмові пояснення про те, що 29.03.2018 року вони були присутні при оголошенні ОСОБА_3 Атсуко рішення про примусове повернення з України, проте вона відмовилась від підпису та отримання рішення в зв`язку з відсутністю перекладача.

Твердження представника позивача про те, що ОСОБА_3 Атсуко знала про зміст рішення, оскільки воно було оголошено в присутності її чоловіка ОСОБА_8 є припущенням, оскільки відповідних доказів суду не надано. Також у суду немає достатніх підстав вважати, що ОСОБА_3 Атсуко вільно володіє українською мовою і розуміє зміст та значення офіційних документів українською мовою (а.с. 13, 14).

Таким чином, позивачем не дотимано вимог п.п. 6, 7 розділу І, п.п.2, 10 розділу ІІ Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом № 353/271/150.

Вирішуючи питання про наявність умислу і ухилення від виконання рішення ДМС про примусове повернення, суд враховує, що поняття «ухилення» позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею без поважних причин зазначених обов`язків.

Відповідно до положень ст. 73 КАС України наявність умислу, ухилення від виконання рішення без поважних причин та обставини, які є підставою позовних вимог, підлягають доведенню позивачем, а задоволення позову можливе лише за умови «доведення невиконання іноземцем в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення і наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення».

Враховуючи те, що рішення ДМС про повернення ОСОБА_3 Атсуко до країни походження не оголошувалось їй в присутності перекладача, докази вручення рішення і отримання зобов`язання про повернення відсутні, суд не вбачає підстав вважати, що з боку ОСОБА_3 Атсуко мав місце факт невиконання без поважних причин рішення про повернення в установлений строк, а також немає обґрунтованих підстав вважати, що відповідач свідомо ухилятиметься від виїзду з території України.

Тому суд приходить до переконання, що відповідно до ст.ст. 26, 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» застосування до ОСОБА_3 Атсуко примусового видворення разом з дітьми є неприпустимим.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Рішення не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У справах про примусове видворення іноземця обов`язок доказування лежить на позивачеві як суб`єкті владних повноважень.

З огляду на встановлені обставини позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 5 ст. 288 КАС України за подання до адміністративного суду позовних заяв та апеляційних скарг у справах, визначених цією статтею, судовий збір не сплачується.

Керуючись ст.ст. 29, 30, 31, 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст.ст. 2, 5, 6-11, 13-15, 90, 268-271, 288 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

в и р і ш и в:

в задоволенні адміністративного позову Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області до громадянки ОСОБА_2 ОСОБА_3 Атсуко про примусове видворення за межі території України – відмовити.

Судові витрати залишити за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вінницький міський суд Вінницької області може бути подана в десятиденний строк з дня його проголошення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складене 04.07.2018 року.

Суддя: